Дата документу 28.11.2024
Справа № 334/7359/24
Провадження № 3/334/3334/24
28 листопада 2024 року суддя Ленінського районного суду міста Запоріжжя Фетісов М.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
за ч. 1 ст. 89 КУпАП,
за участю захисника адвоката Железняк Л.В.,
встановив:
відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 29.08.2024 серії ВАД № 220632, 29.08.2024р о 16.30 у АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_1 вчинила жорстке поводження з тваринами (собаки та коти) у кількості приблизно 20 (двадцять) штук, а саме: утримувалися в неналежних умовах, не доглядалися та не годувалися, що спричинило їх мучення, чим порушила ст. 18 ЗУ «Про захист тварин від жорстокого поводження», чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 89 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася. Про розгляд справи повідомлялася належним чином. З заявою про відкладення розгляду справи не зверталася.
Захисник адвокат Железняк Л.В. в судовому засіданні наполягала на відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, оскільки матеріалами справи не підтверджується факт жорстокого поводження останньою з тваринами. ОСОБА_1 дбає про тварин, годує їх, робить щеплення, лікує та вигулює ї уночі, оскільки має неприязнені віднсини з сусідами з приводу утримання тварин..
До протоколу про адміністративне правопорушення додані: протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію; протокол огляду місця події; рапорт поліцейського; письмові пояснення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ; фототаблиця медичних документів, ветеринарно-санітарних паспортів, харчування для тварин; фототаблиця з місця події; відеозапис з місця події, а також письмові документи, пожані захисником.
Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Так відповідно до положень ст. 252, 254, 255, 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП. У ньому, крім іншого, зазначається нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.
Згідно зі ст. 10, 11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків; адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення. Склад адміністративного правопорушення - це сукупність встановлених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак, що характеризують діяння як адміністративне правопорушення (проступок). До складу адміністративного правопорушення входять ознаки, які характеризують об'єкт, об'єктивну і суб'єктивну сторони та суб'єкта правопорушення.
У своїх рішеннях, в тому числі і проти України, ЄСПЛ неодноразово наголошував на необхідності суворого дотримання процедури притягнення особи до відповідальності (як кримінальної, так і адміністративної).
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Пункт 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і відповідна практика ЄСПЛ вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, так як обов'язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного.
Деталі обвинувачення мають дуже суттєве значення, а його неконкретність розглядається ЄСПЛ як порушення права на захист (справа «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року).
Особа вважається невинуватою до тих пір, поки її вина не буде доказана у встановленому законом порядку. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).
Отже, у зв'язку із застосуванням принципу презумпції невинуватості саме поліцейський, як особа, що виявила факт адміністративного правопорушення, повинен зібрати докази наявності події і складу адміністративного правопорушення, винуватості особи, тобто довести наявність законних підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Суд також виходить з того, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім виключень, зазначених у ст. 258 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та як один із засобів доказування (ст. 251 КУпАП) у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст. 256 КУпАП.
Так відповідно до вимог ст.256 КУпАП в протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Протокол про адміністративне правопорушення є одним з джерел доказів у справі про адміністративне правопорушення, а тому дотримання правил щодо його складання є обов'язковим.
Відповідно до п. 9 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 № 1376, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення в ньому зазначаються, зокрема: у графі «дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення» - суть адміністративного правопорушення (повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол).
Отже відповідно до вимог закону формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним із зазначенням місця, часу, способу його вчинення, мотивів і форми вини, а висновки суду щодо оцінки доказів мають виказуватись у вигляді точних і категоричних суджень, які виключали б сумніви з приводу достовірності доказів на обґрунтування висновку про винуватість особи.
Крім того сам по собі протокол про адміністративне правопорушення за відсутності будь-яких інших доказів не є беззаперечним доказом вини особи, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи і не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який передбачає співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій.
Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як вже було зазначено, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення 29.08.2024 о 16.30 годині у АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_1 вчинила жорстке поводження з тваринами (собаки та коти) у кількості приблизно 20 (двадцять) штук, а саме: утримувалися в неналежних умовах, не доглядалися та не годувалися, що спричинило їх мучення, чим порушила ст. 18 ЗУ «Про захист тварин від жорстокого поводження», чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 89 КУпАП.
Частиною 1 ст. 89 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за жорстоке поводження з тваринами - знущання над тваринами, у тому числі безпритульними, що спричинило їх мучення, завдало їм фізичного болю, страждань, але не призвело до тілесних ушкоджень, каліцтва чи загибелі, залишення тварин напризволяще, а також інші порушення правил утримання та поводження з тваринами.
Склад правопорушення це наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу в цілому.
При цьому диспозиція ч. 1 ст. 89 КУпАП щодо порушення правил утримання тварин є бланкетною і лише описує безпосередньо саме правопорушення, але для повного визначення ознак цього правопорушення відсилає до інших галузей права, тобто відсилає до інших норм права чи підзаконних нормативно-правових актів.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» жорстоке поводження з тваринами це знущання над тваринами, у тому числі безпритульними, що спричинило їх мучення, завдало їм фізичного болю, страждань, у тому числі спричинило тілесні ушкодження, каліцтво чи загибель, нацьковування тварин одна на одну та на інших тварин, вчинене з хуліганських чи корисливих мотивів, залишення тварин напризволяще, а також інші порушення правил утримання, поводження та транспортування тварин.
Умови утримання тварин повинні відповідати їх біологічним, видовим та індивідуальним особливостям, повинні задовольняти їх природні потреби в їжі, воді, сні, рухах, контактах із собі подібними, у природній активності та інші потреби. Кількість тварин, що утримуються, обмежується можливістю забезпечення їм умов утримання відповідно до вимог цього Закону. Місце утримання тварин повинно бути оснащено таким чином, щоб забезпечити необхідні простір, температурно-вологісний режим, природне освітлення, вентиляцію та можливість контакту тварин із природним для них середовищем (ч.1-4 ст. 7 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження»).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 10 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» особа, яка утримує тварину, зобов'язана забезпечити своєчасне надання їй ветеринарної допомоги. У разі виникнення підозри на наявність у тварини захворювання особа, яка її утримує, зобов'язана негайно ізолювати таку тварину і звернутися до ветеринарного лікаря.
Згідно зі ст. 18 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» при поводженні з тваринами не допускається: використання оснащення, інвентарю та піротехнічних виробів (виробів, що містять вибухові речовини або вибухову суміш речовин, призначені для отримання теплового, світлового, звукового ефекту, газу, диму або поєднання таких ефектів у результаті самопідтримуваних екзотермічних хімічних реакцій), що призводять або можуть призвести до травмування тварин; примушування тварин до виконання неприродних для них дій, що призводять до травмувань; нанесення побоїв, травм, отруєння тварин; використання тварин в умовах надмірних фізіологічних навантажень тощо. При проведенні больових процедур обов'язкове застосування знеболюючих препаратів. Забороняється: розведення тварин з виявленими генетичними змінами, що спричиняють їм страждання; розведення тварин зі спадково закріпленою агресивністю; примушування до нападу одних тварин на інших, у тому числі при тестуванні тварин; проведення генетичних змін на тваринах; застосування до тварин фармакологічних та механічних засобів допінгу; інші дії чи бездіяльність, що суперечать принципам захисту тварин від жорстокого поводження.
Частиною 1 ст. 22 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» передбачено, що при поводженні з домашньою твариною особа, яка її утримує, зобов'язана: дбати про домашню тварину, забезпечити їй достатню кількість їжі та постійний доступ до води; надавати можливість домашній тварині здійснювати необхідні рухи, контактувати з собі подібними; забезпечувати своєчасне надання домашній тварині ветеринарних послуг (обстеження, лікування, щеплення тощо); негайно повідомляти медичну або ветеринарну установу про випадки заподіяння домашньою твариною ушкоджень здоров'ю людині або іншим тваринам; негайно доставляти домашню тварину, яка вчинила дії, передбачені абзацом сьомим цієї статті, у ветеринарну установу для огляду; запобігати неконтрольованому розмноженню домашніх тварин.
Отже безпосереднім об'єктом вказаного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони тваринного світу, встановлений порядок поводження з тваринами.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається у таких формах: жорстокому поводженні з тваринами; мордуванні тварин; вчиненні інших дій, які призвели до мучення, каліцтва чи загибелі тварин.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
Зі складеного щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що їй інкримінується утримання тварин в неналежних умовах, відсутність догляду за ним та їх годування, що спричинило їх мучення, що є порушенням ст. 18 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження».
Проте зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини порушують вимоги не ст. 18 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», а ст. 7 та 22 цього Закону.
Зазначення у протоколі про адміністративне правопорушення нормативного акту, який не передбачає відповідальність за інкриміноване особі правопорушення, враховуючи те, що диспозиція ч. 1 ст. 89 КУпАП є бланкетною, є істотним порушенням вимог закону.
Також суддя критично оцінює письмові пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в яких зазначено про побиття тварин ОСОБА_1 , мордування їх голодом, ненадання ветеринарної допомоги, оскільки вони не були безпосередніми свідками події, а її обставини їм відомі зі слів сусідів ОСОБА_1 .
При цьому додані до протоколу про адміністративне правопорушення письмові пояснення свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які є сусідами ОСОБА_1 , не містять відомостей про побиття нею тварин. Їх пояснення стосуються лише утримання останньою великої кількості тварин, неналежних умов їх утримання та відсутності вигулу тварин.
Пояснення свідків також спростовуються наданими захисником документами, згідно з якими тваринам проводились щеплення та ветеринарне обстеження, ОСОБА_1 купувала ліки для тварин, а також їжу.
Також судом досліджені відеозаписи та фотографії з місця події, з яких не вбачається, що тварини мають хворобливий та занедбаний стан.
Матеріали справи також не містять відомостей про те, що кількість тварин, що утримуються ОСОБА_1 , перевищують обмеження можливістю забезпечення їм умов утримання відповідно до вимог Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження».
Таким чином всудовому засіданні не доведена об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 89 КУпАП, інкримінованого За ОСОБА_8 , через що в її діях відсутній склад вказаного адміністративного правопорушення.
Суддя, оцінивши наявні в даній справі про адміністративне правопорушення докази, приходить до висновку про недоведеність «поза розумним сумнівом» наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 89 КУпАП, внаслідок чого справа про адміністративне правопорушення відносно останньої підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП - за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 89, 245, 247, 283, 284 КУпАП, суддя
постановив:
закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 89 КУпАП на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП - за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд міста Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги.
Суддя М.В. Фетісов