Справа № 591/9385/24 Провадження № 3/591/2297/24
29 листопада 2024 року м. Суми
Суддя Зарічного районного суду м. Суми Клімашевська І.В., розглянувши матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце проживання: АДРЕСА_1 , солдат НОМЕР_1 ,-
за ст. 124, ч.1 ст. 130 КУпАП -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 17 вересня 2024 року серії ААД №808450, ОСОБА_1 08.09.2024 о 20-55 год у м.суми по вул. Харківська,58, керуючи т/з Loncin, н.з. НОМЕР_2 , не був уважним, не дотримався безпечної швидкості та дистанції та допустив наїзд на т/з Ford Transit, д.н.з.- НОМЕР_3 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, які зазначені в матеріалах ДТП, чим порушив вимоги п.12.1 п.13.1 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 17 вересня 2024 року серії ААД №808451, ОСОБА_1 08.09.2024 о 20-55 год у м.Суми по вул. Харківська,58, керував т/з Loncin, н.з. НОМЕР_2 , у стані алкогольного сп'яніння згідно висновку КНП СОР «Сумська обласна клінічна лікарня» від 09.09.2024 №1461 ( вміст спирту 2,00 проміле). Своїми діями порушив п. 2.9(а) ПДР та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, в судове засідання не з'явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином. За таких обставин, та враховуючи, що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності при розгляді даної справи відповідно до вимог статті 268 КУпАП не є обов'язковою, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у справі доказів.
Необхідно наголосити, що необґрунтоване зволікання з боку суду у розгляді справи могло призвести до негативних наслідків у виді закриття провадження у справі на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП через закінчення строку накладення стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП, оскільки тримісячний строк спливав 08.12.2024, що є неприпустимим, оскільки зводиться нанівець легітимна мета провадження у справі (охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством тощо ст. 1 КУпАП) та унеможливлення існування розумної пропорційності між використаними судом засобами та поставленою метою.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Правила, встановлені ст. 36 КУпАП, допускають розгляд одним і тим же органом справ про адміністративні правопорушення відносно особи, яка вчинила кілька адміністративних правопорушень.
Враховуючи, що у провадженні Зарічного районного суду знаходиться кілька справ про вчинення адміністративного правопорушення однією особою, а саме: справа №591/9385/24, провадження №3/591/2297/24, справа №591/9644/24, провадження №3/591/2347/24, перебувають у провадженні одного судді, призначені на один день та стосуються однієї особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд зобов'язаний об'єднати їх в одне провадження під одним номером: справа №591/9385/24, провадження №3/591/2297/24.
Вважаю, що наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, встановлена під час розгляду адміністративних матеріалів, з огляду на такі обставини та норми чинного законодавства.
Заборону керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції встановлено п. 2.9 а ПДР.
Відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП настає, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд на стан сп'яніння - це один із заходів забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення, порядок застосування та наслідки порушення якого встановлені ст.266 КУпАП.
При цьому, відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У даному випадку, надісланий суду протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП складений та підписаний уповноваженою на те особою - старшим інспектором ВРОМ ДТП УПП в Сумській області ОСОБА_2 із заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст. 256 КУпАП (а.с.1).
Крім того, зазначені в протоколі обставини підтверджуються також матеріалами справи, що додані до протоколу.
Так, відповідно до висновку КНП СОР «Сумська обласна клінічна лікарня» від 16.09.2024, результат лабораторного дослідження крові на вміст етилового спирту ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 09.09.2024 №1461 становить 2,00 проміле.
Слід наголосити, що згідно з п.8 Розділу 1 Інструкції про порядок та виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженого наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 року, у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп'яніння учасників цієї пригоди є обов'язковим у закладі охорони здоров'я.
Згідно з п.14 Розділу 3 Інструкції про порядок та виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженого наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 року- Якщо водій - учасник дорожнього руху внаслідок ДТП перебуває у несвідомому стані або з тяжкими травмами, обов'язково проводиться дослідження біологічного середовища або крові на вміст алкоголю, наркотичних чи психотропних речовин у закладах охорони здоров'я, куди він доставлений.
Так, з дослідженого у судовому засіданні відеозапису вбачається, що працівники поліції призжають на виклик з приводу ДТП з постраждалим. В цей час лікарі бригади швидкої допомоги надають першу медичну допомогу ОСОБА_1 та повідомляють, що госпіталізують останнього до медичного закладу.
Вказані докази зібрані з дотриманням встановленого чинним законодавством порядку та не викликають жодних сумнівів у їх достовірності, належності та допустимості.
Таким чином, матеріалами підтверджено наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Вивчивши матеріали, вважаю, що в діях ОСОБА_1 є також склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП.
Умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП є порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Правила дорожнього руху України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Згідно з п.13.1 ПДР водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Відповідно до п. 12.1 ПДР України водій при виборі в встановлених межах безпечної швидкості руху повинен враховувати дорожні обставини, особливостей вантажу який перевозиться та стану транспортного засобу, щоб мати можливість постійно контролювати його рух та безпечно керувати їм.
У даному випадку зібраними матеріалами справи, дослідженими у суді, підтверджується ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, а саме: протоколом огляду місця ДТП, разом зі схемою, яка відтворює місцезнаходження транспортних засобів після ДТП, а також містить опис пошкоджень кожного транспортного засобу; письмовими поясненнями потерпілого ОСОБА_3 та фотозображеннями, що додані до протоколу.
Згідно довідки старшого інспектора відділу АП УПП в Сумській області Лєонової Д. від 18.09.2024, ОСОБА_1 не притягувався за ч.1 ст. 130 КУпАП протягом року. Відповідно до відомостей інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції», інформація про наявність у ОСОБА_1 посвідчення водія відсутня.
Проте, слід зазначити, що у Постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, від 4 вересня 2023 року у справі № 702/301/20, ОП ККС ВС зазначила, що особі, яку визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 286, 286-1 КК України, суд може призначити додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України).
Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.
Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину. Категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Виходячи із системного аналізу зазначених норм, об'єднана палата вважає, що правова природа додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції відповідної частини статей 286, 286-1 КК, і полягає у забороні керувати транспортними засобами.
Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров'я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров'ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.
При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.
Каральна мета такого додаткового покарання досягається як безпосередньою забороною керувати транспортними засобами (позбавлення суб'єктивного права), так і покладенням на особу у зв'язку з цим уповноваженим органом з питань пробації певних обов'язків, а також роз'яснення особі наслідків невиконання покладених обов'язків та ухилення від відбування додаткового покарання.
Підхід щодо неможливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання.
ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на недосконалість чинного законодавства України і необхідність дотримання принципу правової визначеності (п. 53 рішення від 06.11.2008 у справі «Єлоєв проти України» (Yeloyev v. Ukraine), заява № 17283/02); п. 19 рішення від 18.12.2008 у справі «Новік проти України» (Novik v. Ukraine), заява № 48068/06), а КСУ у п. 3.4 і 3.6 свого рішення від 11.10.2011 (справа № 10-рп/2011), аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним». У цьому рішенні КСУ поширив певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності. ЄСПЛ також за певних умов поширює стандарти Конвенції для кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення (рішення від 30.01.2015 у справі «Швидка проти України» (Shvydka v. Ukraine), заява № 17888/12; рішення від 09.06.2011 у справі «Лучанінова проти України» (Luchaninova v. Ukraine), заява № 16347/02); рішення від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine), заява № 7460/03).
З огляду на викладене, виходячи із системного аналізу процесуальних норм законодавства України, усталеної судової практики ЄСПЛ, на вирішення порушеного питання поширюються гарантії ст. 6 Конвенції, що у свою чергу надає можливість застосувати аналогію закону.
Таким чином, враховуючи характер скоєного правопорушення, особу правопорушника, вважаю за необхідне застосувати до правопорушника адміністративне стягнення у вигляді штрафу, з позбавленням права керування.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП з правопорушника необхідно стягнути судовий збір у сумі 605,60 грн.
Керуючись ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», ст. 40-1, ст.124, ч. 1 ст. 130, ст. 283, ст. 284 КУпАП суддя, -
Об'єднати в одне провадження матеріали справи про адміністративне правопорушення №591/9385/24, провадження №3/591/2297/24 зі справою №591/9644/24, провадження №3/591/2347/24, присвоївши справі номер справи №591/9385/24, провадження №3/591/2297/24.
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в сумі 850 грн.
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в сумі 17 000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
На підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП, накласти на ОСОБА_1 остаточне адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в сумі 17 000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 605,60 гривень (р/р UA908999980313111256000026001; отримувач - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ- 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), найменування коду класифікації доходів бюджету - Судовий збір (стягувачем є Державна судова адміністрація України).
У відповідності із ст. 307 та ч. 2 ст. 308 КУпАП штраф має бути сплачений правопорушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня отримання копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу у вказаний строк, постанова про накладення штрафу надсилається в порядку примусового виконання та з правопорушника підлягає стягненню подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Постанова може бути оскаржена протягом 10-денного строку до Сумського апеляційного суду через Зарічний районний суд м. Суми.
Суддя І.В. Клімашевська