Справа № 729/1649/24
2/729/548/24 р.
26 листопада 2024 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області в складі: судді Бойко В.І., за участю секретаря судового засідання Шлапак Н.А., представника відповідача адвоката Карандюк Ю.О. (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в залі суду м. Бобровиця справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на його користь аліментів, на період його навчання в розмірі 1/3 частини усіх видів його заробітку, продовжуючи до закінчення ним навчання, але не довше ніж до досягнення ним 23-х років.
Свої вимоги обгрунтовує тим, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та є сином відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . До досягнення його повноліття відповідач сплачував аліменти на підставі рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області №729/1302/18 від 10.05.2019. Після досягнення ним 18 років сплата аліментів припинилася. На даний час він навчається на денній формі навчання у ВСП «Бобровицький фаховий коледж імені О. Майнової Національного університету біоресурсів і природокористування України» в строк до 28.06.2027 року. Відповідно до Договору від 28.08.2024 №42-24, укладеного між позивачем та навчальним закладом, загальна вартість за весь строк навчання становить 33000 грн. На даний час він проживає разом з мамою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та отримує тільки від неї добровільну фінансову допомогу, якої не вистачає на нормальне проживання та існування.
Позивач вказує, що він потребує матеріальну допомогу на своє утримання для навчання, оплати проїзду до місця навчання, придбання підручників для навчання, нормального харчування, придбання одягу, лікування. Усе це потребує значних коштів, а враховуючи високі ціни та підвищення рівня необхідних витрат, він сам не здатний самостійно цього забезпечити так, як навчається на денній формі навчання та не може влаштуватись на роботу і отримувати заробітну плату.
У добровільному порядку відповідач коштів на його утримання, як дитини яка продовжує навчання, не надає, тому просить стягнути аліменти в судовому порядку. Відповідач наразі перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 та отримує заробітну плату. Вважає, що відповідач має можливість сплачувати аліменти на його утримання у розмірі 1/3 частини усіх видів його заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для особи відповідного віку щомісячно на весь період його навчання, але не більше ніж до досягнення ним 23 років.
23.10.2024 року представник відповідача подала відзив на позовну заяву. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що відповідач визнає позовні вимоги частково виходячи із наступних підстав.
В матеріалах справи відсутні докази, що ОСОБА_1 звертався до відповідача з вимогою про надання йому грошових коштів на навчання.Крім того, як би позивач звернувся до відповідача з проханням надати матеріальну допомогу на навчання, то він не відмовився сплатити половину за навчання, але жодних прохань від позивача не було.
Відповідно до договору №42-24 про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців від 28.08.2024 року загальна вартість навчання за три роки становить 33 000 грн., які відповідач не заперечує сплатити в розмірі 50% на навчання сина. Тобто 33 000 грн. 00 коп. - 50 % = 16500 грн. 00 коп. за три роки, які відповідач не заперечує сплачувати щомісячно в твердій грошовій сумі, тобто 16500 грн. 00 коп. розділити на 3 роки = 5500 грн. 00 коп. в рік повинен сплатити відповідач, 5500 грн. 00 коп. розділити на 12 міс. = 458 грн. 33 коп., заокруглюємо до 40 коп. повинен сплачувати за навчання сина, а не 1/3 частини усіх видів заробітку. Не дивлячись на обраховану ним суму, відповідач не заперечує про стягнення з нього на навчання сина в твердій грошовій сумі у розмірі - 1000 грн. 00 коп. щомісячно, що більше в два рази ніж він повинен сплачувати за навчання відповідно до договору.
Звертає увагу суду, що в разі задоволення позовних вимог у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку призведе до не пропорційного утримання повнолітнього сина між батьками, оскільки в договорі чітко зазначена сума за навчання за три роки 33 000 грн. 00 коп.
Крім того позивач у позовних вимогах зазначає, що він потребує матеріальної допомоги на своє утримання, а саме оплата проїзду до місця навчання, придбання підручників для навчання, на харчування, придбання одягу, лікування. Однак, до матеріалів справи №729/1649/24 не надано доказів придбання підручників, оплата проїзду на навчання, придбання одягу та ліків. Крім того, відповідач згоден сплачувати 1000 грн. 00 коп. на утримання сина який продовжує навчання, що більше в два рази суми яку повинен він сплачувати.
12.11.2024 року позивач надав до суду відповідь на відзив. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що не погоджується з доводами відповідача, з огляду на таке.
Щодо його не звернення до відповідача з проханням про надання фінансової допомоги, він неодноразово звертався, але відповідач йому відмовляв, проте у нього не має таких доказів, адже розмови в телефонному режимі не записувались та не фіксувались на відео камеру приїзди позивача до нього. Однак все це не дає підстав вважати, що він не звертався так, як відповідач теж немає доказів того, що його звернення не було. Також, відповідач не виявляв бажання поцікавитись чи потребує позивач в допомозі та в добровільному порядку фінансової допомоги не надавав.
Відповідач в відзиві на позовну заяву зазначає, щодо сплати на його утримання, як дитини яка продовжує навчання тверду грошову суму у розмірі 1000 грн. 00 коп., однак позивач вважає, що даної суми не вистачить на нормальне проживання та існування. Окрім того, що навчається, він потребує в елементарних засобах для існування, в харчуванні, в засобах гігієни, в ліках під час простуди чи інших захворюваннях та в проїзді до місця навчання. Позивач проживає в с. Сухиня, а навчальний заклад знаходиться в м. Бобровиця, куди добирається машиною на дизельне паливо кошти дає мати. Позивач не вбачав потреби в зборі доказів, щодо одягу який йому купувала мати, адже одяг замовляє через інтернет ресурси або купує на базарі, але це елементарні речі, які потребує кожна людина.
Також зазначає, що усе це потребує значних коштів, а враховуючи високі ціни та підвищення рівня необхідних витрат, він сам не здатний самостійно цього забезпечити так, як навчається на денній формі навчання та не може влаштуватись на роботу і отримувати заробітну плату.
Вказує на те, що представник відповідача розрахувала суму, яку повинен сплачувати відповідач за навчання помісячно, а саме 458 грн. 33 коп., але оплата за навчання відбувається за навчальний рік, тобто виходячи з доводів зазначених у відзиві на позовну заяву позивачу потрібно брати академічну відпустку для сплати за навчання або збирати кошти, щоб за нього заплатити.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2024 рік» з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3028 грн., але відповідач прохає про встановлення суми в розмірі 1000 грн., яка є меншою ніж прожитковий мінімум на одну особу.
У судове засідання позивач не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні просить частково задовольнити позовні вимоги та стягувати на утриманя позивача, який продовжує навчання у твердій грошовій сумі у розмірі 1000 грн. щомісячно та до закінчення ним навчання, з підстав зазначених у відзиві.
Суд, вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, повно, обґрунтовано, всебічно та безпосередньо з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши наявні докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, вважає що слід задовольнити частково позовні вимоги, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.
Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Згідно зі ст. 198 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Статтею 199 СК України передбачено обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Зокрема, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги та спосіб сплати аліментів (ст. 199, 200, 201 СК України). При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
Згідно ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Сімейний кодекс України виходить із принципу рівності прав та обов'язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
Аналіз ст.ст. 199, 200 СК України вказує на те, що законодавець пов'язує обов'язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, коли батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу.
При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов'язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частинах 1, 2 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Разом із тим, аліменти, спрямовані на утримання повнолітніх дочки, сина, повинні бути достатніми і, разом із тим, співмірними з урахуванням мети аліментного зобов'язання.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с.9).
Відповідно до копії рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області08.08.2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвали шлюб(а.с.10).
Довідкою № 118 від 16.09.2024, яка видана Бобровицьким фаховим коледжом імені О.Майнової Національного університету біоресурсів і природокористування України, підтверджується, що позивач з 01 вересня 2024 року навчається у ВСП «Бобровицький фаховий коледж імені О.Майнової Національного університету біоресурсів і природокористування України», денної форми навчання, спеціальність «Лісове господарство», навчання за контрактом, заклад фахової передвищої освіти, термін закінчення навчання в коледжі 28 червня 2027 року(а.с.11);
Згідно копії договору від 28.08.2024 №42-24 загальна вартість за весь строк навчання становить 33000 грн.(а.с.13).
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, адже протягом цього періоду вона не має можливості самостійно заробляти на життя (№308/4214/18). Навчання дитини вважається особливою обставиною, яка позитивно впливає на її розвиток, а отже відповідає ст. 185 СК України про участь батьків у додаткових витратах на дитину(№640/15771/19)
Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
З наведених норм чинного законодавства вбачається, що підставою для сплати аліментів на навчання є досягнення дитиною повноліття, факт продовження навчання, потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі та наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дочки, сина суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов'язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.
Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2019 року, справа № 199/9339/16-ц, провадження № 61-32330св18.
Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов'язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
Також при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Аналогічний правовий висновок викладений постанові Верховного Суду від 13 квітня 2021 року у справі № 308/4214/18 (провадження № 61-16005св20).
З аналізу вищенаведених норм сімейного законодавства вбачається, що стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
У справі, яка розглядається, судом установлено, що ОСОБА_1 , на день звернення до суду не досяг 23 років, продовжує навчання на платній основі, не працює. Навчання на денній формі позбавляє ОСОБА_1 можливості працевлаштуватися та одержувати певний дохід, у зв'язку з чим він потребує матеріальної допомоги.
За таких обставин, оцінюючи в сукупності надані докази, суд знаходить достовірно встановленим, що син відповідача продовжує навчатися та у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги, яку відповідач має можливість надати, так як є працездатною особою, має задовільний стан здоров'я, інших утриманців не має, добровільно матеріальної допомоги на утримання сина в зв'язку з його навчанням не надає. При цьому, суд не може погодитися із запропонованим позивачем розміром аліментів, виходячи з наявних доказів у справі.
Таким чином, суд виходячи із засад цивільного судочинства, розумності, справедливості та добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦПК УКраїни), вважає можливим стягувати з відповідача аліменти на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання в розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходу) на період його навчання.
Саме такий розмір аліментів суд вважає необхідним та достатнім для забезпечення дитини, яка продовжує навчання та ніяким чином не порушить права відповідача, який на думку суду спроможний їх сплачувати у визначеному судом розмірі, враховуючи рівність обов'язків батьків щодо утримання повнолітнього сина.
Суд звертає увагу позивача, що чинним законодавством встановлено лише мінімальну межу розміру аліментів для утримання неповнолітніх дітей (не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку), а тому вимога про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина в розмірі не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, не ґрунтується на приписах закону. Водночас, вимоги щодо стягнення аліментів саме у розмірі 1/3 частин з усіх видів доходу відповідача, не доведені позивачем.
Суд відхиляє доводи відповідача щодо сплати ним аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 1000 гривень, оскільки в матеріалах справи відсутні дані про те, що він не має можливості надавати саме допомогу в розмірі частки від його доходу.
У відповідності до ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Суд вважає за необхідне визначити дату початку стягнень з дати звернення до суду, а саме з 26 вересня 2024 року.
Визначаючи кінцеву дату стягнення аліментів, суд вважає за необхідне визначити датою закінчення ОСОБА_1 навчання. Внаслідок чого, вважає за необхідне призначити до стягнення з відповідача аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_1 до дати закінчення навчання до 28 червня 2027 року включно.
Позивач від сплати судового збору за подання позовної заяви до суду звільнений (п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»), відтак, відповідно до положень частини 6 статті 141 ЦПК України судовий збір в сумі 1211,20 гривень підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
На підставі положень ст. ст. 191, 199, 200 СК України, ст. ст. 258-259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -
Задовольнити частково позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 аліменти в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів щомісяця, починаючи з 26.09.2024 року і до закінчення навчання ОСОБА_1 , до 28 червня 2027 року включно.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1211 (однієї тисячі двісті одинадцять) грн. 20 коп. судового збору.
Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя В.І. Бойко