Справа № 420/30672/24
28 листопада 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не прийняття відповідного рішення за результатом розгляду рапорту ОСОБА_1 від 01.09.2023 року про нарахування та виплату підйомної допомоги за переміщення військовослужбовця на нове місце військової служби в інший населений пункт та у зв'язку з призначенням на військову посаду;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підйомну допомогу за переміщення військовослужбовця на нове місце військової служби в інший населений пункт та у зв'язку з призначенням на військову посаду у розмірі місячного грошового забезпечення.
В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві зазначає, що витягом із Наказу №83 командира військової частини НОМЕР_1 від 24.02.2023 року, ОСОБА_1 , командира 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 призначеного наказом начальника Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сил територіальної оборони Збройних Сил України (по особовому складу) від 23.02.2023 року №25 зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення військової частини НОМЕР_1 з 24.02.2023 року на посаду командира 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти, справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою та що 23.02.2023р. ОСОБА_1 вибув з попереднього місця військової служби В/Ч НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ), та 24.02.2023р. прибув на нове місце військової служби В/Ч НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) та приступив до виконання обов'язків, що підтверджується вищевказаним витягом із наказом.
Позивач вказує, що під час проходження служби у В/Ч НОМЕР_1 01.09.2023р. ОСОБА_1 скористався своїм правом на отримання підйомної допомоги та подав рапорт командиру В/Ч НОМЕР_1 про виплату йому підйомної допомоги у розмірі місячного грошового забезпечення, як такому, що здійснив переїзд на нове місце служби (проживання), проте із витягу з наказу №106 командира В/Ч НОМЕР_1 від 15.04.2024 р. про звільнення та грошового атестату вбачається, що ОСОБА_1 не виплачена підйомна допомога, що зумовлює необхідність звернутися позивачу до адміністративного суду з даним позовом.
Таким чином, зазначає також позивач у позовній заяві, зазначений рапорт ОСОБА_1 було розглянуто командиром В/Ч НОМЕР_1 , однак, остаточне рішення за результатом його розгляду не було прийнято, а відповідь заявникові не надана та, враховуючи те, що позивач виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення В/Ч НОМЕР_1 , з відповіді відповідача - реалізація рапорту від 01.09.2023 р. є неможливою, що у свою чергу порушує права ОСОБА_1 на належний соціальний захист, як особи, яка перебуває на службі у Збройних Силах України.
Ухвалою суду від 03.10.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
До суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому вказано, що вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.
Представник відповідача у відзиві зазначає, що виплата підйомної допомоги та добових здійснюється, якщо звернення щодо їх отримання надійшли протягом трьох років із дня виникнення права на їх отримання та що 01.09.2023 позивачем дійсно подано рапорт щодо виплати йому підйомної допомоги, який був зареєстрований у службі діловодства військової частини під вхідним номером 4/6549, переданий на розгляд командиру військової частини НОМЕР_1 та розглянутий ним, наслідком чого стало накладення резолюції щодо опрацювання вказаного у рапорті питання начальнику групи персоналу та начальнику фінансово-економічної служби.
Вказаний рапорт, вказує представник відповідача, не був реалізований, про що командиру військової частини НОМЕР_1 фактично стало відомо в ході розгляду адвокатського запиту від 20.08.2024 №20-08/24, направленого в інтересах Позивача, та отримання пояснень від начальника фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 щодо ознайомлення із вказаним рапортом Позивача вже після його виключення останнього зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . Враховуючи вище зазначене, а також той факт, що начальник групи персоналу, який обіймав посаду станом на 01.09.2023 вже звільнений у відставку, командиром військової частини застосовано дисциплінарну владу за фактом порушення виконавчої дисципліни з боку посадових осіб військової частини в межах наданих (дискреційних) повноважень та наданої законодавством дисциплінарної влади, про що свідчить наявний в матеріалах справи наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 26.08.2024 №406.
Однак, зазначає представник позивача, реалізація рапорту позивача на той час вже не була можлива через виключення його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та зняття з грошового забезпечення, видачі йому грошового атестату для пред'явлення за новим місцем проходження служби, в пункті 6 якого зазначено, що капітан ОСОБА_1 підйомну допомогу у військовій частині НОМЕР_1 та за попереднім місцем служби не отримував, що фактично не позбавляє його права звернутись із відповідним клопотанням про виплату підйомної допомоги за новим місцем проходження служби (перебування на грошовому забезпеченні), зважаючи на вимоги пунктів 3 та 13 наказу Міністерства оборони України від 05.02.2018 №45 та пункту 8 розділу І наказу Міністерства оборони України від 06.07.2018 №260.
До суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що відзив на позовну заяву військової частини НОМЕР_1 необґрунтованим та таким, що частково перекручує фактичні обставини справи, оскільки в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази на підставі яких обґрунтовується право ОСОБА_1 на отримання підйомної допомоги.
Відповідачем до суду надано заперечення, в яких зазначено, що відповідач не погоджується із наведеними міркуваннями та аргументами представника позивача.
Дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді справи, суд встановив наступні факти та обставини.
14.01.2022 року позивачем підписано контракт про проходження військової служби у Збройних силах України на посадах осіб офіцерського складу.
Відповідно до наказу командира кадру військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) 25.01.2022 року № 5 капітана ОСОБА_1 , який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_2 на посаду комадира кадру 3-1 стрілецької роти кадру військової частини НОМЕР_2 , BOC-0210003, з 25 січня 2022 року зараховано до списків особового складу кадру військової частини НОМЕР_2 , на всі види забезпечення і вважати таким, що з 25 січня 2022 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою з посадовим окладом 4090 гривень на місяць (17 тарифний розряд), шпк "старший лейтенант".
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.02.2023 року №83 капітана ОСОБА_1 , командира 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 призначеного наказом начальника Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сил територіальної оборони Збройних Сил України (по особовому складу) від 23 лютого 2023 року №25 на посаду командира 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 з "24" лютого 2023 року зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення та вважати таким, що з 24 лютого 2023 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
01.09.2023 року позивачем командиру військової частини НОМЕР_1 подано рапорт, в якому він просив відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затвердженого наказом Міністерства оборони України №45 від 05.02.2018 року, виплатити йому підйомну допомогу у розмірі місячного грошового забезпечення, як такому, що здійснив переїзд на нове місце служби (проживання) з одного населеного пункту в інший у зв'язку із призначенням на посаду командира 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , згідно наказу начальника Регіонального управління Сил територіальної оборони " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Збройних Сил України (по особовому складу) від 23.02.2023 року № 25. Вибув з попереднього місця військової служби військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 об) з 23.02.2023.
На вказаному рапорті наявна розписка “до виконання» адресована “НГП, НФЕС».
20.08.2024 року позивач направив командиру військової частини НОМЕР_1 адвокатський запит, в якому просив зокрема повідомити інформацію, чи було отримано командиром ВЧ НОМЕР_1 рапорт ОСОБА_1 від 01 вересня 2023 року про виплату підйомної допомоги останньому у розмірі місячного грошового забезпечення, як такому, що здійснив переїзд на нове місце служби з одного населеного пункту в інший у зв'язку із призначенням на посаду командира 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти ВЧ НОМЕР_1 ? Якщо так, повідомити результати розгляду вищевказаного рапорту ОСОБА_1 . Надати докази направлення командиром ВЧ НОМЕР_1 зворотної відповіді ОСОБА_1 про результати розгляду рапорту від 01 вересня 2023 року про виплату підйомної допомоги останньому у розмірі місячного грошового забезпечення, як такому, що здійснив переїзд на нове місце служби з одного населеного пункту в інший у зв'язку із призначенням на посаду командира 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти ВЧ НОМЕР_1 .
У відповідь на адвокатський запит відповідачем надано лист від 26.08.2024 року №2/3248, в якому вказано, що: “... Щодо інших питань повідомляємо наступне. Так, на адресу командира військової частини НОМЕР_1 01.09.2024 надійшов рапорт капітана ОСОБА_2 на виплату йому підйомної допомоги у розмірі місячного грошового забезпечення як такому, що здійснив переїзд на нове місце служби (проживання).
Вказаний рапорт був зареєстрований встановленим порядком у службі діловодства військової частини НОМЕР_1 (вх. №4/6549 від 01.09.2024), розглянутий командиром військової частини НОМЕР_1 того ж дня, про що свідчить накладена на рапорті резолюція, і переданий на опрацювання начальнику групи персоналу штабу та начальнику фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 .
За інформацією, наданою начальником фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 , вказаний рапорт не був йому своєчасно доведений, про його існування він дізнався особисто від капітана ОСОБА_2 на той момент, коли останній вже був виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, що унеможливлювало його реалізацію.
Отримати пояснення від начальника групи персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 , який обіймав посаду станом на 01.09.2023, не виявилось можливим через те, що останній на дату розгляду адвокатського запиту звільнений у відставку та виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Таким чином, зазначений вище рапорт капітана ОСОБА_2 розглянутий командиром військової частини НОМЕР_1 , однак, остаточне рішення за результатом його розгляду не було прийнято, а відповідь заявникові не надана.
Разом із тим, враховуючи той факт, що капітан ОСОБА_3 виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_1 , реалізація рапорту від 01.09.2023 наразі є неможливою. Однак, зазначена обставина не позбавляє капітана ОСОБА_2 звернутись із відповідним клопотанням за теперішнім місцем проходження служби встановленим порядком».
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», проходження військової служби здійснюється зокрема громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом (ч.2). Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (ч.4).
Положеннями ч. 3 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», передбачено, що при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв'язку з передислокацією військової частини їм виплачується: підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби (п.1).
Згідно п. 1 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затвердженого наказом Міністерства оборони України 05.02.2018 № 45 (далі - Порядок №45, у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин), у разі переїзду військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, та тих, які проходять кадрову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), на нове місце військової служби в інший населений пункт у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням на навчання до вищих військових навчальних закладів, вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи (далі - військові навчальні заклади), та військових коледжів або навчальних центрів (навчальних підрозділів), термін навчання в яких становить шість місяців і більше, без збереження посади за попереднім місцем служби або у зв'язку з передислокацією військової частини (підрозділу військової частини), установи, організації (далі - військова частина) їм виплачується зокрема підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена його сім'ї, який переїхав з ним на нове місце військової служби.
В п. 2 Порядку № 45, зазначено, що право на отримання підйомної допомоги і добових для військовослужбовців виникає:
на дату прийняття військовослужбовцем посади та справ - для військовослужбовців, які переїхали на нове місце служби з одного населеного пункту в інший у зв'язку з призначенням на посаду;
на дату зарахування на навчання - для військовослужбовців, які зараховані на навчання до військових навчальних закладів;
на дату прибуття до місця дислокації, оголошений наказом командира військової частини, - для військовослужбовців, які переїхали на нове місце служби у складі військової частини (підрозділу) в інший населений пункт.
Розмір підйомної допомоги обчислюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, установлених військовослужбовцю за новим місцем військової служби на дату, коли військовослужбовець приступив до виконання обов'язків за посадою (зарахування на навчання), або на дату прибуття до нового місця дислокації військової частини, на членів сім'ї - на дату реєстрації рапорту військовослужбовця про виплату підйомної допомоги на членів сім'ї військовослужбовця, які переїхали з ним до нового місця військової служби.
Відповідно п. 3 Порядку № 45 виплата військовослужбовцям підйомної допомоги та добових здійснюється за новим місцем військової служби (місцем навчання) відповідно до наказу командира (начальника) військової частини (військового навчального закладу) із зазначенням нарахованої суми виплат.
Згідно з п. 13 Порядку № 45 виплата підйомної допомоги та добових здійснюється, якщо звернення щодо їх отримання надійшли протягом трьох років із дня виникнення права на їх отримання.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем було призначено на посаду у військовій частині НОМЕР_1 з місцем дислокації в іншому населеному пункті ніж той, в якому дислокувалась військова частина, в якій позивач проходив військову службу перед цим, що відповідачем не заперечується.
При цьому, позивач з рапортом про призначення йому підйомної допомоги звернувся у межах строку, встановленого п.13 Порядку №45, проте спірна допомога позивачу нарахована та виплачена не була.
Доводи відповідача про звільнення у відставку начальника групи персоналу військової частини НОМЕР_1 на час виникнення спірних правовідносин, про розгляд рапорту позивача командиром військової частини НОМЕР_1 та виття заходів дисциплінарного впливу жодним чином не впливають на факт порушення права позивача на отримання підйомної допомоги.
При цьому, виплати чи невиплати підйомної допомоги позивачу за новим місцем проходження ним військової служби спірних правовідносин не стосується зважаючи на те, що відповідно до п.8 Порядку №45 підйомна допомога військовослужбовцям, у тому числі на членів сім'ї, виплачується не більш як за два переїзди військовослужбовця протягом календарного року, пов'язані з призначенням на посади чи передислокацією військової частини (підрозділу).
До суду відповідачем не надано належних та достатніх доказів відсутності у позивача права на отримання підйомної допомоги, а тому, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з урахуванням вимог ч.2 ст.9 КАС України шляхом:
- визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо непризначення та невиплати підйомної допомоги ОСОБА_1 за результатом розгляду його рапорту від 01.09.2023 року про нарахування та виплату підйомної допомоги за переміщення військовослужбовця на нове місце військової служби в інший населений пункт та у зв'язку з призначенням на військову посаду;
- зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підйомну допомогу за переміщення військовослужбовця на нове місце військової служби в інший населений пункт та у зв'язку з призначенням на військову посаду у розмірі місячного грошового забезпечення.
Щодо клопотання представника відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду.
Частина перша статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (надалі - Конвенція) передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У своїй практиці Європейський суд з прав людини звертав увагу, що “стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права» (рішення від 4 грудня 1995 року у справі “Беллет проти Франції» (Bellet v. France), Series A № 333-B, crop.42, пункт 36).
Ухвалою суду від 03.10.2024 року позивачу поновлено строк звернення до суду, з підстав викладених представником позивача в заяві про поновлення строку звернення до суду.
При цьому, як встановлено судом, на рапорті позивача від 01.09.2023 наявна розписка “до виконання» адресована “НГП, НФЕС», однак жодних рішень за результатом відповідачем не прийнято, позивача про результат розгляду рапорту не повідомлено.
Відповідно до матеріалів справи, позивач після виключення з 15.04.2024 року проходить військову службу в іншій військовій частині по теперішній час.
Разом з тим, в заяві представника відповідача не зазначено інших обґрунтованих обставин, ніж ті, які вже досліджені судом на стадії відкриття провадження у справі.
На підставі викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання представника відповідача.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає що позов підлягає задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд
В задоволенні клопотання представника відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду - відмовити.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо непризначення та невиплати підйомної допомоги ОСОБА_1 за результатом розгляду його рапорту від 01.09.2023 року про нарахування та виплату підйомної допомоги за переміщення військовослужбовця на нове місце військової служби в інший населений пункт та у зв'язку з призначенням на військову посаду.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підйомну допомогу за переміщення військовослужбовця на нове місце військової служби в інший населений пункт та у зв'язку з призначенням на військову посаду у розмірі місячного грошового забезпечення.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 ).
Відповідач: військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ).
Суддя П.П.Марин