Справа № 552/4476/24 Номер провадження 33/814/1096/24Головуючий у 1-й інстанції Айдаєв Р. З. Доповідач ап. інст. Захожай О. І.
29 листопада 2024 року м. Полтава
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Захожай О.І.
при секретарі - Пархоменко Ю.І.
за участю:
захисника-адвоката-Гудзь Л.Г.
представника потерпілого- ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава в режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника-адвоката Гудзь Л.Г. в інтересах особи, відносно якої складено протокол ОСОБА_2 на постанову судді Київського районного суду м.Полтава від 12 вересня 2024 року,-
встановив:
Цією постановою
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП не встановлено,
визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 122-4 КУпАП, та у відповідності до вимог ст.36 КУпАП накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 грн. Стягнуто із ОСОБА_2 судовий збір на користь держави у розмірі 605,60 грн.
Згідно з постановою суду, 04.07.2024 об 11 год 44 хв в м. Полтава водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Audi Q5, д.н.з. НОМЕР_1 рухалася по вул. Соборності від вул. Ляхова в напрямку вул. Генерала Духова та поблизу будинку № 50 по вул. Соборності не врахувала дорожньої обстановки, не дотрималася безпечного бокового інтервалу та допустила зіткнення з транспортним засобом Nissan Maxima, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався в попутному напрямку. В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Крім того, 04.07.2024 об 11 год 44 хв в м. Полтава водій ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом Audi Q5, д.н.з. НОМЕР_1 , будучи причетною до дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за адресою вул. Соборності, буд. 50, не зупинилася і не залишилася на місці події, а залишила місце дорожньо-транспортної пригоди до якої причетна, тим самим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП.
В апеляційній скарзі адвокат Гудзь Л.Г. просить скасувати постанову Київського районного суду м.Полтави від 12.09.2024 та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4, ст.124 КУпАП.
Вказує, що належні докази скоєння правопорушення відсутні, а протоколи про адміністративні правопорушення складено виключно зі слів ОСОБА_3 .
Зазначає, що ОСОБА_2 вину не визнає, місце пригоди не залишала.
Правопорушник ОСОБА_2 та потерпілий ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду в судове засідання не з'явились, про поважність причин неявки суду не повідомляли.
Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Згідно ст.294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з положеннями ст.ст.245,252,280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому положеннями статті 251 КупАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими/ в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно вимог ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Апеляційний суд вважає, що наведених вимог закону місцевим судом дотримано у повному обсязі.
Як убачається з оскаржуваної постанови місцевий суд в повному обсязі виконав вимоги ст.280 КУпАП, всебічно дослідив матеріали справи та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні нею адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.124, 122-4 КУпАП, пославшись у своїй постанові на досліджені під час судового розгляду належні та допустимі докази, зокрема, на: протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №713116 від 04.07.2024 (а.с.1), протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №713115 від 04.07.2024 (а.с.2), схему місця ДТП, яка сталася 04.07.2024 об 11 год 44 хв м. Полтава, вул. Соборності, буд. 50 (а.с. 3), письмові пояснення ОСОБА_3 (а.с. 4, 5), письмові пояснення ОСОБА_2 (а.с. 6).
Крім того, судом апеляційної інстанції були переглянуті відеозаписи, які долучені до матеріалів справи (а.с.60,61) та з яких вбачається наявність пошкоджень у транспортного засобу Nissan Maxima, д.н.з. НОМЕР_2 та транспортного засобу Audi Q5, д.н.з. НОМЕР_1 , які характерні для дорожньо-транспортної пригоди за участі вказаних автомобілів. Також на відеозаписі зафіксовано, що водій ОСОБА_2 , перебуваючи у транспортному засобі Audi Q5, д.н.з. якого вже був змінений на НОМЕР_3 , не зважаючи на повідомлення потерпілого ОСОБА_4 про причетність до дорожньо-транспортної пригоди, необхідність дочекатись працівників поліції, безпідставно намагалася залишити місце тимчасової стоянки, уникаючи при цьому будь-якого спілкування по суті повідомлених відомостей та при цьому намагалася здійснити наїзд на потерпілого, який в цей момент вів відеозйомку автомобіля ОСОБА_2 .
Згідно загальних положень, що містяться у п.1.1 Правил дорожнього руху України (далі- ПДР), ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до п.2.10 а ПДР у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
З огляду на вищенаведене суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи апеляційної скарги сторони захисту про відсутність вини ОСОБА_2 у вчиненні даних адміністративних правопорушень, оскільки виходячи зі змісту вищезазначених положень Правил дорожнього руху України, саме на водієві лежить обов'язок щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, який під час руху транспортного засобу заднім ходом не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху та у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди зобов'язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Окрім того, стаття 17 Закону України № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, а стаття 18 цього Закону визначає порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.
При розгляді даної справи апеляційний суд враховує рішення ЄСПЛ у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, у якому Суд зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Натомість, фактичні обставини, встановлені судом першої інстанції, та матеріали справи свідчать про те, що водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Audi Q5, д.н.з. НОМЕР_1 , не дотрималася безпечного бокового інтервалу та допустила зіткнення з транспортним засобом Nissan Maxima, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався в попутному напрямку, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, після чого залишила місце ДТП.
Отже, аналіз досліджених під час судового розгляду та перевірених апеляційним судом доказів у їх сукупності дають підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_2 у порушенні правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів та залишенні місця дорожньо-транспортної пригоди при обставинах встановлених постановою судді Київського районного суду м.Полтави від 12 вересня 2024 року, чим порушила вимоги п.п. 2.10 а, 12.1, 13.1 ПДР України, тобто вчинила адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст.124, 122-4 КУпАП.
У свою чергу апелянтами в поданій апеляційній скарзі не наведено жодних переконливих аргументів на спростування висновків місцевого суду про наявність належних та допустимих доказів винуватості ОСОБА_2 у вчиненні вказаних адміністративних правопорушень.
Не заслуговують на увагу апеляційного суду і твердження апелянта про те, що схема місця ДТП не відповідає вимогам п.4 Розділу ХІ Інструкції, а саме в схемі не зазначено де знаходився автомобіль Audi Q5, д.н.з. НОМЕР_4 , оскільки вказаний транспортний засіб, в порушення вимог ПДР під керуванням ОСОБА_2 залишив місце дорожньо-транспортної пригоди.
Певні неточності, які містить схема місця ДТП, не є підставою для визнання її недопустимим та неналежним доказом у розумінні ст.251 КУпАП, з огляду на те, що вони не є істотними і не впливають на встановлені судом першої інстанції обставини вчинення ДТП та висновок суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 122-4 КУпАП.
Всі інші доводи апеляційної скарги судом апеляційної інстанції оцінюються критично, оскільки наявними в матеріалах справи доказами не підтверджуються, мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_2 від відповідальності за вчинені адміністративні правопорушення.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.
Таким чином, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, дотримуючись принципу неупередженості та об'єктивності, з дотриманням вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, дав належну оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності та дійшов обґрунтованих висновків про доведеність вини ОСОБА_2 «поза будь-яким розумним сумнівом» у вчиненні нею адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.124,122-4 КУпАП, а тому підстав для закриття провадження у справі, визначених п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, на чому наполягають апелянти, суд апеляційної інстанції не вбачає.
Відповідно до положень ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Апеляційний суд вважає, що суддею місцевого суду при постановленні рішення про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.ст. 124,122-4 КУпАП та при накладенні на винну особу адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3 400 грн., у повній мірі враховані загальні принципи та правила накладення стягнення, передбачені ст.23 та ст.ст.33-36 КУпАП.
За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції, відповідно до ч.8 ст.294 КУпАП, має право:
1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;
2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;
3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;
4) змінити постанову.
Підсумовуючи вищенаведене апеляційний суд дійшов висновків, що доводи апеляційної скарги захисника Гудзь Л.Г. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, а постанова судді Київського районного суду м.Полтави від 12 вересня 2024 року є законною, обґрунтованою та належним чином мотивованою, підстав для її зміни або скасування не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу адвоката Гудзь Л.Г. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову судді Київського районного суду м.Полтави від 12 вересня 2024 року, про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.ст. 124,122-4 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
СУДДЯ О.І. Захожай