28 листопада 2024 року
м. Рівне
Справа № 569/6319/24
Провадження № 22-ц/4815/1122/24
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий: Боймиструк С.В.,
судді: Гордійчук С.О., Ковальчук Н.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Штогрін Вікторією Святославівною на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця,
В квітні 2024 року позивач ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення коштів на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що починаючи із 1977 року ОСОБА_2 став проживати із матір'ю відповідача - ОСОБА_4 однією сім'єю, як подружжя. 04 жовтня 2006 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 офіційно уклали шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла від онкозахворювання. За результатами розгляду позову ОСОБА_1 у цивільній справі №569/258/18 постановою Рівненського апеляційного суду від 22.04.2021 шлюб, укладений 04.10.2006 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано недійсним з моменту його державної реєстрації. Також визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Першою Рівненською державною нотаріальною конторою 20.02.2017 ОСОБА_2 на 1/2 частку 1/4 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення про визнання недійсним шлюбу апеляційний суд мотивував тим, що попередній шлюб, укладений 25.07.1965 між батьками відповідача ОСОБА_5 і ОСОБА_6 ( ОСОБА_1 після першого шлюбу) не було розірвано. Крім того, рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 13.06.2023 у справі №569/3430/23 скасовано рішення державного реєстратора Демчук Ірини В'ячеславівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 33933515 від 20.02.2017 на 1/8 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 та визнано право власності в порядку спадкування за законом на 1/4 частки вказаної квартири після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ОСОБА_1 .
Отже, відповідач ОСОБА_1 залишився єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 , однак за її життя він не утримував її, не доглядав, не оплачував лікування та не здійснив поховання. Такі дії виконував ОСОБА_2 , у зв'язку із чим він поніс відповідні витрати. Так, ОСОБА_3 хворіла на тяжку хворобу: 28.04.2016 їй поставлено діагноз - саркома матки з розповсюдженням на органи малого тазу і проростанням в сечовий міхур. З даного приводу вона з 07.06.2016 по 08.07.2016 знаходилась на стаціонарному лікуванні в Рівненському обласному онкологічному диспансері. Остаточний діагноз після повного обстеження: саркома вульви з поширенням на матку, сечовий міхур; метастази в лімфовузли малого тазу, пахові лімфовузли обох сторін, праву донну кістку; стан після променевої терапії, післяпроменевий цистит: інтоксикаційна кардіопатія; суправентрикулярна екстрасистопія (копія епікризу №3251/201 від 08.07.2016). Через похилий вік (68 років) і тяжку хворобу спадкодавиця ОСОБА_3 останні півроку перед смертю вже не могла самостійно задовольняти свої мінімальні життєві потреби і потребувала стороннього догляду, допомоги та піклування. Зокрема, під час стаціонарного лікування ОСОБА_3 отримувала курси променевої терапії та хіміотерапії, що потребує значних матеріальних коштів та постійного супроводу іншої особи. Після стаціонарного лікування для ОСОБА_3 призначено курс протизапальної, епітелізуючої, симптоматичної терапії за місцем проживання під наглядом онколога і терапевта. Щоденно хвора повинна була приймати ліки і проходити певні процедури.
Крім того, через хворобу в ОСОБА_3 сечовий міхур було катетеризовано, тобто вона потребувала періодичної заміни катетора. Догляд, допомогу і піклування при хворобі ОСОБА_3 отримувала від ОСОБА_2 , який також оплачував витрати на її лікування. Всього на її лікування ОСОБА_2 витрачено 9531,26 грн. На купівлю продуктів харчування для ОСОБА_3 під час її хвороби ОСОБА_7 витрачено 877,58 грн.
Витрати на поховання склали 1902,30 грн., також ним за свої кошти у розмірі 9500 грн. поставлено пам'ятник на могилі матері відповідача. Крім того, ним після смерті ОСОБА_3 погашено її кредит в ПАТ КБ «Приватбанк» у загальному розмірі на суму 6453,51 грн., у т.ч. 4750,17 грн. - тіло кредиту, 1703,34 - комісія.
Таким чином, він здійснив витрати на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавиці - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у загальній сумі 32 628,13 грн. ( 9531,26 грн. лікування + 877,58 грн. харчування + 1902,30 грн. послуги спецкомбінату + 1430 грн. домовина, ритуальний набір + 3640 грн. поминальний обід + 9500 грн. встановлення пам'ятника + 6453,51 грн. погашення кредиту). Від отримання спадщини після смерті матері відповідач не відмовився та прийняв її, що підтверджується Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 13.06.2023 у справі №569/3430/23, яке набрало законної сили 14.07.2023.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 05 липня 2024 року ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у загальній сумі 26257,79 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В поданій на вказане рішення суду апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Штогрін В.С., покликається на його незаконність та необґрунтованість в зв'язку з неповним з'ясуванням обставин справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Апелянт зазначає, що надані фіскальні чеки не підтверджують понесених витрат позивачем, адже в деяких з них платником є сам спадкодавець ОСОБА_3 , частина чеків є нечитабельними, інша частина взагалі не містить переліку послуг та товарів, які купувались за дані кошти, а також відсутні відомості про платника та картку з якої здійснювались дані витрати. Також надано багато продубльованих фіскальних чеків та чеків за період, який не стосується заявлених вимог.
Щодо витрат на поховання, то відповідач зазначає, що його мати збирала власні кошти на поховання, а після її смерті позивач отримав допомогу від держави на поховання та виплату пенсії. Для підтвердження таких доводів просить витребувати в ГУ ПФУ в Рівненській області інформацію про виплату допомоги на поховання ОСОБА_6 .
Вказує про відсутність розрахунку суми задоволених позовних вимог.
Вважає, що встановлення пам'ятника не можна відносити до витрат, які підлягають відшкодуванню, оскільки він був встановлений через рік, за власним бажанням позивача без узгодження з відповідачем, а з квитанції від 10.11.2017 року не вбачається кому був встановлений пам'ятник, чи саме цей пам'ятник було встановлено.
Стверджує, що відповідач вчиняв всі можливі дії для допомоги свої матері, проте на відміну від позивача, який заздалегідь планував свої дії, чеків не збирав.
Звертав увагу, що у справі №569/16935/21 позивач не довів, що ОСОБА_3 при житті потребувала допомоги від відповідача ( ОСОБА_1 ) зверталась до нього, а той будучи обізнаним про необхідність надання такої допомоги та маючи можливість її надати, свідомо та умисно ухилявся від надання допомоги матері. А свідки у цій справі підтвердили, що відповідач купував матері ліки, відвідував її у лікарні та приймав посильну участь в усіх необхідних витратах на її лікування.
Просив застосувати наслідки спливу строку позовної давності.
ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скаргу заперечує викладені апелянтом доводи, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.
Вказує, що обрахунок суду є повністю зрозумілим, а в його основу покладені належні та допустимі докази, яким судом першої інстанції надана правильна оцінка.
Звертає увагу, що здійснював такі витрати на утримання своєї дружини та не міг допустити, що їх шлюб через 4 роки визнають фіктивним.
Також заперечує щодо клопотання про витребування нових доказів, оскільки воно заявлене без наведення поважних причин пропуску строку на його подання.
Щодо строків позовної давності вказав, що на момент смерті ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) був офіційним чоловіком спадкодавця та набув у порядку спадкування 1/8 квартири, а зі справи №569/4954/17 вбачається , ОСОБА_1 не заперечував цього факту.
Відтак вважає правильним висновок місцевого суду про те, що про порушення свої прав позивач дізнався з постанови Рівненського апеляційного суду від 22.04.2021 року, якою шлюб укладений 04.10.2006 між ним та ОСОБА_3 визнано недійсним з моменту його державної реєстрації.
Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Разом з апеляційною скаргою сторона відповідача заявила клопотання про витребування з ГУ ПФУ в Рівненській області про виплату допомоги на поховання ОСОБА_6 , яке колегія суддів відхиляє, оскільки учасник справи не навів обставин, що унеможливлювали збір таких доказів у суді першої інстанції.
Судом встановлено, що 04 жовтня 2006 року позивач уклав шлюб із матір'ю відповідача ОСОБА_8 ОСОБА_3 , про що Русивельською сільською радою Гощанського району Рівненської області у Книзі реєстрації шлюбів зроблено актовий запис за № 09 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Рівненським міським відділом ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області 08.08.2016, актовий запис № 1345, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно довідки про причину смерті №257 від 07.08.2016, виданою Рівненською ЦМЛ, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 68 років через онкозахворювання.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 30.06.2017 у справі №569/4954/17 встановлено факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець с. Кургани Березнівського району Рівненської області, є сином ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постановою Рівненського апеляційного суду від 22.04.2021 року у справі №569/258/18, визнано недійсним шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_9 , зареєстрований Русивельською сільською радою Гощанського району Рівненської області від 04.10.2006 року за актовим записом в Книзі реєстрації шлюбів за № 9 з моменту його державної реєстрації. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Першою Рівненською державною нотаріальною конторою 20.02.2017 року ОСОБА_2 на 1/2 частку 1/4 частки квартири АДРЕСА_2 .
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 13.06.2023 у справі №569/3490/23 скасовано рішення державного реєстратора ОСОБА_10 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 33933515 від 20 лютого 2017 року на 1/8 частки квартири АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 . Визнано право власності в порядку спадкування за законом на 1/4 частки квартири АДРЕСА_2 після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ОСОБА_1 .
Отже, відповідач ОСОБА_1 залишився єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 , що не оспорюється сторонами.
Судом також встановлено, що ОСОБА_3 з 28.04.2016 року хворіла на тяжку онкологічну хворобу і з даного приводу вона з 07.06.2016 по 08.07.2016 знаходилась на стаціонарному лікуванні в Рівненському обласному онкологічному диспансері.
Встановлено, що позивачем заявлено вимогу про стягнення коштів витрат на утримання, догляд, лікування та поховання ОСОБА_3 в загальному розмірі - 32 628,13 грн. ( 9531,26 грн. лікування + 877,58 грн. харчування + 1902,30 грн. послуги спецкомбінату + 1430 грн. домовина, ритуальний набір + 3640 грн. поминальний обід + 9500 грн. встановлення пам'ятника + 6453,51 грн. погашення кредиту).
Для підтвердження позовних, ОСОБА_2 надав фіскальні чеки, договори-замовлення №2249, №2250 від 08.08.2016, квитанцію до прибуткового касового ордера №120 від 08.08.2016, квитанцію до прибуткового касового ордера без номеру від 10.11.2017, рахунок №97 від 08.08.2016 які долучені до матеріалів справи.
Відповідно до частини першої статті 1232 ЦК України, спадкоємці зобов'язані відшкодувати розумні витрати, які були зроблені одним із них або іншою особою на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця.
Обов'язковою умовою покладення на спадкоємців обов'язку щодо покриття витрат на поховання спадкодавця є те, що ці витрати повинні бути розумними з точки зору їхнього розміру і необхідності здійснення.
Статтею 2 Закону України від 10 липня 2003 № 1102-IV "Про поховання та похоронну справу" визначено, що поховання померлого - це комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству. Під комплексом заходів та обрядових дій розуміється, зокрема, організація поховання померлого і проведення у зв'язку з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.
З урахуванням норм ЦК України та ЗУ «Про поховання та похоронну справу», відшкодуванню не підлягають витрати, пов'язані із поминальними обідами, які проводяться вже після фактично поховання людини. Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 19 березня 2018 року у справі № 554/1793/15-ц.
Отже стягнення з відповідача витрат у розмірі 3640 грн., що підтверджені рахунком №97 від 08.08.2016 року є безпідставним.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 та ч. 3 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Згідно з положеннями ст. 78 ЦПК України про допустимість доказів суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
У ч. 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Стосовно витрат на лікування колегія суддів враховує, що згідно епікризу №3251/201 від 08.07.2016 призначалось лікування за допомогою: Сульфокамфокаїн, Дигоксин, Фуромак, Св. уросепт, Норбактин, "Ведмежі вушка". ОСОБА_3 перебувала на лікуванні з 07.06.2016 рік. Рекомендовано продовжувати лікування після нормалізації медичних показників.
Надані позивачем до суду фіскальні чеки не містять інформацію про придбання більшості призначених медичних препаратів.
З усього обсягу наданих доказів витрат на лікування та харчування 14 чеків містять відомості про придбання медичного препарату Сульфокамфокаїн, а 1 з них також містить підтвердження придбання препарату Св. уросепт та Фуромак.
У цих фіскальних чеках є інформація про те, що придбавалися інші медичні препарати, але доказів того, що такі препарати призначалися для ОСОБА_3 у справі відсутні.
Деякі з фіскальних чеків є нечитабельні в частині інформації про придбані товари та ціни, а частина чеків лише додатково дублюють суму придбання, оскільки видані на підтвердження оплати карткою.
Щодо відшкодування витрат на харчування, то вони не можуть бути відшкодовані через відсутність їх цільового призначення суто для ОСОБА_3 .
Тому не можна достовірно стверджувати, що до стягнення з відповідача підлягає 877,58 грн. витрат на харчування, а з заявлених до відшкодування 9531,26 грн. витрат на лікування підтвердженими є 513,89 грн. ( АДРЕСА_3 ).
Водночас суд відхиляє доводи апеляційної скарги про недоведеність позивачем витрат на встановлення надгробного пам'ятника вартістю 9500 грн., послуг спец комбінату вартістю 1902,30 грн., та придбання домовини, ритуального набору за 1430 грн., оскільки на спростування таких вимог відповідач власних доказів не надав.
За наведеного, встановивши, що відповідач є єдиним спадкоємцем ОСОБА_3 , суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що він у відповідності до ст. 1232 ЦК України зобов'язаний відшкодувати витрати на лікування та поховання спадкодавця, особі, якою такі витрати були зроблені.
При цьому дійшов помилкового висновку про доведеність витрат у сумі 26257,79 грн., оскільки колегія суддів встановила, що доведені позивачем витрати на утримання, лікування та поховання спадкодавця становлять 13346,19 грн. (513,89 лікування +9500 пам'ятник+1902,30 домовина +1430 ритуальні послуги).
Водночас відповідачем порушено питання про застосування до спірних правовідносин наслідків спливу позовної давності.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки.
Якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).
Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Відповідно до частини п'ятої статті 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності.
У пункті 119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19 (провадження № 12-50 гс 20) вказано, що питання щодо поважності причин пропуску строку позовної давності, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.
Проаналізувавши встановлені обставини колегія суддів виходить з того, що за результатами розгляду позову ОСОБА_1 у цивільній справі №569/258/18 постановою Рівненського апеляційного суду від 22.04.2021 шлюб, укладений 04.10.2006 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано недійсним з моменту його державної реєстрації. Також визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Першою Рівненською державною нотаріальною конторою 20.02.2017 ОСОБА_2 на 1/2 частку 1/4 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Тобто після смерті спадкоємця позивач мав право на звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування 7/8 витрат на лікування, утримання та поховання спадкодавця пропорційно до частки успадкованого відповідачем майна.
Проте таким правом не скористався, тому колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 7/8 від 3846,19 грн.(513,89 витрат на лікування, послуг спец комбінату вартістю 1902,30 грн., придбання домовини, ритуального набору за 1430 грн.), що становить 3365,41 грн. (3365,41*7/8) через пропуск позовної давності.
Лише після прийняття Рівненським апеляційним судом постанови від 22.04.2021 у цивільній справі №569/258/18 ОСОБА_2 був позбавлений 1/8 частки спадкового майна, яка перейшла до відповідача та яким покривались його витрати на лікування утримання та поховання.
Відтак з цього часу ОСОБА_2 отримав право на відшкодування понесених витрат на лікування та поховання спадкодавця у розмірі 1/8 частки, що становить 480,78 грн.
Що ж до стягнення 9500 грн. на встановлення пам'ятника, то такі витрати відбулись 10.11.2017 року, що підтверджується відповідною квитанцією, а тому строк позовної давності закінчувався 11.11.2020 року.
02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2002 р., який неодноразово продовжувався та діє дотепер.
Розділ "Прикінцеві і перехідні положення" ЦК України Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» був доповнений пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Викладені нормативні положення дозволяють відхилити доводи відповідача в частині застосування наслідків спливу позовної давності щодо стягнення з нього 9500 гривень витрат на встановлення пам'ятника.
Враховуючи наведене, рішення суду слід скасувати та задовольнити позовні вимоги частково, стягнувши з відповідача 9980 гривень 78 копійок (9500 грн. пам'ятник, 480,78 грн. ліки, домовина та ритуальні послуги) витрат на лікування та поховання спадкодавця.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Штогрін Вікторією Святославівною задовольнити частково.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 липня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у загальній сумі 9980 гривень 78 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Судді: Боймиструк С.В.
Гордійчук С.О.
Ковальчук Н.М.