Постанова від 18.11.2024 по справі 5023/10655/11

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2024 року м. Харків Справа № 5023/10655/11 (922/28/24)

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Хачатрян В.С. , суддя Склярук О.І.

за участю секретаря судового засідання Бессонової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідно-механічний завод "КАРПАТИ" (вх. №2257 Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 05.09.24 у справі № 5023/10655/11 (922/28/24)

за позовом Державного підприємства "Завод імені В.О.Малишева" (61001, м. Харків, вул. Тарасенка Георгія, буд. 126, код ЄДРПОУ 14315629)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідно-механічний завод «КАРПАТИ» (81652, Львівська область, м.Новий Розділ, вул. Ходорівська, 4, код ЄДРПОУ 37958251)

про стягнення коштів

в межах справи 5023/10655/11 про банкрутство Державного підприємства "Завод імені В.О.Малишева"

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Завод імені В.О. Малишева» звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідно-механічний завод "КАРПАТИ" про стягнення заборгованості у сумі 1 446 109,92 грн за Договором оренди індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності №298дп від 03.08.2023 за період з вересня 2022 року по вересень 2023 року включно , а також інфляційне збільшення у сумі 18 857,27 грн, 3% річних у сумі 11 053,83 грн, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у сумі 125 118,23 грн, штраф у сумі 144 610,99 грн та витрати зі сплати судового збору.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.08.2024 у справі №5023/10655/11 (922/28/24) позов Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідно - механічний завод "Карпати" (81652, Львівська область, м.Новий Розділ, вул. Ходорівська, 4, код ЄДРПОУ 37958251) на користь Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» (61001, м. Харків, вул. Тарасенка Георгія, буд. 126, код ЄДРПОУ 14315629) заборгованості за Договором оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №298дп від 03.08.2022, у розмірі :1 805 316,92 грн - сума основного боргу, 9319,99 грн - 3% річних, 100 489,86 грн - пені, 72305,49 грн штраф, а також 26 454,72 грн, витрат зі сплати судового збору; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Дослідно-механічний завод «КАРПАТИ» порушило свої договірні зобов'язання та не виконало своїх обов'язків вчасно, що спричинило значну фінансову шкоду для позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дослідно-механічний завод "КАРПАТИ" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати в частині задоволення позову щодо розміру суми основного боргу та в частині застосування подвійної відповідальності - пені та штрафу.

В обґрунтуванні вимог апеляційної скарги зазначає, що:

- судом першої інстанції не враховано, що після прибуття майна, апелянтом проведено огляд елементів стенда і виявлено відсутність елементів стенда, про що було складено акт від 23.08.2022, повідомлено про це позивача та запропоновано направити фахівця для надання послуг технічного супроводу монтажу майна позивачем. Позивач не виконав умови договору і не направив фахівця для надання послуг з технічного супроводу монтажу майна, тому апелянтом самостійно введено в експлуатацію стенд. З огляду на це апелянт вважає, що орендну плату слід нараховувати з дати введення в експлуатацію стенда (17.01.2023), а тому основна сума заборгованості складає 701 920,00 грн;

- місцевим судом не взято до уваги, що стягнення штрафу в розмірі 10% від суми заборгованості суперечить чинному законодавству, оскільки одночасне стягнення пені та штрафу за одне і те ж правопорушення суперечить ст. 61 Конституції України.

25.10.2024 через систему «Електронний суд» від Державного підприємства "Завод імені В.О.Малишева" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідно-механічний завод "КАРПАТИ" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 05.09.24 у справі № 5023/10655/11 (922/28/24) залишити без змін. Також просить провести судове засідання без участі представника позивача.

В обґрунтуванні відзиву на апеляційну скаргу, позивач вказує таке:

- факт приймання відповідачем майна підтверджується актом від 15.08.2022, підписаним обома сторонами без зауважень, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв у платне користування майно. Таким чином, з 15.08.2022 відповідач має сплачувати орендну плату за вказане майно. Крім того, 31.08.2022 та 30.09.2022 сторонами підписано акти приймання робіт, в яких не зафіксовано жодних претензій сторін;

- акт відповідача від 23.08.2022 про відсутність окремих елементів майна, складено в односторонньому порядку без участі позивача. Акт від 16.01.2023 про введення в експлуатацію майна, також складено в односторонньому порядку. Жодних викликів для підписання зазначених актів позивачем до суду не надано;

- право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань надано сторонами ч.2 та 4 ст.231 ГК України. У випадку порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачити в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується свободою договору, встановленою ст.627 ЦК України, а також приписами ст.546 ЦК України та статті 231 ГК України.

Детальних рух справи викладений у процесуальних документах.

У судове засідання від 18.11.2024 року представники сторін не з'явились, про дату час та місце проведення засідання, повідомлення належним чином.

На початку судового засідання колегією суддів встановлено, що 17.11.2024 через систему «Електронний суд» від представника апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду судової справи у зв'язку з тим, що представник відповідача знаходиться у відпустці та не може прийняти участь у засіданні.

Відповідно до норм ч.12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, оскільки визначальним є не явка представників, а достатність матеріалів справи для ухвалення рішення у справі.

Відповідно до довідки про доставку електронного листа, апелянт отримав ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 21.10.2024, якою визначались місце, дата та час проведення судового засідання - 21.10.2024.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів враховує, що явка сторін, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.10.2024, не визнавалась обов'язковою.

Ураховуючи положення статті 273 Господарського процесуального кодексу України щодо строку розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, а також те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення вищевказаного клопотання про відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому судом врахований принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також враховано положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яким передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.

За таких обставин колегія суддів вважає за доцільне відмовити в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідно-механічний завод "КАРПАТИ" про відкладення розгляду справи (вх.№14709 від 18.11.2024).

Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів встановила такі обставини спору.

03.08.2022 між Державним підприємством "Завод імені В.О Малишева" (Орендодавець) і ТОВ "Дослідно-механічний завод "Карпати" (Орендар) було укладено Договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до держаної власності №298дп.

На виконання умов Договору орендодавець передав, а орендар прийняв в платне користування нерухоме майно, що підтверджується актом приймання-передачі індивідуально визначеного рухомого майна від 15.08.2022 року, який є Додатком №1 до Договору оренди №298дп від 03.08.2012 (а.с.13).

На виконання умов Договору, а саме п.3.3 Позивачем було направлено Відповідачу рахунок - фактуру №ДП-0000945 від 03.08.2022 на суму 106 800,00 грн. разом з ПДВ (без ПДВ 89 000,00 грн.) (а.с.21).

31.08.2022 Сторонами Договору №298дп було підписано Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ДП-0001339 за серпень 2022 року на суму 59 211,98 грн разом з ПДВ.(а.с.21)

Як зазначає позивач, відповідачем було сплачено орендну плату за серпень 2022 року у повному обсязі по рахунку №ДП-0000945 від 03.08.2022. Решта сплаченої суми за цим рахунком - фактурою у розмірі 47 588,02 грн була зарахована як часткова оплата за наступний місяць - за вересень 2022 року.

30.09.2022 Сторонами також було підписано Акт здачі - приймання робіт (надання послуг) №ДП -0001455 за вересень 2022 року на суму 108 829,20 грн разом з ПДВ та надано Відповідачу рахунок - фактуру №ДП-0001222 від 30.09.2022 на суму 61 241,18 грн, у тому числі ПДВ, з урахуванням частини оплати по рахунку - фактурі №ДП-0000945 від 03.08.2022 у сумі 47 588,02 грн.

Позивач вказує, що в порушення умов Договору, відповідач не сплатив орендну плату частково у вересні 2022 року (несплачена сума 61 241,18 грн) і в повному обсязі з жовтня 2022 року по вересень 2023 року, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість у розмірі 1 446 109,92 грн, а саме:

- за вересень 2022 року у сумі 61241,18 грн;

- за жовтень 2022 року у сумі 111549,94 грн;

- за листопад 2022 року у сумі 112 330,79 грн;

- за грудень 2022 року у сумі 113 117,10 грн;

- за січень 2023 року у сумі 114 022,03 грн;

- за лютий 2023 року у сумі 114820,19 грн;

- за березень 2023 року у сумі 116 542,49 грн;

- за квітень 2023 року у сумі 116 775,58 грн;

- за травень 2023 року у сумі 117 359,45 грн;

- за червень 2023 року у сумі 118 298,33 грн;

- за липень 2023 року у сумі 117 588,54 грн;

- за серпень 2023 року у сумі 115 942,30 грн;

- вересень 2023 року у сумі 116 522,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач листом №002-16/015/3606/1 від 22.09.2023 направив відповідачу Акти здачі приймання робіт ( надання послуг) та рахунки - фактури на оплату за період з жовтня 2022 року по вересень 2023 року на загальну суму 1 446 109,92 грн, у двох примірниках. Лист з додатками відповідач отримав 29.09.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням (а.с.17), проте, як зазначає позивач, станом на час подання до суду позовної заяви, відповідачем не повернуто один підписаний примірник зазначених актів та не здійснено оплату в повному обсязі.

29.01.2024, як вказує позивач, майно за Договором оренди №298дп від 03.08.2022 відповідачем повернуто позивачу.

19.02.2024 позивачем направлено в двох екземплярах акти - здачі приймання робіт (надання послуг) та рахунки - фактури за період з жовтня 2023 року по січень 2024 року на загальну суму 466 007,00 грн, а саме:

- за жовтень 2023 року у сумі 117 454,18 грн;

- за листопад 2023 року у сумі 118 041.44 грн;

- за грудень 2023 року у сумі 118 867,74 грн;

- за січень 2024 року у сумі 111 643,64 грн;

Проте, один примірник направлених актів здачі - приймання робіт (надання послуг) за Договором №298дп відповідачем не повернуто, оплату не здійснено.

Отже, з урахуванням заяви (вх.№5928 від 04.03.2024) про збільшення розміру позовних вимог, предметом розгляду є заборгованість за Договором оренди індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності №298дп від 03.08.2023 за період з вересня 2022 року по січень 2024 року включно.

Станом на момент розгляду справи у суді першої інстанції, заборгованість відповідачем не сплачена в повному обсязі, а тому такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку та стягненню з відповідача за Договором оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності №298дп від 03.08.2023 - 1 805316,28 грн основного боргу, а також пені у розмірі 200 979,73 грн, 3% річних у розмірі 18 639,98 грн, інфляційні втрати у розмірі 35 012,93 грн та штраф у розмірі 144 610,99 грн.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає таке.

Стаття 11 Цивільного кодексу України визначає, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору найму (оренди), згідно якого та в силу ст. 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Окрім того, суд відзначає, що на вказані правовідносини поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до ч. 1 ст. 2 якого, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з вимогами частин 1, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

За приписами ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на виконання вимог вказаного договору оренди відповідачем було прийнято в строкове платне користування окреме індивідуально визначене нерухоме майно, що підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна від 15.08.2022 а саме: Стенд для закладки основи корпусу 9953-6354, інвентарний номер №142479, у кількості 1 шт., з поміткою "Майно потребує поточного ремонту", який підписано сторонами без зауважень.

На підтвердження заборгованості з орендної плати, позивачем долучено до матеріалів справи наступні акти:

- акт №ДП-0001455 здачі приймання робіт (надання послуг) - оренда обладнання за вересень 2022 становить 61241,18 грн., (з урахуванням сплаченої орендної плати за серпень 2022 року по рахунку - фактурі №ДП-0000945 від 03.08.2022, решта сплаченої суми за цим рахунком - фактурою у розмірі 47 588,02 була зарахована як часткова оплата за наступний місяць - за вересень 2022 року);

- акт №ДП-0001618 здачі приймання робіт (надання послуг) - оренда обладнання за жовтень 2022 становить 111 549,94 грн;

- акт №ДП-0001850 здачі приймання робіт (надання послуг) - оренда обладнання за листопад 2022 становить 112 330,79 грн;

- акт №ДП-0002051 здачі приймання робіт (надання послуг) - оренда обладнання за грудень 2022 становить 113117,10 грн;

- акт №ДП-0000164 здачі приймання робіт (надання послуг) - оренда обладнання за січень 2023 становить 114022,03 грн;

- акт №ДП-0000323 здачі приймання робіт (надання послуг) - оренда обладнання за лютий 2023 становить 114 820,19 грн;

- акт №ДП-0000573 здачі приймання робіт (надання послуг) - оренда обладнання за березень 2023 становить 116 542,49 грн;

- акт №ДП-0000913 здачі приймання робіт (надання послуг) - оренда обладнання за квітень 2023 становить 116 775,58 грн;

- акт №ДП-0001187 здачі приймання робіт (надання послуг) - оренда обладнання за травень 2023 становить 117359,45 грн;

- акт №ДП-0001434 здачі приймання робіт (надання послуг) - оренда обладнання за червень 2023 становить 118 298,33 грн;

- акт №ДП-0001628 здачі приймання робіт (надання послуг) - оренда обладнання за липень 2023 становить 117 588,54 грн;

- акт №ДП-0001805 здачі приймання робіт (надання послуг) - оренда обладнання за серпень 2023 становить 115942,30 грн;

- акт №ДП-0001963 здачі приймання робіт (надання послуг) - оренда обладнання за вересень 2023 становить 116 522,00 грн;

- акт №ДП-0002186 здачі приймання робіт (надання послуг) - оренда обладнання за жовтень 2023 становить 117 454,18 грн;

- акт №ДП-0002385 здачі приймання робіт (надання послуг) - оренда обладнання за листопад 2023 становить 118 041,44 грн;

- акт №ДП-0002567 здачі приймання робіт (надання послуг) - оренда обладнання за грудень 2023 становить 118 867,74 грн;

- акт №ДП-0000155 здачі приймання робіт (надання послуг) - оренда обладнання за січень 2024 становить 111 643,64 грн;

Доказів виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором оренди індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності №298дп від 03.08.2022 в сумі 1805316,28 грн за період з вересня 2022 року по січень 2024 року матеріали справи не містять.

Як слідує зі змісту апеляційної скарги у цій справі, рішення суду першої інстанції відповідачем оскаржується лише в частині стягнення суми основного боргу, а також нарахування пені та штрафу, а відтак рішення в частині нарахування 3% річних та інфляційних втрат ані позивачем, ані відповідачем не оскаржується, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України, в цій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.

У своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на п.7.1 Договору, відповідно до умов якого, Орендодавець (позивач) зобов'язується передати Орендарю Майно згідно з цим Договором за Актом приймання - передачі майна, який підписується одночасно з цим Договором, та направити до Орендаря фахівця для надання послуг з технічного супроводу монтажу Майна зі місцем його експлуатації строком на один місяць.

Як зазначає відповідач, після прибуття майна на територію відповідача останній провів огляд елементів стенда і виявив відсутність елементів стенда (п.14,15,16,19 зазначений в специфікації АДР 9953-6354), про що було складено відповідний акт (23.08.2022) та повідомив про це Орендодавця та попросив направити фахівця для надання послуг з технічного супроводу монтажу Майна та надати відсутні елементи (лист №02/829 від 26.08.2022). У зв'язку з тим, що Орендодавець (позивач) не виконав вимог договору не надавши відсутні елементи, відповідач змушений був розробити конструкторську документацію та самостійно виготовити основу стенду, про що повідомив Орендодавця та попросив направити фахівця для надання послуг з технічного супроводу монтажу Майна (лист №02/1294 від 21.12.2022). Оскільки Орендодавець (позивач) не виконав вимог договору і не направив фахівця для надання послуг з технічного супроводу монтажу Майна, відповідач був змушений здійснити введення в експлуатацію даного стенда власними силами, про що складено відповідний акт від 16.01.2023. З огляду на наведене, на думку апелянта, орендну плату слід нараховувати з дати введення в експлуатацію даного стенда.

В свою чергу, суд зазначає, що в акті приймання - передачі індивідуально визначеного рухомого майна від 15.08.2022 міститься посилання "Майно потребує поточного ремонту", крім того матеріали справи містять акт здачі - приймання робіт (надання послуг) №ДП-0001339 за серпень 2022 року на суму 59 211,98 грн, разом з ПДВ та №ДП 0001455 за вересень 2022 року на суму 108 829,20 грн, разом з ПДВ, в яких зазначено, що сторони не мають претензій одна до одної.

Крім того, матеріали справи не містять доказів направлення та отримання листів №02/829 від 26.08.2022, №02/1294 від 21.12.2022, №02/054 від 16.01.2023 на які посилається відповідач у відзиві на позов, щодо неповної комплектації Майна і направлення до нього фахівця для супроводу монтажу майна.

Акт від 23.08.2022 про відсутність окремих елементів Майна, на який посилається відповідач, складений ним в односторонньому порядку, без участі представника позивача, при тому, що 31.08.2022 та 30.09.2022 відповідачем підписано акт здачі - приймання робіт (надання послуг), в яких зазначено про відсутність у сторін претензій одна до одної.

Також, 16.01.2023 відповідачем в односторонньому порядку без участі представника позивача складено лист про введення в експлуатацію майна, доказів повідомлення про виклик представника матеріали справи не містять.

Суд окремо зазначає, що відповідач вказав датою введення стенда в експлуатацію 16.01.2023, однак у матеріалах справи відсутні докази введення стенда в експлуатацію саме на цю дату.

З огляду на це, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п.1.1 Договору Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - Стенд для закладки основи корпусу 9953-6354, інвентарний номер №142479, у кількості 1 шт., (далі - Майно), який перебуває на балансі ДП "Завод імені В.О Малишева".

Відповідно до п.1.3 Договору стан майна на момент укладання Договору (потребує/не потребує поточного і /або капітального ремонту) визначається в Акті приймання - передачі орендованого Майна (Додаток 1), що додається до цього Договору та є невід'ємною частиною Договору.

Згідно з п.3.1 Договору орендна плата перераховується Орендарем щомісячно у строк не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим на підставі рахунку та акту виконаних робіт, і спрямовується: 100% на рахунок Орендодавця. На вимогу Орендодавця Орендар зобов'язаний проводити звіряння взаєморозрахунків по орендних платежах і оформляти відповідні акти звіряння.

Відповідно п.3.2 Договору Орендна плата визначається на підставі листа-узгодження Орендаря №13/665 від 19.07.2022, що не суперечить Методиці розрахунку стартової орендної плати за державне майно, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28.04.2021 №630 (далі Методика розрахунку), і становить без ПДВ за базовий місяць оренди (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - червень 2022 року - 89 000,00 грн (згідно Додатку 3).

Згідно з п.3.3 Договору Орендар зобов'язаний протягом 10-ти календарних днів після підписання Договору внести завдаток у розмірі подвійної орендної плати, вказаної в пункті 3.2. Договору, який буде зарахований в рахунок сплати орендної плати за перший та останній місяці оренди. Після закінчення строку дії Договору здійснюється перерахування орендної плати за останній місяць з урахуванням внесеного Орендарем завдатку.

Відповідно до п.п.3.5, 3.6 Договору Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на розрахований державними органами статистики індекс інфляції попереднього місяця. У разі користування Майном протягом неповного календарного місяця (першого та /або останнього місяця оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної платила відповідний місяць пропорційно дням користування.

Згідно з п.п.3.8, 3.9. Договору Орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь Орендодавця у визначеному пунктом 3.1 Договору співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості. Зайва сума орендної плати, що надійшла Орендодавцю, підлягає заліку в рахунок подальших платежів.

Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 Договору Орендар зобов'язується прийняти відповідно до чинного законодавства Майно в користування за Актом приймання - передачі та використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього Договору. Своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату та плату за послуги з технічного супроводу монтажу Майна.

Згідно з п.7.1. Договору Орендодавець зобов'язується передати Орендарю Майно згідно з цим Договором за Актом приймання - передачі майна, який підписується одночасно з цим Договором, та направити до Орендаря фахівця для надання послуг з технічного супроводу монтажу Майна зі місцем його експлуатації строком на один місяць.

Відповідно до п.9.1.Договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та цим Договором.

За цим Договором Орендодавець вправі застосувати щодо Орендаря всі види оперативно - господарських санкцій, передбачені статтею 236 Господарського кодексу України (п.9.2 Договору).

Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затверджена постановою Державного арбітражу СРСР від 25.04.1966 року N П-7, яка наразі є чинна, визначає, що її вимоги можуть бути застосовані у всіх випадках, коли умовами договору не передбачений інший порядок приймання продукції. Отже, за відсутності у Договорі (під час обміну листами, телефонограмами) відповідних умов щодо порядку прийняття Товару за якістю, до правовідносин між Сторонами такого Договору застосовуються приписи Інструкції № П-7.

Згідно з п. 6 Інструкції П-7 приймання продукції за якістю і комплектністю проводиться на складі одержувача в такі строки: а) при іногородній поставці - не пізніше 20 днів, а швидкопсувної продукції - не пізніше 24 годин після видачі продукції органом транспорту чи надходження її на склад одержувача при доставці продукції постачальником чи при вивезенні продукції одержувачем; б) при постачанні в межах міста - не пізніше 10 днів, а швидкопсувної продукції - 24 год. після надходження продукції на склад одержувача.

Відповідно до п. 14 Інструкції П-7 приймання продукції за кількістю та якістю здійснюється у точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними та особливими умовами поставки або іншими обов'язковими для сторін правилами, а також за супровідними документами, які підтверджують якість і комплектність продукції, що постачається (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення якості, рахунок-фактура, специфікація).

Згідно з п.16 Інструкції П-7 при виявленні невідповідності якості поставленої продукції, одержувач призупиняє приймання продукції та складає акт, в якому вказується кількість оглянутої продукції та характер виявлених при прийманні дефектів. Одержувач також зобов'язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції та складання двостороннього акту представника відправника, якщо такий виклик передбачений в договорі.

Відповідно п. 9 Інструкції П-7 акт про приховані недоліки продукції має бути складено протягом 5 днів з моменту виявлення недоліків, але не пізніше чотирьох місяців з дня надходження продукції на склад отримувача, який виявив приховані недоліки, якщо інші строки не встановлені обов'язковими для сторін правилами.

Прихованими недоліками визнаються такі недоліки, які не могли бути виявлені при звичайній для даного виду продукції перевірці і виявлені тільки в процесі переробки, підготування до монтажу, в процесі монтажу, випробовування, використання і зберігання продукції (абз. 6 п. 9 Інструкції П-7).

Згідно з п. 33 Інструкції П-7 передбачено, що акт про приховані недоліки, виявлені в продукції, складається в порядку, передбаченому цією Інструкцією, якщо інше не передбачено основними та особливими умовами поставки, іншими обов'язковими правилами чи договором.

Положеннями Інструкції П-7, врегульовані два окремі випадки виявлення товару неналежної якості, а саме: коли недоліки виявлені під час приймання товару, отримувач призупиняє подальше приймання і складає акт про фактичну якість отриманого товару, а в разі, коли приховані недоліки не могли бути виявлені при звичайній перевірці, відповідний акт складається після приймання товару.

Повідомлення про виклик представника виробника (відправника) повинно бути направлено (передано) йому по телеграфу (телефону) не пізніше 24 годин, а щодо продукції, яка швидко псується - негайно після виявлення невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, тари або упаковки встановленим вимогам, якщо інші строки не встановлені, основними і особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами чи договором (п.18 Інструкції П-7).

Згідно з п. 20 Інструкції П-7 визначено, що при неявці представника виробника (відправника) за викликом одержувача (покупця) в установлений термін і у випадках, коли виклик представника виробника (відправника) з іншого міста не є обов'язковим, перевірка якості продукції проводиться представником відповідної галузевої інспекції за якістю продукції, а перевірка якості товарів - експертом бюро товарних експертиз або представником відповідної інспекції по якості.

Відповідно до п.29 Інструкції, за результатами приймання продукції за якістю та комплектністю за участю представників, зазначених у пп. 19 і 20 цієї Інструкції, складається акт про фактичну якість та комплектність отриманої продукції. Акт має бути складений у день завершення приймання продукції за якістю та комплектністю.

В цьому акті повинно бути зазначено:

а) найменування отримувача продукції та його адреса;

б) номер і дата акта, місце приймання продукції, час початку і завершення приймання продукції; у випадках, коли приймання продукції за участю представників, зазначених у пп. 19 і 20 цієї Інструкції, проводилося з порушенням встановлених термінів приймання, в акті мають бути зазначені причини затримки приймання, час їх виникнення та усунення;

в) прізвища, ініціали осіб, які брали участь у прийманні продукції за якістю та складанні акта, місце їхньої роботи, займані посади, дата і номер документа про повноваження представника на участь у перевірці продукції за якістю та комплектністю, а також зазначення про те, що ці особи ознайомлені з правилами приймання продукції за якістю;

г) найменування та адреси виробника (відправника) та постачальника;

д) дата і номер телефонограми або телеграми про виклик представника виробника (відправника) або відмітка про те, що виклик виробника (відправника) Основними та Особливими умовами постачання, іншими обов'язковими правилами або договором не передбачений;

е) номери та дати договору на постачання продукції, рахунка-фактури, транспортної накладної (коносамента) та документа, що підтверджує якість продукції;

ж) дата прибуття продукції на станцію (пристань, порт) призначення, час видачі вантажу органом транспорту, час розкриття вагона, контейнера, автофургона та інших опломбованих транспортних засобів, час доставки продукції на склад отримувача;

з) номер і дата комерційного акта (акта, виданого органом автомобільного транспорту), якщо такий акт був складений під час отримання продукції від органу транспорту;

і) умови зберігання продукції на складі отримувача до складання акта;

к) стан тари та упаковки під час огляду продукції, зміст зовнішнього маркування тари та інші дані, на підставі яких можна зробити висновок про те, у чиїй упаковці представлена продукція - виробника або відправника, дата розкриття тари та упаковки. Недоліки маркування, тари та упаковки, а також кількість продукції, до якої відноситься кожен із встановлених недоліків;

л) у разі вибіркової перевірки продукції - порядок відбору продукції для вибіркової перевірки із зазначенням підстави вибіркової перевірки (стандарт, технічні умови, Особливі умови постачання, інші обов'язкові правила та договір);

м) за чиїми пломбами (відправника або органу транспорту) відправлена та отримана продукція, справність пломб, відбитки на них; транспортне та відправне маркування місць (за документами та фактично), наявність або відсутність пакувальних ярликів, пломб на окремих місцях;

н) кількість (вага), повне найменування та перелік продукції, представленої для огляду та фактично перевіреної з виділенням забракованої продукції, що підлягає виправленню у виробника або на місці, у тому числі шляхом заміни окремих деталей, а також продукції, сорт якої не відповідає сорту, зазначеному в документі, що підтверджує її якість. Детальний опис виявлених недоліків та їх характер;

о) підстави, за якими продукція переводиться в нижчий сорт, із посиланням на стандарт, технічні умови, інші обов'язкові правила;

п) кількість некомплектної продукції та перелік відсутніх частин, вузлів і деталей і їх вартість;

р) номери стандартів, технічні умови, креслення, зразки (еталони), за якими проводилася перевірка якості продукції;

с) номер браковщика підприємства-виробника продукції, якщо на продукції такий номер зазначений;

т) чи був здійснений відбір зразків (проб) і куди вони направлені;

у) інші дані, які, на думку осіб, що брали участь у прийманні, необхідно зазначити в акті для підтвердження неналежної якості або некомплектності продукції;

ф) висновок про характер виявлених дефектів у продукції та причини їх виникнення.

Акт повинен бути підписаний усіма особами, які брали участь у перевірці якості та комплектності продукції. Особа, не згодна з змістом акта, зобов'язана підписати його із застереженням про свою незгоду та викласти свою думку. В акті перед підписом осіб, які брали участь у прийманні, має бути зазначено, що ці особи попереджені про те, що вони несуть відповідальність за підписання акта, який містить дані, що не відповідають дійсності.

Відповідно до п.40 Інструкції, претензія, що випливає з постачання продукції, яка не відповідає за якістю, комплектністю, тарою, упаковкою та маркуванням стандартам, технічним умовам, кресленням, рецептурам, зразкам (еталонам), пред'являється отримувачем (покупцем) виробнику (відправнику, постачальнику) у встановлений термін.

Апеляційний суд зазначає, що Акт про виявлення недоліків від 23.08.2022, на який посилається апелянт, був складений ним в односторонньому порядку без участі представника орендодавця. У справі немає доказів, що підтверджують виклик орендодавця для участі у складанні цього акту, що ставить під сумнів об'єктивність таких дій.

Додатково, акти здачі-приймання робіт за серпень та вересень 2022 року, які були підписані обома сторонами, підтверджують, що на той час претензій до якості або комплектності майна не висловлювалося. Це свідчить про те, що апелянт на момент підписання не мав зауважень щодо майна, і його подальші скарги виглядають сумнівними щодо їхньої своєчасності та обґрунтованості.

Акт введення майна в експлуатацію від 16.01.2023 також був складений в односторонньому порядку. У справі відсутні докази, що апелянт намагався залучити орендодавця до цього процесу або що були залучені незалежні експерти для підтвердження належного введення в експлуатацію. Матеріали справи не містять належних підтверджень щодо сповіщення орендодавця про необхідність участі у процесі введення майна.

Крім того, зазначена апелянтом дата введення майна в експлуатацію - 16.01.2023 - не підтверджується належними доказами в матеріалах справи, що підриває достовірність цих тверджень. Також суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні підтвердження направлення орендодавцю претензій, що ставить під сумнів дотримання апелянтом належного порядку повідомлення та взаємодії зі стороною позивача.

З огляду на викладене, колегія суддів встановила, що дії апелянта не відповідають вимогам, встановленим Інструкцією П-7, та умовам Договору оренди. Апелянт мав забезпечити належне складання акту за участю представника орендодавця або незалежного експерта, а також направити відповідні повідомлення у встановлений термін. Підписані акти здачі-приймання робіт без зауважень додатково послаблюють аргументацію апелянта щодо наявності недоліків або відсутності елементів майна.

Відповідно до ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), кожна сторона має довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Принцип змагальності, закріплений у ст. 2 та 13 ГПК України, передбачає, що доказування обставин справи покладається на сторони, і суд не зобов'язаний вважати доведеною обставину тільки на підставі тверджень сторони.

Верховний Суд у своїх постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17 та від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18 підкреслює, що принцип змагальності спрямований на забезпечення повноти дослідження обставин справи. Він вимагає, щоб обставини були доведені таким чином, щоб висновок про їхнє існування видавався більш вірогідним за протилежний, тобто відповідно до стандарту переваги більш вагомих доказів.

Таким чином, документи, подані апелянтом (листи та акти), не можуть вважатися належними та допустимими доказами, оскільки вони складені в односторонньому порядку та не мають правових наслідків для позивача. Відповідно до принципів змагальності та розподілу тягаря доказування, апелянт не виконав свого обов'язку щодо подання належних доказів, які б спростували позовні вимоги.

Враховуючи вищезазначене, дії апелянта не відповідають положенням Інструкції П-7 та умовам Договору оренди. Відповідно, його доводи щодо зміни умов нарахування орендної плати не знаходять належного підтвердження. Зважаючи на принципи змагальності та розподілу тягаря доказування, апелянт не довів доказів, які б підтвердити правомірність своїх його дій. Отже, висновок суду першої інстанції щодо нарахування орендної плати в сумі 1 805 316,28 грн є обґрунтованим.

Стосовно доводів апелянта, що стягнення штрафу в розмірі 10% від суми заборгованості суперечить чинному законодавству, оскільки одночасне стягнення пені та штрафу за одне і те ж правопорушення суперечить ст. 61 Конституції України та постанові Вищого господарського суду України від 29.03.2011 у справі №18/86, колегія суддів зазначає таке.

Перш за все, відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України, при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Згідно з ч.5,6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Отже, посилання лише на висновки Вищого господарського суду України є недостатнім і недоречним у сучасних умовах. Положення законодавства чітко визначають, що саме висновки Верховного Суду мають обов'язкову силу та повинні бути враховані при розгляді справ. Тому суди першої та апеляційної інстанцій зобов'язані застосовувати правові висновки Верховного Суду для забезпечення єдності судової практики та правильного застосування норм права.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктами 1, 2 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у ст. 2 цього Кодексу.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п.3.8, 3.9 Договору Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь Орендодавця у визначеному пунктом 3.1 Договору співвідношенні , відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. У разі якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Відповідно до п.9.1, 9.2 Договору, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором, сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством і цим договором.

За зазначеним договором Орендодавець вправі застосовувати щодо орендаря всі види оперативно-господарських санкцій, передбачених статтею 236 ГПК України.

Право встановити в договорі розмір і порядок нарахування штрафу та можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань надано сторонам ч.2 та ч.4 ст.231 ГК України. У випадку порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати у договорі одночасне стягнення пені і штрафу, що узгоджується свободою договору, встановленого ст.627 ЦК України, а також приписами ст.546 ЦК України та ст.231 ГК України.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст.549 ЦК України, пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст.230 ГПУ України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. Отже, у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19.

Таким чином, аргумент апелянта про те, що одночасне стягнення пені та штрафу суперечить ст. 61 Конституції України, є необґрунтованим. Як встановлює ст. 549 ЦК України, неустойка може бути виражена як штрафом, так і пенею, і обидва ці види є формами однієї категорії санкцій - неустойки. Таким чином, їх одночасне стягнення за порушення одного й того ж зобов'язання не суперечить принципу єдності відповідальності.

На підставі аналізу матеріалів справи та чинного законодавства, колегія суддів зазначає, що положення договору про можливість одночасного стягнення пені та штрафу відповідають нормам господарського законодавства та принципам свободи договору. Така домовленість між сторонами, закріплена у договорі, відповідає правовій природі господарських санкцій, визначених ст. 230 та 231 ГК України, і не порушує основних засад Конституції України.

Отже, доводи апелянта про незаконність стягнення штрафу та пені за одне правопорушення не мають підстав у законодавстві України. Застосування обох видів санкцій відповідає положенням ЦК та ГК України і узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, що забезпечує єдність та правову визначеність судової практики.

У зв'язку з цим колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідно-механічний завод "КАРПАТИ" не підлягає задоволенню з підстав викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Харківської області від 05.09.24 у справі № 5023/10655/11 (922/28/24) має бути залишене без змін.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 74, 76-79, 126, 129, 269, п.1 ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східноий апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідно-механічний завод "КАРПАТИ" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 05.09.24 у справі № 5023/10655/11 (922/28/24) залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки касаційного оскарження передбачено ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 28.11.2024

Головуючий суддя В.В. Россолов

Суддя В.С. Хачатрян

Суддя О.І. Склярук