Справа № 474/1208/24
Провадження № 1-кс/474/134/24
Іменем України
21.11.24р. с-ще Врадіївка
Слідчий суддя Врадіївського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
скаржниці ОСОБА_3
розглянув скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчої СВ Відділення поліції № 2 Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 від 06.09.2024р. про закриття кримінального провадження, внесеного 09.04.2024р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024155200000067, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, -
встановив:
14.11.2024р. до слідчого судді Врадіївського районного суду Миколаївської області, в порядку ст. 303 КПК України, надійшла скарга ОСОБА_3 (далі - скаржниця), в якій остання просить скасувати постанову слідчої СВ Відділення поліції № 2 Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 (далі - слідча) від 06.09.2024р. про закриття кримінального провадження, внесеного 09.04.2024р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024155200000067, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України (далі - оскаржувана постанова).
На обґрунтування вимог скарги скаржниця вказує, що справа належним чином не розслідувана, слідчою не зроблено висновків по всіх отриманих доказах, що порушує приписи КПК України, оскільки:
- слідчою не здійснено всіх необхідних заходів для збирання доказів і забезпечення повного та всебічного досудового розслідування (наявність повноважень у ОСОБА_5 на виконання певних дій, щодо зміни статті про придатність до військової служби);
- необґрунтованість висновків, які містяться в постанові слідчої про відсутність в діянні складу злочину або відсутність складу кримінального правопорушення, тобто її посилання в оскаржуваній постанові ґрунтуються на поясненнях голови ВЛК, секретаря ВЛК та висновках комісії управління охорони здоров'я в Миколаївській області про який знала ОСОБА_5 , і про який не було повідомлено іншу сторону в провадженні. Якщо існував такий висновок, то в діях профільного лікаря повинен був бути якийсь висновок, але діям лікаря оцінку комісія не надала. Отже, метою обласної комісії було лише виправдати дії голови ВЛК, яка порушила приписи Наказу з переліком хвороб, в якому в 2022 році існувала вимога лише до існуючого діагнозу, чого було цілком достатньо для винесення пункту 36(а), який передбачає виключення глухого військовозобов'язаного з військового обліку, а не видумувати свої особисті діагнози для хворих;
- слідчою не проведено необхідного та повного переліку слідчих дій, спрямованих на встановлення істини у цій справі, тобто у постанові відсутні посилання на допит лікаря-отоларинголога, який вказав правильну статтю про придатність, посилаючись на відповідний наказ та надані йому довідки та аудіограми, якими підтверджується багаторічна проблема із здоров'ям ОСОБА_6 ;
- слідчою не призначено та не проведено необхідних перевірок та експертиз, щодо стану здоров'я ОСОБА_6 , на підставі повного дослідження поданих документів, в яких встановлений діагноз - неврит слухових нервів, що утворився після непрофесійного лікування малолітньої дитини ще в пологовому відділенні Врадіївської лікарні, шляхом введення антибіотику - гентаміцину, який повністю зруйнував слуховий нерв ОСОБА_6 , а скаржниці відомо, що така проблема лікуванню не піддається, тобто, людину, яка винайде можливість лікування невриту слухових нервів, чекає ОСОБА_7 премія, за словами спеціалістів інституту отоларингології ім. Коломійченка;
- слідчою не взято до уваги те, що профільний лікар встановив правильний діагноз, на основі повного дослідження та висновків обласного сурдолога, який відверто з певною зацікавленістю, чи з інших причин, був проігнорований головою ВЛК - ОСОБА_5 . Лікар ОСОБА_8 дослідивши аудіограму від 06.02.2023р., підписав акт та віддав його ОСОБА_6 , тобто раніше того терміну не могло бути проведено засідання ВЛК, тому що всі документ, разом із картою були відсутні у лікарні;
- в оскаржуваній постанові існує відверта неправда, в частині того, що скаржниця була присутня на засіданні ВЛК.
Також скаржниця зазначила, що слідча, замість того, щоб встановити вину ОСОБА_5 у зловживанні посадовими повноваженнями, та використання нею своїх посадових можливостей, вчинення службового підроблення, виносить постанову про закриття провадження, вказуючи, що відсутній склад кримінального правопорушення. Далі, в своїй постанові, слідча дає пояснення про відсутність складу кримінального правопорушення, яке передбачене ст. 366 КК України, хоча, склад правопорушення щодо положень ст. 366 КК України в повній мірі присутній в діях голови ВЛК - ОСОБА_5 та, після його вчинення, ОСОБА_6 нанесло значні матеріальні збитки - відвідування обласного центру та нанесено значну моральну шкоду. Про ці факти в постанові не зазначено нічого, тому що слідство не було проведено та рішення про закриття провадження було зроблено передчасно, ймовірно, на замовлення третіх осіб, або через повну непрофесійність слідчої. Тому, замість того, щоб встановити справедливість та продовжити розгляд справи та направити її до суду, слідча умисно закриває справу, чим підтверджує повну професійну неспроможність в справах служіння людям та відстоювання законності і правопорядку. В даному кримінальному провадженні слідча не мала бажання розбиратись у протиправних діях посадової особи, або не має для цього професійної придатності. Закриття даного провадження породжує безкарність та вчинення в подальшому аналогічних злочинів головою ВЛК, які порушують права людей на встановлення правильної придатності до військової служби у воєнний час. Дає можливість шахраям уникнути відповідальності за вчинення протиправних дій та не нести ніякої відповідальності за дії, які наносять громадянами значних матеріальних та моральних збитків.
Водночас, вказані твердження скаржниці при розгляді скарги до уваги не беруться, оскільки вони є виключно її суб'єктивними судженнями щодо особи слідчої та не можуть бути предметом судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
У судовому засіданні скаржниця підтримала вимоги скарги та просила її задовольнити. Водночас, не змогла докладно та чітко пояснити, які саме слідчі (розшукові) дії, які мають значення для досудового розслідування не вчинила слідча. Також не з могла чітко пояснити, з якою метою та щодо якого факту (зловживання ОСОБА_5 службовим становищем чи підробка ОСОБА_5 офіційного документа) вона зверталася до поліції.
Слідча в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином в порядку, визначеному ст. 135 КПК України, повідомлена про час, дату та місце судового розгляду, про причини неявки не повідомила.
Враховуючи приписи ч. 3 ст. 306 КПК України, згідно з якими неявка слідчої не перешкоджає розгляду скарги, вважаю за можливе розглянути скаргу за відсутності слідчої.
Дослідив матеріали скарги та досудового розслідування кримінального провадження, заслухав пояснення скаржниці, вважаю встановленим таке.
З матеріалів досудового розслідування кримінального провадження вбачається, що 08.04.2024р. скаржниця звернулася до керівника Первомайської окружної прокуратури ОСОБА_9 із заявою про вчинення кримінального правопорушення, в якій вказала, що голова Врадіївської ВЛК ОСОБА_10 , неналежно виконуючи свої професійні обов'язки та зловживаючи своїм посадовим становищем, незаконно змінила діагноз її сина ОСОБА_6 , а саме змінила статтю про придатність до військової служби та зобов'язала повторно пройти комісію.
09.04.2024р. за заявою скаржниці 09.04.2024р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за № 12024155200000067, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, щодо звернення скаржниці із заявою про внесення головою Врадіївської ВЛК ОСОБА_5 завідомо неправдивих відомостей до висновку ВЛК, а саме зміна статті про придатність її сина ОСОБА_6 до військової служби.
09.04.2024р. допитано свідка ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3
14.06.2024р. прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_12 слідчій надано вказівки у кримінальному провадженні щодо виконання необхідних слідчих дій, а саме:
- витребувати Положення про створення ВЛК та склад її членів;
- допитати членів ВЛК щодо надання висновку ОСОБА_6 про придатність до військової служби;
- витребувати медичну документацію щодо проходження ОСОБА_6 медичного огляду для придатності до військової служби;
- повторно допитати ОСОБА_5 та з'ясувати на підставі яких медичних даних вона визначила ступінь придатності до військової служби (зокрема за відповідною статтею, визначеної в наказі МОЗ № 402 від 14.08.2008р.), чому не взято до уваги акт дослідження стану здоров'я лікарем-отоларингологом, чи можливо було визначити ступінь придатності ОСОБА_6 без проведення додаткових обстежень, тощо;
- вирішити питання щодо проведення службового розслідування щодо правильності визначення ступеня придатності ОСОБА_6 до військової служби;
- допитати лікаря-отоларинголога з приводу обстеження ОСОБА_6
24.06.2024р. допитано свідка ОСОБА_6
12.07.2024р., на вимогу слідчої ОСОБА_13 за № 5199/69-2024 від 24.06.2024р., комісією Управління охорони здоров'я Миколаївської обласної державної адміністрації проведено перевірку діяльності заступника головного лікаря з лікувальної справи КНП “Врадіївська ЦРЛ» ОСОБА_5 при внесенні відомостей до висновку ВЛК щодо придатності до військової служби ОСОБА_6 , за результатами проведення якої складено довідку.
Так, комісія Управління охорони здоров'я Миколаївської обласної державної адміністрації прийшла до висновків, що:
- причетність голови ВЛК ОСОБА_5 та секретаря ВЛК до виправлень в медичній документації ВЛК ОСОБА_6 та внесення ними неправдивих даних не встановлено;
- ким і коли зроблено запис в Акті № 62 від 18.10.2022р. лікаря ОСОБА_14 про наявність аудіограми від 6.02.23 комісією встановити не можливо, оскільки оригінали цієї документації у Врадіївській ЦРЛ не зберігаються та це питання не є компетенцією створеної комісії.
07.07.2024р. допитано свідка ОСОБА_5 , яка вказала, що до військово-лікарської комісії, окрім неї, також входять: заступник голови ОСОБА_15 , терапевт ОСОБА_16 , кардіолог ОСОБА_17 , невропатолог ОСОБА_18 , офтальмолог ОСОБА_19 , хірург ОСОБА_20 , невропатолог ОСОБА_21 , лор ОСОБА_14 , стоматолог ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , нарколог ОСОБА_24 , інфекціоніст ОСОБА_25 , гінеколог ОСОБА_26 , секретарі ОСОБА_27 та ОСОБА_28
19.07.2024р. заступником начальника СУ ГУНП в Миколаївській області підполковником поліції ОСОБА_29 надано вказівки у кримінальному провадженні щодо допиту свідка лікаря ОСОБА_14 , встановлення очевидців подій та їх допиту.
12.08.2024р., на вимогу слідчої за № 6300/69-2024 від 01.08.2024р., ІНФОРМАЦІЯ_2 надав медичну документацію на ОСОБА_6
12.08.2024р. на вимогу слідчої за № 6616/69-2024 від 08.08.2024р., Комунальним некомерційним підприємством “Врадіївська центральна районна лікарня» Врадіївської селищної ради Первомайського району Миколаївської області надано копії розпорядження Первомайської РВА від 10.03.2022р. № 51-р/в “Про створення позаштатних військово-лікарських комісій у закладах охорони здоров'я», розпорядження 18 регіональної військово-лікарської комісії від 04.01.2024р. № 35 та наказу головного лікаря КНП “Врадіївська ЦРЛ» від 06.05.2024р. № 73-л “Про створення позаштатної військово-лікарської комісії КНП “Врадіївська ЦРЛ».
Згідно з наказом головного лікаря КНП “Врадіївська ЦРЛ» від 06.05.2024р. № 73-л “Про створення позаштатної військово-лікарської комісії КНП “Врадіївська ЦРЛ» членами військово-лікарської є: ОСОБА_30 - лікар-терапевт, ОСОБА_18 - лікар-невропатолог, ОСОБА_20 - лікар-хірург, ОСОБА_19 - лікар-офтальмолог, ОСОБА_14 - лікар-отоларинголог, ОСОБА_31 - лікар-психіатр, ОСОБА_28 - сестра медична, старша медична сестра. Секретар комісії ОСОБА_32 - сестра медична. Дублери ОСОБА_33 - лікар-терапевт, ОСОБА_34 - лікар-травматолог, ОСОБА_35 лікар-травматолог.
Постановою від 21.08.2024р. слідчою ОСОБА_36 документи отриманні 12.08.2024р. визнанні документами у кримінальному провадженні.
06.08.20254р. допитано свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_5
12.08.2024р. слідчою надано доручення щодо проведення слідчих дій, а саме допиту свідків: ОСОБА_15 , ОСОБА_30 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_37 , ОСОБА_24 , ОСОБА_26 , ОСОБА_25 та ОСОБА_22 .
На виконання вищевказаної вказівки слідчої, 28.08.2024р. допитано свідків ОСОБА_30 , ОСОБА_15 , ОСОБА_28 . Інші свідки не допитувалися та в матеріалах досудового розслідування кримінального провадження відсутні жодні дані щодо неможливості проведення їх допиту.
06.09.2024р. слідчою винесено оскаржувану постанову, якою закрито кримінальне провадження, у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366 КК України, оскільки, як вказала слідча, в діях голови ВЛК ОСОБА_5 встановлено відсутність факту внесення недостовірних даних до висновку ВЛК.
До вказаного висновку слідча прийшла навівши в її описовій частині зміст заяви скаржниці, яка нібито вказала, що голова ВЛК ОСОБА_5 внесла завідомо неправдиві відомості до висновку ВЛК в частині заміни пункту статті про придатність її сина ОСОБА_6 до військової служби. Також слідча описала показання свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 та посилалася на результати службової перевірки діяльності ОСОБА_5 від 12.07.2024р.
Встановив вказані обставини, приходжу до такого висновку.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України під час досудового розслідування заявником, потерпілим може бути оскаржено рішення слідчого про закриття кримінального провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути: про скасування рішення слідчого чи прокурора; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.
Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частинами 1 та 2 ст. 9 КПК України визначено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Згідно ч.ч. 1 та 2 ст. 12 КК України кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини.
Кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
Статтею 38 КПК України визначено, що органами досудового розслідування є органи, що здійснюють досудове слідство і дізнання.
Досудове слідство здійснюють слідчі підрозділи: органів Національної поліції; органів безпеки; органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства; органів Державного бюро розслідувань; підрозділ детективів, підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України.
Дізнання здійснюють підрозділи дізнання або уповноважені особи інших підрозділів: органів Національної поліції; органів безпеки; органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства; органів Державного бюро розслідувань; Національного антикорупційного бюро України.
Досудове слідство здійснюють слідчі одноособово або слідчою групою.
Орган досудового розслідування зобов'язаний застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.
Статтями 84-86 КПК України визначено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Згідно ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.
Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Частинами 1, 2 та 3 ст. 93 КПК України визначено, що збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.
Відповідно до ст. 94 КПК України дізнавач за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Частиною 1 ст. 99 КПК України визначено, що документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об'єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Згідно ч. 2 ст. 100 КПК України речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні.
Згідно з ч. 1 ст. 223 КПК України слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 103, ч. 1 ст. 104, ч. 1 ст. 106 КПК України процесуальні дії під час кримінального провадження можуть фіксуватися: 1) у протоколі; 2) на носії інформації, на якому за допомогою технічних засобів зафіксовані процесуальні дії; 3) у журналі судового засідання.
У випадках, передбачених цим Кодексом, хід і результати проведення процесуальної дії фіксуються у протоколі.
Протокол під час досудового розслідування складається слідчим або прокурором, які проводять відповідну процесуальну дію, під час її проведення або безпосередньо після її закінчення.
Частинами 1 та 2 ст. 110 КПК України визначено, що процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду.
Рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.
В свою чергу, ч. 5 ст. 110 КПК України визначено, що постанова слідчого, дізнавача, прокурора складається з:
1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім'я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову;
2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу;
3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.
Підстави закриття кримінального провадження та провадження щодо юридичної особи визначені ч. 1 ст. 284 КПК України. Зокрема, кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України).
Згідно з ч. 4 ст. 284 КПК України про закриття кримінального провадження слідчий, дізнавач, прокурор приймає постанову, яку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.
Слідчий, дізнавач приймає постанову про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених п.п. 1, 2, 4, 9, 9-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, якщо в цьому кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялося про підозру.
При цьому, у розумінні вимог кримінального провадження, відсутність в діянні складу кримінального правопорушення передбачає наявність самої події, у якій відсутні певні ознаки (обов'язкові елементи конкретного складу) кримінального правопорушення. За таких обставин рішення слідчого повинно містити вказівку на те, яке діяння мало місце (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) та які ознаки кримінального правопорушення в діях конкретної особи відсутні.
З огляду на приписи чинного законодавства обґрунтованим слід визнавати рішення слідчого, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин підтверджених доказами, які були досліджені і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, а також якщо рішення містить вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Однак, як вбачається з матеріалів досудового розслідування кримінального провадження, закриваючи останнє, слідча не дотрималася вищевказаних приписів кримінального процесуального законодавства, як і належної правової процедури під час здійснення досудового розслідування.
Відомості до ЄРДР внесенні за ч. 1 ст. 366 КК України та відповідно здійснення досудового розслідування відбувалося саме за вказаною статтею КК України.
Частиною 1 ст. 366 КК України передбачено кримінальну відповідальність за складання, видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів.
Водночас, із заяви скаржниці про вчинення кримінального правопорушення, поданої 08.04.2024р. до керівника Первомайської окружної прокуратури ОСОБА_9 , слідує, що голова Врадіївської ВЛК ОСОБА_10 , неналежно виконуючи свої професійні обов'язки та зловживаючи своїм посадовим становищем, незаконно змінила діагноз її сина ОСОБА_6 , а саме змінила статтю про придатність до військової служби та зобов'язала повторно пройти комісію.
Тобто, скаржниця повідомляє правоохоронні органи про вчинення головою Врадіївської ВЛК ОСОБА_5 кримінального правопорушення, а саме: неналежного виконуючи своїх професійних обов'язків та зловживання своїм посадовим становищем.
Відтак, вказані у заяві скаржниці діяння, формально можуть підпадати під ознаки складів кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 364, 367 КК України, а саме зловживання владою або службовим становищем та службова недбалість, а не під ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366 КК України, - службове підроблення.
Вказане свідчить, що фактично досудове розслідування було спрямоване не для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, про які заявила скаржниця, а для з'ясування, як зазначено в оскаржуваній постанові, того чи внесла голова ВЛК ОСОБА_5 завідомо неправдиві відомості до висновку ВЛК в частині заміни пункту статті про придатність її сина ОСОБА_6 до військової служби.
Також слід зазначити, що Верховний Суд неодноразово зазначав, що в провадженні, де потерпілий вказує на конкретну особу як на таку, що вчинила кримінальне правопорушення щодо нього, орган досудового розслідування за результатами всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження має вирішити питання про наявність чи відсутність події кримінального правопорушення, а за її встановлення - про наявність або відсутність ознак кримінального правопорушення в діянні конкретної особи, про достатність доказів для доведення винуватості конкретної особи в суді, про наявність/відсутність підстав до звільнення від кримінальної відповідальності конкретної особи.
Однак, закриваючи кримінальне провадження, у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, слідча винесла постанову, яка не містить вказівку на те, яке діяння мало місце (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) та які ознаки кримінального правопорушення в діях конкретної особи відсутні. В оскаржуваній постанові слідчою жодним чином не надано оцінки всім доказам здобутим в межах даного кримінального провадження.
Слідчою не виконано вказівки прокурора ОСОБА_38 про допит всіх членів військово-лікарської комісії щодо надання висновку ОСОБА_6 про придатність до військової служби, хоча згідно з приписами ч. 4 ст. 40 КПК України, такі вказівки для слідчої є обов'язковими. При цьому, слідча отримала документи щодо створення військово-лікарської комісії та її персональний склад станом на 06.05.2024р., а не станом на листопад 2022 року, коли було складено висновок військово-лікарської комісії щодо ОСОБА_6 .
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення винуватості поза розумним сумнівом (Avsar v. Turkey). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою.
Аналогічну позицію Європейського суду з прав людини викладено у справі “Капо проти Бельгії» (Capeau v Belgium) № 2914/98 від 13.01.2005р., де зазначено, що у кримінальних справах питання доказів належить досліджувати загалом у світлі п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і вимагає воно, крім іншого, щоб тягар доказування лежав на стороні обвинувачення.
Підсумовуючи вищевикладене слід зазначити, що встановленні обставини ставлять під сумнів будь-які результати проведеного досудового розслідування, а тому не має необхідності окремо давати оцінку по кожному твердженню скарги.
З огляду на вищевикладене в сукупності слідує, що в цілому скарга ОСОБА_3 є обґрунтованою, а відтак підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 303-307, 369-372 КПК України, -
постановив:
Скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчої СВ Відділення поліції № 2 Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 від 06.09.2024р. про закриття кримінального провадження, внесеного 09.04.2024р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024155200000067, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, - задовольнити.
Скасувати постанову слідчої СВ Відділення поліції № 2 Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 від 06.09.2024р. про закриття кримінального провадження, внесеного 09.04.2024р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024155200000067, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складений та підписаний “28» листопада 2024 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1