29 листопада 2024 року м. Рівне №460/12280/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В. Щербакова, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доЦентральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України
про визнання протиправним та скасування рішення, -
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, яке оформлено протоколом №64 від 05.01.2024 щодо скасування постанови військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.11.2022 №184/1100/6 відносно позивача.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним 04.11.2022 пройдено медичний огляд військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 за результатами за встановленим діагнозом на підставі статті 39-а графи II Пояснень щодо застосування Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, що оформлено довідкою ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.11.2022 року №184/1100/6.
Разом з тим, вказує, що згідно з витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 05.01.2024 №64 постанову ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.11.2022 №184/1100/6 скасовано та зазначено, що позивач підлягає повторному медичному огляду ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач вважає таке рішення протиправним та таким, що належить до скасування, оскільки всупереч Положенню про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402 (далі по тексту - Положення) при перегляді постанови ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.11.2022 №184/1100/6 відповідачем не було повідомлено позивача про перегляд такої постанови, не направлено позивача у заклади охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України на контрольне обстеження та медичний огляд для підтвердження чи спростування діагнозу, який був встановлений позивачу при проходженні медичного огляду військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Таким чином, на думку позивача, відповідач порушив процедуру прийняття оскаржуваного рішення.
Крім того, позивач вказує, що висновок щодо незаконності та скасування постанови ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 прийнято ЦВЛК у формі протоколу, а не постанови, що є порушенням вимог Положення № 402.
За сукупності зазначеного, просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою від 30.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Витребувано у відповідача докази направлення та вручення оскаржуваного рішення.
Вказану ухвалу відповідачем отримано 31.10.2024, про що свідчить довідка про доставку електронного листа.
Разом з тим, у встановлений строк відповідачем не подано до суду відзиву на адміністративний позов, будь-яких заяв чи клопотань до суду також не надходило.
Таким чином, відповідач належним чином повідомлений судом про можливість подання відзиву на позовну заяву, однак зазначеним правом не скористався. А тому, враховуючи приписи ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
Відповідно до довідки військо-лікарської комісії другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 04.11.2022 №184/1100/6 відносно ОСОБА_1 , 1979 р.н., проведено медичний огляд ВЛК за результатами якого за встановленим діагнозом на підставі статті 39-а графи II Пояснень щодо застосування Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби останній визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку
04.11.2022 у військовий квиток ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , внесено записи:
у розділ VIІІ Прийом на війьковий облік і зняття з обліку зазначено в графі знято з обліку зазначено «виключено 04.11.2022».
у розділ IX Відомості про звільнення від військового обов'язку у пункті 32 зазначено «визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку».
Водночас, 05.01.2024, на засіданні Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України розгянуто запит (вх.№13178 від 22.12.2023) заступника начальника слідчого управління ГУНП України в Рівненській області щодо правомірності постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно ОСОБА_1 .
З наслідками розгляду документів позивача, відповідно протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України №64 від 05.01.2024 вирішено:
«враховуючи невідповідність і необґрунтованість діагнозу зазначеного у постанові ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 від 04.11.2022 №184/1100/6 вимогам пункту “а» статті 39 Пояснень щодо застосування Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (додаток 2 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року №402 (зі змінами), постанову ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 від 04.11.2022 №184/1100/6 щодо старшого сержанта ОСОБА_1 1979 р.н.» скасовано.
Пунктом 2 такого протоколу передбачено, що позивач підлягає повторному медичному огляду ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно вимог Положення.
Не погоджуючись з рішення Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, яке оформлено протоколом №64 від 05.01.2024 щодо скасування постанови військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.11.2022 №184/1100/6, останній звернувся з відповідним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Суд зазначає, що спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) (тут і далі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно з частинами другою, третьою статті 1 Закону №2232-XII військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно з ч. 9 ст. 1 Закону №2232-XII щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону №2232-XII громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані - прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово_облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до ч. 10 ст. 2 Закону №2232-XII та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 р. за № 1109/15800 (далі - Положення № 402) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Згідно з пунктом 1.2 розділу І Положення №402 медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти, ліцеїстів військових (військово-морських, військово_спортивних) ліцеїв; осіб, звільнених з військової служби; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання, компонентами ракетного палива, джерелами електромагнітних полів, лазерного випромінювання, мікроорганізмами I_II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-морських Сил Збройних Сил України. Пунктом 2.1 розділу І Положення №402 передбачено, що для проведення військово_лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово_лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 по справі № 806/526/16 зазначив, що розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку.
Відповідно до п. 1.1 розділу 2 Положення № 402 (у редакції, що була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний та воєнний час.
Слід зазначити, що згідно п. 3.2 розділу 3 глави 2 Положення № 402 (у редакції, що була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) повторний медичний огляд військовозобов'язаних проводиться один раз на 5 років ВЛК районних, міських ТЦК та СП. Офіцери запасу підлягають повторному медичному огляду зазначеними ВЛК під час чергового атестування, а рядовий, сержантський та старшинський склад запасу - у разі зміни призначення. Кожний військовозобов'язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом, а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей. Під час дії правового режиму воєнного стану кожний військовозобов'язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей.
Згідно з п. 2.3 розділу І Положення № 402 на Центральну військово-лікарську комісію покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також: розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України.
Пунктом 2.3.4 розділу І Положення № 402 передбачено, що Центральна військово_лікарська комісія має право, зокрема, оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; витребовувати документи в частині, що характеризують обставини отримання захворювання, поранення, травми, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв'язок, залучати головних медичних фахівців Збройних Сил України, лікарів-спеціалістів Національного військово-медичного клінічного центру та інших закладів охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України, спеціалістів інших спеціальностей, начальників медичної служби та представників командування (керівництва) військових частин, де проходить службу військовослужбовець, що оглядається, для вирішення питань військово-лікарської, лікарсько-льотної експертизи; направляти у заклади охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України на контрольне обстеження та медичний огляд військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби), військовозобов'язаних, резервістів, працівників; запитувати від закладів охорони здоров'я (установ), військових частин, ТЦК та СП і ВВНЗ додаткові дані для аналізу, узагальнення та оцінки результатів військово-лікарської експертизи; надавати до Генерального штабу Збройних Сил України, командуванням видів, Сил підтримки Збройних Сил України, керівникам органів місцевої адміністрації результати лікувально-оздоровчої роботи, проведеної серед допризовників та призовників, медичного огляду військовослужбовців, членів їх сімей, кандидатів на навчання у ВВНЗ, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов'язаних, резервістів та іншого контингенту; розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України.
Разом з тим, відповідачем не надано доказів того, що при перегляді постанови військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.112022 №184/1100/6 відносно ОСОБА_1 , ним вживалися заходи щодо огляду військовослужбовця, направлення у заклади охорони здоров'я на контрольне обстеження та медичний огляд для підтвердження чи спростування попереднього діагнозу, повідомлення позивача про перегляд такої постанови.
Вказане вище свідчить про порушення процедури прийняття суб'єктом владних повноважень рішення у зв'язку з допущення порушень Центральною військово-лікарською комісією Збройних Сил України п.2.3.4 розділу І Положення № 402 при прийнятті рішення, що оформлене протоколом №64 від 05.01.2024, в частині, що стосується скасування постанови військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.11.2022 №184/1100/6 відносно ОСОБА_1 .
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Враховуючи вищевикладене, рішення Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України щодо (в частині) скасування постанови військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.11.2022 № 184/1100/6 відносно ОСОБА_1 , 1979 року народження, яке оформлене протоколом №64 від 05.01.2024, є протиправним та таким, що належить до скасування.
За правилами частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Відтак, однією з підстав для ухвалення додаткового судового рішення є невирішення судом питання про судові витрати.
Види судових витрат, підстави та порядок їх розподілу врегульовано приписами глави 8 розділу 1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, частиною 1 статті 134 КАС України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частини 2 згаданої статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Приписами частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 5 та 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Зі змісту вказаних норм слідує, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Всупереч зазначеному представником позивачем до матеріалів справи, що в підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу адвоката не надано ні договору, ні розрахунку вартості послуг з надання професійної правничої допомоги адвоката, ні акта передачі-прийняття наданої правничої допомоги.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" 05.07.2012, № 5076-VI видами адвокатської діяльності є:
1) надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;
4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;
5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;
6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;
7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.
Висновки аналогічного характеру викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, та у постановах Верховного Суду від 11.02.2021 у справі № 804/8237/17, від 31.03.2021 у справі № 726/549/19, від 29.07.2021 у справі №160/5098/19 та від 08.02.2022 у справі № 1.380.2019.001439, які в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України враховуються судом при прийняті даного рішення.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Аналогічна правова позиція висловлена у Постанові Верховного Суду від 26 березня 2019 року у справі № 200/14113/18-а.
Заявлені вимоги позивача щодо повернення йому витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн. не підтверджені документально.
Відтак, з огляду на встановлені обставини з урахування критеріїв пропорційності, значенням справи для сторони, реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, на переконання суду розмір витрат на професійну правничу допомогу, не підлягає стягненню.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, яке оформлене протоколом №64 від 05.01.2024, в частині скасування постанови військово-лікарської комісії при 2-му відділі ІНФОРМАЦІЯ_5 в місті Костопіль від 04.11.2022 №184/1100/6 відносно ОСОБА_1 , 1979 року народження.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України судовий збір у розмірі 968,96 грн.
В задоволенні заяви про стягнення витрати на професійну правничу допомогу - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 29 листопада 2024 року.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 )
Відповідач: Центральна військово-лікарська комісії Збройних Сил України (вул. Госпітальна, буд. 16,м. Київ,01133, код ЄДРПОУ 08356179)
Суддя В.В. Щербаков