Справа № 420/32099/24
29 листопада 2024 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Дубровна В.А., перевіривши виконання вимог статей 160, 161 КАС України за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
встановила:
До суду звернулась ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі відповідач, ГУ ПФУ в Одеській області), в якій просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у вигляді нездійснення перерахунку і виплати пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з 01.03.2023 року, з урахуванням підвищення до пенсії, як особі з інвалідністю першої групи внаслідок війни, відповідно до положень пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» від 28.12.2011 № 1381 (в редакції станом на 01.03.2023 року) у розмірі 25% від основного розміру пенсії, з урахуванням сум підвищення (індексації) пенсії 2022, 2023, 2024 роки без обмеження пенсії максимальним розміром з урахуванням Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.01.2024 року по справі. №420/28667/23, яке набрало законної сили 23.02.2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності за вислугою років ОСОБА_1 з 01.03.2023 року, з урахуванням підвищення до пенсії, як особі з інвалідністю першої групи внаслідок війни, відповідно до положень пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» від 28.12.2011 № 1381 (в редакції станом на 01.03.2022 року) у розмірі 25 % від основного розміру пенсії, з урахуванням сум підвищення (індексації) пенсії за 2022, 2023 та 2024 роки без обмеження максимальним розміром пенсії, з урахуванням Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.01.2024 року по справі № 420/28667/23, яке набрало законної сили 23.02.2024 року та сплатити заборгованість, що виникла у зв'язку з перерахуванням пенсії на час ухвалення рішення судом із урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою суду від 21.10.2024 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, а саме, надати заяву про поновлення строку звернення до суду із обов'язковим зазначенням інших обставин, які можуть бути враховані судом, як поважні для поновлення пропущеного строку із наданням відповідних доказів.
21.11.2024 р. на виконання даної ухвали суду представником позивача надана заява, в прохальній частині якої просить вважати причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновити пропущений строк, обгрунтовуючи, в свою чергу тим, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком, покликаючись на судову практику Верховного Суду.
Вирішуючи дану заяву позивача, подану на виконання ухвали суду про залишення позову без руху, суд враховує наступне.
Відповідно до частин першої-другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
При цьому, позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.
В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Отже, при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".
Під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Спірні правовідносини виникли у зв'язку з ненарахуванням та невиплатою позивачу з 01.03.2023 року доплати до пенсії у розмірі 25 % від основного розміру пенсії відповідно до положень пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» від 28.12.2011 № 1381.
При цьому, підставою звернення до суду є лист-відповідь ГУ ПФУ в Одеській області від 16.09.2024 вих. №1500-0203-8/141798 та додані до нього перерахунки пенсії.
Тобто, датою обізнаності щодо порушення своїх прав позивач вважає вказаний лист відповідача та додані до нього перерахунки.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
При цьому, поняття “повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18, від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а, від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №822/1928/18) та дійшла наступного правового висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 лютого 2024 року у справі № 240/27663/23 (адміністративне провадження № К/990/453/24) дійшов висновку, що пенсійні виплати мають щомісячний характер і про їх припинення, зменшення чи нарахування у неправильному розмірі позивачу мало бути відомо не пізніше неотримання/отримання вперше такої виплати у межах спірного періоду.
На теперішній час практика Верховного Суду з вказаного процесуального питання є сталою та підтримується в інших постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, зокрема, у постанові від 08.08.2024 р. у справі № 460/19702/23, від 22.10.2024 р. у справі № 520/37664/23.
Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року (справа №755/10947/17), суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.
Отже, за позицією Верховного Суду пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, в межах даних спірних правовідносин, про факт встановлення чи невстановлення позивачу доплати до пенсії з 01.03.2023 р. останньому не могло не бути відомо принаймні з квітня 2023 р., тобто з моменту отримання пенсії за березень 2023 року.
Таким, звернувшись до суду з даним позовом 15.11.2024 року, позивач пропустив шестимісячний строк, встановлений ч. 2 ст. 122 КАС України, в частині заявлених вимог, які охоплюють період з 01.03.2023 по 14.04.2024 р., є пропущеним.
У свою чергу доказів вчинення будь-яких дій до квітня 2024 року з метою з'ясування розміру пенсії та її складових позивачем не надано.
Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Стосовно доводів представника позвача, що в спірних правовідносинах необхідно застосувати положення частини третьої статті 51 Закону №2262-ХІІ, суддя звертає увагу на таке.
Відповідно до статті 51 Закону № 2262-ХІІ при настанні обставин, які тягнуть за собою зміну розміру пенсій, призначених військовослужбовцям строкової служби та їх сім'ям, перерахунок цих пенсій провадиться відповідно до строків, встановлених частиною четвертою статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Таким чином, частина третя статті 51 Закону №2262-ХІІ поширює свою дію виключно на випадки здійснення перерахунку пенсій внаслідок підвищення грошового забезпечення особам, на які поширює свою дію вказаний закон. При цьому, такий перерахунок має бути протиправно непроведений пенсійним органом на підставі відповідних довідок, виданих уповноваженими органами.
Враховуючи наведене, вказана виплата не є складовою грошового забезпечення, тому до спірних правовідносин положення частини третьої статті 51 Закону № 2262-ХІІ не застосовуються.
З огляду на вказане, позивачем у наданій заяві про поновлення пропущеного строку для звернення до суду не вказуються обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежали від його волевиявлення, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне в період з 01.03.2023 по 14.04.2024 року звернення до суду, не надано доказів на підтвердження таких обставин.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
У постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду 31.03.2021 року справа № 240/12017/19, адміністративне провадження № К/9901/15971/20 Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав звертає увагу на те, що за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання, зокрема здійснювати ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення; така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі. ( постанова).
Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 123, яка кореспондується з п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, якими зокрема, передбачено, якщо заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
З огляду на вищевказане та враховуючи, що позивач просив відновити виплату доплати до пенсії з 01.03.2023, а з цим позовом звернувся лише 15.11.2024, беручи до уваги періодичний характер пенсійних виплат, об'єктивність та відчутність різниці в отримуваній кожного місяця сумі пенсії, а заява про поновлення строку не містить обставин, які можуть бути визнані судом як поважні, суд дійшов висновку про повернення позивачеві позовної заяви в частині нарахування та виплати доплати до пенсії у розмірі 25% від основного розміру пенсії відповідно до положень пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» від 28.12.2011 № 1381, з 01.03.2023 року по 14.04.2024 р.
Керуючись ст.ст. 122, 123, п. 9 ч. 4 ст. 169, 243, 248 КАС України,
ухвалила:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог щодо нарахування і виплати доплати до пенсії з 01.03.2023 по 14.04.2024 повернути позивачу.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня її підписання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Дубровна В.А.