ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
27 листопада 2024 року м. ОдесаСправа № 915/654/23
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Ярош А.І.,
суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МИКОЛАЇВГАЗ ЗБУТ"
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 07.06.2024 року, суддя в І інстанції Олейняш Е.М., повний текст якого складено 01.08.2024, в м. Миколаєві
у справі №915/654/23
за позовом: Акціонерного товариства "МЕГАБАНК" (Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ВІНСТАР")
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "МИКОЛАЇВГАЗ ЗБУТ"
про стягнення 126 493,16 грн
В травні 2024 року Акціонерне товариство "МЕГАБАНК", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ВІНСТАР" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "МИКОЛАЇВГАЗ ЗБУТ", в якій просило суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 126 493, 16 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання ТОВ "МИКОЛАЇВГАЗ ЗБУТ" умов договору про надання гарантії, укладеного між АТ "МЕГАБАНК" та ТОВ "МИКОЛАЇВГАЗ ЗБУТ" №399 від 29.10.2021, в частині своєчасної сплати комісійної винагороди у спірній сумі.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 07.06.2024 у справі №915/654/23 позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МИКОЛАЇВГАЗ ЗБУТ" на користь Акціонерного товариства "МЕГАБАНК" 126 493,16 грн заборгованості та 2 684 грн витрат по сплаті судового збору.
Вказане рішення мотивоване тим, що за договором про надання гарантії банком за період з 01.02.2022 по 02.06.2022 банком нараховано 90 246, 58 грн., а за період з 03.06.2022 по 21.07.2022 банком нараховано 36 246, 58 грн, а відповідачем проведено оплату комісійної винагороди в сумі 70 273, 98 грн, отже за відповідачем обліковується заборгованість по сплаті комісійної винагороди за період з 01.02.2022 по 21.07.2022 у розмірі 126 493, 16 грн.
Відповідачем не заперечується факт наявності заборгованості в сумі 90 246, 58 грн., проте, відповідач вважає, що зобов'язання сторін припинились шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Водночас, суд зазначив, що рішенням Господарського суду міста Києва від 10.10.2023 у справі № 910/7821/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024, відмовлено в задоволенні позову ТОВ "МИКОЛАЇВГАЗ ЗБУТ" до АТ "МЕГАБАНК" про визнання припиненим зобов'язання за договором № 399 від 29.10.2021 в розмірі 90 246, 58 грн. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заборгованість в розмірі 90 246, 58 грн. підтверджена матеріалами справи та не заперечується відповідачем, а зобов'язання за договором № 399 від 29.10.2021 в розмірі 90 246,58 грн шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог не припинилось.
Щодо заперечень відповідача проти позову в частині стягнення 36 246, 58 грн. - комісійної винагороди, нарахованої банком за період з 03.06.2022 по 21.07.2022, суд зазначив, що керуючись ст. 46, 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», саме з моменту запровадження в АТ «МЕГАБАНК» процедури ліквідації та відкликання банківської ліцензії банк не міг здійснювати банківську діяльність, в тому числі виконувати зобов'язання за договорами. Суд дійшов висновку, що запровадження тимчасової адміністрації в банку не мало наслідком припинення зобов'язань за договором банківської гарантії від 29.10.2021 № 399, а відтак і не припинився обов'язок принципала (боржника) з оплати комісійної винагороди. Враховуючи вищевикладене, нарахування банком комісійної винагороди за період з 03.06.2022 по 21.07.2022 в сумі 36 246, 58 грн. також є обґрунтованим..
22.08.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "МИКОЛАЇВГАЗ ЗБУТ", в якій останнє просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 07.06.2024 у справі №915/654/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що встановивши мету укладання Договору про надання банківської гарантії № 399 від 29.10.2021 та відсутність у Банку можливості виконувати умови даного Договору через обмеження накладені ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Судом першої інстанції не взято до уваги посилання відповідача на факт відхилення 03 червня 2022 року Оператором ГТС на інформаційній платформі номінації/реномінації ТОВ «МИКОЛАЇВГАЗ ЗБУТ» в зв'язку з недостатністю фінансового забезпечення, визначеного положеннями глави 2 розділу VІІІ Кодексу ГТС. А отже, послуга з видачі тендерної гарантії на користь ТОВ?«Оператор газотранспортної системи України» з метою забезпечення виконання Клієнтом (ТОВ?«Миколаївгаз Збут») зобов'язання перед Бенефіціаром (ТОВ?«Оператор ГТС України») за закупівлею: Договором транспортування природного газу №?1910000187 від 18.12.2019 року згідно Договору про надання гарантії №?399 від 29.10.2021 року з 03 червня 2022 року фактично не надавалась. ТОВ?«Оператор ГТС України» гарантії відхилив..
Стверджує, що ТОВ «МИКОЛАЇВГАЗ ЗБУТ», керуючись статтею 601 Цивільного кодексу України, повідомило АТ «МЕГАБАНК» про припинення свого зобов'язання з погашення заборгованості по сплаті комісійної винагороди за договором про надання гарантії №399 від 29.10.2021 за період з 01.02.2022 року по 02.06.2022 року включно в сумі 90246,58 грн. шляхом повного зарахування наступних зустрічних однорідних вимог. Після вказаного зарахування зустрічних однорідних вимог зобов'язання ТОВ «МИКОЛАЇВГАЗ ЗБУТ» перед АТ«МЕГАБАНК» щодо погашення заборгованості по сплаті комісійної винагороди за договором про надання гарантії №399 від 29.10.2021 припинені в повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення без змін з огляду на її необгрунтованість.
Колегія суддів зазначає, що за правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження). Розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що предметом розгляду у даній справі є вимога про стягнення 126 493,16 грн, то вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України та має проводитись в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МИКОЛАЇВГАЗ ЗБУТ" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 07.06.2024 у справі №915/654/23; розгляд даної апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
11.10.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ВІНСТАР" надійшла заява про заміну позивача у справі його правонаступником, в якій останнє просить залучити до участі у справі №915/654/23 Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “ВІНСТАР» (місцезнаходження: 04073, м. Київ, вул. Скляренка Семена, б. 1, оф. 2, код ЄДРПОУ 44630056) як правонаступника позивача - Акціонерного товариства “Мегабанк» (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, код ЄДРПОУ 09804119).
В обгрунтування вказаної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Гармонія Фінанс" зазначило, що 03.09.2024 року між Акціонерним товариством “МЕГАБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “ВІНСТАР» (далі - новий кредитор або ТОВ “ФК “ВІНСТАР») було укладено Договір № GL19N1126314 про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Липовенко С. М. та зареєстрований в реєстрі за № 720. Згідно умов зазначеного договору відступлення Банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до дебіторів та/або позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у Додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом - Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов'язки Боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього Договору.
Згідно Додатку № 1 до Договору № GL19N1126314 відступлення прав вимоги від 03.09.2024, а також Акту прийому-передачі до Договору № GL19N1126314 відступлення прав вимоги від 03.09.2024, які є невід'ємними частиною Договору відступлення, ТОВ “ФК “ВІНСТАР» було набуто право вимоги за договором про надання гарантії №399 від 29.10.2021, укладеним з ТОВ “МИКОЛАЇВГАЗ ЗБУТ» (рядок № 9 “Дебітор» Додатку № 1 та Акту приймання-передачі).
Таким чином, ТОВ “ФК “ВІНСТАР» набуло право грошової вимоги до ТОВ “МИКОЛАЇВГАЗ ЗБУТ» за договором про надання банківської гарантії №399 від 29.10.2021.
До вказаного клопотання було долучено копію Акту приймання-передачі до Договору про відступлення прав вимоги від 03.09.2024; копію Договору про відступлення прав вимоги від 03.09.2024; копію Додатку №1 до Договору про відступлення прав вимоги від 03.09.2024.
25.10.2024 до суду апеляційної інстанції від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ВІНСТАР" надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні з вимогою сплатити заборгованість від 25.10.2024, підписане електронним цифровим підписом з доказами надсилання на офіційну електронну адресу ТОВ “МИКОЛАЇВГАЗ ЗБУТ», а також копії платіжних інструкцій № 317 від 29.08.2024; № 316 від 28.08.2024; № 315 від 28.08.2024; № 59 від 28.08.2024; № 60 від 28.08.2024; № 57 від 23.08.2024; № 58 від 23.08.2024 на підтвердження повної оплати за Договором № GL19N1126314 про відступлення прав вимоги від 03.09.2024.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ВІНСТАР" про заміну позивача у справі його правонаступником в порядку ст.52 ГПК України задоволено; здійснено заміну позивача у справі №915/654/23 з Акціонерного товариства "Мегабанк" (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, код ЄДРПОУ 09804119) на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ВІНСТАР" (місцезнаходження: 04073, м. Київ, вул. Скляренка Семена, б. 1, оф. 2, код ЄДРПОУ 44630056).
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 29.10.2021 року між Акціонерним товариством "МЕГАБАНК" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МИКОЛАЇВГАЗ ЗБУТ" (клієнт) укладено договір про надання гарантії № 399 від 29.10.2021.
Відповідно до п. 1.1 договору банк надає клієнту послуги з видачі тендерної гарантії на користь ТОВ "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ" (далі - бенефіціар) з метою забезпечення виконання клієнтом зобов'язання перед бенефіціаром за закупівлею: Договором транспортування природного газу № 1910000187 від 18.12.2019 (далі - відповідно гарантія, зобов'язання) на наступних умовах:
Сума гарантії - 9 000 000,00 UAH (дев'ять мільйонів гривень 00 копійок);
строк дії гарантії - до 28 жовтня 2022 року включно.
Відповідно до п. 2.1.2 договору банк зобов'язується у випадку отримання від бенефіціара протягом строку дії гарантії письмової вимоги (що відповідає умовам гарантії), а також усіх документів, передбачених умовами гарантії (якщо таке подання в ній передбачено), про оплату банком зобов'язань по гарантії в зв'язку з тим, що клієнт порушив зобов'язання, здійснити платіж по гарантії на користь бенефіціара на суму, що вказана в письмовій вимозі.
Відповідно до абз. 1 п. 2.3.1 договору за надання банком послуг за цим договором клієнт зобов'язується щомісячно не пізніше останнього робочого дня місяця протягом строку дії гарантії сплачувати банку комісійну винагороду в розмірі 3,0% (три) відсотки річних із розрахунку суми гарантії, фактичної кількості днів у місяці та у році.
Відповідно до п. 2.4.1 договору клієнт має право отримувати інформацію від банку стосовно припинення гарантії чи отримання від банку письмової вимоги про оплату за гарантією.
Відповідно до п. 5.1 договору цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє до 28.10.2022 року, але не менше ніж до повного виконання сторонами усіх зобов'язань за договором.
Відповідно до п. 5.2 договору зобов'язання банку перед бенефіціаром припиняється у разі:
1) сплати суми, на яку видано гарантію, або
2) закінчення строку дії гарантії або після настання дати закінчення дії гарантії, або настання обставин (події), за яких строк дії гарантії є закінченим, у тому числі:
- відмови бенефіціара від своїх прав за гарантією шляхом повернення її оригіналу до банку шляхом подання банку письмового повідомлення про звільнення його від обов'язків за гарантією;
3) в інших випадках, передбачених законодавством.
За договором про надання гарантії банком нараховано клієнту комісійну винагороду за період з 29.10.2021 по 21.07.2022 в загальній сумі 196 767, 14 грн.
Відповідачем проведено оплату комісійної винагороди в сумі 70 273, 98 грн. за період з 29.10.2021 по 31.01.2022.
Відповідно до виписки по особовому рахунку та розрахунку заборгованості, виконаного позивачем, за відповідачем обліковується заборгованість по сплаті комісійної винагороди за період з 01.02.2022 по 21.07.2022 у розмірі 126 493, 16 грн.
02.06.2022 рішенням Правління Національного банку України № 261-рш/БТ від 02.06.2022 "Про віднесення Акціонерного товариства "МЕГАБАНК" до категорії неплатоспроможних" віднесено АТ "МЕГАБАНК" до категорії неплатоспроможних.
02.06.2022 рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 383 від 02.06.2022 "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "МЕГАБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку":
- розпочато процедуру виведення АТ "МЕГАБАНК" з ринку та запроваджено в ньому тимчасову адміністрацію строком на один місяць з 03.06.2022 по 02.07.2022 (включно);
- призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора АТ "МЕГАБАНК", визначені законом, зокрема, ст. 37-39, начальнику відділу запровадження тимчасової адміністрації управління раннього реагування департаменту дистанційного та інспекційного моніторингу діяльності банків Штогріній І. В. строком на один місяць з 03.06.2022 по 02.07.2022 (включно).
21.07.2022 рішенням Правління Національного банку України № 362-рш від 21.07.2022 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Акціонерного товариства "МЕГАБАНК" відкликано банківську ліцензію та ліквідовано АТ "МЕГАБАНК"
21.07.2022 рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 506 "Про початок процедури ліквідації АТ "МЕГАБАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку":
- припинено тимчасову адміністрацію АТ "МЕГАБАНК";
- відкликано повноваження тимчасового адміністратора;
- розпочато процедуру ліквідації АТ "МЕГАБАНК" строком на три роки з 22.07.2022 по 21.07.2025;
- призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ "МЕГАБАНК" провідному професіоналу з управління активами та ліквідації відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків Білій Ірині Володимирівні строком на три роки з 22.07.2022 по 21.07.2025 включно.
21.09.2022 та 03.10.2022 Банк листами № 1427 від 21.09.2022 та № 1766 від 03.10.2022 повідомив ТОВ "МИКОЛАЇВГАЗ ЗБУТ", що з моменту запровадження в АТ "МЕГАБАНК" процедури ліквідації та відкликання банківської ліцензії Банк не може здійснювати банківську діяльність, в тому числі виконувати зобов'язання за укладеним договором гарантії, а також повідомив про припинення зобов'язань АТ "МЕГАБАНК" за договором гарантії № 399 від 29.10.2021 з моменту запровадження процедури ліквідації, тобто з 22.07.2022 та просив сплатити заборгованість по комісійній винагороді з 01.02.2022 по 21.07.2022 включно.
Факт надіслання листів підтверджується списком згрупованих поштових відправлень, поштовою квитанцією, а також поштовим конвертом.
Відповідно до листа ТОВ "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ" без номеру та дати у відповідь на адвокатські запити від 06.01.2023, від 23.01.2023 повідомило, що банківська гарантія АТ «МЕГАБАНК» від 29.10.2021 № 406 була повернута Товариством листом від 06.10.2022 № ТОВВИХ-22-10770 на підставі листа ТОВ «Йе Енергія» від 13.07.2022 № 167-Сл-1729-0722.
Так, позивач зазначив, що за відповідачем обліковується заборгованість по сплаті комісійної винагороди за період з 01.02.2022 по 21.07.2022 у розмірі 126 493,16 грн, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.
Отже, предметом апеляційного перегляду даної справи є наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 126 493,16 грн через неналежне виконання ТОВ "МИКОЛАЇВГАЗ ЗБУТ" умов договору про надання гарантії, укладеного між АТ "МЕГАБАНК" та ТОВ "МИКОЛАЇВГАЗ ЗБУТ" №399 від 29.10.2021, в частині своєчасної сплати комісійної винагороди у спірній сумі.
Судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом частини 1 статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно статті 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань).
Приписами статті 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Положеннями статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом укладений між сторонами договір за своїм змістом та правовою природою є договором гарантії.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 200 ГК України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони.
Згідно вимог статті 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Гарант має право на оплату послуг, наданих ним боржникові (стаття 567 ЦК України).
Згідно пункту 12 Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 15.12.2004 № 639 (у редакції постанови Правління Національного банку України 25.01.2018 № 5) банки, які беруть участь у здійсненні операцій за гарантіями/контргарантіями, утримують комісійну винагороду та відшкодування витрат відповідно до умов гарантії/контргарантії та/або на підставі договору про надання гарантії/контргарантії або іншого відповідного договору, у якому передбачені умови утримання комісійної винагороди та відшкодування витрат.
Відповідно до вимог статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).
Місцевим господарським судом встановлено, що умовами пункту 2.3.1. договору сторони погодили, що за надання банком послуг за цим договором клієнт зобов'язується щомісячно не пізніше останнього робочого дня місяця протягом строку дії гарантії сплачувати банку комісійну винагороду в розмірі 3,0% (три) відсотки річних із розрахунку суми гарантії, фактичної кількості днів у місяці та у році.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, в силу положень ст. 567 ЦК України та умов п. 2.3.1 договору відповідач (боржник, принципал) зобов'язаний сплачувати комісійну винагороду у порядку та строки, встановлені умовами договору.
Як вбачається з матеріалів справи, за договором про надання гарантії банком нараховано відповідачу комісійну винагороду за період з 29.10.2021 по 21.07.2022 в загальній сумі 196 767,14 грн., а відповідачем проведено оплату комісійної винагороди в сумі 70 273, 98 грн за період з 29.10.2021 по 31.01.2022.
Отже, за відповідачем обліковується заборгованість по сплаті комісійної винагороди за період з 01.02.2022 по 21.07.2022 у розмірі 126 493, 16 грн.
Так, як вірно встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, за період з 01.02.2022 по 02.06.2022 банком нараховано 90 246, 58 грн., а за період з 03.06.2022 по 21.07.2022 банком нараховано 36 246,58 грн.
В апеляційній скарзі скаржник заперечує проти позову в частині стягнення 36 246, 58 грн - комісійної винагороди, нарахованої банком за період з 03.06.2022 по 21.07.2022, посилаючись на те, що 02.06.2022 Національним банком України прийнято рішення про визнання позивача неплатоспроможним, що свідчить про неможливість виконання банком зобов'язань по гарантії з цієї дати.
Місцевим господарським судом встановлено, що 02.06.2022 Правлінням Національного банку України прийнято рішення №261-рш/БТ "Про віднесення Акціонерного товариства включно по "Мегабанк" до категорії неплатоспроможних".
21.07.2022 Правлінням Національного банку України прийнято рішення №362-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Акціонерного товариства "Мегабанк".
Надаючи оцінку наведеним обставинам щодо періоду нарахування відповідачу плати з комісійної винагороди колегією суддів враховано наступне.
Частиною другою статті 6 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що особливості правового статусу, порядку створення, діяльності, реорганізації та ліквідації банків визначаються цим Законом та Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Відповідно до приписів статті 76 Закону України "Про банки та банківську діяльність" Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних:
1) повідомляє про це рішення банк, учасників банку та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та особам, які провадять клірингову діяльність;
2) оприлюднює повний текст рішення з обґрунтуванням його прийняття на сторінках офіційного інтернет-представництва Національного банку України з урахуванням вимог Закону України "Про захист персональних даних" та надає для опублікування в газеті "Голос України" або "Урядовий кур'єр" інформацію про оприлюднення повного тексту рішення. З дня оприлюднення повного тексту рішення на сторінках офіційного інтернет-представництва Національного банку України банк, учасники банку, вкладники, інші кредитори та контрагенти банку вважаються повідомленими про прийняте Національним банком України рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
Розпочата процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку не може бути зупинена/припинена, у тому числі в разі визнання протиправними (незаконними) та скасування індивідуальних актів Національного банку України та/або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що були підставою для її початку.
Згідно частини 3 статті 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.
Приписами частини 4 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що початок тимчасової адміністрації або будь-які дії, що вживаються Фондом на виконання плану врегулювання, не є підставою для припинення, розірвання або невиконання договорів про надання послуг (виконання робіт), які забезпечують операційну та господарську діяльність банку, зокрема договорів з платіжними організаціями платіжних систем, про надання клірингових, розрахункових послуг, про оренду рухомого та нерухомого майна, про надання комунальних послуг, послуг зв'язку, охорони тощо.
Згідно підпункту 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.
Положеннями статті 77 Закону України "Про банки та банківську діяльність" визначено, що банк може бути ліквідований, зокрема, у разі відкликання Національним банком України банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку:
1) повідомляє про це банк, учасників банку та надсилає рішення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та особам, які провадять клірингову діяльність;
2) оприлюднює повний текст рішення з обґрунтуванням його прийняття на сторінках офіційного інтернет-представництва Національного банку України з урахуванням вимог Закону України "Про захист персональних даних" та надає для опублікування в газеті "Голос України" або "Урядовий кур'єр" інформацію про оприлюднення повного тексту рішення. З дня оприлюднення повного тексту рішення на сторінках офіційного інтернет-представництва Національного банку України банк, учасники банку, вкладники, інші кредитори та контрагенти банку вважаються повідомленими про прийняте Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Розпочата процедура ліквідації банку не може бути зупинена/припинена, у тому числі в разі визнання протиправними (незаконними) та скасування індивідуальних актів Національного банку України та/або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що були підставою для її початку.
Згідно статті 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність" відкликання банківської ліцензії - виключення Національним банком України з Державного реєстру банків запису про право юридичної особи або філії іноземного банку на здійснення банківської діяльності.
Положеннями пункту 6 частини першої статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Відповідно до пунктів 2-3, пункту 4-1 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури ліквідації банку:
- банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;
- строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав;
- нарахування відсотків, комісійних, штрафів, інших очікуваних доходів за активними операціями банку може припинятися у терміни, визначені договорами з клієнтами банку у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси.
Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.
З аналізу наведених законодавчих норм вбачається, що рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початок тимчасової адміністрації не є підставою для припинення, розірвання або невиконання договорів про надання послуг (виконання робіт), які забезпечують операційну діяльність банку.
Натомість, саме з дня відкликання Національним банком України банківської ліцензії та початку процедури ліквідації банку, банк не має права здійснювати банківську діяльність з надання фінансових послуг, у тому числі за спірним договором про надання гарантії.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з дня прийняття Правлінням Національного банку України рішення № 362-рш від 21.07.2022 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Акціонерного товариства "Мегабанк", позивач втратив можливість здійснювати банківську діяльність, зокрема, і в частині виконання зобов'язань за договором від 29.10.2021 № 399 між позивачем та відповідачем про надання гарантії.
Відповідно до приписів статті 568 ЦК України зобов'язання гаранта перед кредитором припиняється у разі:
1) сплати кредиторові суми, на яку видано гарантію;
2) закінчення строку дії гарантії;
3) відмови кредитора від своїх прав за гарантією шляхом повернення її гарантові або шляхом подання гаранту письмової заяви про звільнення його від обов'язків за гарантією. Гарант, якому стало відомо про припинення гарантії, повинен негайно повідомити про це боржника.
Положеннями пункту 5.2. договору про надання гарантії сторони погодили, що зобов'язання банку перед бенефеціаром припиняється у разі: 1) сплати суми, на яку видано гарантію; або 2) закінчення строку дії гарантії або після настання дати закінчення дії гарантії, або настання обставин (події), за яких строк дії гарантії є закінченим, у тому числі: - відмови бенефеціара від своїх прав за гарантією шляхом повернення її оригіналу до банку або шляхом подання банку письмового повідомлення про звільнення його від обов'язків за гарантією; 3) в інших випадках, передбачених законодавством.
Згідно пунктів 42, 44 Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 15.12.2004 №639 (у редакції постанови Правління Національного банку України 25.01.2018 №5) гарантія припиняється, якщо від бенефіціара або банку бенефіціара, або іншого банку надійшло повідомлення про згоду бенефіціара на дострокове припинення гарантії.
Зобов'язання банку-гаранта перед бенефіціаром припиняється в разі:
1) сплати суми, на яку видано гарантію; або
2) закінчення строку дії гарантії або після настання дати закінчення дії гарантії, або настання обставин (події), за яких строк дії гарантії є закінченим, у тому числі:
-відмови бенефіціара від своїх прав за гарантією шляхом повернення її оригіналу до банку-гаранта або шляхом подання банку-гаранту письмового повідомлення про звільнення його від обов'язків за гарантією; або
-представлення банку-гаранту повідомлення принципала, що підтверджується відповідною інформацією на сторінці офіційного інтернет-представництва центрального органу виконавчої влади, що реалізовує державну політику у сфері публічних закупівель або авторизованих електронних майданчиках під час публічних закупівель, про:
-укладення договору про закупівлю з учасником, що став переможцем тендера; або
-ненадання або відкликання принципалом тендерної пропозиції до закінчення строку її подання; або
-закінчення процедури закупівлі в разі неукладення договору про закупівлю з жодним із учасників, які подали тендерні пропозиції, або, якщо торги не відбулися, або принципал не взяв участі в закупівлі; або
3) в інших випадках, передбачених законодавством.
З огляду на викладене, місцевий господарський суд правомірно прийшов до висновку про відхилення доводів відповідача, що строк дії гарантії АТ "Мегабанк" закінчився 02.06.2022, адже саме з дня відкликання Національним банком України банківської ліцензії та початку процедури ліквідації банку, що в даному випадку було здійснено рішенням Правління Національного банку України № 362-рш від 21.07.2022, банк не має права здійснювати банківську діяльність з надання фінансових послуг, у тому числі за спірним договором про надання гарантії, тобто саме з 21.07.2022 припинені зобов'язання сторін.
Судова колегія зауважує, що положення ст.. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не передбачено припинення нарахування комісійної винагороди за Договором гарантії з моменту введення тимчасової адміністрації, а тому таке зобов'язання перед банком не припинилось та підлягає виконанню.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що обґрунтованим до нарахування є заборгованість по комісійній винагороді за користування гарантією є період з 03.06.2022 по 21.07.2022 в сумі 36 246, 58 грн.
Щодо доводів скаржника, що у зв'язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог зобов'язання ТОВ «МИКОЛАЇВГАЗ ЗБУТ» перед АТ«МЕГАБАНК» щодо погашення заборгованості по сплаті комісійної винагороди за договором про надання гарантії №399 від 29.10.2021 припинені в повному обсязі, судова колегія вказує таке.
Так, в апеляційній скарзі скаржником не заперечується факт наявності заборгованості в сумі 90 246, 58 грн., проте, відповідач вважає, що зобов'язання сторін припинились шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що 15.03.2023 між ТОВ "МИКОЛАЇВГАЗ ЗБУТ" (новий кредитор) та ТОВ "ЙЕ ЕНЕРГІЯ" (первісний кредитор) укладено договір № 12А167-26-23 про відступлення права вимоги.
Відповідно до п. 1.2 договору про відступлення права вимоги новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від Акціонерного товариства «Мегабанк» виконання визначеного в основному договорі зобов'язання з повернення грошових коштів (вкладу) в розмірі 90 246, 58 грн.
Відповідно до п. 1.4 договору право вимоги, що відступається за цим договором, переходить до нового кредитора з моменту укладення цього договору. Додаткового оформлення відступлення права вимоги не вимагається. Після переходу права вимоги до нового кредитора останній стає кредитором по відношенню до боржника та набуває відповідне право вимоги.
28.03.2023 ТОВ «Миколаївгаз Збут» направило на адресу АТ «Мегабанк» повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні № 547007-СЛ-1879-0323, зазначивши, що ТОВ «Миколаївгаз Збут» є новим кредитором за зобов'язанням АТ «Мегабанк» повернути грошові кошти (вклад) в розмірі 90 246, 58 грн за договором № 59/2021 банківського строкового вкладу юридичної особи (з виплатою процентів щомісяця) від 24.09.2021.
28.03.2023 ТОВ «Миколаївгаз Збут» направило на адресу АТ «Мегабанк» заяву про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог № 547007-СЛ-1880-0323.
У заяві про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог № 547007-СЛ-1880-0323 від 28.03.2023 ТОВ «Миколаївгаз Збут» зазначило, що має перед АТ «Мегабанк» невиконане грошове зобов'язання з погашення заборгованості по сплаті комісійної винагороди за договором про надання гарантії № 399 від 29.10.2021 р. за період з 01.02.2022 по 02.06.2022 включно в сумі 90 246, 58 грн. в свою чергу, АТ «Мегабанк» має перед ТОВ «Миколаївгаз Збут» невиконане грошове зобов'язання з повернення грошових коштів в розмірі 90 246, 58 грн., яке виникло на підставі договору № 59/2021 банківського строкового вкладу юридичної особи (з виплатою процентів щомісяця) від 24.09.2021, та право вимоги щодо виконання якого відступлене ТОВ «ЙЕ Енергія» на користь ТОВ «Миколаївгаз Збут» на підставі договору про відступлення права вимоги від 15.03.2023. Вимоги ТОВ «Миколаївгаз Збут» та АТ «Мегабанк» щодо виконання зазначених вище зобов'язань є зустрічними, однорідними, строк виконання яких настав, відповідно є такими, зарахування яких допускається законодавством України.
Разом з цим, Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.10.2023 у справі № 910/7821/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024, у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївгаз Збут" про визнання припиненим зобов'язання за договором № 399 від 29.10.2021 в розмірі 90 246, 58 грн. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог відмовлено повністю.
За висновками суду апеляційної інстанції у справі №910/7821/23, відповідно до рішення Правління Національного банку України з 22 липня 2022 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб розпочав ліквідацію Акціонерного товариства «Мегабанк» строком на три роки з 22 липня 2022 року до 21 липня 2025 року включно, припинення зобов'язання за договором про надання гарантії № 399 від 29.10.2021р., укладеним між Акціонерним товариством "Мегабанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївгаз Збут", шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог є недопустимим у відповідності до вимог ст. 602 ЦК України та п. 8 ч. 2 ст.46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Доводи скаржника про те, що постанови правління Правління Національного банку України про віднесення Акціонерного товариства «Мегабанк» до категорії неплатоспроможних та ліквідацію Акціонерного товариства «Мегабанк» скасовано в судовому порядку, відтак відсутні правові підстави для застосування ст. 602 ЦК України, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки розпочата процедура ліквідації Акціонерного товариства "Мегабанк" не була зупинена/припинена із скасуванням вказаного вище акту Національного банку України, а отже обмеження (правові наслідки початку процедури ліквідації банку) не припинили своєї дії та розповсюджуються на спірні правовідносини сторін, а отже, зарахування зустрічних однорідних вимог позивача та відповідача на підставі заяви № 547007-СЛ-1880-0323 від 28.03.2023 р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївгаз Збут» є недопустимим. Враховуючи викладене, вимога позивача про визнання припиненими зобов'язання за договором про надання гарантії № 399 від 29.10.2021 р., укладеного між Акціонерним «Мегабанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївгаз Збут», в розмірі 90 246,58 грн шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Судова колегія зазначає, що наведені обставини не підлягають доказуванню в силу положень ч.4 ст.75 ГПК України.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що заборгованість в розмірі 90 246,58 грн підтверджена матеріалами справи та не заперечується відповідачем, а зобов'язання за договором № 399 від 29.10.2021 в розмірі 90 246,58 грн шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог не припинилось, отже підлягають задоволенню позовні вимоги і в цій частині.
Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача 126 493, 16 грн - комісійної винагороди є обґрунтованими, підставними та підлягають задоволенню.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного у справі судового рішення, оскільки їм вже було надано належну оцінку судом першої інстанції, вони не спростовують зроблених судом висновків про наявність підстав для часткового стягнення з відповідача суми пені.
Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням того, що наведені в апеляційній скарзі порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Миколаївської області від 07.06.2024 у справі №915/654/23.
За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "МИКОЛАЇВГАЗ ЗБУТ" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 07.06.2024 у справі №915/654/23 задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі залишається без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1 ч.1 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МИКОЛАЇВГАЗ ЗБУТ" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 07.06.2024 у справі №915/654/23 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Миколаївської області від 07.06.2024 у справі №915/654/23 залишити без змін.
Постанова в порядку статті 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.І. Ярош
Судді: Г.І. Діброва
Н.М. Принцевська