Справа 757/44359/24-к Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/6686/2024 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
20 листопада 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління протидії кримінальним правопорушенням у сфері кібербезпеки, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2024 року, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 255 ч.5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України капітана поліції ОСОБА_9 , яке погоджене прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , про продовження строку тримання під вартою підозрюваного у кримінальному провадженні № 12023000000002263 від 07.12.2023 року, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Цією ж ухвалою застосовано до підозрюваного у кримінальному провадженні № 12023000000002263 від 07.12.2023 року, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_2 , за виключенням необхідності отримання невідкладної медичної допомоги або/та необхідності забезпечення особистої безпеки у період дії воєнного стану, шляхом перебування у захисних спорудах (бомбосховищах) на випадок оголошення повітряної тривоги, а саме до 07.11.2024 року.
Зобов'язано підозрюваного ОСОБА_7 виконувати процесуальні обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування з підозрюваними та свідками у вказаному кримінальному провадженні, окрім близьких родичів чи членів родини;
- залишити на зберігання у відповідних органах державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Встановлено строк дії ухвали до 07.11.2024 року.
Визначено, що підозрюваний ОСОБА_7 негайно доставляється до місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 , і звільняється з-під варти, із забороною залишати житло цілодобово.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління протидії кримінальним правопорушенням у сфері кібербезпеки, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_7 межах строку досудового розслідування до 07.11.2024 року.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, прокурор зазначав, що відмовляючи в задоволенні клопотання, суд виходив з його необґрунтованості та недоведеності ризиків, передбачених ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України.
Однак з таким висновком слідчого судді погодитись не можна, оскільки ухвала постановлена з порушеннями ст. ст. 177, 178, 183, 194 Кримінального кодексу України.
Порушено гарантії кримінального провадження, спрямовані на ефективний засіб корекції неправомірної поведінки учасників кримінального судочинства - підозрюваного, який би забезпечив імовірність настання таких ризиків, як: переховування від органів досудового слідства та суду, можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчиненню іншого кримінального правопорушення.
На думку прокурора, слідчим суддею порушено баланс доцільності та співмірності у кримінальному провадженні № 12023000000002263 від 07.12.2023 року.
Вивчивши матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні, аналізуючи зібрані в процесі досудового розслідування дані та докази в їх сукупності та надаючи їм відповідну оцінку з точки зору достатності та взаємозв'язку, слідчим органам необхідно провести слідчі та процесуальні дії, проведення або завершення яких потребує додаткового часу.
Прокурор зазначає, що результати проведення слідчих (процесуальних) дій мають суттєве значення для встановлення істини у кримінальному провадженні та можуть бути використані під час судового розгляду.
На підставі отриманих за результатами проведення слідчих та процесуальних дій доказів, необхідно вирішити питання про проведення інших слідчих (розшукових) дій з метою всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження. На основі зібраних доказів підготувати та прийняти кінцеве процесуальне рішення у кримінальному провадженні.
Вказує, що зазначені дії не були завершені раніше у зв'язку із винятковою складністю кримінального провадження, яка обумовлена необхідністю встановлення та допиту значної кількості свідків, призначенням та проведенням судових експертиз, направленням запитів та отриманням матеріалів їх виконання.
Апелянт посилається на те, що підставою для продовження строку дії запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_7 згідно ч. 2 ст. 177 КПК України, є наявність обгрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, а також наявність ризиків, які дають підстави слідчому звернутися з клопотанням до слідчого судді про продовження запобіжного заходу, у зв'язку з тим, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також, прокурор посилається на те, що характер вчинення кримінальних правопорушень, особу підозрюваного, сторона обвинувачення вважає, що застосування до останнього більш м'якого запобіжного заходу ніж взяття під варту не забезпечить в повній мірі виконання покладених на нього процесуальних обов'язків та не дасть змогу запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а також не дасть можливості органу досудового розслідування досягти завдань, передбачених ст. 2 КПІК України, а саме: захист особи від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування з тим, щоб кожний хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.
Таким чином, у даному випадку наявні реальні ознаки суспільного інтересу, який переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного, так як наявні у матеріалах провадження дані підтверджують наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що у разі обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, такий захід не забезпечить належного виконання останнім його процесуальних обов'язків.
Підстави, які б свідчили про неможливість утримання ОСОБА_7 в установах попереднього ув'язнення за станом здоров'я відсутні.
Крім того, в разі перебування підозрюваного ОСОБА_7 поза межами запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, орган розслідування не матиме можливості запобігти його спілкуванню з іншими співучасниками злочину, які до цього часу не викриті та не затримані, здійсненню останнім впливу на свідків у кримінальному провадженні з метою уникнення кримінальної відповідальності, спробам знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, спробам перешкоджати розслідуванню.
Таким чином, у сторони обвинувачення наявні підстави вважати, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, не буде виконувати покладені на нього процесуальні обов'язки та матиме можливість перешкоджати швидкому, повному та неупередженому проведенню досудового розслідування в кримінальному провадженні.
У даному випадку судом не враховано, що слідчий обґрунтовано звернувся до суду, саме з метою забезпечення виконання обов'язків, покладених на підозрюваного у ст. 42 КПК України, та які ним порушуються, що є передумовою для забезпечення ризиків, визначених ст. 177 КПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши доводи прокурора ОСОБА_6 , який підтримав подану ним апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку підозрюваного ОСОБА_7 , його захисника ОСОБА_8 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається із матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12023000000002263 від 07.12.2023 за підозрою ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190 КК України; ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190 КК України; ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255; ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255; ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255; ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190 КК України.
07.08.2024 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , належним чином повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255; ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190 КК України.
07.08.2024 року о 07 годині 17 хвилин ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 255 КК України.
08.08.2024 року слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва до ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 05.10.2024 року.
25.09.2024 року заступником Генерального прокурора продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023000000002263 від 07.12.2023 року, до трьох місяців, тобто до 07.11.2024 року.
30.09.2024 року старший слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України капітан поліції ОСОБА_9 за погодженням з прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва із клопотанням про продовження строку тримання під вартою підозрюваного у кримінальному провадженні № 12023000000002263 від 07.12.2023 року, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Обгрунтовуючи клопотання, слідчий посилався на те, що обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень доводиться доказами, зібраними в ході досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні.
Слідчий вважав наявними підстави для продовження щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з метою запобігання спробам останнього вчинити дії, передбачені ст.177 КПК України, а саме:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Обставини встановлені під час досудового розслідування, на думку слідчого, виправдовують тримання підозрюваного під вартою, оскільки інші запобіжні заходи не зможуть запобігти вказаним ризикам.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України капітана поліції ОСОБА_9 , яке погоджене прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , про продовження строку тримання під вартою підозрюваного у кримінальному провадженні № 12023000000002263 від 07.12.2023 року, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Цією ж ухвалою застосовано до підозрюваного у кримінальному провадженні № 12023000000002263 від 07.12.2023 року, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_2 , за виключенням необхідності отримання невідкладної медичної допомоги або/та необхідності забезпечення особистої безпеки у період дії воєнного стану, шляхом перебування у захисних спорудах (бомбосховищах) на випадок оголошення повітряної тривоги, а саме до 07.11.2024 року.
Зобов'язано підозрюваного ОСОБА_7 виконувати процесуальні обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування з підозрюваними та свідками у вказаному кримінальному провадженні, окрім близьких родичів чи членів родини;
- залишити на зберігання у відповідних органах державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Встановлено строк дії ухвали до 07.11.2024 року.
Визначено, що підозрюваний ОСОБА_7 негайно доставляється до місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 , і звільняється з-під варти, із забороною залишати житло цілодобово.
З таким висновком слідчого судді погоджується і колегія суддів.
Як убачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених ст. 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до ч. 5 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Згідно частин 1, 4 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, прокурор доведе обставини про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення та наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, але не доведе обставини, про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, слідчий суддя має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, що зазначений у клопотанні.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
У справі «Маккей проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що основна мета статті 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.
Європейський суд з прав людини під час вирішення справи «Медведев та інші проти Франції» зауважив, що право на свободу і особисту недоторканість має першочергове значення у «демократичному суспільстві» у значенні, передбаченому Конвенцією.
Відповідно до п. «с» ст. 5 Конвенції, законними є арешт або затримання, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
У той же час, Європейський суд зазначає, що національний суд, який вирішує питання про взяття особи під варту, повинен визначити, чи виправдовують інші підстави, наведені органом досудового розслідування, позбавлення особи свободи.
Суд у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.
Відповідно до п. 54 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Зенцов і інші проти Російської Федерації», до визнання винним обвинувачений повинен вважатися невинним, і мета даного положення, по суті, вимагає попереднього звільнення, якщо тривале утримання під вартою більш не являється обґрунтованим.
Особа, обвинувачувана у вчиненні злочину, має бути завжди звільнена до суду, за винятком випадків, коли Держава може довести, що існують «істотні і достатні» причини для обґрунтування безперервного утримання під вартою».
На переконання колегії суддів, вказані вимоги слідчим суддею належним чином дотримані.
Дійшовши висновку про недоведеність підстав для продовження щодо підозрюваного ОСОБА_7 заходу у виді тримання під вартою та застосувавши щодо нього запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч.5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190 КК України.
Так, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 вищевказаного кримінального правопорушення, підтверджується фактичними даними та зібраними наявними у справі доказами.
Крім того, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про доведеність продовження існування зазначених у клопотанні ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду; знищення приховання або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні, а також про недоведеність ризику, який передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинення іншого кримінального правопорушення.
Так, слідчим суддею зазначено про те, що можливість переховування від слідства та суду, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обґрунтовано підозрюється ОСОБА_7 , та суворість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим, зокрема, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, покарання за яке встановлене виключно у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна. Така суворість та безальтернативність покарання може спонукати особу переховуватись від органу досудового розслідування, суду з метою уникнення відповідальності, що обумовлює існування ризику, визначеного п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Як зазначив прокурор, на даний час у вказаному кримінальному провадженні досудове розслідування триває, не встановлені всі обставини, які підлягають доказуванню, а тому для уникнення покарання, у тому числі за скоєння особливо тяжкого злочину, підозрюваний може самостійно або за допомогою інших невстановлених на даний час учасників знищити, сховати або спотворити речі і документи, які можуть мати значення речових доказів у кримінальному провадженні та які на даний час не відшукані органом досудового розслідування, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України. Зокрема, ОСОБА_7 може знищити чи спотворити банківські картки, видані на юридичних та фізичних осіб, які були задіяні для вчинення злочинів; засоби стільникового зв'язку, сім-картки мобільних операторів, які використовувались під час вчинення кримінальних правопорушень; кошти, отримані унаслідок вчинення шахрайських дій, чорнові записи та документи, блокноти, робочі зошити, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Слідчий суддя вважав наявними ризики незаконного впливу на потерпілих, свідків, інших підозрюваних у даному провадженні. Зокрема, ОСОБА_7 з метою уникнення кримінальної відповідальності для себе, може особисто вчинити дії чи схиляти осіб до вчинення дій, спрямованих на примушення вищевказаних осіб до надання неправдивих показань. При цьому, доказове значення для суду мають тільки ті показання, які суд сприймав безпосередньо під час судового засідання (або ж отриманих в порядку, передбаченому ст. 225 КПК України), тому до допиту осіб в суді такий ризик залишається актуальним, відтак контакти між ОСОБА_7 та зазначеними особами мають бути виключеними.
При цьому, слідчий суддя обґрунтовано вважав недоведеним в ході розгляду клопотання наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, продовжить вчиняти інші кримінальні правопорушення, оскільки останній раніше не судимий, має стійкі соціальні зв'язки, зокрема, одружений, що свідчить про відсутність наміру ОСОБА_7 вчиняти інші кримінальні правопорушення.
При цьому, як вірно встановлено слідчим суддею, під час розгляду клопотання про продовження щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, стороною обвинувачення не доведено обставин, які дають підстави для висновків, що станом на день розгляду клопотання інші запобіжні заходи, окрім тримання під вартою, не забезпечать виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, та які б виправдовували обмеження права підозрюваного на свободу.
З такими висновками погоджується колегія суддів, оскільки слідчим у клопотанні та прокурором під час апеляційного розгляду не доведено тих обставин, що на даний час заявлені органом досудового розслідування ризики мають такий ступінь небезпеки, яким здатен запобігти лише винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Як зазначає у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважає інтереси забезпечення права на свободу. Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов'язковою і неодмінною умовою належності її продовжуваного тримання під вартою. Але зі спливом певного часу така підозра перестає сама по собі бути виправданням для позбавлення особи свободи і судові органи повинні вмотивувати свої рішення про продовження тримання її під вартою іншими підставами (рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 р. у справі «Нечипорук і Йонкало проти України»).
Враховуючи обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , вимоги статей 177, 178 КПК України, стадію досудового розслідування, ступінь ймовірності реалізації наявних в провадженні ризиків, даних про особу підозрюваного, зокрема: ОСОБА_7 має постійне місце проживання, одружений, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, роль в протиправній діяльності згідно повідомлення про підозру, слідчий суддя дійшов до правильного висновку про недоведеність того, що застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою на даній стадії провадження буде недостатнім для запобігання встановленим ризикам та не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного, а тому вважає відсутніми підстави для застосування до підозрюваного такого запобіжного заходу як тримання під вартою.
З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого існують у кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, на даний час є запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту із покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дослідив всі обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та вмотивованого рішення, в повній мірі врахував вимоги статті 194 КПК України та за відсутністю доведених обставин, які б слугували підставою для продовження застосування виняткового запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання слідчого, застосувавши до підозрюваного більш м'який запобіжний захід.
Доводи, на які посилається прокурор в апеляційній скарзі стосовно обґрунтованості підозри ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених, передбачених ч.2 ст. 255, ч.5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190 КК України та тяжкості покарання за вказані злочини, враховані слідчим суддею при прийнятті рішення про застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді домашнього арешту, який, на думку колегії суддів, співрозмірний з існуючими ризиками, особою підозрюваного, та підстав вважати його занадто м'яким колегія суддів не убачає.
Доводи, на які посилається прокурор в апеляційній скарзі, стосовно наявності у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, самі по собі не є достатньою підставою для продовження щодо підозрюваного виняткового запобіжного заходу, оскільки прокурором не доведено, що більш м'який запобіжний захід - у виді цілодобового домашнього арешту не здатен запобігти вищевказаним ризикам.
Всі інші обставини, на які посилалась сторона обвинувачення під час апеляційного розгляду, не є безумовними підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що згідно з вимогами ст. 203 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом. Тобто, законодавцем встановлено певний процесуальний запобіжник, що унеможливлює обмеження прав особи поза межами кримінального провадження.
Станом на час розгляду апеляційної скарги прокурора оскаржувана ухвала слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2024 року вичерпала свою дію 07 листопада 2024 року.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Керуючись ст.ст. 176,177, 178, 181, 193, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Апеляційну скаргу прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління протидії кримінальним правопорушенням у сфері кібербезпеки, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2024 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ _____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4