Рівненський апеляційний суд
Іменем України
25 листопада 2024 року м. Рівне
Справа № 569/20072/19
Провадження № 11-кп/4815/121/24
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду у складі :
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника-адвоката ОСОБА_6 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження №12019180010004144 за апеляційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_8 на вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 01 серпня 2023 року стосовно
ОСОБА_5 , котрий народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Сатиїв Дубенського району Рівненської області, громадянина України,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 289 Кримінального кодексу України (далі - КК),
Вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 01 серпня 2023 року ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за ч.2 ст. 289 КК на 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК частково приєднано невідбуте покарання за вироком Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 25 червня 2019 року та призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць.
Судом вирішено питання стосовно речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Згідно цього вироку, ОСОБА_5 визнаний винним та засуджений за те, що 05 липня 2019 року, приблизно о 19 год. 00 хв., перебуваючи на території промислових складів, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, діючи умисно, повторно, всупереч волі власника ОСОБА_9 , шляхом приведення в дію двигуна, незаконно заволодів автомобілем марки «Renault Master», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , та використав вказаний автомобіль для пересування.
Захисник-адвокат ОСОБА_8 в апеляційній скарзі просить вказаний вирок змінити, призначивши обвинуваченому ОСОБА_5 покарання за ч.2 ст. 289 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст. 71 КК частково приєднано невідбуте покарання за вироком Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 25 червня 2019 року та призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць.
На підставі ст. 75 КК звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.
Обґрунтувала свої вимоги тим, що місцевим судом не було враховано, що обвинувачений працював без оформлення трудових відносин на підприємстві потерпілого, неодноразово використовував його автомобіль для доїзду додому у с.Сатиїв. Оскільки 05 липня 2019 року потерпілий перебував у відпустці, тому ОСОБА_5 не мав можливості отримати у нього згоду використання автомобіля. Вказала, що обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому, сприяв розкриттю злочину, позитивно характеризується за місцем утримання в державній установі «Рівненський слідчий ізолятор», а також за місцем навчання та під час проходження стажування. Він має міцні соціальні зв'язки, проживає з мамою, яка за станом здоров'я потребує його допомоги.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника-адвоката ОСОБА_6 на підтримання апеляційної скарги, міркування прокурора ОСОБА_4 про безпідставність апеляційних вимог, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить таких висновків.
Згідно приписів ч.1 ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК, судове рішення повинне бути законним, обґрунтованим, вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ці положення закону розповсюджуються не тільки на вирішення питання про доведеність чи не доведеність вини обвинуваченого, але й при призначенні покарання, в разі ухвалення обвинувального вироку.
Щодо обраного виду та міри покарання обвинуваченим, то колегія суддів вважає, що воно ґрунтується на вимогах закону про кримінальну відповідальність.
Так, санкція ч.2 ст. 289 КК передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої.
Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
За приписами ч.3 ст.65 КК підстави для призначення більш м'якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу за вчинене кримінальне правопорушення, визначаються статтями 69 і 69 - 2 цього Кодексу.
При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.1 Постанови від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Ухвалюючи вказаний вирок, суд першої інстанції в повній мірі дотримався вказаних вимог закону, призначивши обвинуваченому ОСОБА_5 мінімальне покарання, яке за своїм видом та розміром відповідає як особі винного, так і встановленим обставинам кримінального провадження.
Зокрема, місцевий суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів, обставини, що пом'якшують покарання, а саме визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відсутність обставин, що обтяжують покарання.
При цьому, колегія суддів враховує дані про особу винного, зокрема наявність у нього непогашеної судимості за вчинення умисного злочину проти власності, те, що він не працює, не одружений, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Сукупність вказаних обставин стала підставою для висновку місцевого суду, з яким погоджується колегія суддів, про можливість перевиховання обвинуваченого ОСОБА_5 лише в умовах ізоляції від суспільства та обрання йому мінімального покарання, передбаченого санкцією ч.2 ст. 289 КК, водночас вони є недостатніми для застосування до обвинуваченого положень ст. 75 КК.
Так, за приписами ч.1 ст. 75 КК у редакції, яка діяла на час вчинення злочину, передбачено, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
При цьому, слід зауважити, що адвокат ОСОБА_8 в апеляційні скарзі просила призначити обвинуваченому покарання за ч.2 ст. 289 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки, тобто нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, однак не просила суд про застосування положень ст. 69 КК.
Окрім того, як передбачено ч.1 ст. 71 КК, на підставі якої ОСОБА_5 було призначено остаточне покарання, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Таким чином місцевий суд дотримався вимог кримінального закону і при призначенні ОСОБА_5 остаточного покарання, частково приєднавши йому невідбуту міру покарання за вироком Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 25 червня 2019 року, згідно якого ОСОБА_5 засуджено за ч.3 ст. 185 КК на 3 роки позбавлення волі та звільнено від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК з іспитовим строком 2 роки.
Разом з тим, стороною захисту не було надано жодних доказів на підтвердження обставин, на які покликалась захисник у своїй апеляційній скарзі, зокрема, щодо необхідності у догляді за матір'ю обвинуваченого у зв'язку зі станом її здоров'я.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить висновку, що вирок місцевого суду є законним, обґрунтованим та вмотивованим, ухваленим з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, а також закону про кримінальну відповідальність, тому підстав для його зміни та пом'якшення призначеного обвинуваченому покарання не вбачається.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
Вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 01 серпня 2023 року стосовно ОСОБА_5 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_8 - без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим ОСОБА_5 - в той самий строк з дня отримання копії ухвали.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3