Справа № 476/737/24
Провадження № 2/476/217/2024
19.11.2024 року с.м.т.Єланець
Єланецький районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого - судді Чернякової Н.В.
за участю секретаря Слободніченко В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - перший відділ державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню
22.08.2024 року позивачка ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ТОВ "Фінансова компанія управління активами", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - перший відділ державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Свої вимоги мотивує тим, що 16.10.2013 року між нею та АТ КБ "ПриватБанк" укладено кредитний договір № SAMDN52000113954797, правонаступником якого на підставі договору факторингу № РВ-2021-26/10 від 26.10.2021 року є ТОВ "Фінансова компанія управління активами".
21.12.2021 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М. вчинила виконавчий напис № 21551 про стягнення з неї на користь ТОВ "Фінансова компанія Управління активами" заборгованості в розмірі 13174,26 грн.
29.07.2022 року на підставі вищевказаного виконавчого напису відкрито виконавче провадження № 69524777.
Через автоматизовану систему виконавчих проваджень вона дізналася про відкрите відносно неї вищевказане виконавче провадження.
Вважає, що виконавчий напис № 21551 від 21.12.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М. вчинено з порушенням вимог законодавства, що регулюють правовідносини щодо вчинення виконавчих написів, зокрема, зазначила, що виконавчий напис вчинено на кредитному договорі, який нотаріально не посвідчений, та вчинений без належної перевірки безспірності боргу.
Посилаючись на вказані обставини, просила визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 21 грудня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М., зареєстрований в реєстрі за № 21551, про стягнення з неї на користь ТОВ "Фінансова компанія Управління активами" заборгованості в розмірі 13174,26 грн.
В судове засідання позивачка не з'явилася, хоча належним чином повідомлена про слухання справи.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, до суду направив заяву про визнання позовних вимог та стягнення з ТОВ "Фінансова компанія Управління активами" судового збору за подання позовної заяви в розмірі 606 грн.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - перший відділ державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, суд приходить до наступного висновку.
Так, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 ЦК України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.
Як вбачається з матеріалів справи 16.10.2013 року між позивачкою ОСОБА_1 та АТ КБ "ПриватБанк" укладено кредитний договір № SAMDN52000113954797 (а.с. 50).
26.10.2021 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ "Фінансова компанія управління активами" укладено договір факторингу № РВ-2021-26/10 (а.с. 38-48).
21.12.2021 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М. вчинила виконавчий напис № 21551 про стягнення з позивачки на користь ТОВ "Фінансова компанія Управління активами" заборгованості в розмірі 13174,26 грн. (а.с. 12).
29.07.2022 року на підставі вищевказаного виконавчого напису головним державним виконавцем Єланецького РВ ДВС Мельник Ю.І. відкрито виконавче провадження № 69524777, стягнуто з позивачки основну винагороду приватного виконавця у розмірі 369 грн. (а.с. 9-11).
Процедура вчинення нотаріусами виконавчих написів врегульована Главою 14 Закону України "Про нотаріат" та Главою 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Згідно ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку встановлених законом.
Відповідно до п.19 ст.34 Закону України "Про нотаріат", виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.
Згідно із ст.87 Закону України "Про нотаріат", для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до приписів якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
Відповідно до п.п.1.1, 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.5 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року за №296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 №1172. Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 №1172.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року за № 1172 затверджений Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Зокрема, для одержання виконавчого напису подаються:
а) оригінал нотаріально посвідченої угоди;
б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Таким чином, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватного нотаріуса, стосувався нотаріально посвідчених договорів.
При цьому стаття 50 Закону України "Про нотаріат" передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Як роз'яснено у п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 31.01.1992 року "Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні" при вирішенні справ пов'язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею, судам слід мати на увазі, що відповідно до Закону України "Про нотаріат", виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом і за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка зазначає, що кредитний договір № SAMDN52000113954797 від 16.10.2013 року укладений між нею та АТ КБ "ПриватБанк", відповідно до якого і вчинявся оспорюваний виконавчий напис, нотаріально у її присутності не посвідчувався. А тому, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника вважає, що наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Разом з тим відповідач не надав нотаріусу доказів отримання боржником письмової вимоги про усунення порушень виконання зобов'язання, що позбавило останню як права заперечити проти вчинення виконавчого напису, так і подати нотаріусу докази на підтвердження своїх заперечень.
Позивачка вказувала, що не отримувала письмової вимоги про сплату заборгованості за кредитним договором № SAMDN52000113954797 від 16.10.2013 року. Вказані доводи не спростовано відповідачем та не надано суду належних доказів, що підтверджують отримання позивачкою письмової вимоги ТОВ "Фінансова компанія управління активами" про погашення заборгованості.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України "Про нотаріат"). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
З огляду на викладене, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за поданими стягувачем документами, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
А тому, з урахуванням ст. ст. 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат", захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.
Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 05 липня 2017 року в справі № 6-887цс17 та постанові Верховного Суду у справі № 207/1587/16 від 19 вересня 2018 року (провадження № 14-12559св18).
Крім того, вказані висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19).
Таким чином, з наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру як зазначено у виконавчому написі, чи направлено та отримано позивачкою вимогу відповідача про сплату заборгованості за кредитним договором, чи отримав відповідач право вимоги за кредитним договором, який укладено між АТ КБ "ПриватБанк" і позивачкою.
Відповідачем не подано до суду належних та достовірних доказів щодо спростування доводів позивачки.
За таких обставин, суд вважає, що нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності заборгованості боржника, чим порушив норми Закону України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості проводиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
До того ж, 10 грудня 2014 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів». Зазначеною постановою були внесені зміни в розділ "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами" та доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин".
Тобто, нотаріус міг вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису кредитор мав би надати нотаріусу оригінал кредитного договору та засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14, про визначення нечинним і скасування п.1 та п.2 Постанови КМУ №662 від 26 листопада 2014 року визнано незаконним та нечинним розділ Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин, а відтак Перелік діє в попередній редакції, яка не передбачала можливості вчинення виконавчого напису нотаріуса на нотаріально не посвідченому кредитному договорі.
Тобто, на час вчинення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М. виконавчого напису від 21 грудня 2021 року, редакція вищевказаного Переліку передбачала можливість його вчинення лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.
Між тим, як вбачається з матеріалів справи відповідач не надав приватному нотаріусу оригінал нотаріально посвідченої угоди.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові № 305/2082/14-ц від 15.01.2020.
Отже, з викладеного вбачається, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 21.12.2021 року, тобто після набрання законної сили Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14. Укладений між банком і позивачкою кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально. Будь-які докази на спростування даного факту матеріали справи не містять.
Згідно ст.12 та ст.81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і сторони у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно приписів ч. 1 ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Суд, у відповідності до ч. 5 ст. 206 ЦПК України, приймає визнання позову відповідачем у даній цивільній справі, і вважає, що таке визнання позову не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи всі обставини справи у їх сукупності, а також, виходячи з визнання відповідачем позову, суд приходить до висновку про наявність підстав для ухвалення рішення про задоволення позову.
При зверненні до суду позивачка звільнена від сплати судового збору відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", оскільки є особою з інвалідністю ІІ групи безстроково.
Так, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно положень частини першої статті 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи, що заява відповідача про визнання позову подана до початку розгляду справи по суті, суд, на підставі вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України та ч. 1 ст. 142 ЦПК України, приходить до висновку, що витрати по сплаті судового збору на користь держави у розмірі 50 відсотків необхідно покласти на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 142, 206, 263, 264, 265 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - перший відділ державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 21.12.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Тамарою Миколаївною та зареєстрований в реєстрі за № 21551, про стягнення з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами" (код ЄДРПОУ - 35017877) заборгованості в розмірі 13174,26 грн.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами" (код ЄДРПОУ - 35017877) на користь держави 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. судового збору.
Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Єланецький районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення буде виготовлено 29.11.2024 року.
Суддя Н.В.Чернякова