18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
05 листопада 2024 року Черкаси справа №925/1054/24
Господарський суд Черкаської області у складі судді Кучеренко О.І., із секретарем судового засідання Солов'єм А.С., розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «Уманьгаз» (вул.Дерев'янка, 19, м.Умань, Черкаська область, 20300, ідентифікаційний код 03361419)
до Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго» (вул.Тищика, 12 А, м.Умань, Черкаська область, 20300, ідентифікаційний код 02082675)
про стягнення 17 888 533,32 грн,
за участю представників, які приймають участь у режимі відеоконференції:
від позивача Драчевська Л.М., за посадою,
від відповідача Хливнюк І.В., за посадою,
22.08.2024 Приватне акціонерне товариство «Уманьгаз» звернулося у Господарський суд Черкаської області із позовом до Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго», у якому просить суд стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість за послуги з розподілу природного газу за період за період лютий-серпень 2024 року у сумі 17 888 533,32 грн, з яких 16 714 771,64 грн - основна сума боргу; 276 174,52 грн - інфляційні втрати; 806 967,26 грн - пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України; 90619,90 грн - 3% річних.
У позовній заяві позивач також просить суд стягнути з відповідача на свою користь судові витрати зі сплати судового збору у сумі 214 662,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі умов укладеного між сторонами договору, відповідачу було нараховано плату за послуги з розподілу природного газу у сумі 16 714 771,64 грн, яка була встановлена виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу відповідачем за 2022-2023 газовий рік. Річна замовлена потужність за газовий рік з 01.10.2022 до 30.09.2023 становить 12 245 254 м3, що підтверджується актом прийому-передачі від 02.10.2023 та додатком до нього. У Додатку зазначений фактичний обсяг споживання за об'єктами відповідача, що сумарно становить вищезазначений об'єм замовленої потужності. Місячна замовлена потужність об'єктів відповідача на 2024 календарний рік становить 1 020 437,83 м3, а місячна плата становить 2 387 824,52 грн. В порушення умов договору відповідачем не було здійснено жодної оплати наданих послуг з розподілу. Відповідач визнає свої зобов'язання перед позивачем у заявленій сумі, оскільки ним були підписані акти наданих послуг. У добровільному порядку відповідач заборгованість не оплатив, що і стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду для примусового її стягнення разом із нарахованими на неї пенею, річними та інфляційними витратами.
У відповіді на відзив, позивач вказав, що позивач не бере участі у жодній процедурі врегулювання заборгованості відповідача та не отримує з приводу цього жодних документів. Надані відповідачем протоколи територіальної комісії Черкаської області не містять інформації щодо розміру компенсації чи заборгованості, яка утворилася перед позивачем за будь-який період, що дає підстави вважати, що протоколи комісії не містять регулювання питання щодо відшкодування чи компенсації заборгованості відповідача перед позивачем. Станом на дату подання позову Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» не передбачено компенсації різниці в тарифах операторам ГРМ, на яку посилається у відзиві відповідач, тому посилання на неможливість здійснення своїх зобов'язань через невиконання надходжень з бюджету у вигляді компенсації, не ґрунтується на вимогах закону та є безпідставним. У відзиві відповідач зазначив, що має змогу платити за послуги з розподілу природного газу в розмірі 0,67 грн за м3, що становить 539 825,70 грн в місяць, проте відповідачем не було сплачено жодної гривні та не погашено борг, що свідчить про те, що відповідач умисно не виконує свої зобов'язання щодо оплати послуг з розподілу природного газу. Також позивач зазначив, що клопотання відповідача щодо зменшення розміру штрафних санкцій є необґрунтованим, невмотивованим, та таким, що не підлягає до задоволення.
У відзиві на позовну заяву відповідач не погоджується із заявленими вимогами, посилаючись на те, що відповідно до Меморандуму про взаєморозуміння щодо врегулювання проблемних питань у сфері постачання теплової енергії та постачання гарячої води в опалювальному періоді 2021-2022 років держава не виконала взяті на себе зобов'язання у частині компенсації різниці в тарифах підприємствам теплопостачання. Приймаючи законодавче рішення про мораторій, держава підтвердила, що проведе відшкодування з різниці в тарифах для підприємств, але на сьогодні ще не було відшкодовано. На підставі обґрунтованих фактичних розрахунків між фактичними витратами та фактичними нарахуваннями підприємства виникла заборгованість з різниці в тарифах (станом на 14.08. 2024) що складає 167 939 311,00 грн. Сума різниці в тарифах підтверджена протоколом територіальної комісії Черкаської області з питань узгодження заборгованості різниці в тарифах. Відповідач зазначає, що виникнення заборгованості перед позивачем викликано ненаданням відповідачу субвенцій з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася для споживачів (населення та бюджетних установ), загальна сума різниці між фактичними витратами та тарифами на комунальні послуги затверджена територіальною комісією з питань узгодження заборгованості та становить 167939311,00 грн; встановлення економічно необґрунтованих тарифів нижче собівартості; заборона на підняття тарифів на теплопостачання, яке могло б покращити фінансову ситуацію підприємства по розрахунку з кредиторами. В разі відшкодування державою різниці в тарифах, відповідач спрямував би ці кошти на погашення заборгованості позивачем. Отже враховуючи викладене, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову, а у разі задоволення позову просить суд зменшити розмір штрафних санкцій до максимального можливого.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 27.08.2024 суд прийняв заяву позивача до розгляду та відкрив провадження у справі, вирішив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Відповідачу встановлено строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання суду відзиву на позовну заяву та усіх. Підготовче засідання у справі призначено об 11 год 00 хв 18.09.2024.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 12.09.2024 підготовче засідання у справі призначено об 11 год 00 хв 02.10.2024 у зв'язку із участю судді Кучеренко О.І. у ХХ з'їзді суддів України.
Протокольною ухвалою від 02.10.2024 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті об 11 год 00 хв 05.11.2024.
Представниця позивача у судовому засіданні 05.11.2024 позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд їх задовольнити.
Представниця відповідача у судовому засіданні 05.11.2024 не заперечила проти наявності заборгованості перед позивачем та у зв'язку із характером її виникнення просила суд зменшити штрафні санкції.
У судовому засіданні 05.11.2024 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) №808 від 19.06.2017 (в редакції зі змінами, внесеними постановою НКРЕКП №1024від 11.06.2019) Приватному акціонерному товариству «Уманьгаз» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території міста Умань, Уманського, Христинівського та Маньківського районів Черкаської області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації Приватного акціонерного товариства «Уманьгаз» (а.с.45).
Приватне акціонерне товариство «Уманьгаз» у відповідності до пункту 17 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» є оператором газорозподільної системи суб'єктом господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників).
01.08.2022 між Приватним акціонерним товариством «Уманьгаз» (далі - оператор ГРМ, позивач у справі) та Уманським комунальним підприємством «Уманьтеплокомуненерго» (далі - споживач, відповідач у справі), було укладено типовий договір розподілу природного газу, що затверджений постановою НКРЕКП) №2498 від 30.09.2015 шляхом підписання типового договору розподілу природного газу №334/22/ТКЕ/У від 01.08.2022 (далі - договір) та заяви-приєднання (зі змінами) в яких вказаний перелік об'єктів та вузлів обліку на них, на які надається послуги з розподілу природного газу та згідно яких відповідачу присвоєно ЕІС-код як суб'єкту ринку природного газу 56XO000022AIR00Q.
Цей типовий договір розподілу природного газу є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи (пункт 1.1 договору).
Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу (пункт 1.3 договору).
За цим договором оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором (пункт 2.1 договору).
При вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися Законом України «Про ринок природного газу» та Кодексом газорозподільних систем. Оператор ГРМ зобов'язується вносити зміни та оновлювати інформацію, що розміщена на його сайті, зокрема, чинну редакцію тексту цього договору та кодексу газорозподільних систем (пункт 2.3 договору).
Споживач має право здійснювати відбір/споживання природного газу з газорозподільної системи за умови включення його до реєстру споживачів будь-якого постачальника у періоді фактичного відбору/споживання природного газу, що в установленому Кодексом газотранспортної системи порядку підтверджується оператором газотранспортної системи до початку такого періоду. Наявність підтвердженого обсягу природного газу споживача (його постачальника) доводиться до відома оператора ГРМ - у встановленому законодавством порядку оператором ГТС, а до відома споживача - його постачальником. За відсутності у Споживача договору постачання природного газу та/або виділених його постачальником підтверджених обсягів для потреб споживача на відповідний календарний період споживач не має права використовувати (споживати) природний газ із газорозподільної системи (пункт 3.1 договору).
Облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається оператором ГРМ та споживається споживачем на межі балансової належності об'єкта споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем (пункт 5.1 договору).
Визначення об'єму розподілу та споживання природного газу по споживачу здійснюється на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом газорозподільних систем та цим договором. Для визначення об'єму розподілу та споживання природного газу беруться дані комерційного вузла обліку оператора ГРМ. У разі відсутності комерційного вузла обліку в оператора ГРМ беруться дані комерційного вузла обліку споживача (пункт 5.2 договору).
Оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем (пункт 6.1 договору).
Тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов'язковим для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення. До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта споживача відповідно до Кодексу газорозподільних систем, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими Регулятором для оператора ГРМ, за фізичний обсяг розподілу природного газу (пункт 6.2 договору).
Величина річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об'єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (пункти 6.3 та 6.4 договору).
Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів (пункт 6.6 договору).
Надання оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем (пункт 6.8 договору).
У разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (пункт 8.2 договору).
Цей договір укладається на невизначений строк (пункт 12.1 договору).
Договір підписаний повноважними представниками оператора ГРМ та споживача та скріплений печатками підприємств.
Відповідно до постанови НКРЕКП №2770 від 22.12.2021 «Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для ПРАТ «УМАНЬГАЗ»» Приватному акціонерному товариству «Уманьгаз» встановлено тариф на послуги розподілу природного газу - у розмірі 1,95 грн за 1 м3 на місяць (без урахування ПДВ).
Згідно з актом прийому-передачі від 02.10.2023 за газовий рік з 01.10.2022 до 30.09.2023 відповідачем було спожито 12 245 254 м3 газу. Річна замовлена потужність на 2024 рік складає 12 245 254 м3 газу відповідно до додатку до цього акту. Місячна замовлена потужність складається як 1/12 річної замовленої потужності споживача та дорівнює 1 020 437,83 м3 (а.с.36).
На виконання умов договору з лютого 2024 року до серпня 2024 року позивач надав відповідачу послуги з розподілу природного газу на загальну суму 16714771,64 грн, з розрахунку 2 387 824,52 грн на місяць, що підтверджене актами наданих послуг №0000-000612 від 29.02.2024, №0000-001189 від 31.03.2024, №0000-001902 від 30.04.2024, №0000-002372 від 31.05.2024, №0000-02865 від 30.06.2024, №0000-03678 від 31.07.2024 та №0000-04239 від 31.08.2024, які підписані повноважними представниками оператора ГРМ та споживача та скріплені печатками підприємств (а.с.37-40).
Відповідач вартість наданих послуг з розподілу природного газу не оплатив, що стало підставою для звернення позивача до відповідача із претензією №1647 від 12.06.2024, у якій позивач просив відповідача протягом 10 календарних днів з дня отримання претензії здійснити виконання грошових зобов'язань та сплатити заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу.
У відповідь на цю претензію відповідач надіслав позивачу лист №807 від 09.07.2024, у якому зазначив, що як тільки відповідач отримає відповідні грошові кошти з бюджету, ним буде проведено повний розрахунок з усіма контрагентами, зокрема з одним із найбільших - Приватним акціонерним товариством «Уманьгаз».
Відповідно до протоколів засідання територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах Черкаської обласної військової адміністрації, у період з 01.06.2021 до 30.06.2024 узгоджено обсяг заборгованості з різниці в тарифах для Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго», в тому числі для категорій споживачів «населення» на суму 167 939,311 грн.
На час розгляду справи відповідач не сплатив заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу, що і стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду за примусовим стягненням заборгованості разом із нарахованими на неї пенею, річними та інфляційними витратами.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при прийнятті рішення та оцінка аргументів учасників справи.
Предметом спору у цій справі є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за послуги з розподілу природного газу за договором разом із нарахованими на неї пенею, річними та інфляційними витратами.
Правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем урегульовані договором розподілу природного газу, а також нормами Закону України «Про ринок природного газу», Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Кодексу газорозподільних систем, який затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2494 від 30.09.2015 (далі - Кодекс газорозподільних систем).
У статті 1 цього Закону України «Про ринок природного газу» надано визначення термінів «газорозподільна система», якою є технологічний комплекс, що складається з організаційно і технологічно пов'язаних між собою об'єктів, призначених для розподілу природного газу від газорозподільних станцій безпосередньо споживачам (пункт 6), а також «розподіл природного газу», яким є господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу (пункт 35).
Статтею 40 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Договір розподілу природного газу є публічним.
Згідно із пунктом 2 глави 1 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об'єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року №2498 (далі - типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом.
У частині 4 статті 179 Господарського кодексу України зазначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина 1 статті 634 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено та підтверджено представниками сторін у судовому засіданні, що позивачем на виконання укладеного договору та заяви-приєднання (зі змінами), в яких вказаний перелік об'єктів та вузлів обліку на них, на які надається послуги з розподілу природного газу та згідно яких відповідачу присвоєно ЕІС-код як суб'єкту ринку природного газу 56XO000022AIR00Q, надавалися послуги з розподілу природного газу, за які споживач зобов'язався сплачувати.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до пункту 1 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем та відповідно до умов договору, розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, який встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
Постановою НКРЕКП №2770 від 22.12.2021 «Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для ПРАТ «УМАНЬГАЗ»» Приватному акціонерному товариству «Уманьгаз» встановлено тариф на послуги розподілу природного газу - у розмірі 1,95 грн за 1 м3 на місяць (без урахування ПДВ) та 2,34 грн за 1 м3 з ПДВ.
Сторони у заявах по суті та у судовому підтвердили, що позивач у період з лютого 2024 року до серпня 2024 року надав відповідачу послуги з розподілу природного газу на загальну суму 16 714 771,64 грн, з розрахунку 2 387 824,52 грн на місяць, що також відображено у актах наданих послуг, які підписані повноважними представниками оператора ГРМ та споживача та скріплені печатками підприємств.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовами договору визначено, що оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Суд констатує, що отримавши протягом лютого-серпня 2024 року послугу з розподілу природного газу на загальну суму 16 714 771,64 грн (2 387 824,52 грн в місяць), відповідач вартість наданих послуг не оплатив, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у вказаній сумі. Розмір основної заборгованості відповідачем не заперечений, доказів оплати цієї заборгованості матеріали справи також не містять.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача у частині стягнення з відповідача основної заборгованості у сумі 16714771,64 грн, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають до задоволення у визначеному позивачем розмірі.
Щодо заперечень відповідача в частині відсутності їх обов'язку з оплати послуг з розподілу з підстав наявності заборгованості з різниці у тарифах, то суд зазначає, наявність заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію та послуги з її постачання не є достатньою підставою для звільнення теплопостачальних та теплогенеруючих організацій від обов'язку оплатити спожитий ними природний газ, а також послуги з його розподілу та транспортування. Надані відповідачем протоколи засідань, якими було встановлено суми заборгованості з різниці у тарифах по пільговим категоріям встановлюють лише факт такої заборгованості за відповідний період. Щодо порядку відшкодування різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, то це питання підлягає врегулюванню на умовах та в порядку, визначених Законом України №1730-VIII «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» А для застосування цього механізму сторони мають укласти договір про організацію взаєморозрахунків.
Згідно із частиною четвертою статті 14 Цивільного Кодексу України особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Ця норма надає можливість сторонам договору або законодавцю визначити обставини, за яких особа може бути звільнення від цивільного обов'язку або його виконання. Звільнення від виконання цивільного обов'язку означає повне припинення самого цивільного зобов'язання. Звільнення від виконання обов'язку має місце тоді, коли сам обов'язок зберігається (продовжує існувати), проте його не можна виконати примусово.
Відповідачем не наведено жодної правової підстави, яка б передбачала звільнення теплопостачальних та теплогенеруючих організацій від обов'язку оплатити спожитий ними природний газ, а також послуги з його розподілу та транспортування, лише через наявність заборгованості з відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію та послуги з її постачання. Отже, наведені відповідачем причини несплати за отримані від позивача послуги не заслуговують на увагу.
Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних витрат, які нараховані позивачем за неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань з оплати вартості наданих послуг з розподілу природного газу.
Відповідно до статті 193 Господарського Кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (стаття 216 Господарського Кодексу України).
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (статті 217, 218 Господарського Кодексу України).
Стаття 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визначає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. А частина 4 статті 231 Господарського Кодексу України встановлює, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 8.2 договору передбачено, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
За порушення строків оплати послуг з розподілу природного газу позивач нарахував відповідачу 806 967,26 грн пені за період з 11.03.2024 до 09.08.2024.
Судом було перевірено розрахунок пені позивача та встановлено, що розрахунок пені позивачем здійснено невірно, з огляду на положення умов договору та виникнення права позивача на таке нарахування. Так, суд вважає за необхідне зазначити, що право на нарахування пені за кожним з прострочених щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу (після 10 числа місяця наступного за звітним).
За лютий 2024 року позивач має право на нарахування пені з 11.03.2024, за березень 2024 року - з 11.04.2024; за квітень 2024 - з 11.05.2024; за травень 2024 - з 11.06.2024; за червень 2024 - з 11.07.2024; за липень 2024 - з 12.08.2024 (10.08.2024 вихідний день, субота).
Судом здійснений розрахунок пені за період прострочення з 11.03.2024 до 09.08.2024 (дата визначена позивачем у позовній заяві) з урахуванням днів, після яких у позивача виникало право на нарахування пені. За розрахунком суду розмір пені за період прострочення з 11.03.2024 до 09.08.2024 становить 738 268,37 грн.
Судом не здійснювався розрахунок пені прострочення платежу у липні 2024 року, оскільки позивач мав право на таке нарахування з 11.08.2024, проте самим позивачем у своєму розрахунку останній день періоду для нарахування пені визначено як 09.08.2024.
Відповідачем до суду було подано клопотання про зменшення штрафних санкцій, оскільки позивачем не було понесено будь-яких збитків у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором.
Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України, має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки, як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності, є одночасно дисциплінуванням боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора, у разі порушення зобов'язання, шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Водночас, слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За вказаного та виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, з огляду на обставини, на які посилається відповідач, наявні в матеріалах справи докази, враховуючи пояснення представниці відповідача, а також те, що період прострочення оплати за послуги з розподілу природного газу є незначним (березень-серпень 2023 року), а також враховуючи, що відповідач є підприємством, яке надає послуги з теплопостачання населенню та має значну заборгованість із компенсації на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію (загальна сума різниці між фактичними витратами та тарифами на комунальні послуги затверджена територіальною комісією з питань узгодження заборгованості та становить 167 939 311,00 грн) (а.с.67), з огляду на відсутність доказів понесення позивачем збитків, оцінивши наявні у матеріалах справи докази та обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про можливість зменшення пені у розмірі 738 268,37 грн на 50%, що становитиме 369134,19 грн.
Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інше не встановлено договором.
Позивач нарахував відповідачу 90619,90 грн 3% річних за період прострочення з 11.03.2024 до 09.08.2024 та 276 174,52 грн інфляційних витрат за цей же період.
Судом зроблений перерахунок з врахуванням наведених вище положень законодавства та вихідних даних та встановлено, що розмір 3% річних за вказаний період становить 82790,96 грн, а розмір інфляційних витрат становить 276 174,52 грн, тому задовольняє позовні вимоги у цій частині саме в такому розмірі.
Суд також зазначає, що відповідальність, яка передбачена положеннями статтею 625 Цивільного кодексу України у вигляді обов'язку боржника сплатити інфляційні та 3% річних, не є штрафною санкцією, а є мірою відповідальності, що носить компенсаторний характер і пов'язаний особливою природою грошей, що мають властивість знецінюватись.
На відміну від штрафних санкцій метою яких є збагачення кредитора, інфляційні та 3% річні будучи акцесорними до основного зобов'язання у свої природі є особливого роду збиткам, що не вимагають доведення та існують в силу змісту грошового зобов'язання, завданням яких є відновлення майнових прав кредитора.
Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та у отриманні компенсації від боржника.
При цьому судом враховано реалізацію позивачем свого права на заявлення до стягнення також 3% річних та інфляційних витрат, які задоволені судом. Відповідне узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, який у постанові від 12.02.2020 у справі №924/414/19 зазначив, що негативні наслідки, спричинені позивачу простроченням виконання грошового зобов'язання, компенсуються, окрім штрафних санкцій, також і за рахунок застосування до боржника відповідальності в порядку частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, що дає підстави для висновку про можливість зменшення розміру пені.
Щодо 3% річних та інфляційних витрат, то підстави для їх зменшення відсутні.
Враховуючи викладене, суд дійшов про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 16 714 771,64 грн основної заборгованості, 276 174,52 грн інфляційних, 82790,96 грн 3% річних, 369 134,19 грн пені.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За приписами частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Отже, оскільки спір у цій справі виник у зв'язку з неправильними діями відповідача, а часткове задоволення позовних вимог обумовлене в тому числі і реалізацією судом свого права на зменшення неустойки, суд дійшов висновку про покладення витрат по сплаті судового збору на відповідача у 213 744,07 грн.
Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго» (вул.Тищика, 12 А, м.Умань, Черкаська область, 20300, ідентифікаційний код 02082675) на користь Приватного акціонерного товариства «Уманьгаз» (вул.Дерев'янка, 19, м.Умань, Черкаська область, 20300, ідентифікаційний код 03361419) 16 714 771,64 грн основної заборгованості, 276174,52 грн інфляційних, 82790,96 грн 3% річних, 369 134,19 грн пені та 213744,07 грн судового збору.
3.В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складене 29.11.2024.
Суддя О.І.Кучеренко