Справа № 753/8049/24 Головуючий у І інстанції Заставенко М.О.
Провадження №22-ц/824/15794/2024 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
27 листопада 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Таргоній Д.О.,
суддів: Голуб С.А., Слюсар Т.А.,
за участі секретаря Доброванової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Замети Наталі Олександрівни на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 липня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою, заінтересовані особи ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , Міністерство оборони України, Дарницький відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), -
У квітні 2024 ОСОБА_1 звернулася до Дарницького районного суду м. Києва із заявою про оголошення фізичної особи померлою, просила оголосити померлим військовослужбовця ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання поблизу с. Андріївка Бахмутського району Донецької області під час проходження військової служби та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил російської федерації на території Донецької області.
В обгрунтування вимог зазначала, що її син зник безвісті 20 серпня 2023 року під час виконання бойового завдання в н.п. Андріївка Донецької області, захищаючи суверенітет та незалежність України.
З пояснень свідків вбачається, що тіло ОСОБА_3 розірвало в результаті прильоту міни в окоп, де перебував останній під час масового ворожого мінометного обстрілу.
30 серпня 2023 вона разом з чоловіком звернулись до Дарницького УП ГУНП у м. Києві із заявою стосовно зникнення їх сина.
31 серпня 2023 на адресу заявника направлено сповіщення сім'ї померлого, яким повідомлено, що ОСОБА_3 зник безвісті 20 серпня 2023 року в н.п. Андріївка Донецької області, захищаючи суверенітет та незалежність України. Вказувала, що визнання сина померлим їй необхідно для оформлення спадщини.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд задовольнити заяву про оголошення померлим військовослужбовця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання на локації «ЛОНГ» поблизу с. Андріївка Бахмутського району Донецької області під час проходження військової служби та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил російської федерації на території Донецької області.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 04 липня 2024 року в задоволенні заяви про оголошення фізичної особи померлою відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду заявниця подала апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду. Посилаючись на необґрунтованість та незаконність, вважає, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також не відповідає фактичним обставинам справи.
Апелянт зазначає, що висновки суду не відповідають дійсності, оскільки при зверненні з даною заявою заявниця вказувала, що рішення суду їй потрібне для увіковічення пам'яті сина, оформлення спадкових прав та отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця.
З огляду на зазначене, апелянт вважає, що суд не констатує факт смерті, а оголошує особу померлою у судовому порядку у разі встановлення обставин передбачених законом, на підставі яких робить вірогідне припущення про смерть громадянина.
Заявниця звертає увагу суду в своїй апеляційній скарзі на те, що судом не надано належної оцінки доказам, що містяться в матеріалах справи, зокрема поясненням від 24 вересня 2023 року головного сержанта 3 взводу ІНФОРМАЦІЯ_6 в/ч НОМЕР_1 , рапорту командира, довідці-доповіді №1305 про факт загибелі.
Також, як зазначає, ОСОБА_1 , вона зверталася до Міністерства оборони України щодо встановлення обставин загибелі її сина.
Листом від 28 червня 2024 року було повідомлено, що ОСОБА_3 загинув під час виконання службових обов'язків пов'язаних із захистом Батьківщини. Даний лист на думку апелянта підтверджує факт смерті ОСОБА_3 , а тому судом було не правильно встановлено фактичні обставини справи, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення. У зв'язку з цим просила рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 липня 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити заяву.
У відзиві на апеляційну скаргу представник Міністерства оборони України - адвокат Завальнюк Жанна В'ячеславівна зазначає, що рішення прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування відзиву вказує, що звернення ОСОБА_1 звказаною заявою є передчасним, оскільки, згідно матеріалів справи ОСОБА_3 зник безвісті в період дії воєнного стану, за обставин, які виникли внаслідок повномасштабної війни проти України. Представник заінтересованої особи зазначає, що оскільки правовий режим воєнного стану триває по теперішній час, то особу можливо оголосити померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій або після спливу шести місяців від дня закінчення воєнних дій. Вважає, що факт та причину смерті військовослужбовця ОСОБА_3 з наданих до заяви документів, встановити не можливо. На думку представника Міністерства оборони України документами, які підтвердити факт смерті військовослужбовця ОСОБА_3 , можуть бути довідка про загибель, видана командуванням військової частини, колективний акт про настання смерті, складений на місці загибелі та завірений командиром частини, однак такі документи в матеріалах справи відсутні.
З огляду на зазначене, вважає звернення до суду з заявою про оголошення особи померлою, передчасним.
Дарницький відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не скористався право на подання відзиву на апеляційну скаргу в порядку статті 360 ЦПК України.
У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та її представник - адвокат Замета Н.О., а також заінтересована особа - ОСОБА_2 підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити.
Представник Міністерства оборони України - Овод А.П. у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, підтримав доводи, викладені у відзиві, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.
Дарницький відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) свого представника для участі у судовому засіданні не направив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Надіслав на адресу Київського апеляційного суду заяву про розгляд справи без участі представник ВДРАЦС.
Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про її задоволення, з огляду на таке.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно з частинами першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.
Відповідно до частини першої статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
Фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті (частини друга, третя статті 46 ЦК України).
Район воєнних (бойових) дій - це визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії (стаття 1 Закону України «Про оборону України»).
Бойові дії - це форма застосування з'єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони, а також поліції особливого призначення Національної поліції України для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння).
Основними видами бойових дій є оборона та наступ.
Відповідно до ст. 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.
Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.
Особа може бути оголошена в судовому порядку померлою у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть цієї особи. На цьому наголошено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 177/11/20, від 07 листопада 2023 року у справі № 607/159/23.
У постановах від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути зокрема письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю.
Вочевидь вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин.
Подібні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року справі № 607/1612/23 (провадження № 61-6323св23).
При зверненні із заявою про визнання ОСОБА_3 померлим заявниця зазначала, що рішення суду їй необхідне для реалізації права на увіковічення пам'яті про свого сина, оформлення спадкових прав, а також вона має намір реалізувати своє право на отримання частини одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця.
Апеляційний суд наголошує, що суд не констатує смерть фізичної особи, а оголошує фізичну особу померлою у судовому порядку у разі встановлення обставин, зазначених у частині другій статті 46 ЦК України, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина.
Оголошення судом громадянина померлим усуває невизначеність у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою.
Водночас частиною другою статті 20 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» передбачено, якщо особа, зникла безвісти за особливих обставин, оголошена померлою, але її останки не знайдено, проведення розшуку не припиняється до встановлення її місцеперебування, місця поховання чи місцезнаходження останків такої особи.
За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Під час вирішення цієї справи судом першої інстанції встановлено, що матеріалами службового розслідування від 30.10.2023 року, які містять пояснення старшого сержанта ОСОБА_4 та рапорт командира ІНФОРМАЦІЯ_6 військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_5 , підтверджено, що кулеметник ІНФОРМАЦІЯ_5 військової частини НОМЕР_2 солдат ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 під час оборонних дій на позиції , що знаходиться поблизу села Андріївка Бахмутського району Донецької області внаслідок мінометного обстрілу отримав важке поранення, несумісне з життям. Загиблий - зник без вісті.
Як вбачається з листа тимчасово виконуючого обов'язки помічника командира військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_6 від 28.06.2024 року, повторно вивчивши матеріали службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_2 № 299 від 08.09.2023 Про призначення службового розслідування за фактом можливої загибелі під час виконання бойового завдання солдата ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на підставі показів свідків по справі та терміну час, що минув, доцільно вважати військовослужбовця ОСОБА_8 таким, що загинув під час виконання службових обов'язків пов'язаних із захистом Батьківщини від агресора в Донецькій області.
Вказані обставини з достатньою вірогідністю підтверджують загибель у бою ОСОБА_3 у вказаному районі воєнних (бойових) ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалюючи рішення у даній справі, суд першої інстанції, встановив фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, однак дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви про оголошення ОСОБА_3 померлим, оскільки станом на день розгляду справи воєнні дій не закінчені, відлік встановленого шестимісячного строку відповідно ще не розпочався, у зв'язку із чим звернення заявника до суду із заявою про оголошення фізичної особи померлою є передчасним.
Колегія суддів апеляційного суду, керуючись положеннями статті 46 ЦК України, з урахуванням конкретних обставин справи, вважає, що оголошення фізичної особи померлою можливе після спливу шести місяців з дня настання відповідної події - загибелі у бою ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 у районі населеного пункту Андріївка Бахмутського району Донецької області, під час проведення яких ОСОБА_3 отримав поранення, несумісне з життям, що підтверджується належними та допустимими доказами, неведеними вище.
За відсутності лише тіла загиблого військовослужбовця, при наявності достатніх доказів його загибелі при проведенні бойових дій, відмова у позові про визнання такого військовослужбовця померлим не може вважатися такою, що відповідає завданням цивільного судочинства та узгоджується з принципом правової визначеності.
Такий висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, висловленим у постанові від 26 лютого 2024 року у справі № 686/9938/23 (провадження № 61-15733св23), від 25 квітня 2024 року у справі № 278/970/23 (провадження № 61-16074св23)
Водночас, якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з'явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що постановив рішення про оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи померлою (частина перша статті 48 ЦК України).
Із урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції на зазначене не звернув увагу, не правильно застосував норми права, які підлягають застосуванню, прийшов до помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви, що у відповідності до положень статті 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення заяви.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Замети Наталі Олександрівни - задовольнити.
Рішення Дарницького районного суду м. Києвавід 04 липня 2024 року - скасувати, ухвалити по справі нове рішення.
Оголосити померлим ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , солдата кулеметника ІНФОРМАЦІЯ_5 військової частини НОМЕР_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 за обставин виконання бойового завдання поблизу с. Андріївка Бахмутського району Донецької області під час проходження військової служби та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил російської федерації на території України. Датою смерті ОСОБА_3 вважати ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце смерті: с. Андріївка Бахмутського району Донецької області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 29 листопада 2024 року.
Суддя-доповідач Таргоній Д.О.
Судді: Голуб С.А.
Слюсар Т.А.