29 листопада 2024 року м. Рівне №460/5120/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі- відповідач), в якому просить суд:
визнати протиправними дії відповідача щодо надання відмови позивачу у виключенні з військового обліку відповідно до пункту 6 частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу";
зобов'язати відповідача відповідно до вимог пункту 6 частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" виключити позивача з військового обліку.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що він звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про виключення з військового обліку, на підставі пункту 6 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», як особу, яка була засуджена до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин. У відповідь на звернення позивача, ІНФОРМАЦІЯ_3 надано відмову у виключенні з військового обліку, у зв'язку з тим, що положення пункту 6 частини 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" пов'язує можливість виключення особи з військового обліку саме із фактом засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, а не наявністю судимості. На переконання позивача, така відмова є протиправною, оскільки враховуючи вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 11.12.2023 він має усі підстави для виключення з військового обліку у встановленому законом порядку, з огляду на що, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
07.06.2024 через відділ документального забезпечення суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що для виключення особи з військового обліку на підставі пункту 6 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» вирішальним є питання про злочин, за який особу засуджено, і яке покарання було накладено вироком суду. Закон визначає, що особи, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, виключаються з військового обліку, однак лише особи, які були засуджені за такі злочини при максимальній санкції покарання 5-10 років позбавлення волі, при цьому засуджені до штрафу або інших видів покарання, навіть за тяжкими або особливо тяжкими статтями, не можуть бути виключені з військового обліку, а тому, підлягають призову на військову службу на загальних підставах. З огляду на наведене, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
14.08.2024 позивачем подано відповідь на відзив, у якій більш детально конкретизовано доводи та обґрунтування, зазначені у позовній заяві, а також наведено аргументи на спростування тверджень відзиву відповідача.
ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Ухвалою суду від 17.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі відповідно до статті 262 КАС України в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
10.06.2024 від представника ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшло клопотання про поновлення процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою суду від 11.06.2023 у задоволенні клопотання представника ІНФОРМАЦІЯ_2 про поновлення процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву у адміністративній справі № 460/5120/24 відмовлено. Цією ж ухвалою продовжено ІНФОРМАЦІЯ_4 строк для подання відзиву на позовну заяву та долучено його до матеріалів справи № 460/5120/24.
Ухвалою суду від 18.10.2024 витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 копію заяви ОСОБА_1 за результатами якої ІНФОРМАЦІЯ_3 надана відповідь № 01/3310 від 06.12.2023; докази реєстрації заяви ОСОБА_1 від 23.01.2024 у ІНФОРМАЦІЯ_5 (копію заяви з відміткою про її прийняття).
08.11.2024 відповідачем подано до суду копію заяви ОСОБА_1 від 23.01.2024. Копію заяви ОСОБА_1 за результатами якої ІНФОРМАЦІЯ_3 надана відповідь № 01/3310 від 06.12.2023 відповідачем суду не надано.
Ухвалою суду від 13.11.2024 повторно витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 копію заяви ОСОБА_1 за результатами якої ІНФОРМАЦІЯ_3 надана відповідь № 01/3310 від 06.12.2023.
27.11.2024 відповідачем подано до суду копію заяви ОСОБА_1 з додатками, за результатами якої ІНФОРМАЦІЯ_3 надана відповідь № 01/3310 від 06.12.2023.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ ПРАВОВІДНОСИН.
Розглянувши матеріали, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, судом встановлено наступне.
Вироком Рівненського міського суду Рівненської області по справі № 569/18024/14-к ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 185 КК України та призначено покарання: за ч. 5 ст. 185 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік і 6 (шість) місяців без конфіскації майна; за ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 185 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді штрафу у розмірі 800 (вісімсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 13 600 (тринадцять тисяч шістсот) гривень без конфіскації майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено остаточне покарання ОСОБА_1 у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік і 6 (шість) місяців без конфіскації майна.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, з урахуванням Закону України № 838-VІІІ від 26.11.2015 «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання», зараховано у строк покарання обвинуваченого ОСОБА_1 час його попереднього ув'язнення з 18 травня 2014 року по 18 лютого 2015 року включно, у розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі та звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання у зв'язку із відбуттям покарання /т. 1, а.с. 11/.
У довідці Рівненського міського суду від 20.03.2024 № 569/18024/14-к зазначено, що відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, злочини за яким засуджено ОСОБА_1 за ступенем тяжкості відносяться до категорії особливо тяжких злочинів /т.1 а.с. 17/.
Згідно довідки Департаменту інформатизації Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2023 станом на 09.11.2023 за даними інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» ОСОБА_1 неодноразово засуджено за вчинення злочинів, зокрема у 1999, 2003, 2010, 2012 роках /т. 1, а.с. 16/.
22.11.2023 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 з заявою, в якій просив виключити його з військового обліку на підставі пункту 6 частини 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у зв'язку із засудженням до позбавлення волі за вчинення особливо тяжкого злочину. До заяви, серед іншого, було долучено довідку Департаменту інформатизації Міністерства внутрішніх справ України від 12.09.2023; тимчасове посвідчення військовозобов'язаного /т. 1, а.с/ 92/.
Листом № 01/3310 від 06.12.2023 ІНФОРМАЦІЯ_3 надав позивачу відповідь, у якій зазначив, що відповідно до пункту 6 частини 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виключенню з військового обліку підлягають особи, які раніше були засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, максимальна санкція покарання якого передбачає термін 5 - 10 років. У заяві зазначено, що припинення судимості анулює всі кримінально-правові та загальноправові наслідки засудження та призначення покарання. З огляду на принцип презумпції невинуватості, за відсутності вироку суду, який набрав законної сили, наявність кримінального провадження, в тому числі на стадії його судового розгляду, не породжує правових наслідків для юридичної оцінки наступних чи попередніх діянь особи, у вчиненні яких вона обвинувачується, а є лише версією органів досудового розслідування, яку вони доводять на підставі обов'язку доказування відповідно до вимог ч. 1 ст. 92 КПК України. Підстав для виключення ОСОБА_1 з військового обліку станом на грудень 2023 року немає /т. 1, а.с. 17-18/.
23.01.2024 позивач повторно звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 з заявою, в якій просив виключити його з військового обліку на підставі пункту 6 частини 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у зв'язку із засудженням до позбавлення волі за вчинення особливо тяжкого злочину. До заяви, серед іншого, долучено копії наступних документів: довідка з МВС України про перелік судимостей; вирок суду від 11.12.2023 по справі № 569/18024/14-к, який набрав законної сили по справі; тимчасове посвідчення військовозобов'язаного.
У відповідь на заяву від 23.01.2024 ІНФОРМАЦІЯ_3 позивачу надіслано лист № 01/993/1 від 06.02.2024, у якому зазначено, що не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті /т. 1, а.с. 15/.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо надання відмови позивачу у виключенні з військового обліку відповідно до пункту 6 частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ.
Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 «Про введення воєнного стану» у зв'язку з військовою агресією російської федерації в Україні введений воєнний стан.
В подальшому воєнний стан було продовжено. На час розгляду справи воєнний стан триває.
На момент виникнення спірних правовідносин Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - «Закон № 2232-XII») діяв у редакції від 29.10.2022.
Цей Закон здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частини перша-друга статті 1 Закону № 2232-XII).
Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки) (частина сьома статті 1 Закону № 2232-XII).
Згідно з частиною 9 статті першої № 2232-XII щодо військового обов'язку громадяни
України поділяються на такі категорії:
допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць;
призовники - особи, приписані до призовних дільниць;
військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
На момент виникнення спірних правовідносин Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 діяв у першій редакції від 30.12.2022 (далі - Порядок № 1487).
Відповідно до пункту 20 Порядку № 1487 військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів. Військово-обліковими документами є для військовозобов'язаних - є військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов'язаного.
Згідно із пункту 22 Порядку № 1487 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки здійснюється відповідно до Закону № 2232-ХІІ.
За приписами пункту 79 Порядку № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством.
Відтак до компетенції районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить виключення військовозобов'язаних з військового обліку.
Підстави виключення з військового обліку військовозобов'язаних визначені частиною 6 статті 37 Закону № 2232-ХІІ
Відповідно до пункту 6 частини 6 статті 37 Закону № 2232-XII виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Як було встановлено судом, вироком Рівненського міського суду Рівненської області по справі № 569/18024/14-к ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 185 КК України та призначено покарання: за ч. 5 ст. 185 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік і 6 (шість) місяців без конфіскації майна; за ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 185 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді штрафу у розмірі 800 (вісімсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 13 600 (тринадцять тисяч шістсот) гривень без конфіскації майна.
Також, згідно довідки Департаменту інформатизації Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2023 станом на 09.11.2023 за даними інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» ОСОБА_1 неодноразово засуджено за вчинення злочинів, зокрема у 1999, 2003, 2010, 2012 роках.
Так, 17.07.2003 Центрально-міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст 81, ч. 2 ст. 86, ч. 3 ст. 140, ч. 3 ст. 142 КК України (у редакції 1960 року), ч. 5 ст. 185, ч. 1 ст. 194, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 357, ст. 70, ст. 71 до 7 років 6 місяців позбавлення волі з кофіскацією майна.
Редакція ч. 5 ст. 185 Кримінального кодексу України станом на час винесення вироку суду стосовно позивача у 2003 році передбачала призначення покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України у редакції, яка діяла на час винесення позивачу вироку у 2003 році, залежно від ступеня тяжкості злочини поділялись на злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі. Особливо тяжким злочином є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.
Таким чином, злочин, за вчинення якого було засуджено позивача, станом на час його вчинення та винесення вироку, визнавався особливо тяжким.
Суд звертає увагу на те, що редакція пункту 6 частини 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" передбачає, що виключенню з військового обліку підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Відповідно, єдиною фактичною обставиною, яку відповідач мав обов'язок перевірити для виключення позивача з військового обліку є факт засудження позивача раніше до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Водночас розмежування того, чи ці особи є такими, що на даний час мають судимість, або такими, судимість яких є погашеною або знятою, вказана норма не містить.
Отже, злочини, за вчинення яких було засуджено позивача, станом на час їх вчинення (2003 рік), в тому числі на момент винесення Рівненським міським судом Рівненської області вироку по справі № 569/18024/14-к, визнавалися особливо тяжкими.
Разом з тим те, що колегію суддів Рівненського міського суду було призначено більш м'яке покарання, ніж передбачено законом, на класифікацію злочину, як на особливо тяжкого станом на час винесення вироку, не впливає. Єдиною умовою для виключення особи з військового обліку є факт засудження особи до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину (а не факт відбуття особою такого покарання чи будь-якої іншої обставини).
Таким чином, на момент подання ОСОБА_1 як 22.11.2023 так і 24.01.2024 заяв до ІНФОРМАЦІЯ_1 , були наявні правові підстави для виключення з військового обліку на підставі пункту 6 частини 6 статті 37 Закону № 2232-ХІІ.
Разом з тим, суд також вважає безпідставним посилання відповідача на п. 1 ст. 89 КК України з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 1 статті 89 КК України визнаються такими, що не мають судимості, засуджені відповідно до статті 75 цього Кодексу, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового кримінального правопорушення і якщо протягом зазначеного строку рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не буде скасоване з інших підстав, передбачених законом. Якщо строк додаткового покарання перевищує тривалість іспитового строку, особа визнається такою, що не має судимості, після відбуття цього додаткового покарання.
При цьому підпункт 6 частини 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" не пов'язує підстави виключення з військового обліку з фактичним відбуванням призначеного покарання або зі звільненням від відбування такого.
«Судимість» як правовий стан особи та «засудження» особи є різними за своєю сутністю поняттями. Засудження особи це факт визнання вини обвинуваченого та винесення йому вироку судом. Натомість судимість, відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 16 «Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості», є правовим станом особи, який виникає у зв'язку з її засудженням до кримінального покарання і за зазначених у законі умов тягне настання для неї певних негативних наслідків.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що підстави відмови у виключенні ОСОБА_1 з військового обліку, зазначені відповідачем у листі № 01/3310 від 06.12.2023 є необґрунтованими.
В той же час, надаючи оцінку позовним вимогам зобов'язального характеру та обраному позивачем способу захисту своїх прав, про які просить останній у межах цього позову, зокрема про зобов'язання відповідача виключити позивача з військового обліку відповідно до вимог пункту 6 частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу", суд зазначає таке.
Частиною 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 31.08.2022 у справі № 640/22426/20, адміністративний суд, перевіряючи правомірність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.
Як вже зазначав суд, пунктом 22 Порядку № 1487 визначено, що взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до п. 81 Порядку № 1487, взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у пункті 15 цього Порядку). При цьому взяття на військовий облік, зняття або виключення з нього здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України та військово-облікових документів, визначених у пункті 20 цього Порядку.
Районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, органи СБУ, підрозділи Служби зовнішньої розвідки беруть на військовий облік, знімають або виключають з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, у яких відсутні військово-облікові документи, лише після відновлення зазначених документів.
Отже, суд зазначає, що виключення з військового обліку військовозобов'язаного передбачає проставлення відповідної відмітки у військово-обліковому документі (військовому квитку або тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного), для здійснення чого Порядком № 1487, передбачена обов'язкова особиста присутність військовозобов'язаного для зняття його з військового обліку, що відповідає вимогам Порядку № 1487, який на момент виникнення спірних правовідносин діяв у першій редакції від 30.12.2022, позаяк особа повинна мати можливість закінчити реалізацію відповідного права за тими нормами, що діяли на момент початку реалізації відповідного права, навіть якщо до завершення реалізації права вони втратили чинність.
Зважаючи на викладене та беручи до уваги встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача прийняти рішення про виключення позивача з військового обліку виходять за межі повноважень адміністративного суду при вирішенні цього публічно-правового спору, а тому відповідні позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Тому, визначаючись щодо способу поновлення порушеного права позивача, керуючись положеннями статті 245 КАС України, суд зобов'язує відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.11.2023 щодо виключення його з військового обліку, за результатами розгляду якої відповідачу необхідно прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
За приписами частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що встановлені у справі обставини частково підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, позовну заяву належить задовольнити частково.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Відповідно до частини четвертої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкцієї № 54 від 15.05.2024, відтак, на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 , документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 605,60 грн.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо надання відмови ОСОБА_1 у виключенні його з військового обліку відповідно до пункту 6 частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу"
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_6 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.11.2023 і прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 605,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 29 листопада 2024 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )
Суддя Ольга ПОЛІЩУК