іменем України
Справа № 210/6580/24
Провадження № 1-в/210/1082/24
29 листопада 2024 року
Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
Головуючого судді ОСОБА_1
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду подання начальника Державної установи "Криворізька виправна колонія (№80)" полковника внутрішньої служби ОСОБА_3 про вирішення питання про застосування покарання за наявності кількох вироків відносно засудженого ОСОБА_4 ,-
В провадження судді надійшло клопотання начальника установи полковника внутрішньої служби ОСОБА_3 про вирішення питання про застосування покарання за наявності кількох вироків відносно засудженого ОСОБА_4 .
Засуджений ОСОБА_4 в судове засідання не доставлений.
Прокурор ОСОБА_5 надав заяву про розгляд клопотання без технічної фіксації судового засідання, проти задоволення подання не заперечує.
Суд перевіривши клопотання, приходить до наступних висновків.
Відповідно до пункту 11 частини 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання про застосування покарання за наявності кількох вироків.
Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 539 КПК України, питання, передбачене п. 11 ч. 1 ст. 537 КПК України, вирішує місцевий суд, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок.
Відповідно до пункту 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.90 «Про практику застосування судами України процесуального законодавства при вирішенні питань, пов'язаних з виконанням вироків», питання, пов'язані з виконанням вироку за наявності інших вироків, розглядаються судом, у випадках:а) коли щодо засудженого є вирок, який не виконано і про який не було відомо суду, що постановив останній за часом вирок, і тому суд не призначив покарання за сукупністю вироків;б) коли під час виконання покарання, призначеного за сукупністю вироків, перший з них скасований у порядку нагляду, внаслідок чого необхідно виключити із сукупності міру покарання, призначену судом за скасованим вироком.
ОСОБА_4 відбуває покарання у виді позбавлення волі в ДУ "Криворізька виправна колонія № 80", та на підставі частини другої статті 539 КПК клопотання подано до суду, в межах територіальної юрисдикції виконується вирок.
Судом встановлено, що вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2023 року ОСОБА_4 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у вигляді 5 (п'ять) років 2 (два) місяці позбавлення волі. На підставі ч.1 ст. 71, підпункту «г» п.1 ч.1 ст.72 КК України до призначеного покарання повністю приєднано невідбуте покарання у виді 200 годин громадських робіт за вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07.05.2021 року і остаточно, за сукупністю вироків, призначено покарання у виді позбавлення волі строком 5 років 2 місяці 25 днів. Вирок набрав законної сили 12 вересня 2023 року.
В подальшому 16 березня 2023 року гр. ОСОБА_4 засуджений Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ст. 289 ч.2 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ст. 70 ч.4 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання призначеним вироком Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області від 07.05.2021 року ОСОБА_4 більш суворим, остаточно визначити покарання у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ст. 75 КК України звільнити гр. ОСОБА_4 від відбування покарання з випробувальним строком на 2 роки.
10 липня 2023 року ухвалою Дніпровського апеляційного суду м. Дніпра апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення. Вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16.03.2023 року щодо ОСОБА_4 залишити без змін.
01 квітня 2024 року постановою Верховного суду Касаційного кримінального суду, ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 10.07.2023 року стосовно ОСОБА_4 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
14 серпня 2024 року Дніпровський апеляційний суд м. Дніпра вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16.03.2023 року, щодо ОСОБА_4 скасувати в частині призначення покарання. Призначити ОСОБА_4 за ст. 289 ч.2 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК України звільнити останнього від відбування покарання з випробуванням на 2 роки.
Вирок Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 07.05.2021 року, яким ОСОБА_4 засуджено за ст. 185 ч.1 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 200 годин громадських робіт, виконувати самостійно.
Однак при ухвалені останнього вироку відносно ОСОБА_4 , Дніпровський апеляційний суд м. Дніпра не врахував ухвалений вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2023 року.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що клопотання представника Державної установи "Криворізька виправна колонія (№80)" про вирішення питання про застосування покарання за наявності кількох вироків підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Положеннями статті 70 КК визначені підстави, порядок та межі призначення покарання за сукупністю злочинів. Відповідно до приписів ч. 4 ст. 70 КК якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще й в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, остаточне покарання визначається за правилами, передбаченими частинами 1-3 цієї статті, тобто шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань. У такому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст. 72 цього Кодексу.
В той же час , призначення покарання за сукупністю злочинів на підставі ч. 4 ст. 70 КК, має ряд особливостей, з урахуванням яких, загальний алгоритм призначення покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК передбачає такі елементи: 1) одержання точних даних про покарання, призначене особі попереднім вироком/попередніми вироками та у разі відбуття призначеного покарання, точного визначення його відбутої частини; 2) призначення покарання за злочин, вчинений до постановлення попереднього вироку, а якщо вчинено декілька таких злочинів, які не охоплюються однією статтею чи частиною статті КК, то призначення покарання за кожен злочин окремо; 3) визначення покарання за сукупністю вказаних злочинів; 4) призначення покарання за сукупністю злочинів, встановлених попереднім та новим вироками; 5) зарахування в строк остаточного покарання, призначеного за сукупністю вчинених злочинів, покарання, відбутого за попереднім вироком/попередніми вироками, якщо таке зарахування можливе.
При цьому, призначаючи покарання за сукупністю злочинів на підставі ч. 4 ст. 70 КК суд не вправі змінювати покарання, призначене попереднім (першим) вироком за окремий злочин. Він також не повинен ще раз призначати (дублювати) це покарання у новому (другому) вироку. В даному разі діє юридична презумпція законності й обґрунтованості попереднього вироку, яку суд підтверджує, застосовуючи ч. 4 ст. 70 КК.
За вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2023 року ОСОБА_4 засуджений до реального строку покарання. Злочин, за яким ОСОБА_4 засуджений Дніпровським апеляційним судом м. Дніпра вчинено до постановлення вироку Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2023 року
Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 15 лютого 2021 року в справі № 760/26543/17, провадження № 51 - 3600 кмо 20, виклала висновки щодо застосування положень ч. 4 ст. 70 КК:
- Якщо до особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, вироком суду було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, а потім було встановлено, що вона винна ще й в інших злочинах, вчинених до постановлення цього вироку, в таких випадках питання про відповідальність особи за сукупністю вчинених нею кримінальних правопорушень має вирішуватись в залежності від того, чи залишається незмінним попередній вирок, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, на момент постановлення нового вироку, і яке рішення приймає суд у новому вироку щодо покарання за злочини, вчинені до постановлення попереднього вироку.
- У випадку, коли попередній вирок залишився незмінним і прийняте в ньому рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням зберігає свою законну силу, а новим вироком особі призначається покарання, яке вона має відбувати реально, положення ч. 4 ст. 70 КК щодо призначення остаточного покарання особі з урахуванням попереднього вироку не застосовуються, а кожний вирок попередній, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, та новий, за яким їй призначено покарання, що належить відбувати реально виконуються самостійно.
- У разі встановлення судом, що кримінальні правопорушення за новим вироком були вчиненні особою до постановлення декількох попередніх вироків, за які особа засуджена до покарань, що належить відбувати реально, остаточне покарання призначається на підставі ч. 4 ст. 70 КК за правилами, передбаченими частинами 1-3 цієї статті, тобто шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених особі покарань за новим вироком та попередніми вироками.
Крім того, Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 14 червня 2021 року в справі № 443/806/19 провадження № 51-5994км20, також виснувала, що У випадку, якщо особа вчинила кримінальне правопорушення, яким їй призначається покарання у виді позбавлення волі, до постановлення двох вироків по інших справах, кожен із яких виконується самостійно, зокрема, по одному із яких призначено покарання у виді позбавлення волі, яке належить відбувати реально, а інший вирок виконується самостійно у звязку з призначенням покарання у виді позбавлення волі, але зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, то при призначенні покарання вимоги ч. 4 ст. 70 КК України застосовуються тільки до вироку, яким особу засуджено до позбавлення волі, яке належить відбувати реально.
Як встановлено судом у вироку Дніпровського апеляційного суду м. Дніпра від 14 серпня 2024 року, злочин передбачений ст. 289 ч.2 КК України, ОСОБА_4 вчинив правопорушення 10 вересня 2020 року до постановлення щодо нього вироку Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області від 10 серпня 2023 року, призначене покарання, яке не належить відбувати реально, визначено в порядку ст. 75 КК України іспитовий строк.
Крім того, вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2021 року підлягає самостійному виконанню.
За таких обставин, ОСОБА_4 остаточне покарання не може бути визначено за правилами частини 4 статті 70 КК.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 537, 539, ч. 4 ст. 70 КК України, суд, -
Клопотання представника Державної установи "Криворізька виправна колонія (№80)" про вирішення питання про застосування покарання за наявності кількох вироків відносно засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Визначити, що вирок від 14 серпня 2024 року Дніпровського апеляційного суду м. Дніпра, за яким вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16.03.2023 року, щодо ОСОБА_4 скасувано в частині призначення покарання. Призначено ОСОБА_4 за ст. 289 ч.2 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК України звільнено останнього від відбування покарання з випробуванням на 2 роки - підлягає самостійному виконанню .
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її оголошення, особою, що перебуває під вартою - у той же строк з моменту її отримання.
Суддя: ОСОБА_1