вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"26" листопада 2024 р. м. Рівне Справа № 918/896/24
Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бережнюк В.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі
позивач 1) Західний офіс Держаудитслужби
позивач 2) Управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Острозької міської ради
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів 42 840,40 грн.
Секретар судового засідання Лиманський А.Ю.
Представники:
від прокуратури - Рункевич І.В.
від позивача 1 - Кравчук А.О.
від позивача 2 - Мельник І.І.
від відповідача - Крук В.Р.
Суть спору.
Керівник Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача 1) Західний офіс Держаудитслужби та позивача 2) Управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Острозької міської ради звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" про:
- визнання недійсною Додаткову угоду № 1 від 29.10.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 11077-ВЦ від 25.10.2021, укладеного між Управлінням освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Острозької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".
- визнання недійсною Додаткову угоду № 2 від 29.10.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 11077-ВЦ від 25.10.2021, укладеного між Управлінням освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Острозької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".
- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на користь Управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Острозької міської ради кошти у сумі 42 840, 40 гривень.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні додаткові угоди були укладені з порушенням вимог ЗУ "Про публічні закупівлі". Оскільки, на переконання позивача, додаткові угоди слід визнати недійсними, то розрахунок за поставлену електроенергію повинен здійснюватися за ціною, вказаною в основному Договорі про постачання електричної енергії споживачу № 11077-ВЦ від 25.10.2021. Внаслідок неправомірного збільшення ціни на електроенергію шляхом укладання спірних додаткових угод, на переконання позивача мала місце переплата коштів у розмірі 42 840, 40 грн.
Управлінням освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Острозької міської ради проведено закупівлю UA-2021-10-11-011724-b за предметом: "Електрична енергія" очікуваною вартістю 393 660 гривень, результатами проведеної процедури закупівлі переможцем визначено учасника ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" з ціновою пропозицією 393 660 грн. та укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу № 11077-ВЦ від 25.10.2021.
Як слідує з інформації, розміщеної на офіційному вебсайті ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ", після укладення договору між сторонами неодноразово укладались додаткові угоди, якими збільшено ціну за одиницю товару, а саме: додатковою угодою № 1 від 29.10.2021 визначено, що ціна за 1 кВт/год спожиту електричну енергію за становить 4,00435 грн./кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 21 жовтня 2021 (збільшено ціну на 6,8 %); додатковою угодою № 2 від 29.10.2021 визначено, що ціна за 1 кВт/год спожиту електричну енергію за становить 4,28410 грн./кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 27 жовтня 2021 (збільшено ціну на 14,2 %).
На переконання позивача, описані вище оскаржувані додаткові угоди суперечать вимогам ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а отже підлягають до визнання недійсними.
За результатами виконання вказаного правочину відповідач внаслідок укладення додаткових угод безпідставно отримав кошти у сумі 42 840,40 грн., які мають бути стягнуті з відповідача на користь Управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Острозької міської ради.
15 жовтня 2024 року від Західного офісу Держаудитслужби надійшли письмові пояснення в яких позовну заяву керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави просить задоволити.
28 жовтня 2024 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" надійшов відзив на позов. Серед іншого зазначає, що Додаткові угоди про збільшення ціни за одиницю товару не перевищує 10 відсотків та не призводить до збільшення суми визначеної в Договорі. Відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та просить відмовити в задоволенні позову.
30 жовтня 2024 року від Здолбунівської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив ТОВ "РОЕК", у якій підтримано позицію висвітлену у позовній заяві. На переконання органу прократури, оскаржувані додаткові угоди суперечить вимогам ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а отже підлягають до визнання недійсними.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 03 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 30 жовтня 2024 р. на 10:15 год.
15 жовтня 2024 року від Західного офісу Держаудитслужби надійшли письмові пояснення.
28 жовтня 2024 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" надійшов відзив на позов.
30 жовтня 2024 року від Здолбунівської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив ТОВ "РОЕК".
Ухвалою від 30.10.2024 закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті на 26 листопада 2024 р. на 10:30 год.
У судовому засіданні 26 листопада 2024 року прокуратура наголошувала на ґрунтовності позову, просила суд позов задоволити в повному обсязі. Представники Західного офісу Держаудитслужби та Управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Острозької міської ради підтримали позицію прокурора. В свою чергу відповідач проти позову заперечив, наполягав на відмові в його задоволенні.
Судом досліджені докази по справі.
Представники сторін виступили у судових дебатах.
Після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Управлінням освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Острозької міської ради проведено закупівлю UA-2021-10-11-011724-b за предметом: "Електрична енергія" очікуваною вартістю 393 660 гривень.
Надалі, між Управлінням освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Острозької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу №11077-ВЦ від 25.10.2021 (а.с. 16-18).
Згідно з п. 1.2. договору, умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 р. № 312 (далі ПРРЕЕ).
Згідно договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (п. 2.1 Договору).
За змістом пункту 5.1 цього договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком № 2 до цього договору.
Відповідно до додатку № 2 до договору №11077-ВЦ від 25.10.2021 ціна за електричну енергію становить 3,75 грн/кВт*год без ПДВ, та визначається відповідно до формули: Ц(спож) = Цзак + Цп + Тпередача+Трозподіл (грн/кВт*год), де: Цзак - закупівельна ціна електричної енергії Постачальником для Споживача на ринках електричної енергії за розрахунковий період, грн/кВт*год; Цп - ціна на послуги пов'язані з постачанням електричної енергії споживачу, грн/кВт*год; Тпередача - тариф на послугу з передачі електричної енергії ПрАТ "НЕК"Укренерго"(затверджується Регулятором та розміщується на сайті постачальника), грн/кВт*год; Трозподіл- тариф на послуги з розподілу електричної енергії відповідного оператора системи розподілу електричної енергії, до мереж якого приєднаний споживач (затверджується Регулятором та розміщується на сайті відповідного оператора системи розподілу або-постачальника), грн/кВт*год без ПДВ.
Згідно з п. 13.1. Договору, цей Договір набирає чинності з моменту погодження (акцептування) Споживачем заяви-приєднання (додаток №1 до договору) і договірних величин споживання електричної енергії (додаток №3 до договору) (умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення (ст. 631 Цивільного кодексу України) та укладається на строк до 31.12.2021 включно, а в частині виконання фінансових зобов'язань (в т.ч. повної оплати заборгованості, включаючи штрафні санкції) Договір діє до повного їх виконання.
Відповідно по пункту 13.8 договору, умови договору не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:
1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків споживача;
2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії. Зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні "ОЕС України". Таким документальним підтвердженням можуть бути офіційні дані про ціну, обсяги купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу на перед" (далі РДН) та внутрішньо добовому ринку (далі ВДР), та інші показники, які склалися у відповідному розрахунковому періоді в торговій зоні "ОЕС України" та оприлюднені офіційному вебсайті ДП "Оператор ринку" за адресою в мережі Інтернет https//www.oree.com.ua згідно з частиною шостою статті 67 Закону України "Про ринок електричної енергії". У якості документального підтвердження даних, сторонами визнаються, зокрема, завірені належним чином копії (роздруківки з вебсайту) оприлюднених результатів роботи РДН/ВДР та про діяльність ДП "Оператор ринку" за відповідний період, які оприлюднюються ДП "Оператор ринку" згідно із законодавством або інші документи органу, установи чи організації, які мають повноваження здійснювати моніторинг цін на товари, визначати зміни ціпи товару на ринку;
3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послугу разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару па ринку;
6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв'язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;
7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих ній (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.
Істотні умови договору можуть змінюватися у випадку зміни регульованих цін на нормативів, які застосовуються у договорі, а саме: тарифу на послуги з передачі електричної енергії та тарифу на послуги з розподілу електричної енергії, які враховуються в структурі остаточної ціни електричної енергії, що постачають за договором.
У цьому випадку зміну ціни здійснюють у такому порядку:
- підставою для зміни ціни є набрання чинності постановою НКРЕКН про зміну відповідного регульованого тарифу, що застосовується у договорі;
- нову (змінену) ціну застосовують з дня введення в дію відповідного регульованого тарифу згідно з рішенням НКРЕКП, якщо інше не встановлено чинним законодавством України (у тому числі відповідними рішеннями НКРЕКП).
8) зміни умов у зв'язку із продовженням дії договору па строк, достатній для проведення процедури закупівлі спрощеної закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в початковому договорі про закупівлю, у кладеному в попередньому році, якщо видатки на досягнення цієї цілі затверджено в установленому порядку.
У подальшому, після укладення договору між сторонами неодноразово укладались додаткові угоди (а.с.24, 25, 26).
А саме:
- додатковою угодою № 1 від 29.10.2021 визначено, що ціна за 1 кВт/год спожиту електричну енергію за становить 4,00435 грн./кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 21 жовтня 2021 (збільшено ціну на 6,8 %);
- додатковою угодою № 2 від 29.10.2021 визначено, що ціна за 1 кВт/год спожиту електричну енергію за становить 4,28410 грн./кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 27 жовтня 2021 (збільшено ціну на 14,2 %).
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
Внаслідок укладення додаткових угод відбулось збільшення ціни за одиницю товару на 14,2 %.
Встановлено, що TOB "РОЕК" на виконання Договору поставлено 66 842 кВт*год електричної енергії на загальну суму 343 629,40 грн з ПДВ ., а саме:
- згідно акту №489000817/10/1 за жовтень 2021 року - 66 842 кВт*год на суму 343 629, 40 грн. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжних доручень (а.с.34-36).
Крім того, відповідно до звіту про виконання договору про закупівлю UА-2021-10-11-011724-b, що сформований 25.10.2021 на веб порталі "Prozorro", правовідносини за вказаним Договором припинені.
На переконання прокуратури, додаткові угоди № 1, 2 до Договору укладені всупереч Закону України "Про публічні закупівлі", а тому підлягають визнанню недійсними в судовому порядку, а надмірно сплачені кошти в сумі 42 840,40 грн - стягненню з відповідача на користь Управлінням освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Острозької міської ради .
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.
Відносно позову керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби та Управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Острозької міської ради слід зазначити наступне.
Питання щодо представництва прокурором інтересів громадянина або держави в господарському суді, а також особливості здійснення ним окремих форм представництва таких інтересів врегульовані положеннями Конституції України, Закону України "Про прокуратуру" та Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Такі випадки передбачено ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", за приписами якої прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
У п. п. 3, 4 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/ 99 зазначається, що в основі інтересів держави є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі, як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, тощо.
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, наведені вище норми законів та Рішення Конституційного Суду України, надають прокуророві право звертатися до суду з позовами про захист інтересів держави, обгрунтовуючи при цьому, в чому саме полягає таке порушення.
Аналоргічну позицію висловив Верховний Суд України у постановах від 23.05.2006 у справі №16/472, від 03.04.2007 у справі №05-5-46/8142, від 15.05.2007 у справі №12/111 та Верховний Суд від 26.07.2018у справі №926/1111/15.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у п.5.6 постанови від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 зазначив, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.
У постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 (провадження № 12-72гс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сам факт не звернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси територіальної громади, свідчить про те, що зазначений орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обгрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Правовідносини, пов'язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) оспорюваних додаткових угод, на підставі яких ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідає.
Виконання зобов'язань за додатковою угодою, укладеною з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що не відповідає меті Закону України "Про публічні закупівлі" та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими в ст.З даного Закону.
Окремо слід зазначити, що згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
Факт незвернення до суду суб'єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що такий суб'єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Вказане узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18.
У даному випадку, укладення додаткових угод до Договору всупереч вимогам чинного законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання вимог законодавства у цій сфері становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від21.03.2019 по справі №912/989/18).
Крім того, використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу системи бюджетного фінансування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави.
Звернення прокурора до суду з вказаною позовною заявою має важливе значення для зміцнення правопорядку в сфері здійснення публічних закупівель і захисту економічної конкуренції та додержання всіма учасниками цих суспільних відносин принципу законності.
Невиконання встановлених законодавством норм при організації та проведенні тендерних процедур порушує інтереси держави в частині гарантування організації діяльності органів державної влади відповідно до вимог Конституції та законів України, забезпечення безумовного виконання нормативно-правових актів держави.
Окрім того, укладенням додаткових угод до договору поставки електричної енергії порушені матеріальні інтереси, оскільки з урахуванням додаткових угод відповідачем-1 фактично отримано менший обсяг електричної енергії у порівнянні з первісним договором за значно вищою ціною.
Недотримання в даному випадку законодавства в сфері публічних закупівель сприяло виникненню особливих негативних економічних і соціальних наслідків.
Укладення оспорюваних додаткових угод до договору закупівлі товару всупереч норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про публічні закупівлі" є порушенням законності в бюджетній системі, порушує принципи добросовісної конкуренції, об'єктивної та неупередженої оцінки тендерних пропозицій, та принципу запобігання корупційним діям і зловживанням при проведенні публічних закупівель.
Таке звернення прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності та цільового використання коштів державного підприємства або установи.
Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, а отже існують підстави для представництва даних порушених інтересів держави органами прокуратури.
Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і в разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган. При цьому прокурор не зобов'язаний установлювати причини, з яких позивач не здійснює захисту своїх інтересів.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Касаційного господарського суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 та Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020.
Окрім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020 наведено висновки про те, що звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він наділений відповідними повноваження для їх захисту інтересів держави, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Зазначена позиція міститься у постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 4/166 "б".
Аналогічні правові позиції Верховного суду щодо наявності підстав для представництва органами прокуратури інтересів держави викладені у постановах від 01.03.2018 у справі № 922/1361/17, від 13.03.2018 у справі № 911/620/17, від 25.09.2018 у справі № 804/2244/18, від 17.10.2018 у справі № 910/11919/17, від 05.02.2019 у справі № 910/7813/18, від 13.02.2019 у справі № 914/225/18, від 26.02.2019 у справі № 905/803/18, від 25.03.2019 у справі № 469/580/16-ц.
Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/1 9).
Тобто, під час розгляду справи в суді фактично стороною у спорі є держава, навіть якщо прокурор визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2022 у справі № 2-3887/2009 зазначила, що ці висновки актуальні також щодо участі територіальної громади в цивільних правовідносинах та судовому процесі.
В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування (ст. 7 Конституції України).
Органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. У статті 143 Конституції України зазначено, що місцеві органи самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних, одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації, установи.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно;/або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Статтею 5 цього Закону визначено, що система місцевого самоврядування включає- територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.
Згідно з ч. З ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Згідно зі ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
Орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (стаття 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Статтею 32 цього Закону визначено повноваження у сфері освіти, охорони здоров'я, культури, молодіжної політики, фізкультури і спорту, утвердження української національної та громадянської ідентичності, зокрема, управління закладами освіти, охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, молодіжними центрами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення.
Згідно з вимогами ст. 54 вказаного Закону, сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Відділи, управління та інші виконавчі органи ради є підзвітними і підконтрольними раді, яка їх утворила, підпорядкованими її виконавчому комітету, сільському, селищному, міському голові, голові районної у місті ради. Керівники відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради призначаються на посаду і звільняються з посади сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради одноособово, а у випадках, передбачених законом, - за погодженням з відповідними органами виконавчої влади. Положення про відділи, управління та інші виконавчі органи ради затверджуються відповідною радою.
Територіальні громади відповідно до ст. 172 ЦК України набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Водночас, закон не зобов'язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом, до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них (постави Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №"912/9/20, від 19.08.2020 у справі №923/449/18).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 зазначено, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів.
Верховний Суд у постанові від 24.05.2023 у справі № 916/2407/22 погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що прокурор у справі, яка розглядається, правильно визначив позивача - Управління освіти, оскільки управління освіти є стороною оспорюваних правочинів, а також юридичною особою, яка може від свого імені набувати майнові права та нести обов'язки та є розпорядником бюджетних коштів, здійснює процедуру закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок бюджетних коштів згідно з законодавством України. Враховуючи вищевикладене, а також те, що позов містить вимогу про стягнення надмірно сплачених бюджетних коштів за договором про закупівлю електричної енергії у постачальника на користь управління освіти, визначення цього органу, в особі якого подано позов в інтересах держави, є обґрунтованим.
Такі висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.
Згідно з п. 1.1 Положення про Управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Острозької міської ради в редакції, затвердженій рішенням сесії Острозької міської ради № 1422 від 26.01.2024 (далі - Положення), Управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Острозької міської ради є виконавчим органом Острозької міської ради (далі - Острозька міська рада). Пунктом 1.3 Положення передбачено, що Управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Острозької міської ради є підзвітним та підконтрольним Острозькій міській раді.
Відповідно до п. 2.1 Положення, Управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Острозької міської ради є юридичною особою, веде самостійний баланс, має право відкривати рахунки в органах Державної казначейської служби України й установах банків відповідно до законодавства України, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, кутовий штамп і бланк встановленого зразка, печатки та штампи для документів. Управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Острозької міської ради в межах своїх повноважень має право укладати від свого імені угоди, договори й контракти з юридичними й фізичними особами, набувати майнових і особистих немайнових прав, нести обов'язки, бути позивачем, відповідачем та третьою особою в судах усіх інстанцій (п. 2.2 Положення).
Згідно з п. 2.3 Положення, Управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Острозької міської ради утримується за рахунок коштів місцевого бюджету.
Крім того, слід зазначити, що згідно з планом закупівлі, джерелом її фінансування є місцевий бюджет.
Таким чином, враховуючи що, Управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Острозької міської ради є уповноваженим органом у спірних правовідносинах, розпорядником коштів, з рахунків якого було сплачено ТОВ "РОЕК" кошти у сумі 42 840,40 грн., його визначено позивачем у справі.
Крім того, суб'єктом владних повноважень, наділеним компетенцією захищати інтересни держави у спірних правовідносинах є Західний офіс Держаудитслужби, який є співпозивачем у справі з огляду на таке.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль та контроль за цільовим та ефективним використанням коштів державного і місцевих бюджетів.
Здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.
Відповідно до п.п. 8, 11, 15 ст. 10 Закону України «Про основні засади з дійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав, та з порушенням законодавства; одержувати від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності інших юридичних, осіб та їх посадових осіб, фізичних осіб - підприємців інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань; порушувати перед керівниками відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у допущених порушеннях.
Згідно п. 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затверджєного постановою Кабінету Міністрів України № 43 від 03.02.2016, Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.
Відповідно до підп. 2, 3, аб. З п.п. 9 п. 4 Положення Держаудитслужба відповідно допокладених на неї завдань здійснює контроль у міністерствах, інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах, суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи).
Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, перевірки закупівель.
Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Підпунктом 20 п. 6 Положення передбачено, що Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.
Згідно п. 7 Положення Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.
Згідно з ст. 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Викладене свідчить, що Держаудитслужба та її територіальні підрозділи наділені достатніми повноваженнями, щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах в тому числі шляхом звернення до суду з відповідною позовною заявою.
Щодо можливості представництва прокурором інтересів держави у сфері закупівель в особі органу державного фінансового контролю наявна практика, сформована Верховним Судом.
У постанові Великої Падати Верховного Суду від 26.05.2020 по справі №912/2385/18 суд Касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду, зазначивши що Держаудитслужба (у справі що переглядалася позивачем виступав Східний офіс Держаудителужби) є компетентним органом, уповноваженим державою на здійснення функцій контролю за використанням коштів бюджету.
Верховний Суд у постанові від 25.02.2021 по справі №912/9/20 вказав, що положеннями нормативно-правових актів, які стосуються діяльності центральних органів виконавчої влади, не можуть бути визначені конкретні предмети і підстави позовів, з якими уповноважений орган має право звернутись до суду, оскільки зазначене було б неправомірним обмеженням повноважень такого органу у визначенні способу захисту та забезпечення здійснення судового захисту інтересів держави.
Про те, що органи Державної аудиторської служби України є належними позивачами в правовідносинах у сфері публічних закупівель неодноразово засвідчив Верховний Суд, (постанови Суду у справах № 911/1497/18, № 912/2887/18, №925/1276/19, №924/1256/17, № 906/296/18, №912/894/18, №909/569/18, №911/1497/18, №912/895/18, №909/545/18, № 912/2887/18, № 924/316/1 8, № 904/5598/18, №911/1534/19, № 905/121/19).
Крім, того, Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, з приводу того, що положеннями нормативно-правових актів, які стосуються діяльності центральних органів виконавчої влади, не можуть бути визначені конкретні предмети і підстави позовів, з якими уповноважений орган має право звернутись до суду, оскільки зазначене було б неправомірним обмеженням повноважень такого органу у визначенні способу захисту та забезпечення здійснення судового захисту інтересів держави (постанови Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17 від 25.02.2021 у справі № 912/9/20).
Окружною прокуратурою в межах повноважень, наданих ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", на адресу Управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Острозької міської ради 27.08.2024 направлено лист за № 54/2-1186 вих-24 про вжиття заходів, в тому числі представницького характеру, щодо усунення порушень закону, зокрема визнання недійсними додаткових угод до Договору, та стягнення безпідставно сплачених коштів.
Відповідно до інформації Управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Острозької міської ради № 397 від 04.09.2024, 28.06.2024 скеровано претензію до ТОВ «РОЕК». Інші заходи щодо усунення порушень, в тому числі шляхом пред'явлення позовної заяви до суду, не вживались.
Також окружною прокуратурою в межах повноважень, наданих ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», на адресу Західного офісу Держаудитслужби 27.08.2024 направлено лист за №54/2-1188вих-24 про вжиття заходів, в тому числі представницького характеру, щодо усунення порушень закону, зокрема визнання недійсними додаткових угод до Договору та стягнення безпідставно сплачених коштів.
Згідно з інформацією вказаного контролюючого органу № 131703-17/2186-2024 від 04.09.2024, зазначені порушення не усунуто, ТОВ «РОЕК» не є підконтрольною установою, тому відсутні правові підстави для звернення Західного офісу Держаудитслужби з позовною заявою до суду.
Також окружною прокуратурою опрацьовано Єдиний державний реєстр судових рішень, з'ясовано, що ні Управлінням освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Острозької міської ради, ні Західним офісом Держаудитслужби позовів до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав не подано.
Таким чином, Управлінням освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Острозькою міською радою та Західним офісом Держаудитслужби не здійснюється належний захист інтересів держави та не використовуються надані чин законодавством повноваження.
Отже, відповідно до ст. 53 ГПК України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру", дані обставини стали підставою для захисту інтересів держави в особі Управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Острозької міської ради і Західного офісу Держаудитслужби шляхом звернення до суду з даним позовом.
Окружною прокуратурою заходи щодо досудового врегулювання вказаного спору не вживались, оскільки законом не встановлено обов'язку їх застосування в даній категорії справ. :
Отже, підсумовуючи зазначене, прокуратурою обґрунтовано правомірність звернення з даним позовом.
Відповідно до преамбули Закону України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон), цей Закон визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад.
Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Відповідно до ч. 5 ст. 5 Закону, Замовники, учасники процедур закупівлі, суб'єкт оскарження, а також їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом. Забороняється зловживання правами, у тому числі правом на оскарження рішень, дії чи бездіяльності замовника.
Як зазначено в ч. 1 ст. 41 Закону, договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Згідно з ч. 4 ст. 41 Закону, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Разом з тим п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону встановлено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
Вбачається, що ключовим у даній нормі Закону є те, що для збільшення ціни за одиницю товару має бути реальне коливання ціни такого товару на ринку в сторону збільшення, що повинно оцінюватися починаючи від підписання договору та до моменту укладення відповідної додаткової угоди (або ж момент розповсюдження дії додаткової угоди), тобто на момент укладання додаткової угоди ціни на товар повинні бути вищими ніж на момент укладання основного договору про закупівлю (або ж додаткової угоди, у разі її обгрунтованого укладення).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору. Частиною 1 ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Варто відмітити, що Закон не містить виключень з цього правила.
Із вказаного слідує, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, що входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку, що обґрунтоване і документально підтверджене постачальником; ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.
Разом з тим, аналізуючи підстави внесення змін до Договору шляхом підписання додаткових угод встановлено, що упродовж 2021 року мало місце збільшення цін на електричну енергію.
Так, між сторонами укладено додаткову угоду № 1 від від 29.10.2021, якою визначено, що ціна за 1 кВт/год спожиту електричну енергію за становить 4,00435 грн./кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 21 жовтня 2021 (збільшено ціну на 6,8 %), та додаткову угоду № 2 від 29.10.2021, якою визначено, що ціна за 1 кВт/год спожиту електричну енергію за становить 4,28410 грн./кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 27 жовтня 2021 (збільшено ціну на 14,2 %).
Отже, при підписанні додаткових угод №1, 2 від 29.10.2021 сторонами допущено порушення ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" щодо обмеження у збільшенні ціни за одиницю товару більш як 10%, що перевищує максимально дозволену межу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові у справі № 922/2321/22 від 24.01.2024 дійшла висновку, що норми п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-УІП не дозволяють збільшувати ціну товару більш ніж на 10 % від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю.
Таким чином, внаслідок укладання додаткових угод ціну за електричну енергію збільшено з 3,75 грн без ПДВ до 4,28410 грн без ПДВ за 1 кВт*год, тобто на 14,2%.
Згідно з наданими Управлінням освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Острозької міської ради актом № 489000817/10/1 приймання-передачі електричної енергії за жовтень 2021 року, ТОВ "РОЕК" на виконання даного Договору поставлено 66 842 кВт*год електричної енергії на загальну суму 343 629,40 грн з ПДВ.
Відповідно до звіту про виконання договору про закупівлю UA-2021-10-11-011724-b, правовідносини за вказаним Договором припинені.
Обґрунтовуючи необхідність внесення змін до Договору шляхом підписання оскаржуваних додаткових угод №1 та № 2 від 29.10.2021, ТОВ «РОЕК» надано відомості з веб-сайту ДП «ОПЕРАТОР РИНКУ», яка містить аналіз середньозважених цін на електричну енергію упродовж. 20 днів жовтня 2021 року у порівнянні з аналогічним періодом вересня 2021 року.
Тобто, фактичною підставою укладення додаткових угод № 1 та № 2 від 29.10.2021 став порівняльний аналіз середньозважених цін за період, що передував виникненню правовідносин за Договором від 25.10.2021.
Враховуючи вказане, додаткові угоди № 1 та № 2 від 29.10.2021 укладено безпідставно, адже постачальником не підтверджено факт коливання ціни електроенергії на ринку з моменту укладення Договору.
Крім того, додаткова угода № 1 від 29.10.2021 про збільшення ціни розповсюджується на відносини сторін, які виникли з 21.10.2021, тобто починають діяти з моменту, що передував укладенню Договору, ціна на електричну енергію фактично збільшується з моменту, що передував укладенню Договору, що нівелює результати відкритих торгів.
Обгрунтовуючи підвищення ціни, TOB «РОЕК» також надано контрагенту експертний висновок (цінову довідку) Рівненської торгово-промислової палати від 13.10.21відповідно до якого по ОЕС України у першій декаді жовтня 2021 року середньозважена ціна на РДН склала 2 568,15 грн./МВт*год, станом на 13.10.2021 - 2 978,79 грн./МВт*год, коливання ціни - 16 %.
Сторони в додаткових угодах № 1 та № 2 від 29.10.2021 визначили ціну, більшу, ніж вказано у експертному висновку Рівненської торгово-промислової палати, якими також ціна обгрунтована.
Натомість, як вбачається зі змісту висновку Рівненської торгово-промислової палати, на підставі якого сторонами Договору укладено додаткові угоди, він не є належним доказом обставин, наявність яких с необхідною для виникнення у сторін права вносити зміни до Договору в частині зміни ціни за одиницю товару шляхом укладення додаткових угод. Оскільки він не свідчить про наявність чи відсутність коливання ціни на ринку, а лише відображає вартість електричної енергії на певну дату.
Також, проаналізувавши розмішену на сайті ДП «Оператор ринку» інформацію щодо середньозважених цін упродовж 2021 року, можна дійти до висновку що упродовж року мало місце як збільшення, так і зменшення цін на електричну енергію.
На момент укладення основного договору 25.10.2021 - ціна за 1 МВт*год (без ПДВ на ринку РДН становила 2 838,47 грн., а на ВДР - 3 709, 92 грн.
Водночас, станом на дату укладання згаданих додаткових угод ціна за одиницю товару не збільшилась, а навпаки - зменшилась. Зокрема, станом на 29.10.2021 ціна за 1 МВт*год (без ПДВ) на ринку ВДР становила 3 467,06 грн., що менше за ціну на момент укладення Договору.
Крім того, укладення додаткової угоди № 2 від 29.10.2024 призвело до збільшення ціни за 1 кВт/год. на 14,2 % відносно ціни, визначеної за умовами Договору, тобто її укладення призвело до перевищення допустимої межі збільшення ціни за одниницю товару (10%), що визначена Законом.
Також змінену ціну, яку збільшено до 4,00435 грн. без ПДВ за 1 кВт*год, за умовами додаткової угоди № 1 від 29.10.2021, застосовано до договірних величин споживання електричної енергії з 21 жовтня 2021 року.
Окрім того, змінену ціну, яку збільшено до 4,28410 грн. без ПДВ за 1 кВт*год за умовами додаткової угоди № 2 від 29.10.2021, застосовано до договірних величин споживання електричної енергії з 27 жовтня 2021 року.
При цьому, що згідно з п. 2.3.13. Правил роздрібного ринку електричної енергії затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №12, обсяги спожитої електричної енергії визначаються за розрахунковий період, який становить 1 календарний місяць.
Пунктом 4.19 вказаних Правил встановлено, що розрахунки споживача за електричну енергію здійснюються за розрахунковий період, який, як правило становить календарний місяць відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції).
Відповідно до п. 5.4. Договору розрахунковим періодом за уим Договором є календарний місяць.
Виходячи із викладеного, для документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку слід керуватись показниками середньозваженої ціни електричної енергії за відповідний календарний місяць, а не окремих дат в межах такого місяця.
Стаття 652 ЦК України передбачає, що в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим.
Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, Закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%.
Великою Палатою Верховного Суду констатовано, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
Окрім того, у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" , проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі .
В іншому випадку не досягається мета Закону України "Про публічні закупівлі", яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку .
Метою Закону є удосконалення системи публічних закупівель, спрямованої на розвиток конкурентного середовища та добросовісної конкуренції у сфері закупівель, а також забезпечення виконання міжнародних зобов'язань України у сфері публічних закупівель, у тому числі протидії "ціновому демпінгу", коли учасник процедури закупівлі пропонує значно занижену ціну товару, щоб перемогти, а потім через додаткові угоди суттєво збільшує ціну товару та відповідно зменшує обсяг закупівлі, чим нівелює результати публічної закупівлі.
За такої мети очевидно, що зміни, внесені законодавцем Законом № 114-ІХ у вказану норму п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель використовувати «ціновий демпінг» з подальшим збільшенням ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами за результатами процедури закупівлі та при укладенні договору про закупівлю (п.п. 62,63).
Окрім того, варто звернути увагу на висновки Верховного Суду, що викладені у постанові від 07.09.2022 у справі № 927/1058/21, а саме щодо застосування норми права - п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону в редакції, яка була чинною на момент виникнення правовідносин у даній справі.
У пунктах 5.58. - 5.60. вказаної постанови Верховного Суду зазначено, що метою регулювання, передбаченого ст. 41 Закону, а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.
Відтак, відповідно до обставин справи, оскільки додаткові угоди № 1 та №2 до Договору укладені з порушенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону, тому підлягають визнанню судом недійсними.
Додатковою угодою № 1 від 29.10.2021 визначено, що ціна за 1 кВт/год спожиту електричну енергію становить 4,00435 грн./кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 21 жовтня 2021 (збільшено ціну на 6,8 %); додатковою угодою № 2 від 29.10.2021 визначено, що ціна за 1 кВт/год спожиту електричну енергію за становить 4,28410 грн./кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 27 жовтня 2021 (збільшено ціну на 14,2 %).
Водночас, Верховним Судом висловлено правову позицію, що обмеження у 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод) (постанова від 07.09.2022 у справі № 927/1058/21).
Крім того, Верховним Судом у постанові від 12.09.2019 у справі №915/1868/18 наголошено, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі та мети проведення відкритих тендерів, визначених Законом.
У постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19 зазначено, що перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення шляхом так званого «каскадного» укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця.
Аналогічна правова позиція викладене і у постанові Верховного Суду від 22.06.2023 у справі №916/2536/22 де судом, поміж іншого, зазначено, що приписи Закону України "Про публічні закупівлі" є зрозумілими та Суд неодноразово висловлював правову позицію, зокрема стосовно п. 2 ч. 5 ст. 41 цього Закону (п. 8.61).
Враховуючи наведене, перемога у закупівлі, джерелом фінансування якої є кошти місцевого бюджету, та укладення договору про закупівлю електричної енергії з ціною відповідно до додатку № 2 до договору №11077-ВЦ від 25.10.2021 - 3,75 грн/кВт*год без ПДВ та її подальше підвищення шляхом укладення оспорюваних додаткових угод (без відповідного коливання ціни на ринку), що призвело до загального збільшення ціни на 14,2% є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку відповідача.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 16.02.2023 у справі № 903/366/22, та, окрім вищенаведеного, вказано, що відповідно до ст. 5 Закону, закупівлі здійснюються за принципом відкритості та прозорості на всіх їх стадіях. Поряд з цим, перемога в тендері (закупівля за кошти місцевого бюджету) та укладення договору за однією ціною та її подальше підвищення більш як на 10% у спосіб укладення оскаржуваних додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця, та свідчить про свідоме заниження цінової пропозиції у тендері з метою перемоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий гіравочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Підсумовуючи вищевикладене, оскаржувані додаткові угоди № 1 від 29.10.2021 та № 2 від 29.10.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 11077-ВЦ від 25.10.2021, укладеного між Управлінням освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Острозької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія", укладені з порушенням вимог ст. 41 Закону, а тому, з огляду на положення ст.ст. 203, 215 ЦК України підлягають визанню недійсними в судовому порядку.
Статтею 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відтак, вищевказані додаткові угоди № 1 від 29.10.2021 та № 2 від 29.10.2021 підлягають визнанню недійсними, як такі, які укладені з порушенням вимог законодавства, яке вказувалася вище.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача переплачених за додатковими угодами коштів в розмірі 42 840 грн. 40 коп., суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 712 ЦК України передбачено, що до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Оскільки вищевказані додаткові угоди визнаються недійсними, то розрахунок за поставлену електроенергію повинен здійснюватися за ціною, вказаною в додатку № 2 до договору №11077-ВЦ від 25.10.2021, за яким ціна за електричну енергію становить 3,75 грн/кВт*год без ПДВ.
Як зазначалось вище, ТОВ "РОЕК" на виконання даного Договору за жовтень поставлено 66842 кВг*год електричної енергії.
З огляду на викладене, здійснюючи розрахунок за поставлену електричну енергію за тарифом, визначеним у Договорі, Управлінням освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Острозької міської ради повинно було сплатити за поставлену електричну енергію в обсязі 66 842 кВт*год кошти у розмірі 300 789,00 гривень (66 842 * 3,75 * 20% ПДВ).
Отже, внаслідок безпідставного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання спірних додаткових угод № 1 та № 2 з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 42 840,40 грн. (343 629,40 грн. - 300 789,00 грн.).
Відповідно до ч. 1,2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною 2 статті 208 ГК визначено, що у разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав, кожна сторона зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Таким чином, обов'язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 ЦК.
Відповідно, отримана відповідачем оплата у сумі 42 840,40 грн за товар, який не був ним поставлений, підлягає стягненню з відповідача на підставі ч. 1 ст. 670 ЦК України.
Оскільки матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем для позивача зазначеної суми переплати, відтак позов в цій частині є обґрунтований та доведений.
У п. 1-3 ч. 1 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Верховний Суд неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином суд зобов'язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
При цьому згідно ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Згідно ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно дорішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 року у справі "Серявін та інші проти України"суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.94 року серія A, №303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 01.07.2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див.рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
З огляду на викладене вище, всі інші доводи та міркування учасників справи не мають вирішального впливу на результат вирішення спору, тому з урахуванням принципу процесуальної економії не потребують детальної відповіді суду.
Висновки суду.
За результатами розгляду справи та з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, судом встановлено, що оспорюванні додаткові угоди №№ 1, №2 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №11077-ВЦ від 25.10.2021 укладено з порушенням законодавства, а відтак суд вважає обґрунтованими та правомірними позовні вимоги прокурора про визнання недійсними таких додаткових угод.
Крім того, судом встановлено, що внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання оспорюваних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата позивачем коштів в розмірі 42 840,40 грн, а відтак вимоги прокурора про стягнення з відповідача зазначених коштів також визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Тому, з огляду на зазначене, враховуючи, що позов визнано обґрунтованим судом в повному обсязі, судові витрати у справі по сплаті судового збору у розмірі 9 084 грн 00 коп. покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсною Додаткову угоду № 1 від 29.10.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 11077-ВЦ від 25.10.2021, укладеного між Управлінням освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Острозької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".
3. Визнати недійсною Додаткову угоду № 2 від 29.10.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 11077-ВЦ від 25.10.2021, укладеного між Управлінням освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Острозької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (код ЄДРПОУ 42101003, адреса: вул. Князя Володимира, 71-Б, м. Рівне, 33013) на користь Управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Острозької міської ради (код ЄДРПОУ 44218340, адреса: пр-кт Незалежності, 34а, м. Острог, Рівненська область, 35800) кошти у сумі 42 840 (сорок дві тисячі вісімсот сорок) грн 40 коп.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (код ЄДРПОУ 42101003, адреса: вул. Князя Володимира, 71-Б, м. Рівне, 33013) на користь Рівненської обласної прокуратури (р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910077, банк одержувач Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 9 084 (дев'ять тисяч вісімдесят чотири) грн 00 коп.
6. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повний текст рішення складено та підписано 29 листопада 2024 року.
Суддя Бережнюк В.В.