Справа № 761/14078/24
Провадження № 3/761/3538/2024
22 листопада 2024 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Мартинов Євген Олександрович, розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли з Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за частиною 1 статті 130 КУпАП, -
Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 855762, 31 березня 2024 року о 23 годині 45 хвилин по вулиці Академіка Туполєва, 24 у м. Києві, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Kia Forte», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння, зі згоди водія ОСОБА_1 , у встановленому законом порядку, проводився за допомогою спеціального технічного приладу «Драгер», результат тесту 1,81 ?, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України.
Такі дії ОСОБА_1 були кваліфіковані за частиною 1 статті 130 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в черговий раз не з'явився, та не повідомив суд про причини свого неприбуття.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
У поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08 листопада 2005 року слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та добросовісно виконувати процесуальні обов'язки (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява №50966/99 від 14.10.2003).
З огляду на викладене, судом не встановлено поважності причини неявки ОСОБА_1 до суду, що на переконання суду, відповідно до вимог ч. 1 ст. 268 КУпАП не є перешкодою для розгляду адміністративної справи про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому суд вважає за можливе надати оцінку фактам, викладеним у протоколі про адміністративне правопорушення та доказам, долученим до матеріалів, за відсутності останнього.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 855762 від 01 квітня 2024 року, результат тесту ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, який склав 1,81 ? алкоголю в крові, акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, письмові пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відеозапис з нагрудних боді-камер, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 2.9 «а» ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає у разі, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння.
Згідно ч. 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
У той же час, відповідно до вимог ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП та положень Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, даний огляд проводиться з використанням спеціальних технічних засобів працівником поліції, а у разі незгоди водія на проведення такого огляду працівником поліції або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Відповідно до п. 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі за змістом - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння, згідно з п. 3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.
Пунктом 7 розділу І Інструкції, визначено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Так, як убачається з відеозапису, долученого до протоколу про адміністративне правопорушення, поліцейськими патрульної поліції було повідомлено ОСОБА_1 про обов'язок пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціального технічного приладу «Драгер». Результат огляду склав 1,81 ? алкоголю в крові, що в дев'ять разів перевищує допустиму норму.
Так, надаючи оцінку доводам ОСОБА_1 , щодо не здійснення ним керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, суд відноситься до них критично, оскільки його пояснення не відповідають фактичним обставинам події, яка відбувалась 31 березня 2024 року за адресою: м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 24 та комплексно спростовуються переглянутими відеозаписами, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які, як убачається з відеозапису з нагрудних боді-камер, чітко підтвердили, що автомобіль марки «Kia Forte», д.н.з. НОМЕР_1 , здійснював рух під керуванням водія ОСОБА_1 , та матеріалами справи в цілому.
Крім того, під час спілкування з працівниками патрульної поліції, проходження огляду на стан сп'яніння та складання протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 висловлював різні твердження щодо місцязнаходження ключа від автомобіля, зокрема, на початку спілкування з поліцейськими зазначив, що ключ від транспортного засобу знаходиться у його друга, який керував зазначеним автомобілем, у подальшому, на запитання працівників поліції повідомив, що в перебігу сутички з невідомими чоловіками, останні забрали у нього ключ від автомобіля.
Таким чином, дослідивши та проаналізувавши наявні докази у матеріалах справи, суд приходить до переконання, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України та в діях останнього вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, у зв'язку з чим він підлягає притягненню до адміністративної відповідальності у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами в межах санкції зазначеної статті.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, ч. 1 ст. 130, 307, 308, 317 КУпАП, -
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП (протокол серії ААД № 855762 від 01 квітня 2024 року).
Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір на користь держави в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Штраф має бути сплачений правопорушником не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а у разі оскарження або опротестування такої постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, встановлений частиною 1 статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання, роботи правопорушника або за місцезнаходженням його майна у порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначений у відповідній статті КУпАП.
Постанова суду підлягає зверненню до виконання протягом трьох місяців з дня її винесення.
На постанову суду по справі про адміністративне правопорушення може бути подана скарга до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Суддя Мартинов Є.О.