19 листопада 2024 року
м. Київ
cправа № 916/5284/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумак Ю. Я. - головуючий, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
позивача - Турченка О. В. (у порядку самопредставництва),
відповідача - не з'явилися,
третьої особи - Доброва Ю. І. (у порядку самопредставництва),
розглянувши касаційну скаргу Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району
на рішення Господарського суду Одеської області від 02.05.2024 (суддя Цісельський О. В.) та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 (судді: Колоколов С. І. - головуючий, Богацька Н. С., Савицький Я. Ф.) у справі
за позовом Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району
до Селянського (фермерського) господарства "Колос",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Міністерство оборони України,
про усунення перешкод у користуванні майном та стягнення 917 422,00 грн.
У грудні 2023 року Білгород-Дністровська квартирно-експлуатаційна частина району (далі - Білгород-Дністровській КЕЧ району) звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) до Селянського (фермерського) господарства "Колос" (далі - СФГ "Колос"), в якому просила суд:
- усунути перешкоди Білгород-Дністровській КЕЧ району у користуванні земельною ділянкою площею 290,4 гектарів шляхом заборони СФГ "Колос" вчиняти дії щодо вирощування сільськогосподарської продукції на земельній ділянці військового містечка та звільнення ним цієї земельної ділянки;
- стягнути на користь Білгород-Дністровської КЕЧ району з СФГ "Колос" збитків у сумі 917 422,00 грн за користування без належної правової підстави спірною земельною ділянкою за період з вересня 2022 року по січень 2024 року.
Позовні вимоги мотивовано тим, що спірну земельну ділянку було залучено до спільної діяльності з СФГ "Колос" за договором від 05.02.2015 № 2-2015, термін дії якого закінчено 30.08.2022, а додаткові угоди щодо продовження дії договору сторонами не укладались, однак відповідач безпідставно вважає договір № 2-2015 про вирощування сільськогосподарських культур продовженим і не тільки продовжує використання земельної ділянки площею 290,4 га, а також продовжує здійснювати оплату після спливу терміну дії договору від 05.02.2015 № 2-2015, що в свою чергу, дозволяє позивачу дійти висновку про належність посівів озимої культури, наявність якої зафіксовано в акті, відповідачу та використання ним цієї земельної ділянки з метою отримання прибутку без належної правової підстави, у зв'язку з чим позивачу заподіяні збитки.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.05.2024, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.07.2024, позов задоволено частково: усунуто перешкоди Білгород-Дністровській КЕЧ району у користуванні земельною ділянкою площею 290,4 гектарів шляхом заборони СФГ "Колос" вчиняти дії щодо вирощування сільськогосподарської продукції на земельній ділянці військового містечка та звільнення СФГ "Колос" цієї земельної ділянки; в решті позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позов в частині позовних вимог щодо усунення перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою, суди врахували, що строк дії договору від 05.02.2015 № 2-2015, укладеного між Білгород-Дністровською КЕЧ району та СФГ "Колос", припинився 30.08.2022, а позивач завчасно направив відповідачу повідомлення про завершення виконання зобов'язань та припинення проведення сільськогосподарських робіт, та дійшли висновку, що подальше продовження господарських відносин не погоджено і не врегульоване відповідними додатковими угодами, а правова підстава набуття відповідачем земельної ділянки загальною площею 290,40 га у користування на час вирішення наявного спору є такою, що відпала, водночас з огляду на те, що відповідач не надав відповідних доказів про те, що він законно використовує спірну земельну ділянку, суди дійшли висновку про відсутність у відповідача підстав для користування ділянкою з 30.08.2022.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача збитків (упущеної вигоди), спричинених самовільним зайняттям земельної ділянки в сумі 917422,00 грн, суди дійшли висновку про відмову у її задоволенні, оскільки позивач не обґрунтував та не довів наявності у діях відповідача повного складу цивільного правопорушення як необхідної умови для стягнення збитків. Суди також визнали недоведеним розмір заявленої до стягнення суми збитків (ймовірно неодержаних позивачем доходів) та з урахуванням принципу "jura novit curia" (суд знає закони) встановили, що правова природа суми, заявленої позивачем в якості боргу відповідача не пов'язана з завданням збитків.
У касаційній скарзі Білгород-Дністровська КЕЧ району просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 02.05.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення в цій частині, яким стягнути з СФГ "Колос" на користь Білгород-Дністровської КЕЧ району збитки у сумі 917 422 грн за користування без належної правової підстави земельною ділянкою площею 290,4 гектарів за період з вересня 2022 по січень 2024 року.
На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (щодо правового регулювання відносин збереження майна без належної правової підстави), викладених у постановах Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 21.07.2020 у справі № 815/1784/18.
Так, Верховний Суд у постанові від 21.07.2021 у справі № 815/1784/18 констатує, що суди фактично визначили, що порядок надання військовими частинами дозволів фізичним і юридичним особам на вирощування сільськогосподарських культур, випасання худоби та заготівлі сіна на землях оборони, наданих військовим частинам у постійне користування, не урегульований у встановлений статтею 4 Закону України "Про використання земель оборони" спосіб.
У постанові від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 Верховний Суд зробив висновок, що за змістом положень глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Скаржник у касаційній скарзі також зазначив, що приріст майна відповідача був визначений безпосередньо СФГ "Колос" поза межами правової підстави, яка відпала, внаслідок закінчення терміну дії договору від 05.02.2015 № 5-2015. При цьому розмір оплати за використання землями оборони ані з Білгород-Дністровською КЕЧ району, ані з Міністерством оборони України погоджений не був, позаяк визначення наслідків правовідносин сторін після 30.08.2022 перерахування на розрахункові рахунки Білгород-Дністровської КЕЧ району коштів у загальній сумі 917 422 грн протягом вересня 2022 року по січень 2024 року за їх призначенням "Оплата за залучену земельну ділянку за ... місяць 2023 р. зг. договору №5-2015 від 05.02.2015 р. без ПДВ." є фактично доказом визнання СФГ "Колос" того факту, що воно після закінчення терміну дії договору від 05.02.2015 № 5-2015 продовжувало працювати на землях оборони у цей період часу.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.09.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Білгород-Дністровської КЕЧ району на рішення Господарського суду Одеської області від 02.05.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 у справі № 916/5284/23 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 19.11.2024.
Міністерство оборони України у відзиві на касаційну скаргу просить її задовольнити.
СФГ "Колос" не скористалося правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Судами попередніх інстанцій встановлено такі фактичні обставини:
Відповідно до державного акта про право користування землею 1983 року серії Б № 031727 Білгород-Дністровській КЕЧ району було передано у постійне безстрокове і безоплатне користування 1701,5 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування для будівництва об'єктів.
05.02.2015 між Білгород-Дністровською КЕЧ району (сторона-1) та СФГ "Колос" (сторона-2) було укладено договір № 2-2015, за змістом якого:
- з метою залучення додаткових джерел фінансування та відповідно до статті 2 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" від 21.09.1999 № 1076-ХІV, статті 4 Закону України "Про використання земель оборони" від 27.11.2003 № 1345-ІV, сторони за цим договором домовились про вирощування сільськогосподарських культур на земельних ділянках, які надані стороні-1 в безстрокове користування та можливостей сторони-2, а саме: вирощування зернових, технічних та решти культур, не віднесених до інших класів рослинництва (пункт 1.1);
- діяльність за договором буде здійснюватися таким чином: сторона-1 бере на себе зобов'язання залучити площу земельної ділянки для вирощування сільськогосподарських культур; сторона-2 бере на себе зобов'язання власними силами та власними коштами провести необхідний комплекс заходів з забезпечення повного сільськогосподарського циклу вирощування сільськогосподарських культур, які обумовлені договором (пункт 1.2);
- сторона-1 зобов'язалась, серед іншого, залучити для вирощування сільськогосподарської продукції, яке буде проводитися стороною-2 земельні ділянки, що надані стороні-1 в безстрокове користування, згідно з індивідуальною карткою обліку земельної ділянки колишнього полігону "Олексіївський" (АДРЕСА_1, військове містечко НОМЕР_1), з якої Білгород-Дністровська КЕЧ району може виділити для вирощування зернових та технічних культур двісті дев'яносто гектарів та сорок соток земель, що не надані у власність або у користування та перебувають у запасі, терміном на один сільськогосподарський рік, тобто до 01.09.2015 (пункт 3.1);
- сторона-2 перераховує стороні-1 грошові кошти у сумі 191664,00 грн, тобто з розрахунку 660 грн за один гектар за рік. Вартість послуг від вирощування сільськогосподарської продукції сплачується у наступному порядку: щомісяця рівними платежами, в строк до 15 числа наступного за платежем місяця 2015 року, у сумі 27380,57 грн. В такому разі сторона-2 самостійно на свій розсуд розпоряджується зібраним врожаєм (пункти 5.1, 5.2);
- договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його укладення. Договір укладений строком на один сільськогосподарський рік, а саме з 12.02.2015 по 01.01.09.2015. Якщо інше прямо не передбачено цим договором або чинним в Україні законодавством, зміни у цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється письмовою додатковою угодою до цього договору. Сторони домовились, що сторона-2 має безперечне та першочергове право пролонгації цього договору на новий термін, якщо сторони не отримали від одно одного листа про зупинення договору, договір вважається заключним на новий термін, строком на один рік (розділ 9).
12.02.2015 Білгород-Дністровською КЕЧ району та СФГ "Колос" складено акт обміру земельної ділянки, у якому зазначено про залучення до обробки земельної ділянки загальною площею 290,4 га, розташованої на полях № 1.
18.06.2015 додатковою угодою № 1 до договору від 05.02.2015 № 2-2015 сторони погодили:
1) внести до договору від 05.02.2015 № 2-2015 такі зміни та доповнення, зокрема:
2) абзац 1 пункту 3.1. договору викласти в такій редакції: залучити для вирощування сільськогосподарської продукції, яке буде проводитися стороною-2 земельні ділянки, що надані стороні-1 в безстрокове користування, згідно індивідуальної картки обліку земельної ділянки колишнього полігону "Олексіївський" (АДРЕСА_1, військове містечко НОМЕР_1), з якої Білгород-Дністровська КЕЧ району може залучити для вирощування зернових та технічних культур двісті дев'яносто гектарів та сорок соток земель, що не надані у власність або у користування, терміном на сім сільськогосподарських років, тобто до 30.08.2022;
5) пункт 5.2. договору викласти в такій редакції: розрахунки зі стороною-1 від вирощування сільськогосподарських культур проводяться у такому порядку:
- щомісяця рівними платежами, в строк до 15 числа наступного за платежем місяця протягом календарного року, у сумі 27 380,57 грн;
8) абзац 1 розділу 9 договору викласти в такій редакції: цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін;
9) абзац 2 розділу 9 договору викласти в такій редакції: цей договір укладений строком на сім сільськогосподарських років, тобто до 30.08.2022;
10) абзац 10 розділу 9 договору викласти в такій редакції: сторони домовились, що сторона-2 має безперечне та першочергове право пролонгації цього договору на новий термін, якщо сторони не отримали один від одного листа про зупинення договору, договір вважається подовженим на новий термін, строком на сім сільськогосподарських років.
Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання та є обов'язковою для виконання сторонами на протязі дії основного договору.
Додатковою угодою від 25.10.2016 № 5 сторони виклали пункти 5.1 та 5.2 договору в такій редакції: сторони домовились, що ціна договору складає 647 592,00 грн, тобто з розрахунку 2230 грн за один гектар на один календарний рік, а саме: не менш 8 відсотка із нормативної грошової оцінки. Розрахунки зі стороно-1 проводяться у такому порядку: щомісяця рівними платежами, протягом календарного року, в строк до 15 числа наступного за місяцем платежу у сумі 53966,00 грн.
У матеріалах справи наявний лист Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення Командування сил логістики Збройних Сил України від 01.02.2022 № 370/2/866, з якого вбачається, що від начальників Київського КЕУ, КЕВ та КЕЧ (району) вимагається, серед іншого: до нормативно-правового врегулювання питання укладання землекористувачами Міноборони договорів про спільну діяльність відповідно до вимог статті 4 Закону України "Про використання земель оборони" нові договори не укладати; здійснити необхідні заходи щодо завершення виконання зобов'язань за чинними договорами; зміни, доповнення до чинних договорів не вносити та дію таких договорів не продовжувати.
Повідомленням від 15.07.2022 № 651 позивач зазначив відповідачу, що рішенням Міноборони передбачено дію чинних договорів не продовжувати та, з метою недопущення майнових втрат сторін договору у зв'язку із закінченням дії договору, позивач, керуючись абзацом 10 розділу 9 договору, наголосив на здійсненні відповідачем заходів щодо завершення виконання зобов'язань за спірним договором до 30.08.2022, а саме припинення проведення сільськогосподарських робіт, пов'язаних з підготовкою земельної ділянки до посівних робіт на 2022-2023 сільськогосподарський рік на площі 290,4 га.
В доповнення до листа від 15.07.2022 № 651, Білгород-Дністровська КЕЧ району листом від 26.08.2022 № 870 інформувала СФГ "Колос", що у зв'язку із закінченням терміну дії договору від 05.02.2015 № 2-2015 рішенням керівництва № 370/2/4796 не погоджено подальше продовження господарських відносин.
01.03.2023 комісією у складі начальника проектно-кошторисної групи працівника ЗСУ Майстро С., інженера з землекористування працівника ЗСУ Цівільової Н., інженера Білгород-Дністровської КЕЧ району Попової О., проведено обстеження земельної ділянки площею 290,4 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (за межами населених пунктів), військове містечко НОМЕР_1, і яка перебувала у користуванні СФГ "Колос", та складено акт огляду земельної ділянки, відповідно до якого на момент огляду на земельній ділянці зростає озима сільськогосподарська культура (пшениця). В означеному акті також зазначено, що термін дії договору від 05.02.2015 № 2-2015 закінчено 30.08.2022, додаткові угоди щодо продовження дії договору не укладались та письмові повідомлення про необхідність завершення виконання зобов'язань за договором надсилались. До зазначеного акта позивачем додано схему фотографування та відповідні фото таблиці.
06.03.2023 Білгород-Дністровська КЕЧ району звернулася до СФГ "Колос" з листом № 246, яким зазначила, що за результатами огляду військового містечка НОМЕР_1, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (за межами населених пунктів), виявлено наявність на земельній ділянці посівів озимих злакових сільськогосподарських культур. Цим листом позивач, з метою встановлення факту самовільного використання земель, також просив відповідача повідомити стосовно належності йому посівів озимої культури.
16.11.2023 комісією у складі начальника проектно-кошторисної групи працівника ЗСУ Майстро С., інженера з землекористування працівника ЗСУ Цівільової Н., інженера Білгород-Дністровської КЕЧ району Попової О., проведено обстеження військового містечка НОМЕР_1 , розташованого на земельній ділянці площею 290,4 га за адресою: АДРЕСА_1 (за межами населених пунктів), що перебувала у користуванні СФГ "Колос", за результатами чого складено акт про виявлене самовільне зайняття (неправомірне вилучення) земель оборони або нерухомого військового майна.
У зазначеному акті встановлено факт самовільного використання земельної ділянки площею 290,4 га, наявність сходів сільськогосподарської культури (рапс) та зрощувальної техніки. Порушення здійснено СФГ "Колос", що підтверджується здійсненням відповідачем оплати протягом 2023 року за фактичне використання земельної ділянки. До зазначеного акта позивач додав відповідну фото-таблицю.
Відповідач у період з вересня 2022 року по січень 2024 здійснював оплату у сумі 53 966,00 грн щомісяця, а загалом 917 422,00 грн, за залучену земельну ділянку згідно з пунктом 5.2 договору від 05.02.2015 № 2-2015, що підтверджується платіжними інструкціями із відповідним зазначенням призначення платежу та самим позивачем.
11.01.2024 СФГ "Колос" звернулося до Білгород-Дністровської КЕЧ району з листом-пропозицією № 125, яким просив позивача розглянути питання подальшої плідної співпраці між сторонами та привести у відповідність договірні зобов'язання між ними стосовно умов подальшого використання відповідачем земельної ділянки площею 290, 4 га, що розташована у військовому містечку за адресою: АДРЕСА_1.
Предметом спору у цій справі є встановлення наявності або відсутності підстав для усунення перешкод позивачу у користуванні спірної земельної ділянки шляхом заборони відповідачу вчиняти дії щодо вирощування сільськогосподарської продукції на земельній ділянці військового містечка та звільнення ним цієї земельної ділянки, а також стягнення з відповідача збитків за користування без належної правової підстави спірної земельної ділянки.
Згідно з частинами 1-3 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 916/5284/23 з огляду на таке.
Предметом касаційного оскарження є рішення суду першої інстанції та постанова апеляційної в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з відповідача на користь позивача збитків у сумі 917 422 грн.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача збитків (упущеної вигоди), суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач не обґрунтував та не довів наявності у діях відповідача повного складу цивільного правопорушення як необхідної умови для стягнення збитків. Суди також визнали недоведеним розмір заявленої до стягнення суми збитків (ймовірно неодержаних позивачем доходів) та з урахуванням принципу "jura novit curia" (суд знає закони) встановили, що правова природа суми, заявленої позивачем в якості боргу відповідача не пов'язана з завданням збитків.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
У рішенні ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United Kingdom" (§ 56) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено в пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).
При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий правовий висновок наведено у пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).
Колегія суддів відхиляє твердження скаржників про неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 21.07.2020 у справі № 815/1784/18.
У адміністративній справі № 815/1784/18 за позовом Фермерського господарства "Веста-Юг" до Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України та заступника Міністра оборони України, треті особи: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси та Міністерство оборони України, спір стосувався встановлення наявності/відсутності повноважень у Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України на прийняття Методичних рекомендацій щодо укладення договорів з метою вирощування сільськогосподарських культур на земельних ділянках землекористувачів Міністерства оборони України (далі - Методичні рекомендації), а також будь-яких інших актів, якими визначаються умови та процедура укладення договорів спільної обробки землі з вирощування сільськогосподарських культур на земельних ділянках землекористувачів Міністерства оборони України; визнання протиправними дій заступника Міністра оборони України щодо затвердження Методичних рекомендацій без дати, прийнятих Головним квартирно-експлуатаційним управлінням Збройних Сил України в особі тимчасово виконуючого обов'язки начальника Галушка О. А.; визнання протиправними та нечинними вказаних Методичних рекомендацій без дати. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України відсутні повноваження щодо прийняття Методичних рекомендацій; дії заступника Міністра оборони України щодо затвердження Методичних рекомендацій є протиправними та не узгоджуються з наданими йому повноваженнями; Методичні рекомендації фактично є нормативно-правовим актом, який прийнятий з порушенням встановленого законодавством порядку. Наведене свідчить, що правовідносини у справах № 815/1784/18 та № 916/5284/23 не є подібними за змістовим (предмет спорів, підстави позовів та нормативно-правове регулювання правовідносин у цих справах різний), суб'єктним та об'єктним критеріями, тобто справи є відмінними за істотними правовими ознаками.
У справі № 922/3412/17 предметом позову було стягнення з власника об'єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об'єкти розміщені. Верховний Суд у цій справі дійшов висновку, що за змістом положень глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Водночас у справі, яка розглядається позов заявлено про стягнення збитків, а не безпідставно збережених коштів, наведене переконливо свідчить про різні фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин і зумовлене цим їх неоднакове правове регулювання у справі № 916/5284/23, яка розглядається, та в справі № 922/3412/17.
У контексті наведеного відсутні підстави для висновку про подібність правовідносин у справі, що розглядається, та справах на постанови Верховного Суду в яких посилається скаржник на обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження ухвалених судових рішень.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, а будь-які інші підстави касаційного оскарження позивачем не зазначалися та не обґрунтовувалися в поданій касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Білгород-Дністровської КЕЧ району на рішення Господарського суду Одеської області від 02.05.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 у справі № 916/5284/23 згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу.
Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційне провадження за касаційною скаргою Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району на рішення Господарського суду Одеської області від 02.05.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 у справі № 916/5284/23 закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді Т. Б. Дроботова
Н. О. Багай