Справа № 350/1456/24
Номер провадження 2/350/537/2024
27 листопада 2024 року Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області в складі: головуючого судді Сокирко Л.М., секретаря судових засідань Видойник І.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області в порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,
Позивач 28 серпня 2024 року звернувся до Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором. В обґрунтування своїх вимог позивач покликається на те, що 17 березня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансових послуг №2107567420555, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит без конкретної споживчої мети у сумі 3 300 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов'язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору, його додатків та правил. Граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору) один рік. Орієнтовний строк повернення кредиту - 16 днів з моменту отримання кредиту. Отримавши кошти, відповідачка належним чином взяті по договору зобов'язання не виконала та у передбачені строки кошти не повернула. Невиконання відповідачкою умов договору дають право позивачу стягнути з неї заборгованість у судовому порядку. 1 грудня 2021 року було укладено договір № 1-12, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі і за договором № 2107567420555. 10 січня 2023 року було укладено договір № 10-01/2023, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі і за договором № 2107567420555. Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 2107567420555. Просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за Договором про надання фінансових послуг № 2109567420555 від 17 березня 2021 року в розмірі 33 652 грн грн та судові витрати по справі; розгляд справи здійснювати за відсутності позивача та його представника.
29 серпня 2024 року у справі відкрито провадження та призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (із викликом сторін). 12 листопада 2024 року від відповідачки до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнала частково в частині стягнення з неї на користь позивача суми основного боргу в розмірі 3 300 грн та відсотків за користування кредитом в розмірі 1 056 грн (3 300 грн х 2,00 % х 16 днів), в іншій частині позову просила відмовити. Розгляд справи просила проводити за її відсутності. У відповіді на відзив позивач наполягав на задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що орієнтовний строк повернення кредиту - 16 днів з моменту отримання кредиту, граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору) - один рік. Відтак сторонами при укладенні договору було досягнуто згоди щодо фіксованого розміру процентної ставки для певного періоду користування кредитними коштами в залежності від виконання позичальником умов договору, тож нарахування відсотків здійснювалося в межах строку кредитування, визначеного та погодженого сторонами договору. Враховуючи зазначене вище, суд вважає за можливе і доцільне розглянути справу у відсутності сторін та при наявних матеріалах справи, яких достатньо, щоб вирішити питання про права та обов'язки сторін. У зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, суд вважає за можливе не здійснювати фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що буде відповідати приписам частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України. З'ясувавши обставини та вивчивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку. Суд установив, що 17 березня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансових послуг № 2107567420555, відповідно до умов якого позикодавець зобов'язується надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті та складає 3 300 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору, його дотатків та правил.
Згідно пунктів 1.2, 1.3 та 1.4 Договору про надання фінансових послуг № 2107567420555 кредит надається на строк, зазначений у заяві-анкеті та графіку платежів, який є додатком до цього договору та є невід'ємню його частиною; орієнтовний строк повернення кредиту - 16 днів з моменту отримання кредиту; проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування, протягом фактичного строку користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у розмірах, передбачених підпунктами а), б), в) та г) пункту 1.4 цього Договору.
Відповідно до пунктів 1.4.1, 1.4.2 Договору про надання фінансових послуг № 2107567420555 нараховані проценти підлягають обов'язковій сплаті на 16 день з моменту отримання кредиту в сумі, що нарахована за фактичний строк користування кредитом на дату сплати. В разі, якщо сума кредиту лишається неповернутою після орієнтовного строку повернення кредиту, проценти підлягають обов'язкові сплаті кожні 16 днів у сумі, нарахованій за фактичний строк кредитування кредитом. Пунктом 1.9 зазначеного вище Договору визначено, що граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору) становить один рік.
Відповідно до розділу 4 Договору про надання фінансових послуг № 2107567420555 невідємною частиною цього договору є Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування». Уклавши цей договір позичальник стверджує, що ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватися правил, текст яких розміщений на сайті. Сторони дійшли згоди, що цей Договір укладається в письмовій формі у вигляді електронного документу, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг». Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію» (пункт 4.3 цього Договору).
Вказаний договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» Договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі. Згідно Додатку № 1 до кредитного договору (Заява-анкета (для отримання кредиту)) та Паспорту споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредиту (Стандартизована форма)) - тип кредиту: кредит; сума кредиту - 3 300 грн; строк кредитування - 16 днів; без зазначення мети отримання кредиту; спосіб та строк надання кредиту - безготівковим/готівковим шляхом у день укладення договору. Згідно листа директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 4 липня 2024 року вбачається, що на підставі укладеного між товариствами (Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування») договору про організацію переказів грошових коштів товариством було здійснено переказ грошових коштів за такими деталями транзакції: номер карти НОМЕР_1 , 17 березня 2021 року, за договором № 2107567420555 на суму 3 300 грн. 1 грудня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та Товариством зобмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» укладено Договір факторингу № 1-12, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до боржників, у тому числі і за Договором № 2107567420555 (порядковий номер у Реєстрі боржників 17867).
Згідно з розрахунком заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 2107567420555 від 17 березня 2021 року станом на 10 січня 2023 року становить 55 242 грн 66 коп.
Згідно з Договором про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» право грошової вимоги до боржників, у тому числі за Договором № 2107567420555 від 17 березня 2021 року, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 (порядковий номер з Реєстру боржників 18559). Згідно з витягом з Додатку № 3 Реєстру Боржників до Договору №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 січня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за договором про надання фінансових послуг № 2107567420555 від 17 березня 2021 року із загальною сумою заборгованості 55 242 грн 66 коп. Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» за договором про надання фінансових послуг № 2107567420555 від 17 березня 2021 року загальна заборгованість відповідачки станом на 30 листопада 2021 року становить 28 413 грн, з яких: 3 300 грн (тіло) та 25 113 грн (відсотки). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Статтею 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договорами або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України). Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк. Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 Цивільного кодексу України). Згідно з частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Статтею 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Згідно з вимогами статей 1046, 1049 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 Цивільного кодексу України). Згідно з частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом. Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних. Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. За приписами статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ. Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 5 частина перша статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Встановлені судом фактичні обставини у справі свідчать про те, що між відповідачкою і первісним кредитором укладено договір позики, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. З урахуванням встановленого, суд дійшов висновку, що відповідачка взяті на себе зобов'язання за Договором не виконала, в передбачений у договорі строк кошти (суму позики) не повернула, внаслідок чого в неї виникла заборгованість за основним зобов'язанням, яка складається із суми позики в розмірі 3 300 грн. Таким чином, заборгованість відповідачки за тілом кредиту по вказаному договору становить 3 300 грн і вимога позивача в цій частині є доведеною, а тому підлягає задоволенню. Щодо позовних вимог про стягнення з відповідачки заборгованості за відсотками суд зазначає наступне. Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1049 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12, від 10 квітня 2018 року в справі № 910/10156/17, від 04 лютого 2020 року в справі № 912/1120/16 та від 05 квітня 2023 року в справі № 910/4518/16. За умовами п. 1.2 і 1.3 договору про надання фінансових послуг № 2107567420555 від 17 березня 2021 року кредит надається на строк, зазначений у заяві-анкеті та графіку платежів, який є додатком до цього договору та є невід'ємною його частиною, орієнтовний строк повернення кредиту 16 днів з моменту отримання кредиту. У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 16 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів. Пунктом 1.4 договору про надання фінансових послуг визначено порядок нарахування процентів за користування кредитом, відповідно до якого нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у наступному порядку: a) 2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4.а); в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4.б); г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4.в); д) тип процентної ставки фіксована. Нараховані проценти підлягають обов'язковій сплаті на 16 день з моменту отримання кредиту, в сумі, що нарахована за фактичний строк користування кредитом на дату сплати. В разі, якщо сума кредиту лишається неповернутою після орієнтовного строку повернення кредиту, проценти підлягають обов'язковій сплаті кожні 16 днів у сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом (пункти 1.4.1, 1.4.2 договору). Водночас у заяві-анкеті (для отримання кредиту), яка є додатком № 1 до кредитного договору та без якої відповідно до вимог п. 1.6 вказаного договору такий договір не може вважатися підписаним, сторони погодили, що відповідачка зобов'язується повернути кредит у розмірі 3 300 грн. Орієнтовний строк повернення кредиту16 днів з моменту отримання кредиту. Нараховані проценти підлягають обов'язковій сплаті на 16 день з моменту отримання кредиту. Так, згідно Графіку платежів до Договору сума кредиту по договору складає 3 300 грн, проценти за користування кредитом - 1 056 грн. Аналізуючи наведені умови договору щодо строку, на який видається кредит, порядку нарахування процентів, суд приходить до висновку, що в договорі відсутні чіткі та зрозумілі для споживача умови про право кредитодавця нараховувати проценти за фактичне правомірне користування коштами після закінчення строку дії договору, оскільки в анкеті визначений орієнтовний строк повернення кредиту - 16 днів з моменту отримання кредиту та нараховані проценти підлягають обов'язковій сплаті на 16 день з моменту отримання кредиту, тоді як зміст пункту 1.4. вказує на те, що нарахування процентів є саме відповідальністю позикодавця за неповернення кредиту (неправомірне користування коштами), хоча одночасно передбачено продовження строку кредитування до невизначеної дати. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що сторони не узгодили належним чином відповідальність за прострочення грошового зобов'язання відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України у виді сплати процентів за неправомірне користування кредитом. Разом з тим, враховуючи, що відповідачка не повернула наданий їй кредит у розмірі 3300 грн, то з неї підлягають до стягнення відсотки за користуванням кредитом у розмірі 1 056 грн, що визначені в заяві-анкеті та які остання зобов'язалася сплатити, підписавши вказану заяву-анкету. Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання фінансових послуг № 2107567420555 від 17 березня 2021 року в загальному розмірі 4 356 грн, яка складається із: 3 300 грн - заборгованість за тілом кредиту, 1056 грн - заборгованість за відсотками в межах строку кредитування (16 днів). Щодо позовних вимог про стягнення з відповідачки понесених позивачем судових витрат, суд зазначає наступне. Частиною першою статті 133 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частина третя статті 133 Цивільного процесуального кодексу України). Згідно з частинами першою, другою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторонни пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову-на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача. Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьоїстатті 141 Цивільного процесуального кодексу України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. Частиною восьмою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Водночас, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц. Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано копію договору № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 1 липня 2024 року, копію прайс-листа АО «Лігал Ассістанс», заявку на надання юридичної допомоги № 119 від 30 липня 2024 року, витяг з акту № 1 про надання юридичної допомоги від 6 серпня 2024 року. Доказів, які б підтверджували понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 9 000 грн до матеріалів справи не долучено. Інформація, яка би свідчила про перерахування Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» на рахунок адвокатського об'єднання «Лігал Ассістанс» 9 000 грн матеріали справи також не містять. Водночас, суд вважає, що копія договору № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 1 липня 2024 року, копія прайс-листа АО «Лігал Ассістанс», заявка на надання юридичної допомоги № 119 від 30 липня 2024 року та витяг з акту № 1 про надання юридичної допомоги від 6 серпня 2024 року ні окремо один від одного, ні в їх сукупності не свідчать про оплату витрат (понесення таких витрат позивачем) на професійну правничу допомогу, загальна сума до стягнення яких (заявлена позивачем) складає 9 000 гривень. Оскільки суду не надано належних, достатніх і достовірних доказів на підтвердження витрат, понесених Товариством з обмеженною відповідальнісию «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» на професійну правничу допомогу, пов'язаних саме з розглядом даної справи, то суд не вбачає підстав для стягнення таких витрат і вважає за необхідне відмовити. З урахуванням приписів статті 141 Цивільного процесуального кодексу України суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача на відшкодування витрат по сплаті судового збору 391 грн 95 коп., виходячи з розрахунку: 4 356 грн (розмір задоволених позовних вимог) х 3 028 грн (сума сплаченого судового збору) / 33 652 грн (розмір заявлених позовних вимог). Керуючись статями 207, 526, 549, 551, 610, 611, 626, 627, 628, 638, 1048-1049, 1054, 1055, 1056-1 Цивільного кодексу України, статями 10-13, 141, 259, 263-265, 268, 279 Цивільного процесуального кодексу України,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926; 01133, місто Київ, вулиця Мечнікова, 3, офіс 306) заборгованість за Договором про надання фінансових послуг № 2107567420555 від 17 березня 2021 року в розмірі 4 356 (чотири тисячі триста п'ятдесят шість) грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» на відшкодування витрат по сплаті судового збору 391 (триста дев'яносто одна) грн 95 коп. В решті позовних вимог відмовити. На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне рішення суду складено 27 листопада 2024 року.
Суддя Сокирко Л.М.