27 листопада 2024 року місто Київ
Справа №761/44573/23
Апеляційне провадження № 22-ц/824/17205/2024
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Желепи О. В. (суддя-доповідач), Мазурик О. Ф., Немировська О. В., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 8 травня 2024 року (у складі судді Савицького О.А.)
за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 8 травня 2024 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» 49596 грн. 45 коп., з яких: 29108 грн. 86 коп. - заборгованість за кредитом; 17803 грн. 59 коп. - заборгованість за відсотками; 2684 грн. 00 коп. - витрати по сплаті судового збору.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_1 23 вересня 2024 року подав засобами поштового зв'язку до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, якою просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 7 жовтня 2024 року витребувано справу у Шевченківського районного суду м. Києва.
20 жовтня 2024 року на виконання ухвали надійшла цивільна справа №761/44573/23.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 жовтня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху, надано строк для усунення недоліків, шляхом подачі апеляційному суду заяви з зазначенням інших підстав для поновлення строку.
21 листопада 2024 року до Київського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , якою просить надати додатковий строк на виконання ухвали та поновити строк на апеляційне оскарження рішення.
В обґрунтуванні заяви вказує, що матеріали справи з текстом оскаржуваного рішення ним отримано лише для ознайомлення, однак копію повного тексту йому видано не було.
Вказує, що ним було направлено до Шевченківського районного суду м. Києва адвокатський запит щодо надання відомостей про вручення повного тексту оскаржуваного удового рішення.
Однак, перевіривши доводи заяви та матеріали справи, суд апеляційної інстанції не може визнати такі причини пропуску строку поважними, виходячи з такого.
Частиною 1 ст. 127 ЦПК України передбачено, що, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Отже, процесуальним законом запроваджено оціночні параметри визначення обґрунтованості причин пропуску процесуального строку. При цьому, не існує іншого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з підготовкою звернення до суду тощо.
Положеннями ст. ст. 12,81 ЦПК України унормовано, зокрема, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
В силу наведених вимог, особа, яка заявляє клопотання про поновлення встановленого законом процесуального строку повинна надати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов'язаний з об'єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
До таких висновків дійшов, зокрема, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 29 вересня 2022 року у справі №140/13772/21.
У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» зазначено: «право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.»
Посилання представника відповідача в заяві про усунення недоліків, як на поважну підставу пропуску строку на апеляційне оскарження, на те, що суд першої інстанції в порушення ч.7 ст. 272 ЦПК України не виконав свого обов'язку щодо вручення останньому копії оскаржуваного рішення та в матеріалах справи відсутні відомості про таке вручення, а ознайомлення з матеріалами справи не є тотожним врученню копії рішення суду, суд апеляційної інстанції відхиляє, виходячи з такого.
Ознайомився з матеріалами справи в суді першої інстанції представник відповідача 6 червня 2024 року, що підтверджується розпискою та ним не заперечується.
Із заявою про видачу копії рішення суду першої інстанції сторона відповідача до суду не звертався, 11 червня 2024 року подав першу апеляційну скаргу, яку було ухвалою Київського апеляційного суду від 27 червня 2024 року повернуто особі, яка її подала.
У вказаній апеляційній скарзі сторона відповідача, обґрунтовуючи свої доводи, цитувала мотиви, з яких виходив суд першої інстанції та які наведені у повному тексті оскаржуваного рішення.
А тому суд доходить до висновку, що 11 червня 2024 року скаржник вже був ознайомлений з повним текстом рішення та апелював ним у повернутій апеляційній скарзі
При цьому станом на час подачі даної апеляційної скарги, яка була подана 23 вересня 2024 року, копія оскаржуваного рішення суду першої інстанції ним також не отримана.
У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі К/9901/9914/18 (№808/3021/15) зазначено, що «…Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що прокурором не надано належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції та не наведено нових достатніх обставин для поновлення вказаного строку, оскільки про наявність оскаржуваної постанови органу прокуратури стало відомо 25 квітня 2016 року з Єдиного державного реєстру судових рішень, при цьому заява прокурора про ознайомлення зі справою датовано 28 квітня 2016 року, подана до суду 06 травня 2016 року, а з матеріалами справи заявник апеляційної скарги ознайомився лише 18 травня 2016 року. Відповідно, з часу коли прокурор дізнався про таку постанову суду та ознайомлення з матеріалами справи минув ні чим необґрунтований тривалий строк, що свідчить про недобросовісне використання заявником апеляційної скарги належними йому процесуальними правами. При цьому, прокурором не надано суду доказів неможливості ознайомлення з матеріалами справи чи отримання копії оскаржуваної постанови з часу виявлення цього рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 25 квітня 2016 року і до моменту ознайомлення зі справою - 18 травня 2016 року… З такими висновками апеляційного суду колегія суддів Верховного Суду погодилася і вважала, що вони відповідають нормам процесуального права та фактичним обставинам справи».
У постанові Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 916/1263/22 Верховний Суд погодився із висновками суду апеляційної інстанції, що оскільки скаржник ознайомлювався з матеріалами справи декілька разів (29 листопада 2022 року та 12 грудня 2022 року), то він мав змогу зробити необхідні виписки та / або копії, а також подати до суду клопотання про видачу копії оскаржуваного рішення. Більш того, суд апеляційної інстанції вказав, що про оскаржуване рішення ТОВ «ВИСА» стало відомо щонайменше 12 грудня 2022 року. Зазначені судом апеляційної інстанції обставини щодо ознайомлення скаржника з матеріалами справи 29 листопада 2022 року та 12 грудня 2022 року, тобто після складення.
А тому, виходячи з принципів, розумності, справедливості, рівності учасників судового розгляду, а також враховуючи принцип правової (юридичної) визначеності, викладені в заяві обставини не можуть вважатися поважними причинами для поновлення строку на апеляційне оскарження, у зв'язку з чим виявлені в апеляційній скарзі і зазначені в ухвалі Київського апеляційного суду від 29 жовтня 2024 року недоліки відповідачем не є усунутими.
Клопотання скаржника про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги для отримання відповіді на адвокатський запит про надання інформації про вручення оскаржуваного рішення, задоволенню не підлягає, так як, враховуючи вищенаведене, така відповідь не буде мати правового значення.
Суд вважає, що навіть за відсутності доказу вручення оскаржуваного рішення, з огляду на вищезазначені обставини, строк для оскарження не може бути поновленим з причин, зазначених в заяві відповідача про усунення недоліків апеляційної скарги.
Законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідної заяви (клопотання) скаржника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким він користується, виходячи із поважності причин пропуску строку. Норма про можливість поновлення процесуальних строків може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Можливість поновлення пропущеного процесуального строку пов'язана із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Клопотання чи заява про поновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.
При цьому ЦПК України не пов'язує право суду визнати поважною причину пропуску процесуального строку з вичерпним колом обставин, що його спричинили. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування заяви (клопотання) про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
До аналогічних висновків дійшов Верховний суд у постанові від 8 квітня 2024 року у справі № 752/8449/20.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Оскільки наведені стороною відповідача причини пропуску строку в заяві про усунення недоліків суд визнає неповажними, а також з метою дотримання принципу юридичної визначеності та з метою не допущення порушення прав інших учасників процесу, суд приходить до висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 8 травня 2024
Керуючись ст. 127, п. 4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України, -
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 8 травня 2024.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів.
Головуючий О.В. Желепа
Судді О.Ф. Мазурик
О.В. Немировська