29 листопада 2024 року справа №320/26532/24
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Парненко В.С.,
розглянувши в письмовому провадженні у місті Києві адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Військова частина НОМЕР_1 (далі - позивач) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) з вимогою стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Військової частини НОМЕР_1 (код НОМЕР_3 ) вартість завданої державі шкоди у розмірі 12 338,90 грн.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що відповідачу було нараховано та виплачено грошове забезпечення на загальну суму 12 338,90 грн, яке було отримано відповідачем незаконно, а тому вказані кошти підлягають стягненню як завдана шкода державі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків позову.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.09.2024 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Київським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.
Ухвалою суду від 13.09.2024 відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Копія ухвали Київського окружного адміністративного суду від 13.09.2024 направлена на адресу відповідача та вручена особисто відповідачу 31.10.2024, що підтверджується трекінгом поштового відправлення №0600963655654.
В силу ч. 4 ст. 124, ч. 8 ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.
Відповідачем, на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, не було надіслано до суду письмового відзиву на адміністративний позов та не було повідомлено про поважність причин ненадання відзиву.
Відповідно до ч. 6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №313 від 02.11.2023, солдат ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) призначений стрільцем-снайпером 3-го штурмового відділення 3-го штурмового взводу 11-ї штурмової роти 4-го штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , який, що підтверджується наказом №313 від 02.11.2023.
28.12.2023 солдат ОСОБА_1 - стрілець-снайпер 3-го штурмового відділення 3-го штурмового взводу 11-ї штурмової роти 4-го штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , самовільно залишив розташування військової частини, до сьогоднішнього дня не повернувся. На неодноразові телефонні дзвінки відповідач не відповідав, пошукові заходи результату на дали, подальше його місце знаходження встановити не вдалося, що підтверджується витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.01.2024 №243 та актом службового розслідування, наявним в матеріалах справи.
На підставі рапорту від 28.12.2023, командиром військової частини НОМЕР_1 , було призначено службову перевірку, за фактом відсутності на службі солдат ОСОБА_1 - стрілець-снайпер 3-го штурмового відділення 3-го штурмового взводу 11-ї штурмової роти 4-го штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується наказом командира військової частини від 28.12.2023 №7519.
Відповідно до акту службового розслідування від 14.01.2024 за фактом самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 , позивачем установлено наступне: 28.12.2023, близько 19:00 год солдат ОСОБА_2 - заступник командира бойової машини - навідник-оператор 2-го штурмового відділення 1-го штурмового взводу 11-ї штурмової роти 4-го штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 ; старший солдат ОСОБА_3 - стрілець-снайпер 1-го штурмового відділення 1-го штурмового взводу 11-ї штурмової роти 4-го штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 ; ОСОБА_1 - стрілець-снайпер 3-го штурмового відділення 3-го штурмового взводу 11-ї штурмової роти 4-го штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , відсутні на військовій службі без поважних причин на те причин та без дозволу командирів з 28.12.2023, та до місця служби так і не повернувся, на телефонні дзвінки не відповідає, подальше його місце знаходження встановити не вдалося, чим відповідач допустив порушення вимог статей 11, 16, 37, 49, 127-128 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, що підтверджується витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.01.2024 №243, та актом службового розслідування від 14.01.2024.
Таким чином, відповідач з 28.12.2023, не прибув до військової частини, яку самовільно залишив без зброї та до теперішнього часу не повернувся і не приступив до виконання обов?язків військової служби. Про неприбуття до військової частини відповідач нікого не повідомляв та відповідних дозволів командування на це не отримував.
Вбачаючи, в діях відповідача ознаки вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, позивачем скеровано матеріали вказаного службового розслідування до правоохоронних органів, для притягнення відповідача до кримінальної відповідальності, у порядку встановленого КПК України.
Згідно Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.01.2024 №243 було встановлено, що відповідач не повернувся на військову службу, що підтверджується витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.01.2024 №243.
Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.01.2024 №243, відповідачу було припинено виплату грошового забезпечення, що підтверджується витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.01.2024 №243.
У відповідності до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.01.2024 №243, визначено, що військовій частині НОМЕР_1 завдані збитки із боку відповідача, що становлять 12 338 (дванадцять тисяч триста тридцять вісім) грн. 90 коп., які віднесено на рахунок відповідача, який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 у повному обсязі, що підтверджується та Витягом із Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.01.2024 № 243, та довідкою розрахунком переплати грошового забезпечення та премії солдату ОСОБА_1 за період з 01.12.2023 по 31.12.2023, від 13.01.2024 за №1210.
Станом на дату притягнення відповідача до матеріальної відповідальності, відповідач вже не отримував грошове забезпечення у військовій частині НОМЕР_1 , у зв?язку із цим кошти відповідачем не відшкодовувалися позивачу.
Згідно довідки переплати грошового забезпечення та премії солдату ОСОБА_1 за період з 01.12.2023 по 31.12.2023, від 13.01.2024 за №1210, відповідачу було нараховано та виплачено грошове забезпечення на загальну суму 12 338 (дванадцять тисяч триста тридцять вісім) грн. 90 коп., що підтверджується довідкою розрахунком переплати грошового забезпечення та премії від 13.01.2024 №1210, та Витягом із Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.01.2024 №243.
Позивач вважає, що вказані кошти відповідачем отримані незаконно, а вони підлягають стягненню як завдану шкоду державі в особі позивача, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Закон України «Про військовий обов?язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232 здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв?язку з виконанням ними конституційного обов?язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» порядок проходження військової служби, права та обов?язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Загальні права та обов?язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначаються Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України затвердженим Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24 березня 2019 року №548-XIV (далі - Статут №548-XIV).
Згідно з ст. 11 Статуту № 548-XIV необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов?язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим: беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов?язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю, ввести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Відповідно до ст. 16 Статуту №548-XIV кожний військовослужбовець зобов?язаний виконувати службові обов?язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов?язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Згідно з статтей 26, 27 Статуту №548-XIV військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.
Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» №160-IX (далі - Закон №160-ІX) визначає підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов?язків.
Відповідно до ст. 1 цього Закону матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов?язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов?язків військової служби або службових обов?язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 1 Закону №160-IX визначено, що пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов?язків військової служби або службових обов?язків.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону №160-IX підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов??язків військової служби або службових обов??язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв??язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов?язків військової служби або службових обов?язків; 3) причинний зв?язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Так, за матеріалами службового розслідування підтверджено, що відповідачу нараховану та виплачено 12 338 (дванадцять тисяч триста тридцять вісім) грн. 90 коп., які повинні бути відшкодовані ним як завдана шкода державі.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону №160-1Х відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п?ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону. Відшкодування шкоди, завданої командиром (начальником), здійснюється на підставі паказу старшого за службовим становищем командира (начальника).
Особа, яка завдала шкоду, за згодою командира (начальника) може добровільно відшкодувати її розмір повністю або частково, передати для відшкодування завданої шкоди рівноцінне майно або відремонтувати чи відновити пошкоджене, про що видається відповідний наказ. Не допускається відшкодування завданої шкоди рівноцінним майном у разі втрати чи пошкодження зброї, боєприпасів, спеціальної техніки та іншого майна, що відповідно до закону вилучене з цивільного обороту або обмежене в обороті (ч. 2 ст. 10 Закону №160-IX).
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону №160-1X, у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
На день подачі даного позову відповідачем у добровільному порядку не було відшкодовано вартість завданої майнової шкоди на суму 12 338 (дванадцять тисяч триста тридцять вісім) грн 90 коп., з огляду на що вказана сума підлягає стягненню в судовому порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на викладене, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для задоволення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Враховуючи відсутність у позивача заходів, передбачених ч. 2 ст. 139 КАС України, судовий збір на його користь стягненню з відповідача не підлягає.
Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
Позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Військової частини НОМЕР_1 (код НОМЕР_3 ) вартість завданої державі шкоди у розмірі 12 338 (дванадцять тисяч триста тридцять вісім) грн 90 коп.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Парненко В.С.