Справа № 577/4400/24
Провадження № 3/577/2058/24
"29" листопада 2024 р. м. Конотоп
суддя Конотопського міськрайонного суду Гетьман В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу, яка надійшла від Головного управління ДПС у Сумській області відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючої головним бухгалтером ТОВ «НВО «Червоний металіст», -
за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП,-
ОСОБА_1 інкримінується, що вона вчинила правопорушення передбачене ч. 1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення, п. 200.1 абзацу б) п. 200.4, п. 200.7, п. 200.9 ст. 200 Податкового Кодексу України 02.12.2010 р. №2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок по декларації за грудень 2022 року на загальну суму ПДВ 199615 грн.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явилась, про день, час та місце розгляду справи належним чином повідомлена.
Європейський суд у своїх рішеннях вже неодноразово зазначав, що сторона, яка обізнана про судовий розгляд, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Враховуючи загальнодоступність інформаційних відомостей щодо місця і часу розгляду справи, процесуальні строки притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд вважає можливим розглянути справу без участі ОСОБА_1 . При цьому права особи, яка притягається до адмінвідповідальності, передбачені ст. 268 КУпАП, не будуть порушені.
Ознайомившись з матеріалами справи прихожу до такого висновку.
Положеннями ч. 1 ст. 163-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.
Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, зокрема до Податкового кодексу України, але це не означає, що фабула правопорушення, викладена у протоколі, повинна містити лише посилання на статті цього Кодексу.
У розділі ІІ п. 6 Інструкції з оформлення податковими органами матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 02.07.2016 №566, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.07.2016р. за №1046/29176 (далі по тексту Інструкція) визначено, що при викладенні обставин правопорушення у Протоколі вказуються місце та час його вчинення, суть адміністративного правопорушення, які саме протиправні дії чи бездіяльність вчинила особа, стосовно якої складається Протокол, та які положення законодавства порушено.
Проте, наведені вимоги ініціатором звернення не дотримані. Зокрема, не розкрита суть правопорушення та протиправність дій, не вказані час та місце вчинення.
Слід зауважити, що незрозумілість чи неоднозначне викладення суті правопорушення порушує право особи на захист. Зокрема, позбавляє обрати певний спосіб захисту і водночас унеможливлює усунення суддею зазначеного недоліку. Оскільки, розглядаючи справу, суддя повинен зберігати неупередженість і не може вийти за рамки суті правопорушення викладеної у протоколі, яка за своєю суттю фактично є обвинуваченням, і так само самостійно знаходити нові обставини та підстави для засудження особи, займаючи тим самим обвинувальну позицію у справі.
Крім того, згідно розділу ІІ пункту 13 Інструкції - у разі неявки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у визначений у запрошенні час складається акт довільної форми, який засвідчує факт такої неявки. Акт підписується не менш як трьома посадовими особами контролюючого органу та реєструється у журналі реєстрації актів, що засвідчують факт неявки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (додаток 2).
На порушення наведеної норми, матеріали справи мають два акти про неявку ОСОБА_1 до податкової служби для складання протоколу, які мають однакову дату складання (06.08.2024 року), але перший - підписаний двома особами, а другий, вже після звернення уваги суду на це порушення (постанова суду від 03.09.2024 року), - підписаний трьома посадовцями. Отже, останній акт фактично виготовлений через значний проміжок часу після складання протоколу. До того ж, відсутні відомості про реєстрацію цих актів у журналі реєстрації актів.
Наведені порушення унеможливлюють використання цього документа в якості доказу, оскільки не дотримані вказані вище вимоги, що безумовно впливають на права ОСОБА_1 , передбачені ст.ст. 256, 268 КУпАП, в частині належного підтвердження неявки для складання протоколу.
Слід зауважити, що за постановою судді Конотопського міськрайонного суду від 03.09.2024 року розглядуваний адміністративний матеріал вже повертався до Головного управління ДПС у Сумській області для дооформлення, проте наведені недоліки, як то недотримання вимог Інструкції, а також правил ст. 256 КУпАП щодо порядку складання та викладення суті правопорушення, не були усунуті. При цьому звернуто увагу автора протоколу на те, що суддя не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення та викладати його суть. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до вимог ст.ст. 9, 245, 252 КУпАП особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
У частині 1 ст. 2 КУпАП закріплено, що законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України, а згідно положень ст. 9 Конституції України, ст. 19 ЗУ «Про міжнародні договори» та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП), а згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справах здійснюється на основі суворого додержання законності (ч.1 і ч.2 ст.7 КУпАП).
За положеннями ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, гласність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно із ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, свідків тощо, а згідно ч. 2 обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Зазначене узгоджується і з правовою позицією ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
У згаданій позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
З огляду на викладене, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 163-1, 247 ч.1 п.1, 284 КУпАП, -
Закрити провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 163-1 КУпАП за відсутністю події і складу правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Конотопський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня винесення.
Суддя: В. В. Гетьман