Справа № 191/3845/24
Провадження № 2-о/191/121/24
19 листопада 2024 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючої судді Окладнікової О.І.,
за участю секретаря судового засідання Заламай О.Ю.,
заявника ОСОБА_1 ,
представника заявника - адвоката Мантули О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Раївська сільська рада Синельниківського району Дніпропетровської області, про встановлення факту, що має юридичне значення,
15.08.2024 року до суду звернувся представник заявника - адвокат Мантула О.С. в інтересах ОСОБА_1 із заявою, в якій просить встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 разом із матір'ю ОСОБА_2 на день її смерті, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .
В заяві представник заявника посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мама заявниці - ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина за заповітом у вигляді квартири АДРЕСА_2 .
Оскільки, мати заявниці хворіла, ОСОБА_1 забрала її жити до себе і станом на день смерті матері, вони проживали разом у будинку заявниці за адресою: АДРЕСА_1 , де зареєстрована і постійно проживає ОСОБА_1 .
З метою оформлення спадкових прав ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса, однак їй було повідомлено у прийнятті заяви про прийняття спадщини та видачі свідоцтва на спадщину в зв'язку з тим, що нею не підтверджено постійне проживання з матір'ю на день смерті останньої та пропущений 6-місячний строк для прийняття спадщини. Встановлення факту постійного проживання з ОСОБА_1 з матір'ю ОСОБА_2 їй необхідне для реалізації свого права на оформлення спадщини, в зв'язку з чим звернулася в суд з даною заявою, щоб встановити цей юридичний факт.
Ухвалою суду від 21.08.2024 року було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні.
В сьогоднішньому судовому засіданні заявник вимоги заяви підтримала та просила їх задовольнити повністю.
Представник заявника в судовому засіданні вимоги заяви підтримав та просив їх задовольнити.
Представник заінтересованої особи в судове засідання не з'явився, про день, час та місце слухання справи повідомлені належним чином, надали суду заяву про розгляд справи без їх участі, рішення по справі просять прийняти відповідно до вимог законодавства.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснив, що він живе через будинок від ОСОБА_1 , але номер будинку такий же ж, як у неї - 35. Це через якісь помилки у сільраді. Підтвердив, що у ОСОБА_1 проживала її матір, потім вона разом з ОСОБА_5 захворіли на ОСОБА_6 , і вона померла, а ОСОБА_5 забрали до лікарні. Він разом з чоловіком ОСОБА_1 відвозив у морг тіло померлої. Хоча на похороні не був, бо в той день був на роботі, але знає, що похованням займався чоловік ОСОБА_5 , так як вона у важкому стані була в лікарні. Поховали матір на цвинтарі у їхньому ж селі Ненаситець. Те, що там її поховали знає, бо неодноразово бачив могилу.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що бабуся ОСОБА_8 - матір ОСОБА_5 приїхала жити до доньки у 2020 році. ОСОБА_9 з нею, бо знала, ким вона являється. Потім бачила, що чоловік ОСОБА_5 привозив лікаря. Спитала про це і він відповів, що вона і ОСОБА_10 . Так як її будинок АДРЕСА_3 , але знаходиться між будинком ОСОБА_5 та ОСОБА_11 , у яких чомусь будинки з номерами 35, і у неї вікно виходить до ОСОБА_5 , то вона чула як ОСОБА_5 кричала, що матір не дихає. Потім ОСОБА_5 у лікарню швидка допомога забрала, а зять ховав померлу у них на цвинтарі. Знає, що Зоя була з Донецької області.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що він являється чоловіком ОСОБА_1 Померла матір дружини проживала з ними приблизно з 2019 року в с.Ненаситець, але інколи їздила до себе, щоб перевірити квартиру. На момент смерті проживала у них. Він її поховав у с.Ненаситець.
Суд, заслухавши пояснення заявника та представника заявника, допитавши свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , та ОСОБА_7 , вивчивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Відповідно до положень ст. 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно зі ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).
Згідно з пп. 4.10 п. 4 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.
В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п. 2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року).
Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов'язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.
З пп. 3.22 п. 3 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України вбачається, що у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Статтею 315 ЦПК України визначено факти, які можуть встановлюватись у судовому порядку. Частиною другою даної норми передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 18.08.1972 року ОСОБА_1 (дівоче ОСОБА_13 ) народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , її батьками записані ОСОБА_14 та ОСОБА_3 (а.с.11).
Про те, що заявниця 21.12.1991 року уклала шлюб з ОСОБА_12 та змінила дошлюбне прізвище « ОСОБА_13 » на « ОСОБА_15 », свідчить свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 21.12.1991 року (а.с. 12).
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 05.11.2021 року, мати заявниці ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в Дніпропетровській області, Синельниківський район, с. Ненаситець (а.с.6).
Як вбачається з копії лікарського свідоцтва про смерть №382, виданого 03.11.2021 року Синельниківським відділенням КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , смерть настала в АДРЕСА_1 (а.с.7).
За життя ОСОБА_3 мала у власності квартиру АДРЕСА_2 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 1992 року, зареєстрованого в реєстрі за №4212 (а.с.18).
ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з Реєстру територіальної громади №2024/002535833 від 13.03.2024 року (а.с.10).
Рішенням голови Раївської сільської ради «Про перейменування вулиць та провулків населених пунктів Раївської сільської ради» №736-19/VIII від 12.08.2022 року вулицю Кутузова у с. Ненаситець було перейменовано на вулицю Квітневу (а.с.8-9).
Маючи намір оформити спадщину, заявниця звернулася до державного нотаріуса Васильківської державної нотаріальної контори, виконуючої обов'язки Другої синельниківської державної нотаріальної контори, ОСОБА_16 , однак, постановою державного нотаріуса від 02.02.2024 року ОСОБА_1 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку із тим, що нею пропущено строк для прийняття спадщини (а.с.14).
Як вказала заявниця, на час смерті матері ОСОБА_2 вона постійно проживала разом з нею за однією адресою за місцем своєї реєстрації, та здійснювала за матір'ю догляд у зв'язку з її захворюванням, тому вважала себе такою, що спадщину прийняла. На даний час вона не має можливості оформити свої спадкові права, оскільки вони з матір'ю були зареєстровані за різними адресами, тому звернулася до суду із заявою про встановлення факту проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Таким чином, факт постійного проживання заявниці ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини, тобто на день смерті останньої 01.11.2021 року, знайшов своє підтвердження у судовому засіданні на підставі досліджених судом доказів. Метою встановлення факту спільного постійного проживання заявниці зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки.
За вказаних обставин, враховуючи, що встановлення факту постійного проживання заявниці зі спадкодавцем породжує юридичні наслідки, чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення і встановлення зазначеного факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право, суд вважає за необхідне дану заяву задовольнити, оскільки вимога її законна, обґрунтована та підтверджена письмовими доказами та показаннями свідків, наданими у судовому засіданні, які в свою чергу є послідовними та логічними, а тому не викликають сумніву в їх правдивості.
На підставі викладеного, керуючись ст. 1216-1218, 1268, 1269, 1270 ЦК України, ст.258, 259, 263-265, 268, 315-319 ЦПК України, суд
задовольнити заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Раївська сільська рада Синельниківського району Дніпропетровської області, про встановлення факту, що має юридичне значення.
Встановити факт спільного проживання за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , разом із матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на день її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повне рішення складено 25.11.2024 року.
Суддя О.І. Окладнікова