Справа № 344/21326/24
Провадження № 1-кс/344/8455/24
29 листопада 2024 року м.Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши в судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 42024092780000216 від 10.07.2024,
Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджене з прокурором, в обґрунтування якого зазначив, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженні ЄРДР № 42024092780000216 від 10.07.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.263 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що солдат ОСОБА_6 , у період з 03.10.2022 по 15.11.2023, більш точну дату та час досудовим розслідуванням не встановлено, проходячи військову службу у складі військової частини НОМЕР_1 , перебуваючи в зоні ведення активних бойових дій, більш точне місце досудовим розслідуванням не встановлено, під час виконання бойового завдання щодо захисту територіальної цілісності і безпеки України, відшукав 313 патронів до нарізної вогнепальної зброї промислового виробництва та одну ручну осколкову гранату М67 іноземного виробництва із запалом M213 яка придатна для здійснення вибуху та які належать до категорії бойових припасів військового зразка.
При цьому, ОСОБА_5 будучи обізнаним, щодо їх зовнішнього вигляду, характеристик та призначення, усвідомлюючи, що вказані предмети є бойовими припасами, незаконно без передбаченого «Положенням про дозвільну систему», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992, та «Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також, боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21.08.1998, дозволу, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки бажаючи їх настання, придбавши, шляхом відшукання 313 патронів до нарізної вогнепальної зброї промислового виробництва та одну ручну осколкову гранату М67 іноземного виробництва із запалом M213, які належать до категорії бойових припасів та при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах переніс їх до місяця свого проживання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , де зберігав вказані бойові припаси та вибуховий пристрій, без передбаченого законом дозволу.
Надалі, у ОСОБА_5 , виник злочинний умисел, направлений на незаконний збут раніше придбаних ним 284 патрони до нарізної вогнепальної зброї промислового виробництва, які належать до категорії бойових припасів.
Після чого, ОСОБА_5 , реалізовуючи свій злочинний умисел направлений на збут бойових припасів, переслідуючи корисливий мотив та мету особистого збагачення, 14.08.2024 прибувши до заздалегідь обумовленого із громадянином ОСОБА_7 місця, а саме квартири АДРЕСА_2 , всупереч передбаченого законом порядку, близько 14 год 51 хв, збув ОСОБА_7 284 патрони до нарізної вогнепальної зброї промислового виробництва, які належать до категорії бойових припасів, отримавши за це грошові кошти у розмірі 2000 гривень.
Надалі, 28.11.2024 о 07 год. 30 хв. працівниками Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 , що за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено 29 патронів до нарізної вогнепальної зброї промислового виробництва та одну ручну осколкову гранату М67 іноземного виробництва із запалом M213, які придатні для здійснення вибуху та відноситься до категорії бойових припасів.
У вчиненні зазначеного кримінального правопорушення обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Івано-Франківська, громадянин України, українець, зареєстрований АДРЕСА_1 , відповідно до ст. 89 КК України не судимий.
28 листопада 2024 року о 10:31год ОСОБА_5 затримано у відповідності до ст. 208 КПК України.
28 листопада 2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Обґрунтованість підозри, пред'явленої ОСОБА_5 повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме: відомостями, які містяться у протоколах за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, висновку судової балістичної експертизи, протоколі обшуку, та інших матеріалах в їх сукупності.
Злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких, за вчинення якого відповідно до ч. 1 ст. 263 КК України, передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від трьох до семи років.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених у п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- п. 1 - переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки підозрюваний усвідомлює, що санкція статті передбачає покарання виключно у вигляді позбавлення волі на тривалий строк та до нього може бути застосовано такий вид покарання у разі доведення вини у суді;
- п. 3 - незаконно впливати на експертів, свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні з метою уникнення від кримінальної відповідальності, оскільки йому відомі чи стануть в ході розслідування відомі їх анкетні відомості та з метою ухилення від кримінальної відповідальності ОСОБА_5 може чинити на них фізичний чи психологічний тиск;
- п. 4 - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином з метою уникнення від кримінальної відповідальності, зокрема, не з'являтись на виклики до слідчого, прокурора чи суду чи покинути територію України;
- п. 5 - можливість вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки ОСОБА_5 раніше неодноразово притягувався до відповідальності за вчинення корисливих та інших тяжких злочинів, що свідчить про його злочинну спрямованість та дає підстави вважати, що підозрюваний у подальшому може продовжити свою злочинну діяльність. Окрім цього ОСОБА_5 офіційно не працює, що також свідчить про відсутність постійного джерела доходів та міцних соціальних зв'язків.
У зв'язку з наведеним вважає, що застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти зазначеним ризикам.
Оскільки до органів досудового розслідування не надходили заяви від жодних осіб про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, покладених на нього обов'язків відповідно до ст. 194 КПК України і зобов'язуються, за необхідності, доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу, вважаю неможливим застосування до ОСОБА_5 особистої поруки.
Особисте зобов'язання, не зможе запобігти вказаним ризикам, оскільки буде недостатнім для запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, експертів, інших підозрюваних, запобігти перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином чи вчинити інші кримінальні правопорушення.
При запобіжному заході у виді домашнього арешту підозрюваний, усвідомлюючи про можливість призначення йому покарання у виді позбавлення волі, незважаючи на покладені на нього обов'язки, може покинути місце свого проживання на території Івано-Франківської області з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Викладені обставини виправдовують обрання підозрюваному більш впливового, а не більш суворого виду запобіжного заходу.
З викладеного вище вбачається, про неможливість запобігання цих ризиків шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Вказані ризики існують, оскільки на даний час у зазначеному провадженні не встановлено всіх фактичних обставин та всіх причетних осіб.
На підставі викладеного, просить клопотання задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, посилаючись на викладені в ньому обставини, просив клопотання задовольнити.
Захисник підозрюваного в судовому засіданні вважав, що прокурором не доведено наявність ризиків, просив врахувати характеризуючі дані підозрюваного та застосувати щодо нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Підозрюваний в судовому засіданні підтримав думку захисника.
Заслухавши прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, який в свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Ч. 5 ст. 182 КПК України визначено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від 20 до 80 розмірів мінімальної заробітної плати.
З матеріалів клопотання вбачається, що 28 листопада 2024 року о 10:31 год ОСОБА_5 затримано у відповідності до ст. 208 КПК України.
28 листопада 2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , належать до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років.
В той же час наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: відомостями, які містяться у протоколах за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, висновку судової балістичної експертизи, протоколі обшуку, та інших матеріалах в їх сукупності.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності та допустимості, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення. При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою кримінального кодексу ця особа підлягає відповідальності.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Враховуючи те, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Крім цього, прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п.п. 1,3 ч.1 ст. 177 КПК України.
Однак, прокурором жодним чином не доведено, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п.п.4,5 ч.1 ст.177 КПК України.
Вирішуючи дане клопотання враховую також вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_5 зазначеного вище злочину, характеризуючі особу підозрюваного дані, його вік, стан здоров'я, розлучений, має на утриманні неповнолітню дитину, згідно ст.89 КК України раніше не судимий.
З точки зору ч. 2 ст. 177 КПК України, в якій визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, визначальними пунктами ст. 184 КПК України будуть п. 3,5,6,7 ч. 1 ст. 184 КПК України. Тобто, саме виклад обставин, які дають змогу обґрунтовано підозрювати особу у скоєнні злочину, та зробити висновок про наявність ризиків, обґрунтування неможливості запобігти ризикам при застосуванні більш м'яких запобіжних заходів та обґрунтування обов'язків.
Вважається, що застосування запобіжних заходів вже можливо при наявності ризиків. Ризик же в свою чергу це не визначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Варто зазначити, що у рішенні ЄСПЛ по справі «Бессієв проти Молдови» суд вказав, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність же покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
Варто додати, що відповідно до КПК України метою запобіжного заходу є необхідність попередити виникнення ризиків, а не застосувати запобіжний захід за наслідками можливого вчинення підозрюваним відповідних дій. З огляду на викладене, той чи інший ризик слід вважати наявним за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення підозрюваним таких спроб. Водночас, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
В той же час обставини, які зазначені підозрюваним та його захисником, не можуть бути підставами для відмови в задоволенні даного клопотання та відповідно для застосування менш суворого запобіжного заходу, оскільки такі не виключають наявність обґрунтованості підозри та встановлених в судовому засіданні ризиків. Крім того, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не може бути застосований до військовослужбовця.
При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, суд враховує характеризуючи особу дані та майновий стан підозрюваного, практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, та не може бути завідомо непомірним для підозрюваного, а також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 за інкримінований злочин та матеріальний стан особи.
Отже, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задовольнити та застосувати щодо ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави - 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього передбачених у ст. 194 КПК України обов'язків.
На підставі ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, -
Клопотання задовольнити.
Застосувати щодо ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів - до 26 січня 2025 року включно.
Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 здійснювати Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)».
Визначити заставу - 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 90840 ( дев'яносто тисяч вісімсот сорок) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26289647, банк отримувача ДКСУ, м.Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA158201720355259002000002265).
У разі внесення застави покласти на підозрюваного на строк до 26 січня 2025 року обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
3) утримуватись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського Апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1