Справа № 320/10027/24 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:
Білоноженко М.А.
Іменем України
28 листопада 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Сорочка Є.О.,
суддів Коротких А.Ю.,
Єгорової Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31.05.2024 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання протиправними дій, скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправними та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в м. Києві № 1757 від 01.11.2023 «Про застосування дисциплінарного стягнення до майора поліції ОСОБА_1 »;
- визнати протиправними та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в м. Києві № 1989 ВІД 13.11.2023 о/с про звільнення зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України), майора поліції ОСОБА_1
- поновити майора поліції ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді заступника начальника відділу кримінальної поліції Голосіївського УП ГУНП в м. Києві з 14 листопада 2023 року.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31.05.2024 позов задоволено:
- визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в м. Києві № 1757 від 01.11.2023 «Про застосування дисциплінарного стягнення до майора поліції ОСОБА_1 »;
- визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в м. Києві № 1989 ВІД 13.11.2023 о/с про звільнення зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України), майора поліції ОСОБА_1 ;
- поновлено майора поліції ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді заступника начальника відділу кримінальної поліції Голосіївського УП ГУНП в м. Києві з 14 листопада 2023 року;
- стягнуто з Головного управління Національної поліції в місті Києві на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 194164,74 грн;
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в місті Києві на користь ОСОБА_1 понесені витрати у вигляді судового збору у розмірі 1073,60 грн.
Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що застосування до позивач дисциплінарного стягнення та подальше звільнення є правомірним.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що позивач ОСОБА_1 в період з 20.09.2005 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 по 13.11.2023 у Національній поліції України, що підтверджується витягом з послужного списку №0133060.
До управління головної інспекції 15.10.2023 надійшла інформація про те, що 14.10.2023, о 23.19 год., до чергової частини Дарницького управління поліції ГУНП у м. Києві надійшло повідомлення від гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про те, що по вул. Бориспільській, 27-А, у м. Києві в автомобілі «Шкода Октавія», номерний знак НОМЕР_1 , за кермом спить нетверезий чоловік. Останній повідомив, що йому не погано та швидку медичну допомогу не потрібно. Заявник попрохав направити поліцію для перевірки.
На місце пригоди було направлено автопатруль Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі - УПП у м. Києві) «Рубін-0251» у складі: командира взводу № 1 роти № 1 батальйону № 2 полку № 2 (з обслуговування лівого берега) старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , інспектора цього ж взводу лейтенанта поліції ОСОБА_4 та поліцейського взводу № 2 роти № 1 батальйону № 1 цього ж полку рядового поліції ОСОБА_5 , які прибувши на місце, виявили вищевказаний автомобіль. Громадянин, який перебував за кермом, назвався - ОСОБА_1 , однак будь-яких документів, що посвідчують особу не надав. У зв'язку з тим, що водій мав ознаки алкогольного сп'яніння, поліцейськими йому було запропоновано залишитись в автомобілі та відпочивати до ранку, на що останній погодився. У подальшому, поліцейські побачили, що ОСОБА_1 не виконав вимогу не керувати транспортним засобом, здійснив розворот та почав рух у напрямку вул. Старобориспільської у м. Києві. Поліцейськими було зупинено автомобіль «Шкода Октавія», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 по вул. Бориспільській, 27-А, у м. Києві.
Під час перевірки документів у ОСОБА_1 поліцейськими було повторно встановлено та повідомлено останньому, що він перебував з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: відчувався запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів та мови. Крім того, номерний знак НОМЕР_1 не належить транспортному засобу «Шкода Октавія». У зв'язку з цим, йому було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку за допомогою спеціального технічного засобу «Драгер» або в медичному закладі у лікаря-нарколога, на що останній відмовився.
У подальшому, за порушення вимог пункту 2.5 ПДР відносно ОСОБА_1 складено протокол серії ААД № 499705 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ № 7942446 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121-3 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 1190 грн.
З метою перевірки наведеної інформації та встановлення усіх обставин справи, відповідно до статей 14, 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України наказом ГУНП у м. Києві від 16.10.2023 № 2002 «Про призначення та проведення службового розслідування» за наведеним фактом призначено службове розслідування, затверджено склад дисциплінарної комісії, якій доручено провести службове розслідування у встановленому порядку.
З метою об'єктивного з'ясування обставин, причин та умов, що призвели до порушення майором поліції ОСОБА_1 службової дисципліни, під час проведення службового розслідування дисциплінарною комісією вивчено зібрані матеріали і відомості про дисциплінарний проступок, а саме: копію протоколу про адміністративне правопорушення, відеозаписи, зроблені посадовими особами УПП у м. Києві на місці вчинення правопорушення.
Опитані поліцейські УПП у м. Києві, які брали участь у оформленні матеріалів за наслідками вчинення останнім правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху. Відібрані письмові пояснення від фігуранта події майора поліції ОСОБА_1 , безпосереднього та прямого керівників останнього. 16.10.2023 за вих. № 1980/125/67/02-2023 до УПП у м. Києві надіслано лист «Про надання інформації» щодо надання відеозаписів нагрудних реєстраторів працівників УПП у м. Києві, які 14.10.2023, о 23.59 год., по вул. Бориспільській, 23, у м. Києві документували вказане адміністративне правопорушення. 18.10.2023 до УГІ ГУНП у м. Києві з УПП у м. Києві надійшли копії адміністративних матеріалів, складених відносно ОСОБА_1 , та відеозапис вищевказаної події.
Згідно із фабулою вказаного протоколу встановлено, що 14.10.2023, о 23.59 год., у м. Києві по вул. Бориспільській, 23-А, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Шкода Октавія», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації руху та мови. Пройти огляд в установленому законом порядку за допомогою приладу «Драгер» та у лікаря-нарколога водій ОСОБА_1 відмовився. Подія фіксувалась на нагрудну бодікамеру №470546 та № 473497.
Для розгляду адміністративний матеріал направлено до Дарницького районного суду м. Києва.
На час проведення службового розслідування рішення за адміністративним матеріалом судом не було прийнято.
Позивачем, на підтвердження власної позиції до дисциплінарної комісії подано Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 15 жовтня 2023 року, яким підтверджено, що станом на 09:15 15 жовтня 2023 року у ОСОБА_1 не виявлено ознак сп'яніння.
Крім того, ОСОБА_1 , у порушення вимог пункту 7 розділу ІІІ Порядку оформлення, виготовлення, обліку, видачі, знищення службових посвідчень Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 26.04.2017 № 347, при переміщенні на іншу посаду, не здійснив обміну службового посвідчення. Так, під час перевірки поліцейськими документів, останній пред'явив посвідчення поліцейського, в якому вказано його посаду «старший оперуповноважений», але наказом ГУНП від 09.06.2022 № 889 о/с його було призначено на посаду заступника начальника відділу кримінальної поліції Голосіївського управління поліції ГУНП у м. Києві, із 09.06.2022.
Поряд з цим, вивченням дорожньої документації Голосіївського управління поліції ГУНП у м. Києві встановлено, що відповідно до пунктів 10 та 11 розділу II Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.09.2017 № 757 (далі - Порядок), службовий автомобіль «Шкода Октавія», номерний знак НОМЕР_2 (на синьому фоні), використовується в штатній підгрупі «СТ» та наказом ГУНП у м. Києві від 03.02.2023 № 224 закріплений за працівниками відділу кримінальної поліції Голосіївського УП ГУНП у м. Києві, у тому числі, за майором поліції ОСОБА_1 .
Відповідно до дорожнього листа від 01.10.2023 № 6809, виданого центром забезпечення №2 ГУНП у м. Києві, на службовий автомобіль «Шкода Октавія», номерний знак НОМЕР_2 , у період з 02.10.2023 по 11.10.2023 використовувався у службовій діяльності майором поліції ОСОБА_1 , про що свідчить його особистий підпис у дорожньому листі.
Вивченням облікових журналів встановлено, що 14.10.2023 ОСОБА_1 пройшов інструктаж та проставив відмітку про виїзд службового автомобіля «Шкода Октавія», номерний знак НОМЕР_2 , вказане підтверджується його особистими підписами у журналах: «Виїзду та повернення транспортних засобів Голосіївського УП ГУНП у м. Києві», та «Обліку інструктажів водіїв».
Відповідно до інформації з Системи, у період із 09.10.2023 по 15.10 2023, службовий автомобіль «Шкода Октавія», номерний знак НОМЕР_2 , використовувався 09, 10, 12, 13 та 14.10.2023 на номерних знаках НОМЕР_1 .
На закріплених номерах 11*8439, відповідно до Системи, вказаний автомобіль рухався після документування адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_1 та вилучення поліцейськими номерних знаків НОМЕР_1 . Відповідно до записів з дорожньої документації у вказаний період встановлено, що ОСОБА_1 у порушення вимог пункту 12 розділу III Порядку, до облікового журналу виїзду та повернення транспортних засобів Голосіївського управління поліції ГУНП у м. Києві вносив недостовірні дані.
На підставі викладеного дисциплінарна комісія дійшла висновку, що майор поліції ОСОБА_1 вчинив грубий дисциплінарний проступок, порушивши вимоги пункту 1 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII, пунктів 1, 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пункту 7 розділу III Порядку оформлення, виготовлення, обліку, видачі, знищення службових посвідчень Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 26.04.2017 № 347, пункту 12 розділу III Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.09.2017 № 757, Присяги працівника поліції, абзацу другого частини п'ятої статті 14 та абзацу восьмого частини другої статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-ХІІ, пунктів 1.3, 2.5, 2.9 «в» Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, що виразилося в особистій недисциплінованості, недотриманні законів, які регламентують діяльність поліції, правил і норм у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у частині заборони керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, невиконанні розпоряджень поліцейських, які давалися в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством щодо проходження в установленому порядку медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння, за наявності у нього визначеного Законом обов'язку його пройти у ситуації, що склалася, вчиненні дій, які підривають авторитет Національної поліції України, порушенні Присяги працівника поліції в частині дотримання законів України та особистого зобов'язання з гідністю нести високе звання поліцейського.
У подальшому, наказом ГУНП у м. Києві від 01.11.2023 № 1757 (копія додається) до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні вимог пункту 1 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII, пунктів 1, 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пункту 7 розділу III Порядку оформлення, виготовлення, обліку, видачі, знищення службових посвідчень Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 26.04.2017 № 347, пункту 12 розділу III Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.09.2017 № 757, Присяги працівника поліції, абзацу другого частини п'ятої статті 14 та абзацу восьмого частини другої статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-ХІІ, пунктів 1.3, 2.5, 2.9 «в» Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.
З метою виконання дисциплінарного стягнення, наказом ГУНП у м. Києві від 13.11.2023 № 1989 о/с «Щодо особового складу» (витяг додається), відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» майора поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що відповідачем було порушено порядок проведення службового розслідування, а обраний позивачу вид дисциплінарного стягнення як звільнення зі служби в поліції є неправомірним, оскільки вчинені позивачем дисциплінарні проступки не є такими, що дискредитують звання поліцейського і негативно впливають на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства, з урахуванням усіх обставин справи в цілому; такий захід дисциплінарного впливу застосовано відповідачем необґрунтовано та непропорційно, тобто без урахування балансу між несприятливими наслідками та цілями, на досягнення яких він спрямований.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» (преамбула названого Закону).
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Згідно із частинами першою, другою статті 19 цього Закону у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Відповідно до частини першої статті 64 згаданого Закону особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
За визначенням, наведеним у частині першій статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3, 6, 11, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції;
За правилами статті 11 Дисциплінарного статуту Національної поліції України за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту Національної поліції України дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Згідно із частинами першою-третьою статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
За правилами частин першої-шостої та десятої статті 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
У разі надходження до органу поліції матеріалів про вчинення поліцейським адміністративного правопорушення, що складені в порядку, визначеному КУпАП, службове розслідування не призначається, а рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності приймається на підставі зазначених матеріалів.
Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.
Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Відповідно до частини п'ятнадцятої статті 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України за результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.
Згідно із частинами першою, третьою статті 19 цього Дисциплінарного статуту у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.
Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Положеннями частин сьомої та восьмої цієї ж статті передбачено, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Згідно із частиною четвертою статті 22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади та звільнення із служби в поліції, застосовані до поліцейського, який перебуває у відпустці чи на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності), виконуються (реалізуються) після його прибуття до місця проходження служби.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року №1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06 грудня 2016 року за №1576/29706). Ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України. Дотримання вимог цих Правил є обов'язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування (абзац 2 пункту 1 Правил).
Згідно з пунктом 3 розділу ІІ «Основні вимоги до поведінки поліцейського» поліцейський повинен дотримуватись субординації у стосунках з колегами, з повагою ставитись до старших за віком.
Пунктами 2 та 3 Розділу IV «Взаємодія поліції із громадськістю та іншими державними органами» цих Правил передбачено, що незалежно від посади чи звання у відносинах із населенням поліцейський зобов'язаний: бути тактовним та доброзичливим; висловлювати вимоги чи зауваження, що стосуються особи, у ввічливій та переконливій формі; надати можливість особі висловити власну думку; до всіх потерпілих від злочинів або інших правопорушень проявляти повагу, охороняти їх безпеку та право на невтручання в особисте життя.
За будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики.
При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику та допускати дискримінацію в будь-якій формі.
Верховний Суд у постанові від 09.05.2024 у справі № 420/1491/23 вказав, що підставою для застосування до поліцейського дисциплінарних стягнень є вчинення дій, що порушують службову дисципліну. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини працівника органів поліції, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого керівник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні порушника складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтувавши при цьому своє рішення у відповідному наказі, зокрема, в частині обрання виду стягнення серед установлених законом.
У свою чергу, адміністративний суд у силу вимог частини третьої статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.
Вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з'ясовувати склад саме дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи, або іншого виду юридичної відповідальності. Адміністративний суд під час розгляду справи на підставі встановлених ним обставин повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
При цьому, Верховний Суд зауважив, що закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення, однак не дисциплінарного проступку.
Відсутність адміністративного притягнення до відповідальності позивача не спростовує наявності в діях дисциплінарного проступку, за який, в порядку Дисциплінарного статуту, керівник має право застосувати такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з органів Національної поліції, який входить до його компетенції.
Як вбачається із матеріалів справи, притягаючи позивач до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби, відповідач вказав про те, що позивачем порушені вимоги пункту 1 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII, пунктів 1, 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пункту 7 розділу III Порядку оформлення, виготовлення, обліку, видачі, знищення службових посвідчень Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 26.04.2017 № 347, пункту 12 розділу III Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.09.2017 № 757, Присяги працівника поліції, абзацу другого частини п'ятої статті 14 та абзацу восьмого частини другої статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-ХІІ, пунктів 1.3, 2.5, 2.9 «в» Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, що виразилося в особистій недисциплінованості, недотриманні законів, які регламентують діяльність поліції, правил і норм у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у частині заборони керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, невиконанні розпоряджень поліцейських, які давалися в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством щодо проходження в установленому порядку медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння, за наявності у нього визначеного Законом обов'язку його пройти у ситуації, що склалася, вчиненні дій, які підривають авторитет Національної поліції України, порушенні Присяги працівника поліції в частині дотримання законів України та особистого зобов'язання з гідністю нести високе звання поліцейського.
Як вже зазначалося, згідно оскаржуваного наказу, співробітниками поліції було виявлено, що позивач керував службовим автомобілем «Шкода Октавія», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації руху та мови, однак пройти огляд в установленому законом порядку за допомогою приладу «Драгер» та у лікаря-нарколога позивач відмовився.
За змістом частини другої статті 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов'язаний, зокрема, виконувати передбачені законом вимоги поліцейського, що даються в межах його компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами.
Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2015 року №1452/735 затверджено Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до пунктів 6 та 7 розділу І «Загальні положення» цієї Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.
Пунктами 4, 15, 16 розділу ІІІ «Проведення огляду на стан сп'яніння в закладах охорони здоров'я і оформлення його результатів» зазначеної Інструкції передбачено, що
Метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп'яніння в обстежуваної особи.
За результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду.
Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, видається на підставі акта медичного огляду.
Згідно з пунктом 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Як зазначалося, позивач відмовився від проведення огляду на стан сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу безпосередньо поліцейськими за допомогою алкотестера, так і лікарем закладу охорони здоров'я.
Самостійне проходження позивачем через більш як вісім годин медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння жодним чином не виправдовує поведінки позивача, оскільки пункт 9 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 № 1452/735, встановлює двогодинний строк для здійснення такого обстеження.
У контексті спірних правовідносин в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Дискредитація звання рядового і начальницького складу національної поліції за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби. Вчинки, що дискредитують працівників національної поліції та власне національна поліція, пов'язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред'являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.
Проходження служби в поліції, зважаючи на її специфіку та підвищену увагу суспільства, вимагає від особи надзвичайної дисциплінованості та відповідальності за свої дії та вчинки. Поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
Дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни та має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку. При цьому, застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Отже, у межах спірних правовідносин, зумовлених звільненням позивача зі служби в поліції внаслідок притягнення до дисциплінарної відповідальності, де одним з ключових питань є морально-етичний бік поставлених йому в провину дій, колегія суддів вважає, що першочергово сам позивач як діючий працівник поліції, здійснюючи керування службовим автомобілем, був зацікавлений у тому, щоб без зайвих зволікань продемонструвати безпідставність припущень поліцейських про керування ним транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, пройти медичний огляд, засвідчивши власну прихильність тим цінностям і обов'язкам, які він взяв на себе, склавши Присягу на вірність Українському народові. Однак, у межах розглядуваної справи позивач продемонстрував протилежну поведінку, яка не сумісна з морально-етичними принципами служби в поліції.
На переконання колегії суддів, допущення позивачем вказаного дисциплінарного проступку цілком достатньо для висновку про правомірність застосування відповідачем дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення.
У свою чергу, у ході службового розслідування були встановлені й інші порушення позивачем службової дисципліни. Зокрема, відповідач вказав, що позивач при переміщенні на іншу посаду, не здійснив обміну службового посвідчення, а у порушення вимог пункту 12 розділу III Порядку, до облікового журналу виїзду та повернення транспортних засобів Голосіївського управління поліції ГУНП у м. Києві позивач вносив недостовірні дані (а.с. 119-131).
Доводи позовної заяви позивача зводяться до того, що протокол про вчинення адміністративного правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП не був розглянутий судом станом на час прийняття оскаржуваних рішень. Проте, як зазначалося, обставина притягнення позивача до адміністративної відповідальності не має значення для вирішення даного спору, про що наголошував Верховний Суд у згаданій вище постанові від 09.05.2024 у справі № 420/1491/23.
Посилання на заперечення позивачем керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння також відхиляється судом, оскільки, як зазначалося, позивач відмовився пройти відповідну перевірку, що є очевидним свідченням його недобросовісної поведінки за даних обставин.
Заперечення позивачем співмірності застосованого стягнення також є безпідставним, оскільки, як вірно вказав відповідач, вчинений позивачем проступок суперечить інтересам служби та покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до позивача як до носія влади та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Колегія суддів наголошує на тому, що звертаючись до суду із позовом, позивачем не було наведено заперечень щодо порушення процедури здійснення службового розслідування та прийняття оскаржуваних наказів. Тому, суд першої інстанції в порушення частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) необґрунтовано вийшов за межі підстав позову.
У свою чергу, колегія суддів наголошує на тому, що порушення процедури притягнення до адміністративної відповідальності, на які послався суд першої інстанції, не є такими, що виключають відповідальність позивача чи спростовують встановлені відповідачем факти порушень за позивачем.
Розглядаючи вказаний спір у межах позовних вимог та підстав позову, як того вимагає частина п'ята статті 308 КАС, судом апеляційної інстанції не встановлено порушень процедури прийняття оскаржуваних рішень, які б могли вплинути на їх правомірність та об'єктивність.
Тому, мотиви суду першої інстанції у цій частині є цілком необґрунтованими.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що притягаючи позивача до дисциплінарної відповідальності та реалізуючи це стягнення у вигляді звільнення, відповідач діяв правомірно, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно та розсудливо.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про задоволення позову.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.
Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов залишенню без задоволення.
Керуючись статтями 34, 243, 311, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у м. Києві задовольнити.
Скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 31.05.2024 та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання протиправними дій, скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку залишити без задоволення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя-доповідач Є.О. Сорочко
Суддя А.Ю. Коротких
Суддя Н.М. Єгорова