cправа №947/35230/24
провадження №1-кп/947/1408/24
29 листопада 2024 року м.Одеса
Київський районний суд міста Одеси у складі головуючого судді ОСОБА_1 , у присутності секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
за участю: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , його захисника ОСОБА_5 ,
1. Зміст клопотання.
У провадженні Київського районного суду міста Одеси знаходиться кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.
29.11.2024 року до суду прокурором подано клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В обґрунтування якого, прокурор зокрема зазначив, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України.
Слідчим судде Київського районного суду м.Одеси від 29.10.2024 відносно обвинуваченого обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 04.12.2024 року.
Вказував, що ОСОБА_3 вчинив тяжкий злочин, за який законом передбаченого покарання у вигляді позбавленням волі на строк від семи до десяти років та відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1-5 ч.1 ст.177 КПК України: п.ч.1 ст.177 КПК України: обвинувачений ОСОБА_3 усвідомлює, що санкція ч.4 ст.186 КК України передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від семі до десяти років у зв'язку з чим може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; п.2 ч.1 ст.177 КПК України: обвинувачений ОСОБА_3 може знищити, сховати або спотворити речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; п.3 ч.1 ст.177 КПК України: обвинувачений ОСОБА_3 може незаконно впливати на представника потерпілого та свідків, участь яких необхідна при проведенні ряду слідчих дій; п.5 ч.1 ст.177 КПК України: обвинувачений ОСОБА_3 може вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки офіційно не працевлаштований, немає постійного джерела доходів та неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за майнові злочини; п.4 ч.1 ст.177 КПК України: обвинувачений ОСОБА_3 може перешкоджати досудовому розслідуванню іншим чином.
Вважав, що застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_3 є виправданим та необхідним для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_3 покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання спробам обвинуваченого ОСОБА_3 переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідка, у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, та застосування більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України, не може запобігти вищевказаним ризикам.
Посилаючись на викладене, просив продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 діб, з утриманням в ДУ «Одеській слідчий ізолятор».
2. Позиції учасників судового провадження.
Під час судового розгляду, прокурор підтримав подане клопотання та просив його задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник, під час судового розгляду, проти клопотання прокурора заперечували, у його задоволенні просили відмовити, просили застосувати цілодобовий домашній арешт.
3. Мотиви та висновки суду.
Суд, заслухавши клопотання, дослідивши додані до нього документи та вислухавши думки учасників кримінального провадження, прийшов до наступних висновків.
Частина 1 ст.331 КПК України передбачає, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
При цьому, згідно з ч.2 ст.331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Судом з поданого клопотання та реєстру матеріалів досудового розслідування, доданих до обвинувального акту встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 перебуває під вартою з 29.10.2024 року.
Будь - яких інших належних та допустимих доказів на підтвердження викладених у клопотанні обставин, прокурором до поданого клопотання додано не було, та в судовому засіданні не надано.
У зв'язку з цим, враховуючи засаду змагальності кримінального провадження, суд позбавлений можливості з'ясувати, які ризики були враховані слідчим суддею під час застосування до обвинуваченого запобіжного заходу та чи продовжують вказані ризики існувати на сьогоднішній день, саме в тому об'ємі на який посилається прокурор.
В той же час, приймаючи до уваги, що обвинувачений ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, та перебуває під вартою з 29.10.2024 року, суд вважає за необхідне врахувати відносно ОСОБА_3 ризики, які обумовлені пред'явленим обвинуваченням та тяжкістю можливого покарання.
Згідно з положеннями ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Відповідно до змісту ч.3 ст.199 КПК України, однією з підстав для продовження строку тримання під вартою є наявність вважати, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Суд повторно звертає увагу, що прокурором до поданого клопотання не було додано будь - яких належних та допустимих доказів на підтвердження викладених у клопотаннях обставин, але враховуючи тяжкість можливого покарання, суд погоджується, що на сьогоднішній день, продовжує існувати ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховуватись від суду, оскільки ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання тільки у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років. Отже, на думку суду існує ризик того, що обвинувачений може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Відповідно до ч.4 ст.199 КПК України, слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Частина 1 ст.194 КПК України передбачає, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені п.п.1 та 2 ч.1 цієї статті, але не доведе обставини, передбачені п.3 ч.1 цієї статті, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на обвинуваченого обов'язки, передбачені ч.ч.5 та 6 цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Москаленко проти України» (Заява № 37466/04), ЄСПЛ вважає, що обґрунтована підозра щодо вчинення заявником тяжкого злочину могла первісно виправдовувати його тримання під вартою. Необхідність забезпечити належний хід провадження (зокрема, для отримання показань свідків) також була достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою (п.34). Однак, з плином часу ці підстави ставали усе менш обґрунтованими. Тому ЄСПЛ повинен встановити, чи були інші підстави, наведені судами, зокрема тяжкість імовірного покарання, ризик того, що заявник переховуватиметься від слідства і суду та примушуватиме свідків давати неправдиві показання, «достатніми» та «відповідними» (п.35). ЄСПЛ зазначає, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті ЄСПЛ нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. ЄСПЛ визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує. Однак, ЄСПЛ неодноразово встановлював, що сама по собі тяжкість обвинувачення не може слугувати виправданням тривалих періодів тримання під вартою (див. рішення у справі «Ілійков проти Болгарії» (Іlijkov v. Bulgaria), заява № 33977/96, пункти 80-81, рішення від 26.07.2001 року).
Під час судового розгляду, зі сторони обвинувачення, не надано жодного доказу на підтвердження того, що ризики, передбачені п.п.2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України продовжують існувати.
Таким чином, суд робить висновок, що обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, у сукупності з існуючим ризиком, передбаченим п.1 ч.1 ст.177 КПК України, презумпцію невинуватості та не доведеністю зі сторони прокурора недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику, зазначеному у клопотанні, дозоляють суду змінити запобіжний захід відносно обвинуваченого з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, який на думку суду є достатнім для запобігання ризику, передбаченому п.1 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки менш суворі запобіжні заходи, на думку суду, не достатні для запобігання зазначеному ризику.
Відповідно ч.7 ст.194 КПК України, обов'язки, передбачені ч.ч.5, 6 цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст.199 цього Кодексу.
Згідно з ч.5 ст.194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених ч.1 цієї статті, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме: 1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом; 5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом; 6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності; 7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; 8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; 9) носити електронний засіб контролю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 194, 199, 331, 369 КПК України, суд
1. У клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.
2. Змінити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, строком на 2 (два) місяці, тобто до 29 січня 2025 року включно.
Заборонити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом строку дії домашнього арешту, залишати цілодобово своє житло за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу суду, за виключенням повітряних тривог, під час яких обвинувачений може відвідувати укриття, а також відвідування медичних закладів для отримання ним медичної допомоги за направленням лікаря та явки його до суду, з урахуванням часу на проїзд.
3. Зобов'язати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом строку дії домашнього арешту: 1) прибувати до суду за першою вимогою; 2) не відлучатися з с.Малодолинське Одеського району Одеської області без дозволу суду; 3) утримуватися від спілкування зі свідками по кримінальному провадженню №12023163480000552 від 08.09.2023 року; 4) здати на зберігання до ГУ ДМС в Одеській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
4. Роз'яснити ОСОБА_3 положення ч.5 ст.181 КПК України, згідно якої, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
5. Контроль за виконанням цієї ухвали покласти на Відділ поліції №1 Одеське РУП №2 ГУНП в Одеській області, якому направити копію цієї ухвали.
6. Роз'яснити, що у разі застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинувачений, який був затриманий негайно доставляється до місця проживання і звільняється з-під варти, якщо згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому заборонено залишати житло цілодобово.
7. Строк дії цієї ухвали з 29 листопада 2024 року до 29 січня 2025 року включно.
8. Ця ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1