28 листопада 2024 року
м. Київ
cправа № 920/650/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратової І.Д. - головуючої, суддів - Баранця О.М., Губенко Н.М.,
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Газенергопостач"
на рішення Господарського суду Сумської області
(суддя - Резніченко О.Ю.)
від 16.07.2024
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Сулім В.В., судді - Гаврилюк О.М., Ткаченко Б.О.)
від 16.10.2024
у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Газенергопостач"
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 119 541,11 грн,
1. Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Газенергопостач" (далі - відповідач) про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення 119 541, 11 грн.
2. Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що внаслідок укладення спірних додаткових угод збільшилися ціни на електричну енергію більш ніж на 60% від ціни, визначеної договором про постачання електричної енергії № 211/43 від 01.03.2021, укладеного між позивачем та відповідачем (далі - договір); спірні додаткові угоди були укладені без належних на те підстав та обґрунтованого документального підтвердження щодо підвищення ціни на електричну енергію, чим порушено норми Закону України "Про публічні закупівлі" та положення договору. Враховуючи безпідставність підписання спірних додаткових угод, відповідачу надмірно сплачені бюджетні кошти в сумі 119 541, 11 грн, тому вказані кошти підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
3. 16.07.2024 Господарський суд Сумської області ухвалив рішення, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2024, яким позов задовольнив частково; визнав недійсними додаткові угоди № 3 від 25.08.2021, № 4 від 04.10.2021, № 5 від 22.10.2021, № 6 від 12.11.2021, № 7 від 12.11.2021, № 8 від 15.12.2021, № 9 від 15.12.2021, № 11 від 10.02.2022 до договору та стягнув з відповідача на користь позивача збитки, пов'язані із збільшенням вартості електроенергії за договором на загальну суму 111 672, 69 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 25 458, 82 грн. У задоволенні позову в частині стягнення 7 868, 42 грн збитків відмовлено.
4. Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що при укладенні спірних додаткових угод № 3-5, № 7, № 9-11 до договору, сторони не дотримали вимоги пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки безпідставно змінили істотні умови договору, кожного разу при укладенні додаткових угод сторонами договору належним чином не обґрунтовано та документально не підтверджено коливання ціни електричної енергії в період виконання умов договору, внесення змін до договору призвели до підвищення ціни в цілому на 63% порівняно з первинною ціною договору, а тому відповідно до статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України вказані додаткові угоди підлягають визнанню недійсними.
5. Суди першої та апеляційної інстанцій врахували висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 927/4058/21, від 22.06.2022 у справі № 917/1062/21, від 07.12.2022 у справі № 927/189/22, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, що передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим; для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%; інше тлумачення відповідної норми Закону України "Про публічні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів; обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).
6. 07.11.2024 відповідач звернувся до Верховного Суду через систему "Електронний суд" з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
7. У касаційній скарзі скаржник не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно не дотримання сторонами договору вимог пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" при укладенні спірних додаткових угод.
8. Підставою касаційного оскарження скаржник визначає пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 420/17618/21.
9. Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що чинним законодавством не визначено, які саме документи мають підтверджувати факт коливання ціни товару на ринку, тому залежно від специфіки предмета закупівлі факт коливання ціни товару на ринку може підтверджуватися, зокрема, довідками Торгово-промислової палати України, Державної служби статистики України, даними із сайту "Оператор ринку" тощо. Товариство вважає, що не було підстав для відступу від висновку Касаційного адміністративного суду щодо застосування пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", викладеного у постанові від 05.04.2023 у справі № 420/17618/21, згідно з яким сторони договору про закупівлю можуть вносити необмежену кількість разів змін до договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії в частині збільшення ціни за одиницю товару за умови дотримання обмеження щодо збільшення такої ціни до 10 % за один раз пропорційно збільшенню ціни відповідного товару на ринку, і за умови, що наведена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
10. Також скаржник вважає, що суд першої та апеляційної інстанцій мали б відступити від висновку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо застосування зазначеної правової норми, викладеного в постановах від 07.09.2022 у справі № 927/4058/21, від 22.06.2022 у справі № 917/1062/21, від 07.12.2022 у справі № 927/189/22, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, за змістом яких обмеження у 10 % застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількості підписаних додаткових угод).
11. Верховний Суд вивчив касаційну скаргу та додані до неї матеріали, дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
12. Предметом спору у цій справі є вимоги позивача про визнання недійсними додаткових угод до договору, які укладені з порушенням вимог пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
13. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 викладала правову позицію щодо застосування пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", як у редакції, чинній до 19.04.2020, так і в редакції Закону України № 114-IX від 18.09.2019 "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та інших законів України щодо вдосконалення системи функціонування та оскарження публічних закупівель".
14. Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові виснувала, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами у договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару у бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 Цивільного кодексу України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі (пункт 56).
15. Верховний Суд неодноразово зауважував, що передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоби за таких обставин не був розірваний уже укладений договір і щоби не проводити новий тендер закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10 %. Інше тлумачення відповідної норми Закону "Про державні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд вважає, що обмеження 10 % застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної у договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).
16. Тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість усім суб'єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі.
17. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 вирішила відступити від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеного у постанові від 05.04.2023 № 420/17618/21 (на яку посилається скаржник), про те, що приписи пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" дають можливість сторонам на внесення необмеженої кількості разів (не частіше одного разу на 90 днів, а у випадку закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії - у будь-який час) змін до договору про закупівлю в частині збільшення ціни за одиницю товару за умови дотримання обмеження щодо збільшення такої ціни до 10 % за кожний раз такого збільшення пропорційно збільшенню ціни відповідного товару на ринку і за умови, що наведена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
18. Отже, з викладеного убачається, що Верховний Суд у своїх постановах викладав правовий висновок щодо питання застосування норми права (пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі") у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суди попередніх інстанцій вирішили спір відповідно до зазначеної сталої, послідовної правової позиції.
19. Верховний Суд, який переглядає справу № 920/650/24, не вважає за необхідне відступати від висновку щодо застосування пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" у подібних правовідносинах, викладеного у зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду.
20. Верховний Суд зауважує, що доводи, викладені у касаційній скарзі, стосуються не підстав відступлення від висновку суду касаційної інстанції, а фактично є незгодою з висновками судів, які зроблені у справі, що переглядається, відповідно до встановлених конкретних обставин справи, що формують зміст спірних правовідносин. Водночас, відповідно до статті 300 ГПК України, вирішення цих питань не відноситься до компетенції суду касаційної інстанції.
21. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
22. З огляду на те, що суд апеляційної інстанції правильно переглянув судове рішення у справі № 920/650/24 відповідно до висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" у подібних правовідносинах, що викладені у раніше прийнятих постановах, і Верховний Суд не вважає за необхідне відступати від таких висновків, Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою згідно з пунктом 5 частини першої статті 293 ГПК України.
Керуючись статтею 234, пунктом 5 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 920/650/24 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Газенергопостач" на рішення Господарського суду Сумської області від 16.07.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2024.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуюча І. Кондратова
Судді О. Баранець
Н. Губенко