Справа №760/24072/24 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/6672/2024 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
20 листопада 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 27 вересня 2024 року, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луганська, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, пенсіонера, зареєстрованого ВПО та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 27 вересня 2024 року задоволено клопотання старшого слідчого слідчого управління Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №42023110000000269 від 18.08.2023 року щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України, та застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 23.11.2024 року включно.
Вказано, що строк тримання ОСОБА_7 під вартою необхідно обчислювати з 11 год. 33 хв. 26.09.2024 року.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 27 вересня 2024 рокускасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, відмовити. Обрати щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною цілодобово залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт посилається на те, що ухвала слідчого судді в частині обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та не застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, є необґрунтованою та немотивованою, а тому підлягає безумовному скасуванню.
Апелянт зазначає, що зі змісту клопотання та доданих до нього документів вбачається, що сторона обвинувачення не має достатніх доказів того, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, на які вказує слідчий. Заявлені стороною обвинувачення ризики є абстрактними та такими, що можуть ставитися в провину будь-якому підозрюваному незалежно від змісту кримінального провадження, конкретних обставин справи, а також соціальної характеристики особи, якій інкримінується вчинення злочину.
Вказує, що попри відсутність будь-яких прямих доводів щодо наявності хоча б одного з заявлених стороною обвинувачення ризиків, слідчим суддею необґрунтовано встановлено наявність ризиків та безальтернативно застосовано найсуворіший запобіжний захід до підозрюваного.
На переконання сторони захисту ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду нівелюється тим, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання в квартирі, власником якої він є, за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою ОСОБА_7 проживає разом із дружиною - ОСОБА_7 , підозрюваний має декілька об'єктів нерухомості в місті Києві, в тому числі й на праві сумісної власності з його дружиною вищезазначену квартиру, де він проживає. Отже, всі його майнові інтереси зосереджені в Україні.
Із літа 2014 року підозрюваний жодного разу не був на тимчасово окупованій території, не відвідував територію держави-агресора, що підтверджується матеріалами кримінального провадження, де вказані відомості відсутні.
Захисник стверджує, що жоден з наданих слідчому судді доказів не підтверджує причетність підозрюваного до інкримінованого йому злочину, передбаченого ст. 111-2 КК України.
Стверджує, що дії підозрюваного не можуть бути кваліфіковані за ст. 111-2 КК України, так як склад цього кримінального правопорушення передбачає наявність такої ознаки суб'єктивної сторони злочину як мета завдання шкоди Україні. Водночас, текст повідомлення про підозру вказаних відомостей не містить, додані до клопотання докази також свідчать, що органом досудового розслідування так і не було встановлено відповідних ознак.
Крім цього зазначає, що слідчим у клопотанні наголошується на тому, що вік та стан підозрюваного дозволяє йому перебувати в слідчому ізоляторі, що є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки. Водночас, стороною обвинувачення не досліджувалися вказані обставини, оскільки за віком та за станом здоров'я, підозрюваний ОСОБА_7 не може бути підданий такому суровому запобіжному заходу і його перебування поза волею може мати негативні наслідки не лише для його здоров'я, але й життя.
Також вказує, що слідчою суддею не було враховано обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема міцність соціальних зв'язків ОСОБА_7 у місті його постійного проживання, в тому числі й наявність в нього родини, та репутація підозрюваного. ОСОБА_7 має постійне місце проживання, де проживає разом із дружиною ОСОБА_7 . Також підозрюваний має сина - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Крім цього, на матеріальному утриманні підозрюваного перебуває матір його дружини - ОСОБА_12 , яка має перелом хребта та хворіє на деменцію. Починаючи з 1981 року по 2015 рік ОСОБА_7 перебував у трудових відносинах, мав постійне місце роботи на різних посадах, станом на день розгляду клопотання ОСОБА_7 є пенсіонером.
Захисник вважає, що слідчою суддею безпідставно прийнято рішення про безальтернативність запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не визначено розмір застави.
19.11.2024 року від захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 надійшли зміни та доповнення до апеляційної скарги, в яких він посилається на те, що слідчим суддею було формально досліджено матеріали кримінального провадження, які додані прокурором до клопотання, не оцінювалось конкретних обставин справи, реальних причин, що обумовлюють необхідність тримання особи під вартою, а застосування запобіжного заходу зумовлено виключно кваліфікацією й тяжкістю кримінального правопорушення, що ставиться в провину підозрюваному.
Як вважає захисник, судом не могло бути встановлено обставин існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, так як конкретних та реальних причин тримання під вартою прокурором не наведено; рішення про обрання запобіжного заходу приймалося виключно шляхом ознайомлення суддею із клопотанням прокурора, де здійснено формальне посилання на наявність ризиків.
Також стверджує, що судом невмотивовано відмовлено в застосуванні до ОСОБА_7 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Посилаючись на вказані обставини, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , у змінах та доповненнях до апеляційної скарги просив скасувати ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 27 вересня 2024 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого. У випадку відмови у скасуванні ухвали слідчого судді, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177, 178 КПК України, просив визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу із змінами та доповненнями і просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника із змінами та доповненнями задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, слідчим управлінням Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 42023110000000269 від 18.08.2023 за підозрою ОСОБА_7 та ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч.1 ст. 111-2 КК України.
Згідно долучених до клопотання матеріалів, 26.09.2024 року, об 11.33 год. ОСОБА_7 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України.
Того ж дня, 26.09.2024 року ОСОБА_7 повідомлений про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.
27.09.2024 року старший слідчий слідчого управління Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №42023110000000269 від 18.08.2023 року щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 2 КК України.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначав, що слідчим управлінням Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування кримінальне провадження № 42023110000000269 від 18.08.2023 за підозрою ОСОБА_7 та ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч.1 ст. 111-2 КК України.
Вказував, що органом досудового розслідування встановлено, що громадяни України ОСОБА_7 , ОСОБА_13 та невстановлені особи, діючи за попередньою змовою групою осіб, вчинили умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво) та її збройним формуванням, з метою завдання шкоди Україні шляхом добровільного збору, підготовки та передачі матеріальних ресурсів, інших активів представникам держави-агресора, її збройним формуванням.
Підозра ОСОБА_7 у даному кримінальному провадженні обґрунтовується зібраними під час здійснення досудового розслідування доказами, зокрема, протоколами оглядів мобільних телефонів та сайтів, протоколом обшуку, протоколами допиту свідків, протоколом допиту підозрюваного, протоколом затримання підозрюваного, протоколом проведення негласних слідчих (розшукових) дій, іншими матеріалами кримінального провадження.
Слідчий у клопотанні зазначав, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, що зазначені в п. п. 1, 2, 3, 4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; може вчинити нові кримінальні правопорушення та/або продовжити свою злочинну діяльність.
При цьому, як вказував у клопотанні слідчий, жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 27 вересня 2024 року задоволено клопотання старшого слідчого слідчого управління Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №42023110000000269 від 18.08.2023 року щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України, та застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 23.11.2024 року включно.
Вказано, що строк тримання ОСОБА_7 під вартою необхідно обчислювати з 11 год. 33 хв. 26.09.2024 року.
Колегія суддів погоджується з вищенаведеними висновками слідчого судді, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд згідно змісту вимог ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 , як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, слідчий суддя з'ясував, що наведені у ньому дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Як вбачається з ухвали слідчого судді, журналу судового засідання, на основі наданих слідчим матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують та правильно встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів, які приведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.
Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, встановлювати конкретну кваліфікацію діяння, за яке особа має нести кримінальну відповідальність, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого докази, у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Також, як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається слідчий у клопотанні, доведені, з огляду на додані до клопотання докази.
На переконання колегії суддів, з урахуванням наявних у справі матеріалів, вищевказані висновки слідчого судді є правильними.
Зокрема, оцінюючи доведеність наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховування від органів досудового розслідування та/або суду), колегія суддів виходить із того, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років з конфіскацією майна, а тому, усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, в разі застосування запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, останній може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення покарання.
Наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України (знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення) зумовлено тим, що на даний час не встановлено всіх речей (речових доказів) та документів, які зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин кримінального правопорушення. Підозрюваний ОСОБА_7 , перебуваючи не під вартою, може знищити або сховати вказані матеріальні об'єкти та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (ризик незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні), вбачається із того, що підозрюваний ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, з метою уникнення покарання за кримінальне правопорушення, в якому він на даний час підозрюється, може впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні. Враховуючи те, що в ході досудового розслідування було допитано в якості свідків співробітників підприємств,належних підозрюваному ОСОБА_7 , а також в ході проведення обшуків були залучені поняті та підозрюваному надані копії відповідних процесуальних документів із зазначенням їх анкетних даних, підозрюваний ОСОБА_7 може незаконно впливати на зазначених свідків, з метою зміни показань останніми в ході досудового розслідування та судового розгляду.
Наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України (перешкоджання кримінальному провадженню), є доведеним, оскільки ОСОБА_7 є засновником та фактичним керівником підприємств, які розташовані на тимчасово окупованій території, України у м. Луганськ та Луганській області, виконував організаційні функції щодо здійснення пособництва державі агресору, перебуваючи на свободі останній може перешкоджати органу досудового розслідування встановлювати інших можливих співучасників, а саме пособників та виконавців.
Наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України (вчинення іншого кримінального правопорушення), обґрунтовується тим, що підозрюваний добре усвідомлений у механізмі здійснення пособництва окупаційній адміністрації держави агресора, маючи сталі зв'язки з невстановленими досудовим розслідуванням особами, які перебувають на тимчасово окупованій території України у м. Луганськ та Луганській області, а також враховуючи те, що свої матеріальні потреби намагається задовольнити злочинним шляхом, що й стало причиною вчинення ним вказаного злочину.
Таким чином, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , його наслідки, характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, має постійне місце проживання та реєстрації, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Крім того, колегія суддів приймає до уваги наявність у провадженні реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 , оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, в зв'язку з чим відносно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю інкримінованого йому кримінального правопорушення та його наслідками, є обґрунтованим, а тому підстав для відмови у задоволенні клопотання слідчого про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів не вбачає.
Колегія суддів також враховує, що згідно ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
На переконання колегії суддів, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, співрозмірним із тяжкістю інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, у повній мірі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 та запобігти встановленим в ході апеляційного розгляду ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Таким чином, застосувавши до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до положень абзацу 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, не визначив йому розмір застави, оскільки ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України, тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про недоведеність наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України, є безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані та долучені до нього матеріали свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 зазначеного кримінального правопорушення.
Такий висновок слідчого судді ґрунтується на доданих слідчим до клопотання матеріалах. Останні містять дані, які вказують на причетність підозрюваного до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.
При цьому, слід зазначити, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Апеляційний суд враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої, затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, оцінки належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
З наведених підстав, доводи апеляційної скарги захисника про відсутність у діях ОСОБА_7 складу інкримінованого йому злочину, є передчасними та такими, що підлягають вирішенню під час розгляду кримінального провадження по суті.
Твердження апелянта про недоведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Зважаючи на викладене, а також, враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_7 в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки докази наявності достатніх стримуючих факторів, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.
Посилання апелянта на те, що підозрюваний має міцні соціальні зв'язки, має постійне місце проживання, де проживає разом із дружиною, має сина та онука, на матеріальному утриманні підозрюваного перебуває матір його дружини - ОСОБА_12 , яка має перелом хребта та хворіє на деменцію, мав постійне місце роботи на різних посадах, а станом на день розгляду клопотання є пенсіонером, не спростовують висновки суду про те, що ОСОБА_7 може вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України, та не є достатньою підставою для застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу.
Також, всупереч тверджень захисника в апеляційній скарзі, слідчий суддя, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою врахував обставини, визначені ст. 178 КПК України, при цьому, належних та допустимих доказів, які б у своїй сукупності свідчили про те, що стан здоров'я підозрюваного не допускає тримання його під вартою, слідчому судді надано не було, а тому колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про відсутність перешкод для утримування ОСОБА_7 під вартою, який є винятковим запобіжним заходом.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до сталого висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Доводи апеляційної скарги захисника про відсутність в оскаржуваній ухвалі слідчого судді мотивів незастосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави не заслуговують на увагу, оскільки згідно вимог кримінального процесуального закону слідчий суддя у даному випадку мав право не застосовувати до підозрюваного заставу, як альтернативу запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою, який обґрунтовано визначено судом, зважаючи на доведеність обґрунтованості підозри, доведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та зважаючи на доведеність слідчим у клопотанні та прокурором у суді недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Всі інші обставини, на які посилалась сторона захисту під час апеляційного розгляду, не є безумовними підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги захисника із змінами та доповненнями до неї.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 193, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 27 вересня 2024 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4