29 листопада 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/11313/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сич С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України в Полтавській області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
24 вересня 2024 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області), у якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, викладені у листі від 12.07.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області сформувати та подати Державної казначейської служби України у Полтавській області подання передбачене п.5 "Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №787 від 03.09.2013, про повернення ОСОБА_1 помилково сплачений нею 1% збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна в сумі 22090,00 грн. сплаченого згідно квитанції від 01.03.2024 за договором купівлі-продажу квартири від 01 березня 2024 року.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідно до пункту 9 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" ОСОБА_1 звільнена від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції придбання нерухомого майна в розмірі 1% вартості житла, оскільки нерухоме майно нею придбано вперше. Проте, відповідач у порушення вимог законодавства України листом від 12.07.2024 відмовив позивачу в поверненні коштів з причин відсутності довідок з місць проживання (після 1992 року) про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/11313/24. Клопотання позивача про залучення третьої особи - задоволено, залучено Головне управління Державної казначейської служби України в Полтавській області до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача. Клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження задоволено, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Запропоновано третій особі у п'ятиденний строк з дня отримання копії позовної заяви з додатками надати до суду пояснення до позову за правилами, встановленими частинами 2-4 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, витребувано докази.
10 жовтня 2024 року через систему "Електронний суд" до суду надійшов відзив на позовну заяву /а.с. 48-49/, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що Пенсійний фонд України не має доступу до Державного реєстру нерухомого майна, тому не може встановити факт придбання квартири позивачем вперше. Зазначає, що станом на придбання ОСОБА_1 та станом на звернення позивача з позовом відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість. Пояснює, що на звернення позивача 26.06.2024 із заявою щодо повернення помилково сплаченого збору за обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1 відсотка від вартості придбаного житла, Управлінням повідомлено, що позивач надав не повний перелік документів, що передбачені Порядком №1740, а саме, не надав довідки з усіх місць проживання (після 1992 року) про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Позивачу роз'яснено, що питання щодо повернення помилково або надмірну зарахованих до бюджету зборів буде розглянуто після надання необхідних документів.
Копія ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року надіслана судом до електронного кабінету третьої особи та судом отримано повідомлення про доставлення копії ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року до електронного кабінету третьої особи 30.09.2024 18:00 /а.с. 44/, тому відповідно до приписів частини 6 статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України датою вручення третій особі копії цієї ухвали є 01 жовтня 2024 року.
Третя особа не скористалася своїм правом на подання до суду пояснень щодо позову, у строк встановлений судом.
Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.
01 березня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Полтавтрасбуд" в особі директора Маляренка О.В., яке діє від імені та в інтересах Закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду "Містобуд" (надалі - продавець) та ОСОБА_1 (надалі - покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири, що був посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Удовіченко М.Ю. та зареєстрований в реєстрі за №604 /а.с. 13-15, 60-62/, за умовами якого продавець передає через представника, а покупець приймає у власність квартиру АДРЕСА_1 (надалі у цьому договорі - квартира) (пункт 1 договору). Відчуження зазначеної квартири провадиться за домовленістю сторін за 2209000 грн. (пункт 4 договору). Балансова вартість квартири становить 1179750 грн., відповідно до довідки про балансову вартість об'єкта №26 від 05.02.2024, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Полтавтрасбуд" (пункт 5 договору).
При укладенні договору купівлі-продажу ОСОБА_1 сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 22090 грн., що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки АТ КБ "ПриватБанк" від 01.03.2024, копія якої наявна у матеріалах справи /а.с. 17, зворот а.с. 66/.
На звернення позивача із заявою щодо повернення 1% суми збору з операції купівлі нерухомого майна при придбанні його вперше листом ГУ ПФУ в Полтавській області від 12.07.2024 №1600-0504-8/51470 /а.с. 31, 74/ позивача повідомлено, що питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» врегульовано Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року №1740 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 року №866) (далі - Порядок №1740). Вищевказаним Порядком визначено вичерпний перелік документів, які необхідно подати для підтвердження придбання житла вперше. Відповідно Порядку, одним із документів, які необхідно надати, є довідки з усіх місць проживання (після 1992) про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Відповідно до Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 №396, пункту 20, документом, що підтверджує невикористання громадянином житлових чеків для приватизації житлового фонду, є довідка(и), видана(і) органом приватизації за попереднім(и) місцем(ями) проживання (після 1992 року), щодо невикористання права на приватизацію державного житлового фонду (крім території проведення антитерористичної операції та тимчасово окупованої території). З метою уникнення безпідставного повернення Пенсійним фондом України збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, враховуючи вищевикладене та після надання позивачем необхідних документів, буде розглянуто питання щодо повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету.
Не погодившись з відмовою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо повернення позивачу збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 22090 грн., позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначено Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно з пунктом 9 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Пунктом 8 частини 1 статті 2 цього ж Закону передбачено, що об'єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" врегульовано Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року № 1740 (надалі - Порядок №1740).
Згідно з абзацом першим пункту 15-1 Порядку № 1740 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Відповідно до пункту 15-3 Порядку № 1740 нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Документом, що підтверджує сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.
Суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками, зазначеними у пункті 15-1 цього Порядку, за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.
Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах “в» і “г» пункту 15-2 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено винятки для громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2019 року у справі №802/1566/17-а, який підлягає врахуванню судом першої інстанції в силу частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №369606113, сформованою 13.03.2024, підтверджено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) вперше придбала житло /а.с. 18-19, 65-66/.
Будь-яких належних та допустимих доказів на спростовування твердження позивача щодо придбання ним житла вперше чи відсутності у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем до суду не надано.
Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013 року №787 (надалі - Порядок № 787).
Пунктом 5 Порядку №787 передбачено, що Повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету або повернення на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, або перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.
У разі повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС та органи Держмитслужби) орган, що контролює справляння надходжень бюджету, засобами системи Казначейства формує подання в електронній формі згідно з додатком 1 до цього Порядку та подає його до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, Казначейства.
Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року №215, казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку: забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема: зокрема, здійснює повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Таким чином, оскільки повернення коштів, безпідставно або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на Головне управління ПФУ покладено обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу на те, що в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.
За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (PincovdandPine v. The Czech Republic), "Ґаші проти Хорватії" (Gashiv. Croatia), "Трго проти Хорватії" (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу "належного урядування", згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Оскільки саме держава не виконала свій обов'язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.
Таким чином, посилання у відзиві на неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, є необґрунтованими.
Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затверджене наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 №396 (далі по тексту - Порядок №396), на пункт 20 якого позивач посилається у своєму листі від 12.07.2024 №1600-0504-8/51470, визначає порядок передачі квартир багатоквартирних будинків, одноквартирних будинків (далі - квартири (будинки)), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - кімнати у комунальних квартирах), які використовуються громадянами на умовах найму, у власність громадян.
Відтак, це Положення №396 не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, тому суд критично оцінює доводи відповідача про не подання позивачем до ГУ ПФУ в Полтавській області документів, визначених пунктом 20 вказаного Положення №396, оскільки у позивача відсутній обов'язок подання таких документів до ГУ ПФУ в Полтавській області.
Крім того, довідкою виконавчого комітету Пирятинської міської ради Полтавської області №П12251 від 03.04.2024 підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи зареєстрованою в АДРЕСА_2 з 07.11.2002 по 11.09.2015 не приймала участі в безоплатній приватизації житла в житловому фонді виконавчого комітету Пирятинської міської ради /а.с. 20/.
Підсумовуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо підготовки подання на повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, оформлена листом від 12.07.2024 №1600-0504-8/51470, не ґрунтується на вимогах законодавства України, а тому є неправомірною.
Спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Враховуючи викладене вище, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо підготовки подання на повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, оформлену листом від 12 липня 2024 року №1600-0504-8/51470, та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області сформувати та подати до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 22090 грн. (двадцять дві тисячі дев'яносто гривень), сплаченого згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки АТ КБ "ПриватБанк" від 01 березня 2024 року.
Отже, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп., що підтверджується копією платіжної інструкції №0.0.3902774938.1 від 23.09.2024 /а.с. 9/ та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України /а.с. 38/.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, при задоволенні позову ОСОБА_1 суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211 грн. 20 коп.
Прохальна частина позовної заяви містить клопотання про стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу адвоката в сумі 5000 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з ч. 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до ч. 6 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами ( ч. 7 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Відповідно до п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься у постанові Верховного Суду від 31.07.2018 р. (справа № 820/4263/17).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 01.09.2020 у справі №640/6209/19, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також, судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Також, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг з категорією складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Представництво інтересів позивача ОСОБА_1 у цій справі здійснювалося адвокатом Голубенком В.П. на підставі ордеру серії ВІ №1239434 про надання правничої допомоги ОСОБА_1 /а.с. 32/.
До суду позивачем надано: договір №519 про надання правничої допомоги від 09 вересня 2024 року /а.с. 33-34/, акт виконання робіт №519 наданої правничої допомоги від 20.09.2024 згідно Договору про надання правничої допомоги №519 від 20.09.2024 /а.с. 35/, квитанцію №519 від 09.09.2024 /а.с. 35а/.
Згідно акту виконання робіт №519 наданої правничої допомоги від 20.09.2024 згідно договору про надання правничої допомоги №519 від 20.09.2024 адвокат належним чином виконав прийняті на себе обов'язки, а саме: попередньо ознайомився документами про повернення сплаченої суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна в сумі 22090 грн. - 2 години; здійснив пошук та вивчив законодавчі та нормативні правові акти, якими врегульовані спірні правовідносини, здійснив пошук та вивчив судову практику по аналогічній категорії справ - 8 год.; надав усні консультацій, роз'яснення, узгодження позиції по справі, обговорення ходу ведення справи з клієнтом, зібрав докази - 2 год.; підготовив адміністративний позов, роздрукував його, провів виготовлення копій матеріалів документів та інших додатків до позову, здав позов до суду - 12 год. Всього витрачено чacy на надання правничої допомоги протягом 24 години 00 хв. Згідно умов даного договору про надання правничої допомоги №519 від 09.09.2024 розмір гонорару, який клієнт сплачує адвокату за надану в межах цього договору правничу допомогу сторони дійшли згоди, що гонорар адвоката складає фіксований розмір 5000,00 грн., що сплачені в день підписання договору.
Разом з тим, ця справа відноситься до справ незначної складності, тому зазначений у акті час, як такий, що витрачений для виконання зазначених у цьому акті робіт та надання послуг (24 години) - є завищеним, відтак, сума витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача також є завищеною щодо іншої сторони спору, враховуючи такий критерій як складність справи.
Зважаючи на викладене вище, оцінивши на підставі наданих суду доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг з категорією складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг та значенню справи для сторони, враховуючи задоволення позову суд дійшов висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2500 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 9, 77, 132, 134, 139, 229, 241-245, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код 13967927), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України в Полтавській області (вул. Шевченка, 1, м. Полтава, 36011, ідентифікаційний код 37959255), про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо підготовки подання на повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, оформлену листом від 12 липня 2024 року №1600-0504-8/51470.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області сформувати та подати до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 22090 грн. (двадцять дві тисячі дев'яносто гривень), сплаченого згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки АТ КБ "ПриватБанк" від 01 березня 2024 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211 грн. 20 коп. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500 грн. (дві тисячі п'ятсот гривень).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.С. Сич