Справа № 209/5850/24
Провадження № 2-о/209/115/24
Іменем України
11 листопада 2024 року Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Юрченко Я.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Переверзова І.О.,
представника заявника Плетенко К.Ю. ,
заінтересованої особи - представника військової частини НОМЕР_1 - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кам'янське Дніпропетровської області в порядку окремого провадження заяву ОСОБА_3 , заінтересовані особи: ОСОБА_4 , Орган опіки та піклування виконавчого комітету Кам'янської міської ради, Військова частина НОМЕР_1 Збройних сил України, про встановлення факту самостійного виховання дитини, -
Представник заявника ОСОБА_3 адвокат Плетенко К.Ю. звернулась до суду з заявою, про встановлення факту самостійного виховання дитини, в якій просить суд встановити факт, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , самостійно виховує та утримує малолітню доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без участі матері.
І. Стислий виклад позиції заявника та представника заінтересованої особи.
В обґрунтування заяви зазначила, що заявник ОСОБА_3 та ОСОБА_6 17 листопада 2012 року уклали шлюб, який було розірвано на підставі рішення Троїцького районного суду Луганської області від 10 листопада 2014 року. Від шлюбу мають малолітню доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Починаючи з березня 2022 року донька ОСОБА_5 проживає з батьком та знаходиться на його утриманні. Оскільки сторони проживали в смт. Троїцьке Луганської області, яке є тимчасово окупованою територією України, після широкомасштабного вторгнення Росії в Україну, ОСОБА_3 враховуючи перш за все інтереси малолітньої дитини, разом із донькою в березні 2022 року виїхали з міста, оскільки залишатися в окупації було небезпечно. При цьому, дитина сама виявила бажання поїхати з батьком. Мати дитини не виявила бажання виїхати з окупованої території разом з дитиною. На теперішній час малолітня дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає з батьком за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою від 18.04.2022 року № 1207-5001150426 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Заявник ОСОБА_3 , як батько дитини, піклується про її виховання та розвиток, забезпечує дитину всім необхідним, ОСОБА_5 повністю знаходиться на утриманні заявника. За місцем мешкання дитині забезпечені гідні умови проживання та гармонійна атмосфера оточення. Оскільки дитина мешкає з разом батьком, то він з березня 2022 року самостійно несе витрати на утримання, виховання та розвиток дитини. У зв'язку з викладеними обставинами, рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.09.2023 року припинено стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 , на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також, рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11.03.2024 року звільнено ОСОБА_3 від сплати заборгованості по аліментам на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_4 , які стягувались на підставі рішення Троїцького районного суду Луганської області від 23 січня 2015 року по справі № 433/7/15-ц 2/433/138/15. Враховуючи обов'язок матері нести витрати по утриманню малолітньої доньки, судовим наказом Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27.07.2023 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання доньки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частки доходу Боржника, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку. Таким чином, з 2022 року на утриманні заявника перебуває малолітня донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки мати дитини повністю усунулась від виконання своїх батьківських обов'язків відносно ОСОБА_5 . Заявник ОСОБА_3 перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_1 , а тому встановлення факту самостійного виховання дитини є підставою для реалізації права заявника на звільнення з військової служби згідно абз. 5 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу». Встановити цей факт іншим шляхом ніж судовим не має можливості.
В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_3 - адвокат Плетенко К.Ю. підтримала подану заяву в повному обсязі та просила суд задовольнити заявлені вимоги; представник військової частини НОМЕР_1 - ОСОБА_2 вважав недоцільним залучення у якості заінтересованої особи Міністерства Оборони України, враховуючи встановлені під час судового розгляду факти, просив суд задовольнити заяву, подану представником ОСОБА_3 ..
ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 серпня 2024 року вказана заява передана для розгляду судді Юрченко Я.О. (а.с. 32).
Ухвалою від 14 серпня 2024 року провадження у справі відкрито та призначений розгляд справи, залучено до участі у справі в порядку окремого провадження у якості заінтересованої особи Військову частину НОМЕР_1 Збройних сил України.
Заінтересована особа - ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, про причину неявки у судові засідання не повідомила, будь-яких заяв, клопотань до суду не надходило. Останнє відоме її місце проживання та реєстрації за даними відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 897008 від 11.11.2024 року, є АДРЕСА_2 (а.с. 80), яка є тимчасово окупованою територією.
Відповідно до положень ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим тимчасово окупованих територій України», ОСОБА_4 викликалась у судові засідання через оголошення на офіційному веб порталі судової влади України. Оголошення про її виклик в судові засідання на 15.10.2024 року опубліковане 12.09.2024 року; на 11.11.2024 року - опубліковане 15.10.2024 року. З опублікуванням такого оголошення ОСОБА_4 вважається повідомленою про дату, час та місце розгляду справи
Уповноважений представник заінтересованої особи - органу опіки та піклування виконавчого комітету Кам'янської міської ради в судове засідання не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд справи без участі їх представника (а.с. 36).
Суд, на підставі положень ст.ст. 128, 211, 293, 294 ЦПК України розглянув справу за відсутності осіб, що беруть участь у справі.
Під час судового розгляду справи суд, заслухавши пояснення представника заявника та заінтересованої особи, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи в їх сукупності, приходить наступних висновків.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась ОСОБА_5 , про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Троїцького районного управління юстиції у Луганській області складений відповідний актовий запис 03 жовтня 2014 року за № 34, де в графі «батьки» зазначені: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (а.с. 8).
Згідно з довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 18.04.2022 року № 1207-5001150300, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.11).
Згідно з довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 18.04.2022 року № 1207-5001150426, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_4 . Відповідно до вказаної довідки, в графі: відомості про законного представника, що супроводжує малолітню дитину, зазначений заявник - ОСОБА_3 (а.с.12).
Рішенням (заочне) Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.09.2023 року у справі № 191/2612/23 (провадження № 2/185/3225/23), за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Сватівський відділ державної виконавчої служби у Сватівському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про припинення сплати аліментів, яке набрало законної сили 17.10.2023 року, вирішено припинити стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 , на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
У вказаному позовному провадженні судом першої інстанції встановлено, що рішенням Троїцького районного суду Луганської області від 26.02.2015 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 стягуються аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Аліменти стягуються в примусовому порядку по виконавчому провадженню № НОМЕР_4, відкритому від 21.01.2020 року Сватівський відділ державної виконавчої служби у Сватівському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. ОСОБА_4 проживає за адресою: АДРЕСА_5 , та не утримує неповнолітню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказаний факт підтверджено листом служби у справах дітей Павлоградської міської ради. Неповнолітня ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 за місцем проживання позивача. Вказаний факт підтверджено довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Задовольняючи позовні вимоги позивача, місцем судом був встановлений факт проживання дитини з батьком, з якого стягуються аліменти на користь відповідачки на утримання спільної дитини сторін (а.с.13-15).
Судовим наказом Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27.11.2023 року, який набрав законної сили 27.11.2023 року, стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 20.11.2023 року, до досягнення дитиною повноліття (а.с.17).
Рішенням (заочне) Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11.03.2024 року у справі № 185/16156/23 (провадження № 2/185/1392/24), за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа - Сватівський відділ державної виконавчої служби у Сватівському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про звільнення від сплати заборгованості за аліментами, яке набрало законної сили 11.04.2024 року, вирішено звільнити ОСОБА_3 від сплати на користь ОСОБА_4 заборгованості по аліментам на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , нарахованої в межах виконавчого провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого листа № 433/7/15-ц 2/433/138/15ц, виданого 26 лютого 2015 року Троїцьким районним судом Луганської області, за період з 01 березня 2022 року по 12 червня 2023 року у розмірі 351763,13 грн..
В межах даного позовного провадженні судом першої інстанції, зокрема, встановлено, що довідками про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб від 18 квітня 2022 року підтверджується факт проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком ОСОБА_3 , дитина фактично проживає з ним і знаходиться на його утриманні та ця обставина нічим не спростовується (а.с.18-22).
На даний час, ОСОБА_5 відповідно до довідки Комунального закладу «Ліцей № 25» Кам'янської міської ради від 29.07.2024 року вих. № 152, навчається в 6 В класі (а.с. 23). Відповідно до характеристики на дитину, наданою в.о. директора Ліцею № 25 М.Шульга та класним керівником ОСОБА_9 , ОСОБА_5 є дитиною з сім'ї внутрішньо переміщених осіб. Вихованням дитини займається батько, ОСОБА_3 , який на теперішній час перебуває в лавах ЗСУ. Батько підтримує зв'язок з класним керівником, цікавиться навчанням доньки. Дівчинка мешкає з бабусею та дідусем, які систематично бувають на батьківських зборах, спілкуються з класним керівником та вчителями-предметниками. Мати ОСОБА_5 за час навчання дівчинки з 5 класу жодного разу не з'являлась в закладі освіти, з класним керівником не знайома, батьківські збори не відвідує (а.с.82).
Згідно з довідкою вих. від 20.06.2024 року № 1737 Військової частини НОМЕР_1 Збройних сил України, молодший лейтенант ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно в період з 02.05.2022 по 04.10.2022, з 19.10.2022 по 31.10.2022, з 04.11.2022, з 13.12.2022 по 16.02.2023, з 27.02.2023 по 12.07.2023, з 14.07.2023 по 18.07.2023, з 20.07.2023 по 28.07.2023, з 08.08.2023 по 21.09.2023, з 14.11.2023 по 25.12.2023, з 27.12.2023 по 04.01.2024, з 25.01.2024 по 31.05.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в нп. Веселе, нп. Федорівка, нп. Мирне Комарської сільської громади, Волноваського району Донецької області; нп. Єгорівка, нп. Широке, Преображенської об'єднаної територіальної громади Пологівського району Запорізької області; нп. Долинка, Воздвижівської сільської громади Пологівського району Запорізької області (а.с. 24-25).
ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право
в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Частинами 1, 2 ст. 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка
та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно з ч.ч. 7-9 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення Європейського суду з прав людини від 16.07.2015 року у справі «Мамчур проти України», рішення Європейського суду з прав людини від 11.07.2017 року у справі «М.С. проти України»).
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність з створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Конвенція «Про права дитини» від 20.11.1989 р. (ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.91 р. № 789-ХІІ) зобов'язує усі дії щодо регулювання сімейних відносин здійснювати з урахуванням інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов'язане
з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов'язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов'язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України (стаття 65 Конституції України).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введений воєнний стан у зв'язку зі збройним нападом росії, який триває і тепер.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» встановлено перелік умов, за яких військовослужбовці мають право на звільнення з військової служби. Абз. 5 п. 3 ч. 12 ст. 26 цього Закону України передбачена можливість звільнення військовослужбовців з військової служби через сімейні обставини під час дії воєнного стану, зокрема, у разі самостійного виховання та утримання військовослужбовцем дитини (дітей) віком до 18 років за рішенням суду. Тобто, диспозиція вищезазначеної норми містить імперативний припис стосовно того, що підстава для звільнення з військової служби особи, яка самостійно виховує та утримує дитину, має бути встановлена виключно за рішенням суду.
Отже, встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини має юридичне значення, серед іншого, як підстава для звільнення з військової служби.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1, ч. 5, ч. 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 4, 5, 7 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.
Згідно з ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
V. Висновки суду за результатами розгляду заяви.
Оцінюючи доводи і докази, які підтверджують факт самостійного виховання особою дитини, суд, дослідивши обставини (події), які є виключними, у конкретній життєвій ситуації родини ОСОБА_3 , дійшов висновку про відсутність спору про право між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 чи іншими особами через існування обставин, в силу яких матір дитини - ОСОБА_4 , яка за останнім відомим її місцем реєстрації перебуває на тимчасово окупованій території, не виконує свої обов'язки щодо своєї доньки, не здійснює обов'язки по вихованню та утриманню дитини, тобто фактично обсяг прав матері є таким, що припинився з 01.03.2022 року. Вказуючи на цю дату, суд керується змістом рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11.03.2024 року, відповідно до якого ОСОБА_3 звільнений від сплати заборгованості по аліментам на утримання доньки ОСОБА_5 , нарахованих в межах виконавчого провадження з 01.03.2022 року по 12.06.2023 року.
Враховуючи принцип дотримання найкращих інтересів дитини, задовольняючи вимоги заявника, суд констатує, що в цій справі факт одноосібного виховання дитини одним із батьків не був встановлений у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки факт, про встановлення якого просить ОСОБА_3 , був неодноразово предметом розгляду суду першої інстанції в порядку позовних проваджень в інших цивільних справах, де його встановлення прямо випливало із суті позовних вимог, про що свідчать мотивувальні частини судових рішень, досліджених судом, які є такими, що набрали законної сили. Відповідно до ст. 82 ЦПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду, проте суд, проаналізувавши зміст судових рішень як доказів у цій справі на предмет належності, допустимості та достовірності та достатності, приходить до висновку, що з моменту, як ОСОБА_3 та його донька ОСОБА_5 набули статус внутрішньо переміщених осіб (2022 рік), саме ОСОБА_3 самостійно виховує та утримує малолітню доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без участі матері. Такий висновок суду узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2024 року, висловленою у справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23).
У даному випадку предметом дослідження суду є встановлення певного юридичного факту, який породжує у заявника можливість підтвердити свої права за абз. 5 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» та інший порядок, ніж судовий, в даному випадку не передбачено.
Ухвалюючи рішення суду за наслідком розгляду даної справи, судом враховується, що відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З огляду на разом вищенаведене, враховуючи, що заявлені представником заявника факти є такими, що підтвердились наданими до заяви доказами, які є належними, достатніми, достовірними та допустимими, суд дійшов до висновку про обґрунтованість заявлених вимог, за наслідком чого заява представника заявника ОСОБА_3 адвоката Плетенко К.Ю. про встановлення факту самостійного виховання дитини підлягає задоволенню.
З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає, що на підставі ч. 7 ст. 294 ЦПК України сплачений заявником судовий збір їй не відшкодовується.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3-8, 10, 18, 76-89, 95, 258, 259, 263-265, 293, 294, 315-319 ЦПК України, суд, -
Заяву представника заявника ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешкає за адресою: АДРЕСА_6 ) - адвоката Плетенко Кристини Юріївни, заінтересована особа: ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РОНКПП НОМЕР_3 , зареєстрована на машкає за адресою: АДРЕСА_2 ), Орган опіки та піклування виконавчого комітету Кам'янської міської ради (ЄДРПОУ 23928331, юридична адреса: 51925, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, пр. Свободи, 2/1), Військова частина НОМЕР_1 Збройних сил України (місце знаходження: АДРЕСА_7 ) про встановлення факту самостійного виховання дитини, - задовольнити повністю.
Встановити факт, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , самостійно виховує та утримує малолітню доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без участі матері.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 15 листопада 2024 року.
Суддя Я.О.Юрченко