про забезпечення позову
29 листопада 2024 р. № 400/11192/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дерев'янко Л.Л., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаВійськово-лікарської комісії Військово-медичного клінічного центру Південного регіону Клініки амбулаторно-поліклінічної допомоги, вул. Пироговська, 2,м. Одеса,65044, 65044, Одеська область, м. Одеса, вул. Пироговська,а
треті особиВійськова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
прозаява про забезпечення позову,
27 листопада 2024 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військово-лікарської комісії Військово-медичного клінічного центру Південного регіону Клініки амбулаторно-поліклінічної допомоги (далі - відповідач), третя особа - Військова частина НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:
визнати противоправною та скасувати Постанову військово-лікарської комісії Військово-медичного клінічного центру Південного регіону у формі Довідки №7278 від 18.11.2024 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано придатним до військової служби.
Одночасно з позовною заявою, 27.11.2024 до суду надійшла заява представника позивача адвоката Максименко С.В. про забезпечення позову шляхом заборони військовій частині НОМЕР_1 в особі її уповноважених представників здійснювати переведення військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до інших військових частин до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі щодо визнання протиправними дій та скасування постанови військово-лікарської комісії військово-медичного клінічного центру Південного регіону у формі Довідки №7278 від 18.11.2024 року.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, представник заявника посилається на те, що позивач наразі проходить службу у тиловій частині НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 . Проте, на підставі постанови ВЛК, скасування якої є предметом позову, позивач може бути в подальшому переведений до інших військових частин, їх підрозділів, в яких позивач не може проходити службу за станом свого здоров'я. Представник позивача зазначає, що стан здоров'я позивача та неможливість проходити службу у інших військових частинах, їх підрозділах підтверджується постановою ВЛК, оформленою у вигляді Довідки №420 від 28.10.2024 року, яка не скасована та є чинною станом на час звернення до суду.
Визначаючись щодо наявності підстав для забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути заяву без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Згідно з приписами ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Приписами ч.1 ст.151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено шляхом, зокрема, забороною відповідачу та іншим особам вчиняти певні дії, що стосуються предмету спору.
Згідно з частиною 2 цієї статті визначено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа або до якого має бути поданий позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду у разі задоволення позову; для задоволення судом заяви про забезпечення позову заявник має обґрунтувати необхідність задоволення такої заяви, подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову, а також довести, що незадоволення заяви призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною другою статті 150 КАС України.
Передумовою для вжиття таких заходів, з урахуванням положень ч.2 ст.151 КАС України, є існування та встановлення судом обставин, визначених ч.2 ст.150 Кодексу.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Водночас, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Предметом спору у даній справі є оскарження позивачем дій гарнізонної військово-лікарської комісії Військово-медичного клінічного центру Південного регіону щодо проведення повторного медичного огляду позивача і результатів такого огляду, якими позивача визнано придатним до військової служби всупереч результатам медичного огляду, проведеного за місяць до спірного огляду.
Як вже зазначено вище, необхідність забезпечення позову представник позивач обґрунтовувала тим, що згодом позивач може бути переведений до інших військових частин, їх підрозділів, в яких позивач не може проходити службу за станом свого здоров'я.
Суд зазначає, що сама лише незгода позивача із діями (рішеннями) суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними і зобов'язання вчинити певні дії ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Що ж до посилання позивача на те, що його може бути направлено на проходження військової служби до інших підрозділів, то вони базуються на припущеннях, які наразі не підтверджено жодним доказом.
Існування порушення прав позивача або неможливість їх відновлення без вжиття заходів забезпечення позову має бути реальним, вбачатися з матеріалів справи, чого у даному випадку немає. В заяві про забезпечення позову не зазначено підстав, з якими позивач пов'язує неможливість в подальшому виконати рішення суду у разі задоволення позову і скасування спірної постанови.
З огляду на вищевикладене, суд не встановив обставин, за яких невжиття заходів забезпечення позову, про які просить позивач, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Також, при вирішенні спірного питання суд враховує положення пункту 10 частини 3 статті 151 КАС України, згідно якого не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, та який станом на теперішній час триває.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (надалі також Закон № 548-XIV).
За приписами статті 28 Закону № 548-XIV єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в:
- наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця;
- наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати віддавати накази;
- забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
Приписами статті 30 Закону № 548-XIV передбачено, що начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.
Суд звертає увагу, що направлення військовослужбовця для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини, або до іншого навчального центру здійснюється за наказом або розпорядженням командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Отже, обраний заявником спосіб забезпечення позову шляхом заборони військовій частині НОМЕР_1 в особі її уповноважених представників здійснювати переведення військовослужбовця ОСОБА_1 до інших військових частин до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі, фактично зводиться до зупинення дій наказу, який може бути прийнятий у майбутньому в умовах воєнного стану.
Враховуючи вимоги п.10 ч.3 ст.151 КАС України та предмет спору у даній справі у суду відсутні повноваження та підстави забороняти відповідачу та іншим компетентним особам вчиняти дії у спосіб, який визначений позивачем у заяві про забезпечення позову.
З огляду на викладене, суддя приходить до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись положеннями ст.154, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії Військово-медичного клінічного центру Південного регіону Клініки амбулаторно-поліклінічної допомоги, третя особа - військова частина НОМЕР_1 про забезпечення позову шляхом заборони військовій частині НОМЕР_1 в особі її уповноважених представників здійснювати переведення військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до інших військових частин до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі щодо визнання протиправними дій та скасування постанови військово-лікарської комісії військово-медичного клінічного центру Південного регіону у формі Довідки №7278 від 18.11.2024 року, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з дати підписання
Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання) в порядку, визначеному ст.ст. 295-297 КАС України.
Суддя Л.Л. Дерев'янко