справа №759/22144/14-ц Головуючий у суді І інстанції: Єросова І.Ю.
провадження №22-ц/824/12408/2024 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
26 листопада 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Головуючого судді: Сушко Л.П.,
суддів: Головачова Я.В., Олійника В.І.,
секретар судового засідання: Дуб С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 25 березня 2024 року про розгляд скарги на дії(бездіяльність) органів державної виконавчої служби у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
09.02.2024 року ОСОБА_1 звернулась до Святошинського районного суду м. Києва з вищезазначеною скаргою, у якій просила визнати неправомірними дії державного виконавця Святошинського ВДВС м. Києва та скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 26.05.2017 року у ВП НОМЕР_3. В обґрунтування заяви вказує на закриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_3 та не скасуванням державним виконавцем накладеного арешту на майно, яке належить ОСОБА_1 , а саме - автомобіль «Хонда» д.н.з. НОМЕР_1 . Окрім того, просила поновити строк на подання вказаної заяви, оскільки про дані обставини дізналась з відкритих джерел, будь-яких документів у виконавчому провадженні ВП НОМЕР_3 не отримувала.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 25 березня 2024 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на неправомірні дії державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції відмовлено.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила її скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким визнати незаконним дії уповноважених осіб Святошинського районного ВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києва та скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 26.05.2017 року по виконавчому провадженні НОМЕР_4.
Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що 15 травня 2015 року заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва у справі № 759/22144/14-ц задоволено позовні вимоги ПАТ «Кредобанк» та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором № 125 від 29 серпня 2008 року у розмірі 64 533 грн.
01 вересня 2016 року головним державним виконавцем Пилипчуком К.Р. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, в/л №2/759/1796/15 виданий 08 грудня 2015 року Святошинським районним судом м. Києва, ВП НОМЕР_4.
В кінці листопада 2023 року ОСОБА_1 дізналася, що на автомобіль Honda Civic д/н НОМЕР_2 , який належить їй на праві власності, але за усною домовленістю після розірвання шлюбу він залишився в ОСОБА_2 , по виконавчому провадженню НОМЕР_4 накладено арешт. Про дане виконавче провадження ОСОБА_1 не знала нічого, ніяких постанов та повідомлень не отримувала.
Згідно акту «огляду та тимчасового затримання транспортного засобу» від 01.07.2017 року встановлено, що 01 липня 2017 року на 86 км автомобільної дороги Київ - Чоп, інспектором роти № 2 батальйону УПП у м. Житомирі ДПП, лейтенантом поліції ОСОБА_3 згідно ст. 36 «Закону України про виконавче провадження» здійснено огляд та тимчасове затримання транспортного засобу,- Honda Civic д.н.з. НОМЕР_2 . Огляд та затримання здійснено на підставі ВП НОМЕР_4 Святошинського районного ВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві.
Вказувала, що ціна автомобіля на той час складала біля 15 000 доларів США, що згідно курсу НБУ складала 391 485 грн, що значно перевищувало суму боргу.
В листопаді 2023 року ОСОБА_1 стало відомо з відкритих джерел Територіальних сервісних центрів, що автомобіль Honda Civic д.н.з. НОМЕР_2 , знаходиться в арешті, заборона на відчуження майна, Постанова № НОМЕР_4 від 26.05.2017 року, вхідний № 697 АР від 31.05.2017 року.
01.12.2023 року ОСОБА_1 звернулася до Святошинський районний ВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження та з заявою про витребування інформації стосовно арештованого майна та зняття арешту автомобіля Honda Civic д/н НОМЕР_2 , однак станом на 07.02.2023 року Святошинський ВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві жодних відповідей їй не надано.
Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги також звертала увагу на положення ч. 3 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до якої у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 1, 3, 11 ч. 1 ст.37 арешт з майна знімається.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 на неправомірні дії державного виконавця, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що докази сплати заборгованості, виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій боржником не надано, а підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника.
Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважать, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до частин другої, третьої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Відповідно до ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження» сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Відповідно до ч.1. 2 ст.56 ЗУ «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення; арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника; постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Відповідно до ч. 3 ст.56 ЗУ «Про виконавче провадження» арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Відповідно до ч. 3 статті 52 ЗУ «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Відповідно до ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10,15 частини першої статті 34 цього Закону.
У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:
1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;
9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;
10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеногочастиною першоюстатті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченомустаттею 11Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Встановлено, що згідно даних АСВП, на виконанні у Святошинському відділі державної виконавчої служби у місті Києві перебувало виконавче провадження ВП НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа №2/759/1796/15 від 08.12.2015 року про стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Кредобанк» у розмірі 64 533,00 грн.
22.02.2016 року державним виконавцем Пилипчуком К.Р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_3.
Згідно акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 01.07.2017 р. інспектором УПП у м.Житомирі ДПП відповідно до ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» здійснено затримання транспортного засобу «Хонда» д.н.з. НОМЕР_1 . У подальшому Святошинським ВДВС м. Києва на вказаний транспортний засіб, який належить ОСОБА_1 на праві власності накладено арешт із забороною на відчуження.
28.12.2018 року державним виконавцем Пилипчуком К.Р. керуючись п.4 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого провадження.
Відповідно до листа начальника відділу Святошинського ВДВС м. Києва від 21.03.2024 року № 60875, станом на 21.03.2024 року заборгованість згідно виконавчого документу, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження боржником не сплачено (а.с. 39 том 2).
З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 , оскільки на дату винесення державним виконавцем постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, стосовно автомобіля Honda Civic д.н.з. НОМЕР_1 від 21.03.2016 року по виконавчому провадженні № НОМЕР_5. у державного виконавця були відсутні документально підтверджені відомості про сплату боржником заборгованості, а саме виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.
Доводи апеляційної скарги про те, що постанови про арешт та розшук транспортного засобу Honda Civic д.н.з. НОМЕР_1 , порушують права ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки така процедура не передбачає реалізацію такого майна, а лише тимчасове затримання.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції розглянув скаргу на дії державного виконавця за відсутності ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_4 , чим порушив її право на справедливий суд, суд апеляційної інстанції відхиляє, такі твердження апелянта не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки на законність і обґрунтованість постановленого судового рішення не впливають. Крім того представник заявника був належним чином повідомлений про розгляд справи на 25.03.2024 року, про що є розписка в матеріалах справи (а.с. 26 том 2).
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, відмовляючи у задоволенні скарги, а також вірно застосував до правовідносин що виникли між сторонами положення ст. 449 ЦПК України та положення Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, і не може бути скасована з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 25 березня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено «28» листопада 2024 року.
Головуючий суддя Л.П. Сушко
Судді Я.В. Головачов
В.І. Олійник