апеляційне провадження №22-ц/824/12766/2024
справа №759/18353/23
31 жовтня 2024 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Мережко М.В., Соколової В.В.
за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою адвоката Максимчука Сергія Павловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 18 січня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Петренко Н.О.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Страхова Група «ТАС», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення страхового відшкодування, пені за прострочення виплати страхового відшкодування та моральної шкоди, -
встановив:
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про стягнення страхового відшкодування, пені за прострочення виплати страхового відшкодування та моральної шкоди.
Вимоги позову мотивує тим, що 16 жовтня 2019 року по АДРЕСА_1 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки DAF, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля марки Dodge Challenger, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який на праві власності належить ОСОБА_2 .
Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 17 лютого 2020 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП закрито у зв'язку із відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення. Під час розгляду справи судом установлено, що ОСОБА_1 рухався відповідно до ПДР України, а в діях водія автомобіля марки DAF, д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_3 убачаються порушення ПДР України, оскільки він не надав переваги в русі автомобілю, що рухався праворуч.
Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 17 грудня 2020 року у справі №760/12089/20 установлено винуватість ОСОБА_3 в дорожньо-транспортній пригоді, що сталася 16 жовтня 2019 року за його участю та за участю ОСОБА_1 , провадження по справі закрито на підставі пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.
На день дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3 була застрахована у ПАТ "СГ "ТАС" відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО 5081171 від 18 лютого 2019 року.
30 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ "СГ "ТАС" із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, про що свідчить копія повідомлення та опису документів до нього. Представником відповідача в описі було зазначено, що потерпілому для виплати страхового відшкодування необхідно подати страховій компанії протягом 30 днів після подання письмового повідомлення про ДТП копію постанови суду про притягнення винної в ДТП особи до адміністративної відповідальності разом із заявою про виплату. Повідомив, що позивач має дочекатися рішення суду, а вже потім подавати заяву на виплату страхового відшкодування, оскільки винуватість є єдиною підставою для такого виду відшкодування. Тобто за вимогою ОСОБА_1 до 30 жовтня 2020 року мав надати ПАТ «СГ «ТАС» заяву на виплату страхового відшкодування разом з постановою суду про притягнення винної в ДТП особи.
Не зважаючи на те, що 30-ти денний строк не сплив та позивач не надав страховій компанії ані заяви на виплату страхового відшкодування, ані рішення суду про притягнення винної особи до адміністративної відповідальності, відповідач листом №16433/9120 від 21 жовтня 2020 року повідомив ОСОБА_1 про відмову у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на статтю 37.1.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Зазначає, що постанова Солом'янського районного суду міста Києва у справі №760/12089/20, якою була встановлена винуватість ОСОБА_3 в дорожньо-транспортній пригоді, прийнята 17 грудня 2020 року, що унеможливило надання її копії страховій компанії до спливу однорічного строку - 16 жовтня 2020 року разом із заявою про виплату страхового відшкодування.
Після отримання 06 січня 2021 року постанови Солом'янського районного суду міста Києва у справі №760/12089/20 про винуватість у ДТП ОСОБА_3 , ОСОБА_1 28 січня 2021 року звернувся до ПАТ "СГ "ТАС" із заявою про виплату йому страхового відшкодування. Не зважаючи на поважність причин пропуску позивачем строку для подання заяви на відшкодування, відповідач листом №153 від 29 січня 2021 року повторно повідомив про відмову у виплаті страхового відшкодування на підставі статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку із неподанням заяви про страхове відшкодування.
Вказує, що позивач пропустив річний строк для звернення до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування з об'єктивних поважних та незалежних від нього причин, оскільки для прийняття заяви про виплату ПАТ "СГ "ТАС" висунуло ОСОБА_1 як обов'язкову вимогу надати копію рішення суду про винуватість іншого водія.
Вказує, що рішення ПАТ "СГ "ТАС" про відмову у виплаті страхового відшкодування ОСОБА_1 не оскаржувалося в адміністративному порядку, оскільки в квітні 2021 року останній звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Однак, рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 26 січня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено з посиланням на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17.
Вказує, що факт пропуску строку звернення позивача, визначеного підпунктом 37.1.4 пунктом 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", до страхової компанії із заявою про страхове відшкодування ОСОБА_1 не заперечує, але уважає, що ним було здійснено необхідних засобів для отримання відшкодування від страховика, але через незалежні від нього причини строк був пропущений.
Позивач уважає, що враховуючи його добросовісну поведінку та поважність і незалежність від нього причин не подання заяви у строк, встановлений статтею 37 Закону України "Про обов'язкове страхування відшкодування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відповідач необґрунтовано відмовив у виплаті страхового відшкодування.
Відтак, завдана ОСОБА_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріальна шкода в сумі 48 947,05 гривень має бути відшкодована потерпілому в судовому порядку.
З посиланням на статтю 36.5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вказує, що з відповідача підлягає стягненню пеня за прострочення виплати страхового відшкодування за період прострочення з 22 листопада 2020 року по 22 вересня 2023 року у розмірі 44 088,11 гривень, а також відповідно до статті 625 ЦК України інфляційні втрати у розмірі 23 927,44 гривень.
Зазначає, що у зв'язку із протиправною відмовою у виплаті страхового відшкодування позивачу завдано моральну шкоду, розмір якої оцінює у 15 000,00 гривень.
Вказує, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи складає витрати із сплати судового збору за подання позову в сумі 1 319,62 гривень із сплати судового збору за подання позовної заяви; витрати пов'язані із отриманням звіту про оцінку вартості матеріального збитку 2 000,00 гривень, витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 гривень.
Мотивуючи наведеним, просить суд стягнути із ПАТ "Страхова Група "ТАС" на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування в розмірі 48 947,05 гривень, пеню за прострочення виплати страхового відшкодування у сумі 44 088,11 гривень, інфляційне збільшення боргу в розмірі 23 927,44 гривень та 15 000,00 гривень моральної шкоди.
Стягнути судові витрати.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 18 січня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з ухваленим рішенням, адвокатом Максимчуком С.П., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків, викладеним в рішенні суду обставинам справи та неповне з'ясування обставин справи.
Вказує на помилковість висновків суду першої інстанції про те, що страховиком обґрунтовано відмовлено позивачу у виплаті страхового відшкодування на підставі пункту 37.1.4 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку із порушенням строку на подання заяви про виплату страхового відшкодування.
Вказує, що до спливу річного строку після ДТП, а саме 30 вересня 2020 року, ОСОБА_1 звернувся до ПАТ "СГ "ТАС" із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, про що свідчить копія такого повідомлення та опису документів до нього. Проте за вимогою відповідача ОСОБА_1 до 30 жовтня 2020 року мав надати ПАТ "СГ "ТАС" заяву на виплату страхового відшкодування разом з постановою суду про притягнення винної в дорожньо-транспортній пригоді особи до відповідальності.
Оскільки постанова Солом'янського районного суду міста Києва у справі №760/12089/20, якою була встановлена винуватість ОСОБА_3 в дорожньо-транспортній пригоді, була винесена лише 17 грудня 2020 року, це унеможливило надання її копії позивачем страховій компанії до спливу однорічного строку - 16 жовтня 2020 року разом із заявою про виплату страхового відшкодування.
Після отримання копії постанови позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату йому страхового відшкодування, проте листами від 21 жовтня 2020 року №16433/9120 та від 29 січня 2021 року №153 ПАТ "СГ "ТАС" відмовило позивачу у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на статтю 37.1.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку із не поданням заяви про страхове відшкодування впродовж одного року від дня ДТП.
Зазначені обставини прямо та безпосередньо вказують на те, що позивач, як потерпіла особа, добросовісно реалізовує своє право на отримання страхового відшкодування завданої йому під час експлуатації наземного транспортного засобу шкоди, виконав всі покладені на нього законом обов'язки, але через незалежні від нього обставини та неправильну неправомірну поведінку відповідача, позивач вимушений був звертатися до суду за поновленням своїх порушених прав.
Вказує, що не заперечує факт пропуску строку звернення до страхової компанії із заявою про страхове відшкодування, але уважає, що ним було здійснено необхідних засобів для отримання відшкодування від страховика, але через незалежні від нього обставини строк було пропущено.
Звертає увагу, що суд першої інстанції не звернув увагу на заяву позивача про дорожньо-транспортну пригоду, на те, що відповідачем вимагався додатковий перелік документів для прийняття заяви про виплату страхового відшкодування.
Судом не враховано факту того, що відповідач не заперечує факту того, що представником ПАТ "СГ "ТАС" відмовлено у прийнятті заяви позивача про виплату страхового відшкодування та запропоновано позивачу подати її протягом 30 днів з дати повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду разом з копією постанови суду про притягнення до відповідальності винної особи.
Зазначає, що позивач пропустив річний строк для звернення до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування з об'єктивних, поважних та незалежних від нього причин, оскільки для прийняття заяви про виплату ПАТ "СГ "ТАС" висунуло ОСОБА_1 як обов'язкову умову надати копію рішення суду про винуватість іншого водія у строк 30 днів від дня отримання заяви про дорожньо-транспортну пригоду.
Суд першої інстанції не надав оцінку факту завдання позивачу моральної шкоди через необґрунтовану відмову у виплаті страхового відшкодування з боку ПАТ "СГ "ТАС", наслідки якої переслідують потерпілого по теперішній час.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах №554/3246/18 від 16 лютого 2022 року, №147/66/17 від 14 грудня 2021 року, №465/4287/15 від 11 грудня 2019 року, №227/3573/16-ц від 21 серпня 2018 року.
Мотивуючи наведеним, просить суд рішення Святошинського районного суду міста Києва від 18 січня 2024 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким вимоги позову задовольнити.
28 червня 2024 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив ПрАТ "СГ "ТАС" на апеляційну скаргу.
Вказує, що згідно пункту 35.1 статті 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспорту пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.
16 жовтня 2019 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю водія транспортного засобу Dodge Challenger, д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 та водія транспортного засобу DAF, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_3
30 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до АТ "СГ "ТАС" із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталась 16 жовтня 2019 року.
30 вересня 2020 року ОСОБА_1 підписав "Перелік документів, необхідних по страховій справі" №219990/40/2020/53, згідно якого зобов'язався протягом 30 днів після подання письмового повідомлення про ДТП подати страховику заяву на виплату.
28 січня 2021 року, тобто через 1 рік 3 місяці з дати ДТП, ОСОБА_1 звернувся до АТ "СГ "ТАС" із заявою про відшкодування шкоди по ДТП.
29 січня 2021 року листом №153 відповідачем відмовлено позивачу у виплаті страхового відшкодування на підставі пункту 37.1.4 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Зазначає, що встановлений пунктом 37.1.4 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", є присічним і поновленню не підлягає.
Вказує, що позивач в межах одного року з дати ДТП не звернувся до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування та не оскаржував відмову страховика до суду.
Доводи скаржника про те, що він пропустив річний строк звернення із заявою, оскільки очікував ухвалення постанови Солом'янського районного суду міста Києва від 17 грудня 2020 року спростовуються положеннями пункту 35.2 статті 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який не передбачає подання до заяви рішення суду у справі про адміністративне правопорушення.
Більш того, постановою Солом'янського районного суду міста Києва Гонтаренко Є.В. визнаний невинним у скоєнні ДТП, оскільки встановлено, що саме в діях автомобіля DAF, д.н.з. НОМЕР_1 , убачається невідповідність правилам дорожнього руху.
Вказує, що позивач мав можливість та право звернутися до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування у визначений законом строк (один рік з моменту ДТП), проте таким правом не скористався.
Зазначає, що власником пошкодженого майна Dodge Challenger, д.н.з. НОМЕР_2 , є ОСОБА_2 В порушення підпункту "Г" пункту 35.2 статті 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" позивач не надав суду документ, що підтверджує його право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Вказує, що у відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено про застосування позовної давності у справі.
Щодо судових витрат вказує, що за відсутності підстав для задоволення позовних вимог, відсутні також і підстави для стягнення судових витрат. Окрім цього, такі позивачем не підтверджені належними та допустимими доказами, відтак задоволенню не підлягають.
Мотивуючи наведеним, просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
09 жовтня 2024 року на адресу Київського апеляційного суду надійшла відповідь адвоката Максимчука С.П., який діє в інтересах ОСОБА_1 , на відзив ПрАТ "СГ "ТАС".
Зазначає, що з фактичних обставин цієї справи убачається, що необхідність надання копії постанови суду про визнання особи винуватою у дорожньо-транспортній пригоді, що сталась 16 жовтня 2019 року, була вимогою саме відповідача, що підтверджується письмовими доказами, зокрема "Переліком документів необхідних для страхової виплати", складеним представником ПАТ "СГ "ТАС".
Вказує, що факт звернення позивача протягом річного строку підтверджується листом відповідача №16433/9120 від 21 жовтня 2020 року.
У цій справі позивач вживав розумних заходів для отримання страхового відшкодування. Зокрема, до спливу річного строку звернувся з повідомленням про дорожньо-транспорту пригоду та подав заяву про здійснення страхового відшкодування.
Зазначає, що факт наявних у позивача поважних причин пропуску присічного річного строку на звернення до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування установлений та доведений під час розгляду справи №760/11257/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , відтак ці обставини не підлягають доведенню.
Оскільки позивач вимушений вимагати виплату страхового відшкодування через суд, послуги з ремонту замовлятиме у платника ПДВ, судом має бути стягнута сума страхового відшкодування відповідно до звіту оцінки вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу в сумі 48 947,05 гривень.
09 жовтня 2024 року на адресу Київського апеляційного суду надійшли додаткові пояснення у справі адвоката Максимчука С.П., який діє в інтересах ОСОБА_1 .
Зазначає, що при зверненні до суду із позовом позивач просив суд стягнути пеню за прострочення зобов'язання у сумі 44 088,11 гривень та інфляційне збільшення боргу у розмірі 23 927,44 гривень за період з 22 листопада 2020 року по 22 вересня 2023 року.
Позивач звернувся до відповідача із заявою на виплату страхового відшкодування 28 січня 2021 року і така заява отримана відповідачем 28 січня 2021 року, що строк виконання зобов'язання з виплати страхового відшкодування за полісом № АО/3812345 є таким, що настав 28 квітня 2021 року та починаючи з 29 квітня 2021 року відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання.
Вказує, що Законом України "Про страхування" та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", які застосовуються до спірних правовідносин, передбачено розмір неустойки (пені) у разі прострочення виплати страхового відшкодування страховиком.
Пунктом 36.5 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Надає розрахунок заборгованості, згідно якого з відповідача ПАТ «СГ «ТАС» підлягає стягненню за період з 29 квітня 2021 року по 31 жовтня 2024 року, пеня в розмірі 56 743, 77 грн, 3% річних в розмірі 5 154, 19 грн та інфляційних нарахувань на суму боргу в сумі 22 765,37 грн.
Вказує, що у зв'язку із додатковим обсягом правової допомоги, якої потребує позивач під час представництва його інтересів в Київському апеляційному суді, позивач планує понести додаткові витрати в сумі 20 000 грн. З відповідача ПАТ «СГ «ТАС» підлягають стягненню витрати на правову допомогу в сумі 72000 грн, які позивач поніс у зв'язку зі зверненням до суду з даним позовом.
В судовому засіданні адвокат Максимчук С.П., який діє в інтересах ОСОБА_1 , підтримав подану апеляційну скаргу, просив суд її задовольнити.
Представник відповідача Синельніков М.О., який діє в інтересах ПАТ "Страхова група "ТАС" проти доводів апеляційної скарги заперечував. Просив відмовити у її задоволенні.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явились, оскільки їхня неявка не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, представника відповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовивши у задоволенні позову, суд першої інстанції вказав, що ДТП, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль марки «Dodge Challenger», д.н.з. НОМЕР_2 , сталася 16 жовтня 2019 року, тоді як із заявою про виплату страхового відшкодування позивач звернувся до ПрАТ «СГ «ТАС» лише 28 січня 2021 року, тобто з пропуском однорічного строку.
Суд відхилив посилання позивача на поважність причин пропуску строку звернення із заявою та вказав, що станом на час закінчення строку для її подання не було ухвалено рішення про притягнення винної особи ( ОСОБА_3 ) до адміністративної відповідальності, проте дана обставина не є умовою, з якою пов'язується перебіг однорічного строку для подачі заяви на виплату відшкодування, а також не є відкладальною умовою договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів для виплати страхового відшкодування. Таке твердження позивача суперечить нормам статті 37 вказаного Закону, яка чітко визначає початок річного строку з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає про таке.
Згідно змісту постанови Солом'янського районного суду міста Києва від 17 лютого 2020 року убачається, що16 жовтня 2019 року о 15:10 год. ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 , керував автомобілем «Dodge Challenger», д.н.з. НОМЕР_2 , порушив п.п. 2.3б, 10.1, 13.1 ПДР України, а саме - при зміні напрямку руху, не впевнився в безпеці та здійснив зіткнення з автомобілем «DAF», д.н.з. НОМЕР_1 , який рухався в попутному напрямку, після чого автомобіль марки «Dodge Challenger» д.н.з. НОМЕР_2 , здійснив наїзд на припаркований автомобіль марки «Богдан», д.н.з. НОМЕР_3 , у результаті чого всі транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 17 лютого 2020 року провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за статтею 124 КУпАП закрито у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Приймаючи вказану постанову суд вказав, що в діях водія автомобіля DAF, д.н.з. НОМЕР_1 , убачається порушення правил дорожнього руху (том 1 а.с. 18-19).
30 вересня 2020 року позивач звернувся до голови правління АТ «СГ «ТАС» із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду. Повідомлення зареєстровано відповідачем за №2/990/40/2020/53 (том 1 а.с.65).
30 вересня 2020 року ОСОБА_1 отримав перелік документів, необхідних по страховій справі із страхування ОСЦПВВНТЗ, що підтверджується його підписом у відповідній графі. В переліку зазначено про необхідність надання постанови суду про притягнення страхувальника до адміністративної відповідальності. В цьому ж документі вказано про необхідність подання заяви на виплату протягом 30 днів після подання письмового повідомлення про ДТП (том 1 а.с. 27).
ПрАТ "СГ "ТАС" листом №16433/9120 від 21 жовтня 2020 року повідомило ОСОБА_1 про те, що страховик не має правових підстав для виплати страхового відшкодування у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 перевищений термін подачі заяви про страхове відшкодування. Відповідач вказав, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 застрахована ПрАТ "СГ "ТАС" згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (том 1 а.с. 23-24).
Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 17 грудня 2020 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП закрито у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення (том 1 а.с.20-21).
28 січня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування по ДТП, що мала місце 16 жовтня 2019 року. У поданій заяві вказав, що 30 вересня 2020 року подав всі необхідні документи на відшкодування шкоди, проте не написав заяву, оскільки на той період не була встановлена вина ОСОБА_3 , який мав поліс в АТ «СГ «ТАС». Постанову про встановлення вини ОСОБА_3 ОСОБА_1 отримав 06 січня 2021 року (том 1 а.с.63).
29 січня 2021 року ПрАТ "СГ "ТАС" листом за вих.№153 ОСОБА_1 відмовлено у здійсненні страхового відшкодування. Підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування відповідач вказав неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди (том 1 а.с. 25-26).
Згідно даних висновку щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №203/03-21 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Dodge Challenger, д.н.з. НОМЕР_2 , становить 48 947,05 гривень. Вартість матеріального збитку складає 39 995,05 гривень (а.с. 28-61).
Згідно даних квитанції про оплату №13-04-21 від 13 квітня 2021 року ОСОБА_2 за проведення незалежної експертної оцінки матеріального збитку автомобіля сплачено 2 000,00 гривень (том 1 а.с. 62).
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 26 січня 2023 року частково задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_2 , ПАТ "СГ "ТАС", про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн. У задоволені решти позовних вимог відмовлено (том 1 а.с. 67-77).
Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить із такого.
Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частинами 1, 2 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування» далі - Закон №85/96-ВР)).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Відповідно до статті 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон №1961-IV) обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до статті 5 Закону №1961-IV об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до пунктів 35.1, 35.2 статті 35 Закону №1961-IV для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися:
а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ;
б) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження;
в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують;
г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих;
ґ) підпис заявника та дата подання заяви.
До заяви додаються:
а) паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа;
б) документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником;
в) довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа;
г) документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну;
ґ) свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого;
д) документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого;
е) документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв'язку із смертю годувальника;
є) відомості про банківські реквізити заявника (за наявності).
Документи, зазначені у підпунктах "а"-"ґ" цього пункту, надаються для огляду та зняття копії або в копіях, засвідчених заявником. Страховик та МТСБУ мають право вимагати для огляду оригінали зазначених документів. Решта документів надаються в оригіналі або належним чином оформленій копії. Належно оформленою копією документа є копія, посвідчена органом, установою чи організацією, що його видала, або нотаріально посвідчена або посвідчена особою, якій подається заява про страхове відшкодування.
У пункті 33.1.4 статті 33 Закону № 1961-IV передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Крім того, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування (пункт 35.1 статті 35).
Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону № 1961-IV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.
Відповідно до пунктів 37.1.1, 37.1.4 статті 37 Закону № 1961-IV підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є:
- навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку;
- неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 03 жовтня 2018 року в справі № 753/5293/16-ц, строк, зазначений у підпункті 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», є присічним і поновленню не підлягає.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм права викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15 (провадження № 14-406цс19) та Верховним Судом в постановах від 21 березня 2019 року у справі № 758/16132/16-ц (провадження № 61-30263св18), від 01 липня 2019 року у справі № 513/1275/14-ц (провадження № 61-22420св18) та від 05 лютого 2020 року у справі № 748/1893/18 (провадження № 61-11557св19).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, зазначено, що «право потерпілого на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком узятих на себе зобов'язань не є безумовним, а пов'язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП.
Аналізуючи норми законодавства стосовно добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин (стаття 13 ЦПК України) та принципу повного відшкодування шкоди (стаття 1166 ЦК України), Велика Палата Верховного Суду з огляду на відсутність норми закону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування, та з урахуванням загального права особи на захист права в суді (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) дійшла висновку, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред'явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності…
...Відтак, аналізуючи зазначене законодавство в сукупності з загальними принципами цивільного права, як то добросовісність поведінки та спрямованість на відновлення порушеного права, слід дійти висновку, що потерпіла особа при відмові страховика (страхової компанії) у виплаті регламентних платежів у зв'язку з пропуском річного строку, має право на пред'явлення вимоги до страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи про відшкодування шкоди в межах страхової суми протягом строку позовної давності.
У випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку».
У постанові Верховного Суду від 15 травня 2024 року №161/8285/22 зроблено такі висновки:
"… Ураховуючи викладене, апеляційний суд, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшов правильного висновку про те, що позивач звернувся до ПАТ «HACK «Оранта» з заявою про виплату страхового відшкодування за пошкоджений транспортний засіб лише 30 березня 2021 року, тобто з пропуском визначеного положеннями підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» річного строку для такого звернення, оскільки спірна ДТП сталася 01 липня 2019 року. Отже, обґрунтованим є висновок страховика про відмову у здійсненні страхового відшкодування.
Посилання позивача на тривалість розгляду кримінальної справи щодо встановлення вини ОСОБА_2 у вчиненні спірної ДТП, апеляційним судом правильно визнано безпідставними, оскільки існування кримінального провадження не може свідчити про неможливість звернення потерпілого до страховика з відповідною заявою про виплату страхового відшкодування, чи пред'явлення позову про відшкодування шкоди за спірне ДТП. Такі висновки спростовують доводи касаційної скарги у відповідній частині.
При цьому цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану ДТП, наступає незалежно від вини завдавача шкоди.
Подібний за змістом правовий висновок, викладено у постановах Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 686/20281/21 (провадження № 61-9642 св 22), від 17 квітня 2024 року у справі № 552/7011/22 (провадження № 61-2109 св 24), від 24 квітня 2024 року у справі № 243/880/23 (провадження № 61-18255 св 23).
Отже, позивачем не доведено добросовісності своїх дій при зверненні до страховика з вказаною заявою…"
У справі, що переглядається апеляційним судом, установлено, що дорожньо-транспортна пригода сталась 16 жовтня 2019 року. Із заявою про виплату страхового відшкодування позивач звернувся до страховика 28 січня 2021 року, тобто із спливом річного строку.
При цьому, звертаючись до суду, позивачем не доведено добросовісності своїх дій при зверненні до страховика із вказаною заявою.
Посилання позивача на тривалий розгляд справи про адміністративне правопорушення та відсутність постанови про притягнення страхувальника до адміністративної відповідальності колегія суддів відхиляє, оскільки такі не ґрунтуються на положеннях статті 35 Закону № 1961-IV.
Окрім цього, відсутність постанови про притягнення до адміністративної відповідальності страхувальника не свідчить про неможливість звернення до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування.
Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15 травня 2024 року №161/8285/22, які згідно частини 4 статті 263 ЦПК України підлягають застосуванню судом.
Посилання скаржника на те, що він протягом року звернувся із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки статтею 33 Закону №1961-IV встановлено обов'язок особи, причетної до дорожньо-транспортної пригоди невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди повідомити страховика.
Відтак, повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду через 11 місяців не може свідчити про добросовісність позивача та установлених обставин.
Окрім того, із цим позовом до суду позивач звернувся 22 вересня 2023 року, натомість дорожньо-транспортна пригода відбулась 16 жовтня 2019 року, тобто із спливом майже 4-х років.
За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не спливають.
Щодо посилань скаржника на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 26 січня 2023 року у справі №760/11257/21 та встановлення факту наявності поважних причин пропуску присічного річного строку на звернення до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування, колегія суддів зазначає про таке.
Ухвалюючи рішення від 26 січня 2023 року у справі №760/11257/21, суд вказав:
"… Разом з тим судом було встановлено, що позивач з позовом до страховика не звертався, його рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування не оскаржував.
Звертаючись до суду, позивач не посилається на те, що незвернення до страховика (страхової компанії) було обумовлене обставинами, які не залежали від його дій, та ним було здійснено розумних, необхідних та достатніх заходів щодо такого відшкодування.
Хоча матеріали справи свідчать, що у позивача були наявні поважні причини, які у своїй сукупності свідчать про пропуск відповідного строку на звернення до страховика про виплату страхового відшкодування, які не залежали від волі позивача.
За вказаних вище обставин, суд вважає, що позивач не втратив можливість на оскарження дій страховика та не позбавлений права вимоги до останнього у порядку визначеного законом…"
Колегія суддів зазначає, що преюдиція - це обов'язковість обставин, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені обставини не підлягають доказуванню. Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною четвертою статті 82 ЦПК України, варто розуміти так, що учасники процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційні обставини - це обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.
Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови:
- ці обставини встановлені судовим рішенням лише у господарській, цивільній або адміністративній справі;
- ці обставини оцінені судом саме як обставина (юридичний факт) преюдиційного характеру та не є правовою оцінкою, наданою судом певній обставині (юридичному факту);
- ці обставини містяться у мотивувальній частині рішення та відповідають вимогам пункту першого частини четвертої статті 265 ЦПК України, згідно з яким у мотивувальній частині рішення, серед іншого, зазначаються фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини;
- судове рішення набрало законної сили;
- у справі беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.
Із змісту рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 26 січня 2023 року убачається, що судом при ухваленні рішення надано саме правову оцінку певній обставині, а саме пропуску річного строку для подачі заяви про виплату страхового відшкодування, проте ця обставина безпосередньо як юридичний факт не оцінювалась судом.
За наведених обставин колегія суддів відхиляє посилання скаржника на наведені обставини як преюдиційні, що встановлені рішенням суду.
Щодо додаткових пояснень скаржника від 09 жовтня 2024 року, у яких останній наводить розрахунок пені згідно пункту 36.5 Закону №1961-IV, 3% річних та інфляційних втрат згідно статті 625 ЦК України, колегія суддів зазначає про таке.
За результатами розгляду апеляційної скарги, колегія суддів зробила висновок про відсутність підстав у її задоволенні.
Ураховуючи те, що вимоги позову про стягнення пені згідно пункту 36.5 Закону №1961-IV, 3% річних та інфляційних втрат є похідними від позовних вимог про стягнення страхового відшкодування, колегія суддів не убачає підстав для їх задоволення та надання оцінки доводам скарги в цій частині.
Щодо заяви ПрАТ "СГ "ТАС" про застосування позовної давності, колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України).
Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно частинам 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.
За результатами розгляду справи у суді апеляційної інстанції, колегія суддів погодилась із висновками суду про відмову у задоволенні позову у зв'язку із відсутністю порушеного права, відтак підстави для застосування позовної давності у цій справі відсутні.
Ураховуючи те, що колегія суддів зробила висновок про відмову у задоволенні апеляційної скарги та залишення оскаржуваного рішення без змін, відсутні підстави для стягнення судових витрат на користь позивача.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу адвоката Максимчука Сергія Павловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 18 січня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повну постанову складено 28 листопада 2024 року.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді М.В. Мережко
В.В. Соколова