26 листопада 2024 року м. Харків Справа № 922/2209/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М. , суддя Шутенко І.А.,
за участю секретаря судового засідання Пляс Л.Ф.,
за участю представників сторін:
від позивача - адвокат Козачок І.П., на підставі ордера (поза межами приміщення суду)
інші учасники справи в судове засідання не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" (вх. № 2116 Х),
на рішення господарського суду Харківської області від 16.08.2024 (повний текст судового рішення складений та підписаний 26.08.2024, суддя Калантай М.В.)
та на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 23.08.2024 (повний текст судового рішення складений та підписаний 29.08.2024, суддя Калантай М.В.)
у справі № 922/2209/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна", м.Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків", м.Харків
про стягнення 2 530 765,21 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" про стягнення 2 530 765,21грн, з яких: 1 861 260,44грн заборгованості за поставлений товар, 141 971,68грн курсової різниці в ціні товару, 281 549,64грн пені, 245 983,45грн 26% річних.
Рішенням господарського суду Харківської області від 16.08.2024 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" 1861260,44грн. заборгованості за поставлений товар, 141971,68грн. курсової різниці в ціні товару, 281549,64грн. пені, 245983,45грн. 26% річних, 30369,19грн. судового збору.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване наступними висновками:
- матеріалами справи доведено, що на підставі укладеного між сторонами договору поставки позивач виконав свої зобов'язання щодо постачання товару, що підтверджується видатковими накладними на суму 37 546 950,40 грн, натомість відповідач виконав свої зобов'язання з оплати товару лише частково, а саме на суму 29 261 145,94 грн; доводи відповідача щодо поставки позивачем товару неналежної якості не знайшли своє підтвердження належними та допустимими доказами;
- станом на 20.05.2024 заборгованість відповідача перед позивачем становила 1 901 260,44 грн, натомість після додаткової оплати 40 000 грн, здійсненої відповідачем у травні-червні 2024 року, сума заборгованості (без урахування курсових різниць) склала 1 861 260,44 грн; позивач надав документально підтверджений розрахунок курсової різниці у сумі 141 971,68 грн, яка утворилася у зв'язку зі зміною курсу долара США на момент фактичної оплати;
- оскільки відповідач прострочив оплату товару, що підтверджується відсутністю повної сплати суми, яка підлягала оплаті до 15.11.2023, позивач правомірно нарахував пеню у розмірі 281 549,64 грн та 26% річних на суму заборгованості у розмірі 245 983,45 грн за період прострочення;
- позовні вимоги щодо стягнення основного боргу, курсової різниці, пені та 26% річних відповідають положенням договору та нормам законодавства (статті 526, 530, 625 ЦК України) та є такими, що підлягають задоволенню.
Додатковим рішенням господарського суду Харківської області від 23.08.2024 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на правничу (правову) допомогу. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" 5000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків", не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті судового рішення норм права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 16.08.2024 в справі №922/2209/24 та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі; скасувати додаткове рішення господарського суду Харківської області від 23.08.2024 в справі № 922/2209/24 та прийняти нове, яким в задоволенні вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Харків» посилалось на наступне:
- суд першої інстанції сформував хибний висновок про те, що у відповідача виник обов'язок оплатити отриманий від позивача товар, адже позивач фактично не виконав своє зобов'язання з поставки саме того товару, який був предметом договору;
- позивач не здійснив поставку товару належної якості, який був визначений умовами договору і, відповідно, відповідач не отримав те майно, за яке згідно з умовами договору мав здійснити оплату в розмірі і в строки, передбачені договором;
- відповідач, як суб'єкт господарської діяльності, не є кінцевим споживачем товару позивача в розумінні чинного законодавства, а здійснює його подальшу реалізацію кінцевим споживачам; саме після використання товару кінцевими споживачами, відповідачеві стало відомо про те, що отриманий від позивача товар міг містити приховані недоліки, а тому ним ініційовано проведення лабораторних досліджень на предмет перевірки якісних показників товару та розпочато досудове врегулювання спору;
- відповідач не погоджується з наведеним позивачем розрахунком суми вартості неоплаченого товару, оскільки зі змісту тексту позову вбачається, що позивач зазначає декілька різних сум боргу, а саме заборгованість в сумі 1 901 260,44 грн, але вже в прохальній частині позову просить стягнути суму боргу в розмірі 1 861 260,44 грн; розмір штрафних санкцій обраховується саме з суми 1 901 260,44 грн, а не 1 861 260,44 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 05.09.2024 для розгляду справи № 922/2209/24 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гребенюк Н.В., судді Плахов О.В., Слободін М.М.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.09.2024 у справі №922/2209/24 витребувано у господарського суду Харківської області матеріали справи №922/2209/24; відкласти вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" (вх. № 2116Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 16.08.2024 та додаткове рішення господарського суду Харківської області від 23.08.2024 у справі №922/2209/24, до надходження матеріалів справи.
11.09.2024 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/2209/24.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.09.2024 у справі №922/2209/24 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" (вх. № 2116 Х) на рішення господарського суду Харківської області від 16.08.2024 та на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 23.08.2024 у справі № 922/2209/24 залишено без руху; запропоновано протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали апелянту усунути недоліки, а саме: подати до Східного апеляційного господарського суду: докази сплати судового збору в сумі 45 553,77грн; роз'яснено скаржнику, що при невиконанні вимог даної ухвали апеляційна скарга вважатиметься неподаною та підлягатиме поверненню скаржникові.
23.09.2024 до Східного апеляційного господарського суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 у справі №922/2209/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" (вх. № 2116Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 16.08.2024 та додаткове рішення господарського суду Харківської області від 23.08.2024 у справі №922/2209/24; призначено справу до розгляду на "26" листопада 2024 р. о 13:45 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 132; повідомлено учасників апеляційного провадження про дату, час та місце розгляду справи в судовому засіданні; визнано необов'язковою явку представників учасників справи та доведено до відома, що нез'явлення у судове засідання апеляційної інстанції їх представників не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті; доведено до відома учасників справи про можливість взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції; встановлено учасникам справи строк до 04.11.2024 включно для надання суду відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань, що пов'язані з розглядом справи, з доказами надсилання їх копії та доданих документів іншому учаснику справи.
23.10.2024 до Східного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, заперечуючи доводи відповідача, просить апеляційну скаргу останнього залишити без задоволення, оскаржувані судове рішення - залишити без змін.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 у справі №922/2209/24 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" про участь його представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; судове засідання у справі №922/2209/24, призначене на "26" листопада 2024 р. о 13:45 годині, та усі наступні судові засідання з розгляду справи, встановлено провести за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" в особі його представника - адвоката Козачка Івана Петровича, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, за допомогою програмного забезпечення з використанням власних технічних засобів заявників.
У зв'язку з відпусткою судді Плахова О.В. відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 25.11.2024 для розгляду справи №922/2209/24 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., судді Слободін М.М., Шутенко І.А.
26.11.2024 до Східного апеляційного господарського суду від представника апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, в обґрунтування якого останній посилався на перебування у лікарні, докази чого будуть надані в наступному судовому засіданні.
Розглянувши клопотання апелянта про відкладення розгляду справи, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч. 11 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
В силу приписів ГПК України відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Судом апеляційної інстанції надавався час учасникам справи для надання усіх необхідних на їх думку документів та пояснень у справі, а апелянтом в апеляційній скарзі викладено доводи та мотиви, відповідно до яких він не погоджується з прийнятим судовим рішенням. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені ним у апеляційній скарзі, не зумовлюють необхідність відкладення розгляду справи в силу положень чинного ГПК України.
Беручи до уваги те, що явка сторін не була визнана обов'язковою, а наявних матеріалів справи, на переконання судової колегії суддів, достатньо для ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представника відповідача та закінчення розгляду справи в даному судовому засіданні.
В судовому засіданні представник позивача заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги та просив відмовити у їх задоволенні.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу доводи, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 22.11.2022 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено Договір поставки №7/2023 (надалі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язується постачати товари, визначені в Додатку №1 "Специфікація" до Договору (надалі - "Товар"), а Покупець прийняти та оплатити поставлений Товар.
За умовами наведеного договору:
- покупець направляє постачальнику замовлення електронною поштою. Сторони визнають електронні копії замовлення як належно оформлені для здійснення поставки замовленого Товару. В разі наявності Товару, зазначеного в замовленні, постачальник підтверджує замовлення, шляхом надсилання покупцеві рахунку-фактури (рахунку на оплату). Покупець вважається таким, що отримав рахунок-фактуру, у разі якщо такий рахунок був направлений постачальником на електронну адресу, зазначену в п. 9.7. цього Договору. При цьому в рахунку на оплату товару зазначається вартість товару в гривнях, розрахована відповідно до положень пункту 1. Додатку №3 до цього Договору (п.п 2.2, 2.3 Договору);
- ціна Товару визначається в гривнях в порядку, визначеному в Додатку № 3 "Прайс-лист" (надалі - "Прайсова ціна") з урахуванням положень Додатку №4. Сторони домовились, що ціна Товару в гривнях, яка вказується в рахунку на оплату, визначається відповідно до положень Додатку № 3 до Договору, виходячи із курсу продажу долара США, який склався за результатами торгів на міжбанківському валютному ринку України на момент його закриття і який публікується на сайті www.kurs.com.ua (надалі - "Курс"), в робочий день, що передує даті виставлення рахунку на оплату (3.2., 3.3 Договору).
Пунктом 1 Додатку №3 до Договору визначено, що ціна в гривнях (надалі в формулі - "Р") без ПДВ, за якою Покупець купує Товар, визначається на дату рахунку за формулою: Р = S*А* (1+(N-D)/100) де, S - еквівалент Прайсової ціни на Товар в доларах США без ПДВ за умови його оплати на умовах попередньої оплати; А - Курс у робочий день, що передує даті рахунку-фактури; N - відсоток надбавки до ціни Товару за продаж Товару на умовах товарного кредиту (відстрочки платежу), який розраховується в порядку, передбаченому Додатком №4 до Договору; D - відсоток знижки, що надається у рахунку-фактурі на оплату Товару згідно умов Додатку №4 до Договору.
Пунктом 2 Додатку №3 до Договору встановлено, якщо з дати рахунку, до дня фактичної оплати Товару, Курс у робочий день, що передує даті оплати, змінюється більше, ніж на 2% у бік зменшення або у бік збільшення, порівняно до Курсу, який було встановлено на дату рахунку, то різниця в ціні розраховується в доларовому еквіваленті (без ПДВ) (надалі в формулі - "S1") за наступною формулою: S1 = S * (1+(N-D)/100) - P/А1 де, А1 - Курс у робочий день, що передує даті оплати; S1 - різниця в ціні в доларовому еквіваленті. При цьому Сторони погодили, що у разі зміни курсу продажу долара США після виставлення рахунку на оплату Покупець здійснює оплату Товару (або іншим чином закриває заборгованість) за ціною в гривнях, вказаною в рахунку на оплату, а різниця в ціні, яка склалася у зв'язку із різницею між курсом долара США на дату оплати (або закриття заборгованості) та курсом долара США на дату рахунку, сплачується Покупцем Постачальнику або повертається Постачальником Покупцю (у разі виникнення переплати) разом з компенсацією знижок згідно Додатку №4 до Договору, якщо така компенсація передбачена, або окремо, на підставі фінального коригування до видаткових накладних за підсумками року, але не раніше 15 листопада 2023 р. за курсом у робочий день, що передує даті здійснення коригування до видаткових накладних.
Пунктом 1 Додатку №4 до Договору постачальник та покупець домовились, що строки оплати Товару вказуються Постачальником в рахунку-фактурі на його оплату. Якщо в рахунках-фактурах постачальником не зазначені строки оплати Товару, то в такому випадку Товар в будь-якому випадку має бути оплачений до 15.11.2023.
На виконання умов договору постачальник поставив покупцю товару на загальну суму 37546950,40грн, що підтверджується видатковими накладними.
Додані позивачем рахунки-фактури не містять строків оплати, отже відповідач мав погасити заборгованість за поставлений товар саме до 15.11.2023, однак своє зобов'язання виконав не в повному обсязі.
Станом на 20.05.2024 покупець здійснив оплату Товару загальною вартістю 29261145,94грн.
Частина Товару у сумі 6 384 543,98грн повернута покупцем постачальнику згідно зворотних видаткових накладних №73, № 74 від 07.03.2023, №140, №141 від 05.04.2023, №207 від 10.05.2023, №211 та №212 від 12.05.2023.
На підставі зворотних видаткових накладних №74 від 07.03.2023, №207 від 10.05.2023 та №211 від 12.05.2023 покупцем повернуто Товар вартістю 3981690,01грн, який поставлений постачальником покупцю згідно видаткової накладної №5946 від 30.12.2022 на загальну вартість якого 5261967,24грн.
Враховуючи той факт, що до повернення частина Товару в сумі 3 069 968,15грн була оплачена покупцем, у постачальника виникла заборгованість перед покупцем у сумі 1789690,92грн за оплачений та повернутий Товар.
Відповідач листом від 31.05.2023 просив кредиторську заборгованість постачальника перед покупцем у сумі 1653036,75грн., яка виникла в результаті повернення Товару згідно зворотної видаткової накладної №211 від 12.05.2023 зарахувати наступним чином: 1022598,51грн. зарахувати в рахунок Товару поставленого згідно видаткової накладної №662 від 07.03.2023; 331828,88грн. зарахувати в рахунок Товару поставленого згідно видаткової накладної №664 від 07.03.2023; 298609,36грн. зарахувати в рахунок Товару поставленого згідно видаткової накладної №4315 від 11.05.2023.
Листом від 19.07.2023 відповідач просив кредиторську заборгованість постачальника перед покупцем у сумі 136654,17грн., яка виникла в результаті повернення Товару згідно зворотної видаткової накладної №211 від 12.05.2023 зарахувати в рахунок оплати Товару поставленого згідно видаткової накладної №5948 від 30.12.2022.
Таким чином, станом на 20.05.2024 заборгованість покупця перед постачальником без урахування курсової різниці у ціні Товару становила 1901260,44грн., зокрема:
- 1199999,96грн. згідно рахунку №3648 від 10.05.2023, а саме: 1117211,44грн. згідно видаткової накладної №4315 від 11.05.2023 та 82788,52грн. згідно видаткової накладної 4317 від 12.05.23р.;
- 701260,48грн. згідно рахунку №3657 від 10.05.2023, а саме: 575408,33грн. згідно видаткової накладної №4316 від 11.05.2023 та 125852,15грн. згідно видаткової накладної №4318 від 12.05.2023.
Згідно рахунку на оплату товару №3648 від 10.05.2023 постачальником поставлений Товар, загальна вартість якого становить 1875778,08грн., в тому числі ПДВ, згідно наступних видаткових накладних: №4256 від 11.05.2023 на суму 9389,44грн.; №4315 від 11.05.2023 на суму 1715820,80грн; №4317 від 12.05.2023 на суму 150567,84грн.
Покупець припинив своє зобов'язання з оплати Товару на суму 675778,08грн., а саме: листом від 31.05.23 про перенесення грошових коштів, зокрема кредиторської заборгованості в сумі 298609,36грн., яка виникла в результаті повернення товару згідно зворотної накладної 211 від 12.05.23 в рахунок оплати товару згідно рахунку №3648 від 10.05.2023 (кошти постачальником зараховані в рахунок оплати видаткової накладної №4315 від 11.05.2023); оплата коштів в сумі 9 389,40грн. згідно платіжного доручення №668695 від 10.05.2023 (кошти постачальником зараховані в рахунок оплати видаткової накладної №4156 від 11.05.2023); оплата коштів в сумі 67779,32грн. згідно платіжного доручення №3457 від 02.08.2023 (кошти постачальником зараховані в рахунок оплати видаткової накладної №4317 від 12.05.2023); оплата коштів в сумі 100000,00грн. згідно платіжного доручення №89 від 07.08.2023 (кошти постачальником зараховані в рахунок оплати видаткової накладної №4315 від 11.05.2023); оплата коштів в сумі 100000,00грн. згідно платіжного доручення №222 від 09.08.2023 (кошти постачальником зараховані в рахунок оплати видаткової накладної №4315 від 11.05.2023); оплата коштів в сумі 100000,00грн. згідно платіжного доручення №358 від 07.09.2023 (кошти постачальником зараховані в рахунок оплати видаткової накладної №4315 від 11.05.23р.).
Згідно з рахунком на оплату № 3657 від 10.05.2023 постачальником поставлений Товар, загальна вартість якого становить 701260,88грн., в тому числі ПДВ, згідно наступних видаткових накладних: №4316 від 11.05.2023 на суму 575408,33грн.; №4318 від 12.05.2023 на суму 125852,15грн.
Покупець вказаний товар станом на 20.05.2024 не оплатив.
Крім того, позивач, керуючись положеннями п.2 Додатку №3 до Договору та тим фактом, що з дати рахунків №3648 та №3657 від 10.05.2023 і до 20.05.2024 Курс змінився більше, ніж на 2% (а саме з 36,9343 грн. за 1 дол. США до 39,69 грн. за 1 дол. США), здійснив коригування курсової різниці в ціні поставленого Товару, яка станом на 21.05.2024 складала 141971,68грн., у т.ч. ПДВ.
23.05.2024 позивач направив на поштову та електронну адреси відповідача вимогу (повідомлення) про фінальне коригування видаткових накладних, сплату заборгованості за товар, курсової різниці в ціні поставленого товару, яка склалася у зв'язку із різницею між середньозваженим курсом долара США на дату оплати (коригування до видаткових накладних) та середньозваженим курсом долара США на дату Рахунку на оплату Товару.
В подальшому відповідач додатково здійснив часткове погашення заборгованості, а саме: 24.05.2024 відповідач сплатив 20000,00грн. з призначенням платежу: "Оплата по рах № 3648 від 10.05.2023 р за ЗЗР в сумі 200 000,00 грн у т.ч. ПДВ 20% 3333,33 грн." та 05.06.2024 сплатив ще 20000,00грн. з аналогічним призначенням платежу.
Позивач зазначав, що керуючись положеннями останнього абзацу п.2 Додатку №3 до Договору, він зарахував відповідні суми в рахунок вартості Товару без урахування курсової різниці на товар, поставлений згідно видаткової накладної №4315 від 11.05.2023 та №4317 від 12.05.2023.
Таким чином, позивач посилається на те, що станом на дату подання позовної заяви заборгованість відповідача за поставлений товар склала:
- 1861260,44грн. - заборгованість за поставлений Товар без врахування курсових різниць в ціні Товару;
- 141 971,68грн. - курсова різниця в ціні Товару.
Пунктом 6.3 Договору встановлено, що у випадку прострочення оплати Товару, покупець оплачує на користь постачальника пеню. Пеня нараховується у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми коштів, яка діяла в період прострочення, за кожен день прострочення.
Пунктом 6.4 Договору встановлено, що відповідно до статті 625 ЦК України, якщо покупець прострочить оплату Товару, то на прострочену суму постачальник може нарахувати, а покупець на вимогу постачальника повинен сплатити 26 (двадцять шість) проценти річних від простроченої суми коштів.
Враховуючи несвоєчасну оплату відповідачем товару, поставленого згідно видаткових накладних №4315 та №4316 від 11.05.2023, №4317 та №4318 від 12.05.2023, позивач за період з 16.11.2023 по 15.05.2024 здійснив нарахування 281549,64грн пені та 245983,45грн. 26% річних, виходячи з розміру існуючої у вказаний період заборгованості (1901260,44грн.)
Зважаючи на наведені обставини, невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь 1861260,44грн. заборгованості за поставлений товар, 141971,68грн. курсової різниці в ціні товару, 281549,64грн. пені, 245983,45грн. 26% річних.
Місцевий господарський суд задовольнив позовні вимоги в повному обсязі.
Надаючи власну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції з наведеним висновком суду першої інстанції погоджується, з огляду на наступне.
Згідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Стаття 205 ЦК України визначає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Стаття 627 ЦК України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписом ч. 1 сі. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що між сторонами спору виникли правовідносини, пов'язані із виконанням зобов'язань за договором поставки.
Частинами 1, 2 статті 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з частиною 1 статті 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
У розумінні положень статті 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Згідно статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Так, обставинами справи встановлено, що позивач на виконання умов Договору здійснив поставку відповідачу товару на загальну суму 37546950,40грн, який мав бути оплачений до 15.11.2023 (п.1 Додатку №4 до Договору).
Натомість, відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару виконав лише частково та з порушенням встановленого строку, а також здійснив часткове повернення товару зв'язку з чим у нього станом на 24.05.2024 виникла наступна заборгованість: - 1861260,44грн. - заборгованість за поставлений Товар без врахування курсових різниць в ціні Товару, а також 141971,68грн. - курсова різниця в ціні Товару, визначена на підставі пункту 2 Додатку №3 до Договору.
В матеріалах справи відсутні докази повної та своєчасної оплати отриманого за договором товару.
Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи апелянта про те, що позивачем неправильно визначено суму боргу, оскільки він вказав в тексті позову розмір основного боргу в сумі 1901260,44грн, а в прохальній частині просить стягнути 1861260,44грн.
Як зазначалося судом першої інстанції, вказана відповідачем розбіжність у 40000,00грн (1901260,44грн - 1861260,44грн) зумовлена визначенням позивачем розміру боргу станом на 20.05.2024, обчисленням сум пені та відсотків річних за період з 16.11.2023 по 15.05.2024.
Позивачем в позові зазначено, що відповідач 24.05.2024 та 05.06.2024 додатково сплатив грошові кошти в загальній сумі 40000,00грн, які враховані ним при визначенні вартості товару (без урахування курсової різниці), поставленого згідно видаткової накладної №4315 від 11.05.2023 та №4317 від 12.05.2023, що у сукупності узгоджується з матеріалами справи.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає про те, що коригування суми заборгованості внаслідок часткових оплат боржника не впливає на правомірність вимог про стягнення пені та річних у відповідному періоді прострочення.
Посилання апелянта на те, що товар не відповідав умовам договору, судова колегія вважає необґрунтованими, адже у розумінні положень статті 610 ЦК України, порушення зобов'язання повинно бути доведено, а матеріали справи не містять відповідних доказів (наприклад, претензій, актів перевірки якості товару чи експертних висновків), які б підтверджували неналежну якість товару.
Загальні твердження про неналежну якість товару без належних доказів не можуть бути підставою для звільнення від виконання грошового зобов'язання.
Крім того, відсутні докази того, що відповідачем здійснювалося повернення позивачу саме товару неналежної якості й у наявних у справах зворотних накладних покупця.
Доводи відповідача про те, що приховані недоліки товару стали відомі лише після його використання кінцевими споживачами, є безпідставними, оскільки у відповідності до положень частини 1 статті 678 ЦК України, покупець має право вимагати зменшення ціни товару або відшкодування збитків лише за умови доведення факту наявності недоліків, натомість матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували наявність недоліків товару, претензій до якості, результатів лабораторних досліджень чи висновків експертиз.
Враховуючи вищенаведене, зважаючи на відсутність належних, допустимих та вірогідних доказів погашення відповідачем заборгованості за спірним договором поставки, судова колегія вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що вимога про стягнення 1861260,44грн заборгованості за поставлений товар та 141971,68грн курсової різниці в ціні товару є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Також позивачем було заявлено до стягнення суму пені та відсотків річних.
У відповідності до положень статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, на підставі вищевказаних норм законодавства та умов п. п. 6.3, 6.4 спірного Договору, позивач скористався своїм правом та за період з 16.11.2023 по 15.05.2024 здійснив нарахування відповідачу 281549,64грн пені та 245983,45грн. 26% річних, що, зважаючи на арифметичну правильність розрахунку заявлених сум, свідчить про обґрунтованість висновку суду першої інстанції про задоволення вказаних позовних вимог в повному обсязі.
Беручи до уваги наведене, в ході апеляційного провадження відповідач не навів обставин, що могли б бути підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення та відмови в позові.
З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а також те, що доводи апелянта не є підставою скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Щодо додаткового рішення колегія суддів зазначає, що останнє є невід'ємною частиною прийнятого по суті рішення суду і може бути оскаржено відповідно до статті 287 ГПК України (відповідний правовий висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 15.05.2020 у справі № 910/5410/19).
Додаткове рішення не може існувати окремо від первісного (основного) рішення та у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.04.2018 у справі № 923/631/15, від 23.01.2020 у справі №910/20089/17, від 23.12.2021 у справі № 925/81/21, від 09.02.2022 № 910/17345/20, від 06.04.2023 у справі № 910/18417/21.
Отже, додаткове рішення є невід'ємною частиною рішення у справі і у випадку, якщо судом апеляційної інстанції скасовано судові рішення, то розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
З огляду на те, що судовою колегію залишено без змін рішення господарського суду Харківської області від 16.08.2024 у справі №922/2209/24, апелянтом не наводиться окремих доводів та підстав для скасування додаткового судового рішення суду першої інстанції, додаткове рішення господарського суду Харківської області від 23.08.2024 у справі №922/2209/24 також підлягає залишенню без змін.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат в розумінні положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.
Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" (вх. № 2116 Х) на рішення господарського суду Харківської області від 16.08.2024 та на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 23.08.2024 у справі № 922/2209/24 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 16.08.2024 та додаткове рішення господарського суду Харківської області від 23.08.2024 у справі № 922/2209/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 29.11.2024
Головуючий суддя Н.В. Гребенюк
Суддя М.М. Слободін
Суддя І.А. Шутенко