29 листопада 2024 року № 320/18620/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України про визнання протиправними дій,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач 1, ВЧ НОМЕР_1 ), Міністерства оборони України (далі - відповідач 2, Міноборони), в якій просить:
1. Визнати незаконними та протиправними дії командира військової частини НОМЕР_1 по розгляду рапортів ОСОБА_2 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 про надання законної можливості повторного проходження військово-лікарської комісії з метою встановлення придатності/непридатності до військової служби, та з проханням нарахування та виплати додаткової винагороди, збільшеної до 100 000,00 грн в розрахунку на місяць відповідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським і їх сім'ям під час дії воєнного стану».
2. Зобов'язати командира військової частини НОМЕР_1 направити ОСОБА_2 військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 на військово-лікарську комісію для встановлення придатності/непридатності до військової служби, та нарахувати та виплатити додаткову винагороду збільшену до 100 000,00 грн в розрахунку на місяць відповідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.202 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським і їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Позовні вимоги обґрунтовані протиправною бездіяльністю відповідача 1 щодо ігнорування рапортів позивача про надання направлення на проходження військово-лікарської комісії для визначення придатності його до військової служби та можливості її подальшого проходження після отримання важкого поранення при захисті Батьківщини, внаслідок якого у позивача прогресує погіршення стану здоров'я, що може призвести до невідворотних наслідків під час несення служби. Також вимоги обґрунтовані протиправною бездіяльністю відповідача 1 щодо ігнорування рапортів позивача про нарахування та виплату йому належного грошового забезпечення, чим погіршено його матеріальний стан. Така поведінка відповідача 1 порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, тож має бути припинена, а права позивача поновлені у заявлений ним спосіб.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.06.2023 відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідачі письмові відзиви на позовну заяву суду не подали.
За приписами частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Розглянувши подані позивачем документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Згідно з доводами та обставинами позивача, наведеними у позовній заяві, він є військовослужбовцем ВЧ НОМЕР_1 , стрільцем четвертого батальйону дванадцятої роти другого взводу другого відділення.
При виконанні бойового завдання по захисту Батьківщини 14.12.2022 позивач одержав поранення, а саме: МВТ. Вогнепальне осколкове сліпе черепно-мозкове поранення з наявністю стороннього тіла в скроневій кістці зліва, забій головного мозку ІІ ст. Вогнепальне осколкове сліпе поранення м'яких тканин лівого плеча.
У зв'язку з пораненням позивач перебував на лікуванні та знаходився у відпустці за станом здоров'я до 24.03.2023.
Після проходження лікування стан здоров'я позивача погіршився, що на його думку унеможливлює подальше проходження військової служби, оскільки стан хвороб прогресує, загострюється, що може призвести до небезпечної ситуації не з його вини та навіть призвести до жертв.
Судом встановлено, що наявними у матеріалах справи копіями довідки ВЧ НОМЕР_1 та медичних документів підтверджено отримання позивачем 14.12.2022 поранення: МВТ. Вогнепальне осколкове сліпе черепно-мозкове поранення з наявністю стороннього тіла в скроневій кістці зліва, забій головного мозку ІІ ст. Вогнепальне осколкове сліпе поранення м'яких тканин лівого плеча. За обставин: 14.12.2022 під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Озарянівка Бахмутського району Донецької області, через артилерійський обстріл противника. Поранення отримано при безпосередній участі у бойових діях та здійсненні ним заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф та яке пов'язане з виконанням обов'язків військової служби із захисту Батьківщини.
Довідкою від 05.01.2023 № 306, підтверджено проведення медичного огляду позивача ВЛК КНП «ЗОКЛ ім. А. Новака» ЗОР 05.01.2023 та причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва) з проходженням військової служби. Встановлено, окрім стану (діагнозу, про який вже зазначено вище) внаслідок поранення, стан після (14.12.2022) ПХО рани м'яких тканин лівого плеча, (28.12.2022) видалення стороннього тіла скроневої кістки зліва. Тимчасове порушення функції ЦНС, жування, слуху. Згідно з Класифікатором розподілу травм за ступенем тяжкості, дана травма належить до категорії тяжких (наказ МОЗ України №370 від 04.07.2007). Констатовано, що на підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб позивач потребує відпустки за станом здоров'я на 30 (тридцять) календарних днів.
Довідкою ВЛК ВЧ НОМЕР_2 від 21.02.2023 № 123 підтверджено проведення медичного огляду позивача ВЛК ВЧ НОМЕР_2 21.02.2023 та причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва) з проходженням військової служби. Встановлено, окрім стану (діагнозу, про який вже зазначено вище) внаслідок поранення (вибухової травми), стан після (14.12.2022) первинної хірургічної обробки рани м'яких тканин лівого плеча, видалення стороннього тіла скроневої кістки зліва (28.12.2022). Констатовано, що на підставі класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості, травма позивача відноситься до важких (наказ МОЗ України №370 від 04.07.2007). На підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб та Таблиці додаткових вимог - потребує відпустки за станом здоров'я на 30 (тридцять) календарних днів.
Згідно з виписного епікризу № 294 закладу охорони здоров'я ВЧ НОМЕР_2 , на підставі направлення командира ВЧ НОМЕР_1 від 03.02.2023, позивач знаходився на стаціонарі у відділенні медичної реабілітації з 06.02.2023 по 21.02.2023 внаслідок відповідного діагнозу (зазначений вище). Встановлено супутні захворювання (зміни) селезінки, печінки, 12-ти палої кишки, легень, мозку. Результат лікування - з покращенням. Рекомендовано продовження лікування та реалізації висновку ВЛК від 21.02.2023 № 123.
Довідкою ВЛК ВЧ НОМЕР_3 від 10.04.2023 № 1172 підтверджено проведення медичного огляду позивача ВЛК ВЧ НОМЕР_3 10.04.2023 та причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва) з захистом Батьківщини. Встановлено, окрім стану (діагнозу, про який вже зазначено вище) внаслідок поранення (вибухової травми 14.12.2022), стану після (14.12.2022) первинної хірургічної обробки рани м'яких тканин лівого плеча, видалення стороннього тіла скроневої кістки зліва (28.12.2022), наслідки вибухової травми у вигляді стійкого вестибуло-атактичного, астено-вегетативного виндромів, зміцнілих рубців з больовим синдромом, з незначними порушеннями функції лівої верхньої кінцівки; акубаротравми з пошкодженням лівої барабанної перетинки, у вигляді хронічної лівобічної нейросенсорної приглухуватості зі сприйняттям шепітної мови 6 м правим, 4 м лівим вухом. Травма класифікується як тяжка. Додатково оглядом встановлено захворювання не пов'язане з проходженням військової служби, а саме: гіперметропія обох очей в 0,5 Д на кожне око. Факосклероз обох очей. Обмежений остеохондроз попереково-крижового відділу хребта з ураженням L2-S1 міжхребцевих дисків, ретролістез L5, хребця І ступеня,S-подібний сколіоз І ступеня. За насідками огляду, на підставі статті 8 графи ІІ Розкладу хвороб встановлено, що позивач потребує стаціонарного обстеження з подальшим переоглядом у ВМКЦ Східного регіону (м. Дніпро).
Також, з наявних матеріалів справи, судом встановлено, що позивач звертався до командира ВЧ НОМЕР_1 з рапортом від 10.03.2023, яким просив нарахувати та виплатити йому додаткову винагороду збільшену до 100000 грн відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.202 № 168, у зв'язку з бойовим пораненням.
Рапортом командиру ВЧ НОМЕР_1 від 10.03.2023 позивач просив: забезпечити надання йому законної можливості повторного проходження ВЛК з метою встановлення придатності/непридатності до військової служби, для чого видати йому у встановленому порядку направлення на медичний огляд ВЛК; надати направлення на комплексну реабілітацію після бойового поранення і продовжити відпустку після 24.03.2023.
Згідно з доводами позивача вказані рапорти командир ВЧ НОМЕР_1 прийняти відмовився.
З метою захисту своїх прав, у зв'язку з відмовою командира ВЧ НОМЕР_1 прийняти рапорти, позивач звертався до Генерального штабу ЗСУ та направляв вищевказані рапорти для їх скерування командиру ВЧ НОМЕР_1 .
Також позивач подав до Генерального штабу ЗСУ скаргу віл 25.04.2023 на бездіяльність командира ВЧ НОМЕР_1 по отриманню та розгляду рапортів.
Доказів розгляду Генеральним штабом ЗСУ звернення та скарги позивача матеріали справи не містять. Згідно з доводами позивача відповідей за результатами розгляду рапортів та скарги від адресатів він так і не отримав.
Вважаючи поведінку командира ВЧ НОМЕР_1 протиправною, позивач звернулась до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходячи з положень норм законодавства, які діяли на момент їх виникнення, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII).
За приписами частини першої статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно з частиною шостої статті 4 Закону № 2232-XIІ Генеральний штаб Збройних Сил України проводить розподіл призовників за станом здоров'я та рівнем освіти пропорційно між Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями.
Приписами підпункту «б» пункту 2 частини четвертої, частини сьомої статті 26 Закону № 2232-XIІ визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, під час дії воєнного стану, за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку або про непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців.
Звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджене Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення № 1153).
Громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (далі - військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України (пункт 5 Положення № 1153).
Згідно з пунктом 180, підпунктом 4 пункту 180 Положення № 1153 військовослужбовці мають право на відпустки. Надання військовослужбовцям відпусток та відкликання з них здійснюється відповідно до порядку, встановленого Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються соціальні відпустки, зокрема, відпустка для лікування у зв'язку з хворобою.
Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин, у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії військовослужбовцям, відрядженим до військових частин, задіяних до ведення воєнних (бойових) дій, у тому числі в антитерористичних операціях, надаються командирами таких військових частин за місцем тимчасового виконання службових обов'язків. Посадова особа, яка надала такі відпустки, письмово інформує про це командира військової частини, який направив військовослужбовця у відрядження (пункт 186 Положення № 1153).
Відповідно до пунктів 233, 240 Положення № 1153, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю, районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Військовослужбовці, які визнані непридатними до військової служби за станом здоров'я, підлягають звільненню з військової служби за станом здоров'я, крім військовослужбовців, визнаних військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби за станом здоров'я за наслідками захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час виконання обов'язків військової служби, що призвело до встановлення їм інвалідності, часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (за винятком розумових, сенсорних, психологічних вад та інших захворювань, визначених Міністерством оборони України), які виявили бажання проходити військову службу та стосовно яких прийнято рішення про залишення на військовій службі за контрактом. Військовослужбовці, які були визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби за станом здоров'я за наслідками захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час виконання обов'язків військової служби, що призвело до встановлення їм інвалідності, часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, та яким згідно з прийнятими рішеннями дозволено проходити військову службу за контрактом на визначених посадах, можуть бути звільнені з військової служби до закінчення строку контракту в порядку, визначеному пунктом 35 цього Положення.
Після отримання військовою частиною відповідного висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність військовослужбовця до військової служби за станом здоров'я документи про його звільнення з військової служби оформлюються та надсилаються посадовій особі, яка видає наказ про звільнення негайно.
З наведених положень Закону № 2232-XIІ та Положення № 1153 вбачається, що можливість виконання військового обов'язку та проходження військовослужбовцем військової служби, зокрема після поранення, у першу чергу залежить від його придатності до військової служби за станом здоров'я.
Відповідно до статей 1-2, 2, 9, 11 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі -Закон № 2011-XII) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Охорона здоров'я військовослужбовців забезпечується створенням сприятливих санітарно-гігієнічних умов проходження військової служби, побуту та системою заходів з обмеження дії небезпечних факторів військової служби, з урахуванням її специфіки та екологічної обстановки, які здійснюються командирами (начальниками) у взаємодії з місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
Турбота про збереження та зміцнення здоров'я військовослужбовців - обов'язок командирів (начальників). На них покладається забезпечення вимог безпеки при проведенні навчань, інших заходів бойової підготовки, під час експлуатації озброєння і військової техніки, проведення робіт та виконання інших обов'язків військової служби.
Таким чином, законом закріплені права і гарантії військовослужбовців на охорону здоров'я та достойне матеріальне забезпечення, обов'язок по реалізації та забезпеченню яких покладено, відповідно, на командирів і державу. Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців у таких правах та гарантіях.
Відповідно до пунктів 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.
Згідно з положеннями Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міноборони 07.06.2018 № 260, грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою (відпустці за станом здоров'я), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні). Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 65 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), пунктом 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка», виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які, окрім іншого, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
З урахуванням зазначеного, оскільки судом з матеріалів справи встановлено, що позивач отримав 14.12.2022 тяжке поранення, пов'язане із захистом Батьківщини, перебував на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після тяжкого поранення, тож він мав право на виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом) у вказаний період.
Таким чином, відповідач 1 мав включити позивача до відповідного наказу для виплати зазначеної винагороди, проте згідно з доводами позивача, які не спростовані відповідачем 1 належними та допустимими доказами, цього не зробив ні самостійно, ні за результатом розгляду рапорту позивача від 10.03.2023.
Окрім наведеного суд зазначає, що з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи, наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 було затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення № 402).
За приписами пунктів 1.1., 1.2. глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза - це; медичний огляд, окрім іншого, військовослужбовців; визначення ступеня придатності до військової служби; установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців.
Згідно з пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Направлення на медичний огляд військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) проводиться прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, органами управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, прокуратурою, судом, начальниками гарнізонів, штатних ВЛК, військових лікувальних закладів за місцем лікування, військовими комендантами гарнізонів та військовими комісарами (підпункт б) пункту 6.1. глави 6 розділу II Положення № 402).
За медичними показаннями після травм (поранень, контузій) або оперативного лікування ВЛК приймає постанову про потребу у відпустці за станом здоров'я на 45 або 60 календарних днів. За наявності медичних показань відпустка за станом здоров'я ВЛК продовжується на 30 календарних днів, а в окремих випадках - на 45 або на 60 календарних днів (пункт 6.13. глави 6 розділу II Положення № 402).
Відпустка за станом здоров'я надається військовослужбовцю командиром військової частини (закладу), де він проходить службу, на підставі постанови ВЛК (пункт 6.15. глави 6 розділу II Положення № 402).
Таким чином, виходячи з наведених положень законодавства в сукупності вбачається, що направлення на медичний огляд військовослужбовців, у першу чергу проводиться прямими начальниками, зокрема командирами військових частин. Аналогічно відпустка за станом здоров'я на підставі постанови ВЛК надається командиром відповідної військової частини.
Відповідно до статей 5, 8, 12, 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут) внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідальність за стан внутрішньої служби у військових частинах покладається на всіх прямих начальників, які повинні подавати допомогу підпорядкованим військовим частинам і підрозділам в організації та забезпеченні виконання вимог внутрішньої служби і систематично перевіряти її стан.
Про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).
Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Статтями 18, 19 Статуту визначено, що військовослужбовці перебувають під захистом держави і мають усю повноту прав і свобод, закріплених Конституцією України.
Держава гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей соціальний і правовий захист відповідно до законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
Разом з тим, статтею 28 Статуту закріплено, що єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в:
наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця;
наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази;
забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
Також статтею 58 Статуту закріплено, що командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу); за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров'я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості.
За приписами статті 59 Статуту, командир (начальник) зобов'язаний, зокрема:
виявляти чуйність та бути уважним до підлеглих, поєднувати вимогливість і принциповість з повагою до їх честі і гідності, вникати в проблеми їх побуту, забезпечувати соціальну та правову захищеність, у разі необхідності клопотати за них перед старшими командирами (начальниками);
знати потреби і запити особового складу, приймати рішення за його заявами, скаргами та іншими зверненнями.
Таким чином, виходячи з наведених норм вбачається, що по всім питанням, які виникають у військовослужбовців під час проходження військової служби вони звертаються, у першу чергу, до безпосереднього керівника, який зобов'язаний відреагувати на звернення та прийняти відповідне рішення.
Судом, виходячи з обставин справи у взаємозв'язку з наведеними положеннями законодавства встановлено, що позивач будучи військовослужбовцем та отримавши поранення при виконанні бойового завдання при захисті Батьківщини, має право на охорону здоров'я - належне лікування, реабілітацію та медичний огляд для визначення придатності до подальшої військової служби та достойне матеріальне забезпечення. Одночасно суд зазначає, що його безпосередній керівник зобов'язаний вирішити у встановлену порядку зазначені питання та прийняти рішення за заявою позивача.
Відповідно до пункту 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України 07.04.2017 №124, (далі Інструкція № 124) рапорт (заява) - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
Водночас судом встановлено, що чинним законодавством не визначено та не передбачено ряд моментів при подачі рапортів військовослужбовцями, як-то реєстрація, термін розгляду, оформлення відповіді командира по суті.
Разом з тим, наведені вище положення передбачають право військовослужбовця на ініціювання питань, пов'язаних з проходженням військової служби (проходження ВЛК, виплати грошового забезпечення, тощо) та подання рапортів з відповідних питань до безпосереднього керівника.
У свою чергу, згідно з пунктом 3.11.6 № 124 документи, в яких не зазначено строк виконання, повинні бути виконані не пізніше ніж за 30 календарних днів із моменту реєстрації документа у військовій частині (установи), до якої надійшов документ.
Відтак суд вважає, що командир військової частини зобов'язаний протягом місяця розглянути рапорт (заяву) військовослужбовця та надати відповідь по суті порушених у ньому питань. При цьому суд не ставить під сумнів право командира діяти на власний розсуд, одноосібно приймаючи відповідні рішення з цього приводу.
Враховуючи встановлені судом вищевказані обставини, а також неподання відповідачами відзивів на позовну заяву та відсутність на момент прийняття даного рішення доказів розгляду відповідачем 1 рапортів позивача від 10.03.2023 про направлення його на ВЛК для визначення придатності до військової служби після поранення та нарахування і виплати позивачу додаткової винагороди, збільшеної до 100 000,00 грн в розрахунку на місяць відповідно Закону № 2011-XII та постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, суд вбачає допущення відповідачем 1 протиправної бездіяльності по нерозгляду рапортів позивача від 10.03.2023.
Разом з тим, оскільки позивачем заявлено вимогу про визнання протиправними дій відповідача 1 щодо розгляду рапортів, а судом встановлено саме протиправну бездіяльність відповідача 1, суд, керуючись частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за доцільне вийти за межі заявлених позовних вимог, шляхом визнання встановленої судом бездіяльності відповідача 1 протиправною.
Відповідно до частини першої, пункту 4 частини другої, частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Суд наголошує, що відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Разом з тим, при вирішенні даної справи суд враховує, що згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Суд зазначає, що дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Тобто, дискреційними є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». При цьому дискреційні повноваження завжди мають межі, встановлені законом.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд акцентує, що прийняття рішення за наслідками розгляду рапорту належить виключно до компетенції відповідача 1, а відтак, з огляду на заявлені позивачем вимоги та встановлені судом фактичні обставини, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправною бездіяльності відповідача 1 щодо нерозгляду рапортів позивача від 10.03.2023 та зобов'язання відповідача 1 розглянути такі рапорти з урахуванням висновків, наведених у даному рішенні.
У підсумку, з урахування вищезазначеного в сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява є частково обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню.
У взаємозв'язку з вищенаведеним та керуючись статтями 6, 7, 9, 14, 73-78, 90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність командира військової частини НОМЕР_1 по нерозгляду рапортів ОСОБА_2 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 про надання йому законної можливості повторного проходження військово-лікарської комісії з метою встановлення придатності/непридатності до військової служби, та з проханням нарахування та виплати додаткової винагороди, збільшеної до 100 000,00 грн в розрахунку на місяць відповідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським і їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Зобов'язати командира військової частини НОМЕР_1 розглянути рапорти ОСОБА_2 військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 про надання йому законної можливості повторного проходження військово-лікарської комісії з метою встановлення придатності/непридатності до військової служби, та з проханням нарахування та виплати додаткової винагороди, збільшеної до 100 000,00 грн в розрахунку на місяць відповідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським і їх сім'ям під час дії воєнного стану».
В іншій частині - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Василенко Г.Ю.