Справа № 233/4987/23
Провадження № 1-кп/932/694/24
25 листопада 2024 року м. Дніпро
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючої судді - ОСОБА_1
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 (у режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_4 (у режимі відеоконференції),
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська кримінальне провадження № 22023050000002406 від 08.06.2023, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України,
У провадженні Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , виходячи з наступного.
Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, тобто у наданні збройним формуванням держави-агресора допомоги у веденні бойових дій проти Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізовувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.
При вирішення питання про наявність підстав для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, необхідно враховувати у своїй сукупності доведеність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, тяжкість та підвищену суспільну небезпеку інкримінованого кримінального правопорушення, тяжкість можливого покарання, яке загрожує обвинуваченому за інкриміноване кримінальне правопорушення, а також наявність заявлених ризиків визначених пунктами 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на сьогоднішній день не зменшились та продовжують існувати.
Прокурор зазначає, що обвинувачений спроможний:
1) переховуватися від суду враховуючи, що ОСОБА_5 відповідно до ст. 12 КК України, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 12 до 15 років, існує ризик, що обвинувачений з метою ухилення від кримінальної відповідальності, розуміючи тяжкість та невідворотність покарання, яке відповідно до діючого законодавства, пов'язане із позбавленням волі, може переховуватись від суду;
2) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України);
3) вчинити інше кримінальне правопорушення (п. 5 ч. 1. ст. 177 КПК України).
У судовому засіданні прокурор підтримала клопотання із зазначених вище підстав та просила його задовольнити.
Обвинувачений у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора.
Захисник підтримав позицію обвинуваченого, просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора, оскільки обвинувачений тривалий час перебуває під вартою, ризики зазначені прокурором є абстрактними, ОСОБА_5 не є лояльним до країни-агресора, просив змінити запобіжний захід на інший не пов'язаний із триманням під вартою .
Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, дійшов висновку, що клопотання прокурора щодо продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, підлягає задоволенню, з таких підстав.
Згідно зі ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (частина друга статті 177 КПК України).
Відповідно до пункту третього частини першої статті 176 КПК України до запобіжних заходів відноситься тримання під вартою.
Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-1142, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.
Ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. Чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що обвинувачений обов'язково здійснюватиме такі дії. Однак суду необхідно встановити, чи обвинувачений наразі має об'єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК однією з підстав для продовження строку тримання під вартою особи є наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, яке відносяться до особливо тяжких злочинів, відповідно до вимог ст. 12 КК України, та за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі, без іншої, альтернативної міри покарання.
На даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду провадження по суті, а саме, питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинною у вчиненні злочину.
Водночас, суд на сьогодні не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності чи достовірності для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є ймовірною та встановлених обставин достатньою для виправдання подальшого розслідування та застосування заходів забезпечення кримінального провадження з ціллю висунення обвинувачення або спростування підозри.
Вирішуючи питання продовження строку подальшого тримання особи під вартою, суд має встановити продовження існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки такої особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.
Під час розгляду даного клопотання суд дійшов висновку, що ризики передбачені п. 1, 5 КПК України продовжують існувати.
Кримінальне правопорушення, за яким обвинувачується ОСОБА_5 , згідно зі ст. 12 КК України, віднесено до особливо тяжких злочинів проти основ національної безпеки України, що загрожує обвинуваченому, за умови доведеності його вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, позбавленням волі на строк від дванадцяти до п'ятнадцяти років позбавлення волі, без обрання іншої, альтернативної міри покарання.
Тяжкість покарання, характер та обставини вчинення кримінального правопорушення, як вони викладені в обвинувальному акті, дають суду достатні підстави вважати, що обвинувачений з метою уникнення покарання, враховуючи його тяжкість, збільшує ймовірність ризику переховування обвинуваченого від суду.
Також, суд враховує правовий режим військового стану не як ризик, а як обставину яка вказує на наявність актуальних ризиків, заявлених прокурором.
Крім того, оскільки інкримінований обвинуваченому злочин спрямований проти основ національної безпеки України, тому перебуваючи на волі, в умовах триваючої збройної агресії російської федерації проти України, існує ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення.
Ризик передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме твердження прокурора, що обвинувачений ОСОБА_5 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, суд вважає недоведеним.
Отже, на сьогоднішній день ризики, передбачені п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, встановлені судом раніше не зменшилися, продовжують існувати та необхідні для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 .
Доводи обвинуваченого та захисника щодо зміни запобіжного заходу, суд вважає непереконливими і необґрунтованими, оскільки стороною захисту не доведено належними та допустимими доказами зміни всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, зменшення або зникнення ризиків, які обумовлювали обрання запобіжного заходу, а тому у його задоволенні слід відмовити.
Відтак, обвинуваченому ОСОБА_5 слід продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Відтак, обвинуваченому ОСОБА_5 слід продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
На підставі викладеного, керуючись ст. 176, 177, 178, 183, 193, 194, 197, 369-372, 376, 395 КПК України, суд
Клопотання прокурора Донецької обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 23 січня 2025 року включно, з утриманням його у Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань №4».
Установити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання ОСОБА_5 під вартою є 23 січня 2025 року включно.
На підставі ч. 4 ст. 183 КПК України - розмір застави не визначати.
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , про зміну обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу на інший, більш м'який запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, що тримається під вартою - протягом того ж строку з моменту отримання копії.
Повний текст ухвали буде складено та проголошено 29 листопада 2024 року о 14 год. 45 хв.
Головуюча суддя ОСОБА_1