Рівненський апеляційний суд
Іменем України
26 листопада 2024 року м. Рівне
Справа № 570/886/24
Провадження № 11-кп/4815/474/24
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду у складі :
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12024181180000094 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Рівненського районного суду Рівненської області від 29 травня 2024 року стосовно
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Дядьковичі Рівненського району Рівненської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 Кримінального кодексу України (далі - КК),
Вказаним вироком ОСОБА_6 визнано винною та засуджено за ст.126-1 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням та встановлено іспитовий строк тривалістю 1 рік.
На підставі ст. 76 КК на ОСОБА_6 покладено обов'язки: 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Відповідно до ст. 91-1 КК застосовано до ОСОБА_6 обмежувальний захід у виді направлення для проходження програми для кривдників на строк 3 місяці. Організація проходження корекційної програми покладено на працівників (підрозділу питань попередження насильства в сім'ї) Дядьковицької селищної ради, Рівненського району, Рівненської області.
ОСОБА_6 визнаний винним у тому, що він 05 лютого 2024 року близько 17 год. 40 хв. за місцем проживання тобто в АДРЕСА_2 під час конфлікту зі своєю дружиною ОСОБА_7 вчинив щодо неї домашнє насильство, яке виразилось у словесних образах, криках, виразах нецензурною лайкою, погрозах застосувати фізичне насильство.
Також, в період часу з 02 липня 2023 року по 05 лютого 2024 року за тим же місцем спільного проживання із потерпілою ОСОБА_7 , обвинувачений ОСОБА_6 діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи негативні наслідки, систематично по відношенню до своєї дружини ОСОБА_7 вичиняв психологічне домашнє насильство, за що неодноразово до ОСОБА_6 застосовувались адміністративні стягнення за випадки вчиненого домашнього насильства, які мали місце:
1) 02 липня 2023 року о 15 год. 30 хв. (згідно постанови Рівненського районного суду Рівненської області від 09.08.2023 року у справа № 570/3714/23 за ч.1 ст. 173-2 КУпАП);
2) 23 серпня 2023 року близько 12 год. 49 хв. (згідно постанови Рівненського районного суду Рівненської області від 24.10.2023 року у справі № 570/4749/23 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП);
3) 25 жовтня 2023 року близько 17 год. 05 хв. (згідно постанови Рівненського районного суду Рівненської області від 11.01.2024 року, у справі № 570/5753/23 за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП);
4) 12 грудня 2023 року о 18 год. 00 хв. (згідно постанови Рівненського районного суду Рівненської області від 21.12.2023 року у справі № 570/6495/23 за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП).
Внаслідок таких систематичних дій ОСОБА_6 , потерпілій ОСОБА_7 завдано психологічних страждань, погіршення самопочуття, якості життя, побоювання за власну безпеку та негативні переживання.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 , не оспорюючи фактичних обставин справи, просить вирок змінити та призначити йому більш м'яке покарання - 150 годин громадських робіт у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання, яке за своїм розміром є явно несправедливим через суворість. Вважає, що суд при ухваленні вироку не врахував ряд пом'якшуючих обставин, зокрема, його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, примирення з потерпілою, яка просила його суворо не карати та будь-яких претензій до обвинуваченого немає. Зазначив, що у ОСОБА_6 спільно з потерпілою на утриманні перебуває неповнолітня дитина.
Прокурором подано заперечення, в якому вона вказує, що судом першої інстанції при ухваленні вироку було дотримано вимог закону, призначено обвинуваченому покарання, яке за своїм видом та розміром є достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, а тому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги обвинуваченого, а вирок Рівненського районного суду Рівненської області від 29 травня 2024 року залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, міркування прокурора ОСОБА_4 щодо законності даного вироку та відсутності підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить таких висновків.
За приписами частини 1 ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог статті 370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ці положення закону розповсюджуються не тільки на вирішення питання про доведеність чи не доведеність вини обвинуваченого, але й при призначенні покарання, в разі ухвалення обвинувального вироку.
Щодо обраного виду та міри покарання обвинуваченому, то колегія суддів вважає, що воно ґрунтується на вимогах закону про кримінальну відповідальність.
Так санкцією ст. 126-1 КК передбачено громадські роботи на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або пробаційний нагляд на строк до п'яти років, або обмеження волі на той самий строк, або позбавлення волі на строк до двох років.
Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують. При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.1 Постанови від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Ухвалюючи вказаний вирок, суд першої інстанції в повній мірі дотримався вказаних вимог закону, призначивши обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, яке за своїм видом та розміром відповідає як особі винного, так і встановленим обставинам кримінального провадження.
Так, судом першої інстанції дано належну оцінку ступеню тяжкості вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії нетяжкого злочину, враховано як пом'якшуючі покарання обставини - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, так і обтяжуючу покарання обставину - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння. Окрім того, судом взято до уваги дані про особу винного, зокрема його негативну характеристику за місцем проживання, а також те що на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває і є працездатним, раніше не судимий.
При цьому місцевий суд урахував думку потерпілої ОСОБА_7 , яка примирилась з обвинуваченим, будь-яких претензій до нього немає та просила його суворо не карати.
Сукупність вказаних обставин стала підставою для обгрунтованого висновку про призначення ОСОБА_6 покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік із звільненням від відбування призначеного покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік, з покладенням відповідних обов'язків, передбачених ст. 76 КК.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Як зазначив ККС у постанові від 16 травня 2023 року (справа № 758/10499/21), справедливість розглядається як рівновага між злочином і наслідками для особи, що вчинила це діяння, тобто між поганим вчинком і покаранням. Таким чином, на несправедливість покарання має вказувати істотна (очевидна) диспропорція (порушення рівноваги) між визначеним судом видом та розміром покарання, і видом та розміром покарання, яке б мало бути призначено, з урахуванням усіх обставин, що повинні враховуватись при призначенні покарання. При цьому думка потерпілої сторони щодо визначення виду та розміру покарання хоча і враховується судом у сукупності з іншими обставинами, проте сама по собі не може бути вирішальною при призначенні покарання.
Колегія суддів вважає, що наведені обвинуваченим в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для призначення йому мінімального виду та розміру покарання, передбачене санкцією ст. 126-1 КК.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить висновку, що вирок місцевого суду є законний, обґрунтований та вмотивований, ухвалений з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, а також закону про кримінальну відповідальність, і тому підстав для його зміни та пом'якшення призначеного обвинуваченому покарання не вбачається.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК, колегія суддів,
Вирок Рівненського районного суду Рівненської області від 29 травня 2024 року стосовно ОСОБА_6 залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3