Номер провадження 22-ц/821/1495/24Головуючий по 1 інстанції
Справа №691/185/24 Категорія: 304090200 Синиця Л. П.
Доповідач в апеляційній інстанції
Гончар Н. І.
29 листопада 2024 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.
учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика»;
відповідач: ОСОБА_1 ;
особа, яка подає апеляційну скаргу - ОСОБА_1 ;
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 20 травня 2024 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «Бізнес позика» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08 серпня 2023 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 460384-КС-003 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до п. 2 договору кредиту, ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 10 000 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.
Проте ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, кредитні кошти та відсотки не сплачує, у зв'язку з чим, станом на 12 лютого 2024 року утворилась заборгованість у розмірі 43436,38 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 10 000 грн, суми прострочених платежів по процентах в розмірі 31936,38 грн. та 1500,00 грн - комісія.
На підставі викладеного ТОВ «Бізнес Позика» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором № 460384-КС-003 про надання кредиту від 08.08. 2023 року у розмірі 43436,38 грн. та судові витрати у справі.
Рішенням Городищенським районного суду Черкаської області від 20 травня 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість на користь ТОВ «Бізнес Позика», заборгованість за договором № 460384-КС-003 про надання кредиту від 08.08.2023 року в розмірі 43436,38 грн., яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 10000,00 грн., суми прострочених платежів по процентах 31936,38 грн., комісії - 1500,00 грн. Вирішено питання про судові витрати.
Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «Бізнес Позика» суд першої інстанції виходив з того, що Договір № 460384-КС-003 про надання кредиту від 08.08.2023 року, який підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», є укладеним з ТОВ «Бізнес Позика», оскільки без здійснення входу на сайт кредитора за допомогою логіну та пароля до особистого кабінету, внесення своїх персональних даних, номера телефону, досягнення згоди щодо усіх істотних умов правочину, договір між сторонами не був би укладений.
ТОВ «Бізнес Позика» (позивач) виконало умови Договору № 460384-КС-003 від 08 серпня 2023 року про надання кредиту та перерахував 10 000,00 грн. на банківську картку, власником якої є відповідач ОСОБА_1 при оформленні даного договору.
В матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження того, що станом на день ухвалення рішення суду відповідач хоча б частково повернула означений борг.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 20 травня 2024 року.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, суд не повно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.
Так, 08.08.2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Бізнес Позика» було укладено Договір позики 460384-КС-003.
Звертає увагу на те, що надана копія Договору не містить підпису відповідача. Не надано доказів перерахування кредитних коштів на рахунок ОСОБА_1 . Крім того, графік платежів та паспорт споживчого кредиту не містить підпису відповідача.
Позивачем не надані суду докази на обґрунтування того, що ОСОБА_1 була ознайомлена з умовами наданого кредиту та взагалі отримувала кредитні кошти.
Також позивачем не надано пояснень щодо суми заборгованості за вказаним договором у сумі 43436,38 грн., а саме не надано пояснення щодо нарахування заборгованості за відсотками. Іншого належного розрахунку, який би узгоджувався із матеріалами справи, умовами договору, позивачем не надано, хоча в цій частині саме на ньому лежить процесуальний обов'язок доказування.
Позивачем не надано первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту та його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, та ін.), тому не має підстав вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем, а також суми відсотків, зазначені в розрахунку та довідці є правильними.
Доведеність наявної суми заборгованості за кредитним договором є обов'язком позивача, який він не виконав, оскільки не довів належними та допустимими доказами її розмір.
Крім того, розмір нарахованих відсотків та пені, значно перевищує розмір заборгованості за кредитом, що суперечить діючим нормам законодавства.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Бізнес Позика» про стягнення заборгованості з відповідача, суд першої інстанції виходив з того, що Товариство виконало умови Договору № 460384-КС-003 від 08 серпня 2023 року про надання кредиту та перерахувало 10 000,00 грн. на банківську картку, власником якої є відповідач ОСОБА_1 при оформленні даного договору. Відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов'язання за кредитним договором і станом на 12.02.2024 утворилась заборгованість в розмірі 43 436,38 грн., з яких: 10 000,00 грн. - прострочений кредит; 31 936,38 грн. - прострочені проценти; 1 500 грн. - комісія, які позивач просить стягнути та доводить умовами договору, розрахунком заборгованості.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що08.08.2023 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір № 460384-КС-003 про надання кредиту, за яким кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 10 000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика» (а.с. 12-16).
Відповідно до п. 2.3 2.5 договору, строк, на який надається кредит: 24 тижні. Процентна ставка за кредитом: в день 1.15288411 фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) договору. Комісія за надання кредиту: 1 500,00 грн. Розмір комісії залишається незмінним протягом усього строку (терміну) договору. Дата видачі кредиту: 08.08.2023 року. Дата повернення кредиту 23.01.2024 року (п. 2.10, 2.11 договору).
Договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Таким чином, підписавши вказаний договір, відповідач добровільно погодилася на визначені у ньому умови кредитування, взявши на себе відповідні зобов'язання.
Відповідно до інформаційної довідки № 138/02 від 12.02.2024 року ТОВ «Платежі Онлайн» повідомило, що на сайті Торговця через платіжний сервіс «Platon» була проведена успішна транзакція. Юридична особа торговця: ТОВ БІЗПОЗИКА. Тип транзакції: видача. Перерахування коштів ОСОБА_1 згідно договору № 460384-КС-003 від 08.08.2023 року в сумі 10000,00 грн. (а.с. 30).
ОСОБА_1 не виконала свої зобов'язання за вказаним договором, у зв'язку з чим у неї виникла заборгованість, яка відповідно до наданого ТОВ «Бізнес Позика» розрахунку станом на 12.02.2024 року склала 43436,38 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту - 10 000,00 грн., по відсотках - 31936,38 грн., по комісії - 1 500,00 грн.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно з частиною 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не заперечувала укладення нею договору № 460384-КС-003 про надання кредиту від 08.08.2023 року з ТОВ «Бізнес Позика», до відзиву на позов не надала жодних доказів на підтвердження виконання нею зобов'язань за договором, або на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості.
Із наданих сторонами доказів вбачається, що боржником не було здійснено жодного платежу за договором № 460384-КС-003 про надання кредиту, чим порушено зобов'язання встановлені договором, що призвело до подорожчання кредиту, оскільки відсоткова ставка в розмірі 1.15288411 % нараховувалась за кожен день користування кредитом на залишок заборгованості, відповідно до п. 2 договору.
При цьому згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що проценти за користування кредитом за відсотковою ставкою в розмірі 1.15288411 % нараховані позивачем чітко в межах строку дії договору (24 тижні), а саме з 08.08.2023 року по 23.01.2024 року включно. Загальна сума нарахованих відсотків становить 31936,38 грн., і зазначена сума після закінчення строку дії договору (23.01.2024 року) не змінювалася.
Нарахування відсотків позивачем правомірно здійснювалось відповідно до п. 2 договору. Протягом строку кредитування, плата за користування кредитом нараховувалась на залишок заборгованості по кредиту, розмір якої був більшим, ніж зазначено у графіку платежів, з огляду на неналежне виконання зобов'язань відповідачем.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження №61-4202сво22).
Таким чином, виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст. 1,ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз'яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року по справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.
Спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).
Отже, після закінчення строку кредитування ОСОБА_1 не повернула кредитні кошти та не сплатила нараховані проценти, комісію внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 43436,38 грн.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 не виконала зобов'язання за кредитним договором, а тому з неї на користь ТОВ «Бізнес Позика» слід стягнути вказану заборгованість.
Посилання ОСОБА_1 на недоведеність укладення сторонами кредитного договору та одержання нею кредитних коштів суперечать фактичним обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача 43436,38 грн. заборгованості за кредитним договором.
Суд першої інстанції правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права є необґрунтованими.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи скарги цього висновку не спростували, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 20 травня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, визначених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Судді