03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Єдиний унікальний номер справи № 754/4993/22 Головуючий у суді першої інстанції - Сенюта В.О.
Номер провадження № 22-ц/824/14354/2024 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.
27 листопада 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Яворського М.А.,
суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,
за участю секретаря - Русан А.М..,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником Ганжою Андрієм Олексійовичем , на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 21 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ПЗУ Україна», ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
У червні 2022 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовною заявою до ПрАТ СК «ПЗУ Україна», ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у якій просив суд стягнути : з ПрАТ СК «ПЗУ Україна» на його користь 130000 грн. як суму страхового відшкодування спричинених матеріальних збитків 130 000 грн.; з ОСОБА_1 122970,79 грн, різницю між страховим відшкодуванням та фактично щапродліяною матеріальною шкоду, а також 20000 грн. на відшкодування моральної шкоди. Стягнути судові витрати з ОСОБА_1 на користь позивача понесені судові витрати в сумі 3522, 10 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 08 серпня 2021 року о 15 год. 30 хв. водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Ford Fiesta» д.н.з. НОМЕР_1 , в м. Києві по пр. Броварському в напрямку станції метро Лісова, створив аварійну ситуацію, що примусило водія ОСОБА_4 , який керував транспортним засобом «Hyundai Santa FE» д.н.з НОМЕР_2 , змінювати напрям свого руху, різко гальмувати.
Водій ОСОБА_1 при зміні напрямку руху розташував автомобіль «Ford Fiesta» д.н.з. НОМЕР_1 на проїжджій частині таким чином, що цей автомобіль став перешкодою для руху автомобіля «Hyundai Santa FE» д.н.з НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4 , який для уникнення зіткнення з автомобілем під керуванням ОСОБА_1 (для забезпечення особистої безпеки та безпеки інших громадян) змушений був змінити напрямок руху та застосувати екстрене гальмування. Водій автомобіля «Hyundai Santa FE» д.н.з НОМЕР_2 ОСОБА_4 , уникаючи зіткнення з автомобілем «Ford Fiesta» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , зіткнувся з автомобілем «Mitsubishi Pajero» д.н.з. НОМЕР_3 .
В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Дане зіткнення знаходиться в прямому причинному зв'язку зі зміною напрямку свого руху водієм ОСОБА_1 . В наслідок зіткнення, автомобілю позивача спричинено механічні пошкодження і згідно звіту № 2602 про оцінку автомобіля «Hyundai Santa FE» д.н.з НОМЕР_2 від 18 жовтня 2021 року вартість матеріального збитку спричиненого позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди складає 249970,79 грн. Вартість вказаної експертизи становить 3000,00 грн.
Відповідно до постанови Деснянського районного суду міста Києва від 08 листопада 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 29 грудня 2021 року, водія ОСОБА_1 визнано винним в порушенні п. 10.1. ПДР України та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 122 КУпАП.
Під час дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки «Ford Fiesta» д.н.з. НОМЕР_1 , перебував у володінні водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом. Цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну майну, була належним чином застрахована ПрАТ СК «ПЗУ Україна» на підставі Полісу №ЕР 204761167 на страхову суму 130000,00 грн.
Крім того, неправомірними діями водія ОСОБА_1 , позивачу спричинено було також і значну моральну шкоду. Сам факт спричинення ДТП, в який зазнав значних пошкоджень автомобіль «Hyundai Santa FE» д.н.з НОМЕР_2 , негативно вплинув на самопочуття позивача, завдавши значного душевного дискомфорту. Добровільно відшкодувати спричинену позивачеві шкоду відповідач ОСОБА_1 , відмовляється, не дивлячись на те, що між порушенням, які останній допустив та наслідками, наявний прямий причинний зв'язок, в результаті чого позивач змушений звернутися до суду з даним позовом.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 21 травня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь позивача суму страхового відшкодування у розмірі 130 000,00 грн. та судовий збір в сумі 1 299,75 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача суму заподіяної шкоди у розмірі 109 949,43 грн., моральну шкоду у розмірі 10 000,00грн., та судовий збір в сумі 1 299,75 грн.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - Ганжа А.О. подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, таким, що не відповідає фактичним обставинам справи та ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, відтак просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати частково і ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 - відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не встановлено причинно-наслідковий зв'язок між діями ОСОБА_1 та наслідками, що настали.
Зазначає, що апелянта було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 122 КУпАП та останній не притягувався до відповідальності за ст. 124 КУпАП саме за порушення правил, що спричинило пошкодження транспортних засобів, обов'язковою умовою застосування якої є наявність причинного зв'язку між порушенням ПДР та завданням майнової шкоди. Отже, незастосування судом даної норми свідчить про не встановлення такого причинного зв'язку у конкретній ситуації.
Наголошує, що порушення ПДР були і зі сторони позивача. Про вказаний факт свідчить наявність протоколу про вчинення адміністративного правопорушення серії АБ220685, який було складено на місці дорожньо-транспортної пригоди та в подальшому було направлено на розгляд до Деснянського районного суду.
Представник апелянта зазначає, що оскільки при розгляді вказаної адміністративної справи судом ОСОБА_1 мав статус свідка, тому не мав права ні заявляти клопотань про призначення судової авто-технічної експертизи обставин та механізму ДТП, де серед інших питань можна б було з'ясувати чиї дії учасників автопригоди стали причиною.
Вказує, що суд першої інстанції помилково дійшов до висновку, що винність дій апелянта у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди є встановленою, посилаючись лише на рішення судів в справах про адміністративні правопорушення.
15 серпня 2024 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив від представника позивача ОСОБА_3 , адвоката Сімейко А.М., який заперечуючи проти доводів, викладених у апеляційній скарзі, представник позивача посилається на безпідставність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог залишити в силі. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні витрат на правову допомогу скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в сумі 25 000 грн.
Зазначає, що доводи представника апелянта про те, що позивач порушив ПДР не відповідають фактичним обставинам справи. Вважає, зіткнення автомобіля «Hyundai Santa FE» д.н.з НОМЕР_2 з автомобілем «Mitsubishi Pajero» д.н.з. НОМЕР_3 відбулося внаслідок порушення ПДР та створення аварійної ситуації саме відповідачем ОСОБА_1 .
Вказує, доводи відповідача ОСОБА_1 про те, що при розгляді справ про адміністративне правопорушення судом не було встановлено причинно-наслідковий зв'язок між діями учасників дорожньо-транспортної пригоди з тими наслідками, які настали, спростовується змістом судових рішень.
При апеляційному розгляді справи представник ОСОБА_3 - Сімейко А.М. заперечив щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки доводи на які посилається апелянт не спростовують обставин, які були встановлені судом при розгляді справи та висновків викладених у рішенні суду. Вважає рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального права та з дотримання норм процесуального законодавства.
Представник апелянта ОСОБА_1 - адвокат Ганжа А.О. до суду апеляційної інстанції не з'явився проте засобами електронного зв'язку надіслав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з участю в іншому судовому процесі. Разом із тим, належних та допустимих доказів на підтвердження вказаної обставини апелянт суду не надав. Вказане клопотання було відхилено в судовому засіданні.
Відповідач у справі ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи ( а.с. 142,146 т.2) до суду апеляційної інстанції не з'явився, та заяв про відкладення розгляду справи із підстав які б могли бути поважними суджу не подав.
У відповідності до вимог ст. 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу за відсутності представника ПрАТ «СК «ПЗУ Україна».
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача у справі, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції при розгляді вказаної справи встановлено, що 08 серпня 2021 року о 15 год. 30 хв. гр. ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки «Ford Fiesta» д.н.з. НОМЕР_1 в м. Києві по пр. Броварському в напрямку станції метро «Лісова», створив аварійну ситуацію, що примусило водія ОСОБА_4 , який керував транспортним засобом «Hyundai Santa Fе» д.н.з. НОМЕР_2 , змінювати напрямок свого руху, різко гальмувати.
Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 08 листопада 2021 року, визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1 445,00 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 29 грудня 2021 року, постанову судді Деснянського районного суду міста Києва від 08 листопада 2021 року про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП залишено без змін, апеляційну скаргу захисника Ганжи А.О. - без задоволення.
Крім того, в судді Деснянського районного суду міста Києва перебував на розгляді протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 220685 від 08 серпня 2021 року відносно гр. ОСОБА_4 за ст. 124 КУпАП. Відповідно до якого, 08 серпня 2021 року в 14 год. 30 хв. гр. ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки «Hyundai Santa FE» д.н.з. НОМЕР_2 в м. Києві по пр. Броварському в напрямку станції метро «Лісова», не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з транспортним засобом «Mitsubishi Pajero» д.н.з. НОМЕР_3 водій ОСОБА_6 , в результаті чого обидва автомобілі отримали механічні пошкодження. Таким чином, своїми діями порушив п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України та скоїв правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП.
Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 08 листопада 2021 року, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 - закрито в зв'язку із відсутністю в його діях і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Постановою Київського апеляційного суду від 02 лютого 2022 року, апеляційну скаргу ОСОБА_7 залишено без задоволення. Постанову Деснянського районного суду міста Києва від 08 листопада 2021 року щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 залишено без змін з урахуванням висновків, викладених в мотивувальній частині даної постанови.
Отже, при розгляді вище вказаних адміністративних матеріалів, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що автомобіль «Hyundai Santa FE» д.н.з. НОМЕР_2 для водія транспортного засобу «Ford Fiesta» д.н.з. НОМЕР_1 слугував перешкодою для руху, яку водій об'єктивно спроможний був виявити, та мав надати транспортному засобу «Hyundai Santa FE» д.н.з. НОМЕР_2 безперешкодну можливість здійснювати свій рух, а тому водієм автомобіля «Ford Fiesta» д.н.з. НОМЕР_1 - ОСОБА_1 було допущено порушення ПДР України, внаслідок чого й сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: «Hyundai Santa FE» д.н.з. НОМЕР_2 та «Mitsubishi Pajero» д.н.з. НОМЕР_3 та наступили наслідки у вигляді пошкодження транспортних засобів. Між тим, зіткнення транспортних засобів «Hyundai Santa FE» та «Mitsubishi Pajero» сталося за умови, коли автомобіль «Mitsubishi Pajero» перебував у нерухомому стані (стояв) на узбіччі Броварського проспекту у м. Києві, а водій транспортного засобу «Hyundai Santa FE» внаслідок створення для нього аварійної ситуації водієм автомобіля «Ford Fiesta» з метою уникнення зіткнення змінив напрямок руху вивернувши кермо вправо, внаслідок чого виїхав на узбіччя, де стояв автомобіль «Mitsubishi Pajero», в результаті чого допустив зіткнення в задню частину автомобіля «Mitsubishi Pajero».
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , як власника автомобіля марки «Ford Fiesta» д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована відповідачем ПрАТ «СК «ПЗУ України» страховим полісом № ЕР.204761167 з лімітом відповідальності за заподіяну майнову шкоду у розмірі 130 000,00 грн.
Згідно висновку експерта, складеного судовим експертом Мандрика І.В. № СЕ-19/111-23/46494-АВ від 08 грудня 2023 року ринкова вартість автомобіля марки «Hyundai Santa FE» д.н.з НОМЕР_2 станом на 08 серпня 2021 року, становить 463 344 грн. Орієнтовний розмір матеріального збитку, заподіяний власнику автомобіля марки «Hyundai Santa FE» д.н.з НОМЕР_2 , внаслідок дорожнього-транспортної пригоди, станом на 08 серпня 2021 року, складав: 239 949,43 грн.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що неправомірними діями відповідача ОСОБА_1 пов'язаними з використанням джерела підвищеної небезпеки (транспортного засобу), позивачу ОСОБА_3 було завдано майнової шкоди та прямих збитків, які знаходяться в безпосередньому причинно-слідчому зв'язку зі вказаними діями відповідача.
Таким чином приймаючи рішення суд дійшов висновку про стягнення із останнього як заподіювача шкоди різниці матеріальної шкоди між страховим відшкодуванням та загальною сумою заподіяної матеріальної шкоди, визначену висновком експерта по визначенню вартості матеріального збитку.
Разом з цим, з відповідача ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» судом стягнуто сума страхового відшкодування у розмірі 130 000,00 грн., в межах ліміту страхової суми, визначеної полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
В рахунок відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції виходив з урахуванням принципів розумності і справедливості та вважав, що розмір заявленої суми до стягнення якої наполягав позивач є явно завищеним, а тому прийшов до висновку, що сума у розмірі 10000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди буде відповідати ступеню та характеру моральних страждань.
Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову відповідає з огляду на наступне.
Судове рішення оскаржується лише в частині задоволених вимог до ОСОБА_1 . В іншій частині судове рішення не оскаржується, а тому в апеляційному порядку не переглядається.
Так, згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (ст. 22 ЦК України).
Відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Положення статті 1187 ЦК України є спеціальними відносно статті 1166 ЦК України, у зв'язку з чим перевага у застосуванні має надаватися спеціальним нормам.
Поняття джерела підвищеної небезпеки закріплено у статті 1187 ЦК України.
Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (частина перша статті 1187 ЦК України).
Згідно з частиною другою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Частиною першої статті 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
У разі відсутності преюдиційного доказу вини особи у завданні шкоди, зазначена обставина підлягає встановленню у ході розгляду цивільної справи. Не притягнення особи до адміністративної відповідальності з будь-яких причин за порушення Правил дорожнього руху не свідчить про відсутність підстав для цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду. Винність особи у вчиненні ДТП, завданні шкоди у цивільній справі повинна бути доведена у загальному порядку.
У постанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року в справі №641/2795/16-ц (провадження № 61-20728св19) зазначено, що "не притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами, зокрема, висновком судової експертизи тощо".
Аналогічний правовий висновок міститься також і в постановах Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 647/698/16-ц, від 17 липня 2019 року у справі № 638/16723/15-ц від 18 грудня 2019 року у справі № 569/13962/17.
Так із матеріалів справи вбачається, що постановою Деснянського районного суду міста Києва від 08 листопада 2021 року, визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1 445,00 грн, яка постановою постановою Київського апеляційного суду від 29 грудня 2021 року залишено без змін, апеляційну скаргу захисника Ганжи А.О. - без задоволення.
Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 08 листопада 2021 року, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 - закрито в зв'язку із відсутністю в його діях і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Постановою Київського апеляційного суду від 02 лютого 2022 року, апеляційну скаргу ОСОБА_7 залишено без задоволення. Постанову Деснянського районного суду міста Києва від 08 листопада 2021 року щодо ОСОБА_4 залишено без змін з урахуванням доводів, викладених в мотивувальній частині даної постанови.
При розгляді справи про адміністративні правопорушення судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що автомобіль «Hyundai Santa FE» д.н.з. НОМЕР_2 для водія транспортного засобу «Ford Fiesta» д.н.з. НОМЕР_1 слугував перешкодою для руху, яку водій об'єктивно спроможний був виявити, та мав надати транспортному засобу «Hyundai Santa FE» д.н.з. НОМЕР_2 безперешкодну можливість здійснювати свій рух, а тому водієм автомобіля «Ford Fiesta» д.н.з. НОМЕР_1 - ОСОБА_1 було допущено порушення ПДР України, внаслідок чого й сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: «Hyundai Santa FE» д.н.з. НОМЕР_2 та «Mitsubishi Pajero» д.н.з. НОМЕР_3 . Між тим, зіткнення транспортних засобів «Hyundai Santa FE» та «Mitsubishi Pajero» сталося за умови, коли автомобіль «Mitsubishi Pajero» перебував у нерухомому стані (стояв) на узбіччі Броварського проспекту у м. Києві, а водій транспортного засобу «Hyundai Santa FE» внаслідок створення для нього аварійної ситуації водієм автомобіля «Ford Fiesta» з метою уникнення зіткнення змінив напрямок руху вивернувши кермо вправо, внаслідок чого виїхав на узбіччя, де стояв автомобіль «Mitsubishi Pajero», в результаті чого допустив зіткнення в задню частину автомобіля «Mitsubishi Pajero».
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відтак вищевказаними судовими рішеннями, які мають преюдиційний характер та яким встановлено, що водієм автомобіля «Ford Fiesta» д.н.з. НОМЕР_1 - ОСОБА_1 було допущено порушення ПДР України, внаслідок чого й сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: «Hyundai Santa FE» д.н.з. НОМЕР_2 та «Mitsubishi Pajero» д.н.з. НОМЕР_3 .
З врахуванням вище вказаних обставин у справі та норм процесуального законодавства, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про доведеність позивачем обставин справи та вини відповідача у спричиненні ДТП наслідком якого було пошкодження автомобіля, що належить позивачу є обґрунтованим, оскільки вище вказані обставини в своїй сукупності та з врахуванням інших доказів у справі, повністю узгоджуються із вище вказаними доказами підтверджують вину ОСОБА_1 у порушенні п.10.1 ПДР України, що мало наслідком пошкодження майна позивача. Відповідач у справі належними та допустимими доказами вище вказані докази не спростував.
Посилання апелянта на те, що судом не було встановлено причинно -наслідковий зв'язок між діями водія та ДПТ не можна визнати обґрунтованим, оскільки саме водієм ОСОБА_1 було порушення ПДР та створення аварійної ситуації, що призвело до зіткнення транспортних засобів.
Таким чином посилання, на те що відповідач ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 122 КУпАП, а не за ст. 124 КУпАП взагалі не мають правового значення.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги в частині правомірності стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди у розмірі 109 949,43 грн та в рахунок відшкодування моральної шкоди у розмір 10 000 грн., апеляційний суд керується наступним.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, шоста статті 81 ЦПК України).
Так, при розгляді вказаної справи судом була призначена судова автотоварознавча експертиза, відповідно до висновку експерта, складеного судовим експертом Мандрика І.В. № СЕ-19/111-23/46494-АВ від 08 грудня 2023 року ринкова вартість автомобіля марки «Hyundai Santa FE» д.н.з НОМЕР_2 станом на 08 серпня 2021 року, становить 463 344 грн. Орієнтовний розмір матеріального збитку, заподіяний власнику автомобіля марки «Hyundai Santa FE» д.н.з НОМЕР_2 , внаслідок дорожнього-транспортної пригоди, станом на 08 серпня 2021 року, складав: 239 949,43 грн
Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції в частині того, що розмір матеріального збитку, заподіяний власнику автомобіля марки «Hyundai Santa FE» д.н.з НОМЕР_2 , внаслідок дорожнього-транспортної пригоди, станом на 08 серпня 2021 року, складав: 239 949,43, отже позивачу з боку відповідача ОСОБА_1 підлягає виплата різниці між матеріальною шкодою заподіяною внаслідок ДТП та страховим відшкодуванням (що має бути сплаченим Страховиком) (130 000 грн) та становить 109 949,43 грн.
Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог в частині відшкодування позивачу за рахунок відповідача моральної шкоди.
ЄСПЛ вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (справа «Станков проти Болгарії», № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, від 12 липня 2007 року).
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (абзац 2 частини третьої статті 23 ЦК України).
Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях Європейського Суду, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, рішеннях «Тома проти Люксембургу», «Калок проти Франції» (2000) та «Недбала проти Польщі», Європейський Суд дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див., зокрема, постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).
Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21)).
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначає суд у рішенні, а не психолог у висновку. Висновок останнього може слугувати для судді орієнтиром у пізнанні глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, інших обставин, які мають істотне значення, зокрема й можливого грошового еквівалента таких страждань. Проте розмір відповідного відшкодування незалежно від наявності висновку психолога суддя повинен встановити, враховуючи вимоги розумності та справедливості (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 372/1652/18 (провадження № 14-115цс21)).
Враховуючи факт завдання шкоди транспортному засобу позивача по справі, а також у зв'язку із протиправною поведінкою відповідача, зазнав душевних страждань та переживань у зв'язку із пошкодженням власного транспортного засобу. Суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині та зменшення розміру моральної шкоди до 10 000 грн.
Колегія судів погоджується із судом першої інстанції в тому, що визначений ним розмір відшкодування є розумним, виваженим і справедливим, відповідає обсягу душевних, фізичних та психологічних страждань, ступеню моральних переживань, яких зазнав позивач.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків районного суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка переглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а аргументи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
Суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 49, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.
Відповідно до положень статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Ганжою Андрієм Олексійовичем , залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 21 травня 2024 року, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дати складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 28 листопада 2024 року.
Головуючий суддя : М.А.Яворський
Судді: Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв