Справа № 139/313/24
Провадження № 2-п/139/4/24
(в порядку ст. 127 ЦПК України)
29 листопада 2024 року селище Муровані Курилівці
Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в особі судді Тучинської Н.В., отримавши заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Майструк Наталії Романівни про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення,
Ухвалою від 30 квітня 2024 року (а.с. 34) було відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів.
16 липня 2024 року у справі ухвалено заочне рішення (а.с. 73-76) про задоволення позовних вимог: зменшено розмір стягнення аліментів, визначений рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 14 грудня 2016 року у цивільній справі № 139/1016/16-ц, вирішено стягувати з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/8 його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття, а також відкликано без подальшого виконання виконавчий лист, виданий на підставі рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 14 грудня 2016 року у цивільній справі № 139/1016/16-ц.
Судове рішення набрало законної сили 16 серпня 2024 року.
Копія заочного судового рішення направлена відповідачу 17 липня 2024 року (а.с. 78) і отримана нею 30 липня 2024 року (а.с. 86).
10 вересня 2024 року представник відповідача адвокат Майструк Н.Р. (повноваження на а.с. 103) подала до суду заяву від імені ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення (а.с. 96-98) з клопотанням про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення (а.с. 99).
Ухвалою від 10 вересня 2024 року (а.с. 105) заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Мурованокуриловецького районного суду від 16 липня 2024 року у справі № 139/313/24 було залишено без руху, а заявнику надано строк для усунення недоліків заяви терміном у десять днів з дня отримання копії цієї ухвали.
12 вересня 2024 року представник відповідача адвокат Майструк Н.Р. подала заяву про усунення недоліків, в тому числі сплативши судовий збір і подавши відповідний платіжний документ (а.с. 107 - 110).
16 вересня 2024 року на виконання вимог ч. 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір» отримано інформацію про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (а.с. 112, 113).
Ухвалою Мурованокуриловецького районного суду від 17 вересня 2024 року (а.с. 114-115) ОСОБА_1 було відмовлено у поновленні процесуального строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Мурованокуриловецького районного суду від 16 липня 2024 року у справі № 139/313/24.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 21 листопада 2024 року ухвалу Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 17 вересня 2024 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Справа повернулася до суду 28 листопада 2024 року.
Як слідує із постанови Вінницького апеляційного суду від 21 листопада 2024 року (а.с. 167-170), підставою для скасування рішення стала обставина, що суд першої інстанції, дійшовши висновку про пропуск ОСОБА_1 строку для подання заяви про перегляд заочного рішення, не застосував положення ч. 2 ст. 126 ЦПК України та не вирішив долю самої заяви про перегляд заочного рішення.
Дослідивши матеріали заяви про перегляд заочного рішення, з врахуванням наведеного вище, суд прийшов до такого висновку:
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом (ч. 1 ст. 126 ЦПК України).
Частиною 2 ст. 284 ЦПК України встановлено, що заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
В той же час ч. 3 ст. 284 ЦПК України приписує, що учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 123 ЦПК України). Останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу (ч. 5 ст. 124 ЦПК України). Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (ч. 3 ст. 124 ЦПК України).
Таким чином, останнім днем для подачі відповідачем у цій справі заяви про перегляд заочного рішення було, з врахуванням факту отримання нею повного рішення 30 липня 2024 року (а.с. 86), 19 серпня 2024 року.
ОСОБА_1 цього строку не дотримала.
Частиною 4 ст. 284 ЦПК України дозволено поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення в разі пропуску з інших поважних причин.
Із тексту клопотання про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення (а.с. 99) слідує, що відповідач не змогла подати заяву про перегляд заочного рішення у встановлений законом строк, у зв'язку з тим, що їй не було відомо про рішення, що копію рішення вона отримала 01 серпня 2024 року, що на час проведення судових засідань вона була в пологовому будинку, а тепер здійснює догляд за новонародженою дитиною.
На ствердження таких обставин відповідач подала до суду ксерокопії обмінної карти з пологового будинку (а.с. 100) інформаційної довідки про тимчасову непрацездатність (а.с. 101), свідоцтва про народження дитини (а.с. 102).
Частиною 1 ст. 127 ЦПК України закріплено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк (ч. 3 ст. 127 ЦПК України). Про поновлення процесуального строку суд постановляє ухвалу (ч. 6 ст. 127 ЦПК України).
Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Зокрема, ЄСПЛ у справах «Світлана Науменко проти України», «Трегубенко проти України», «Праведна проти Росії», «Желтяков проти України» зазначає, що у випадках перегляду судових рішень як у порядку нагляду, так і у зв'язку з нововиявленими обставинами національним судам необхідно забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів, як продовження строку на оскарження, було порушено принцип правової визначеності.
Загалом, згідно з практикою ЄСПЛ, при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи «Волчлі проти Франції», «ТОВ «Фріда» проти України»).
Суд вважає, що заява відповідача про поновлення процесуального строку на подання заяви про перегляд заочного рішення є необґрунтованою, а вказані причини пропуску такого строку -є неповажними.
Так, відповідно до розписки про отримання ОСОБА_1 повного тексту заочного судового рішення (а.с. 86), вона його отримала 30 липня 2024 року. А тому, з врахуванням положень ч. 3 ст. 284 ЦПК України, вона мала безспірне право до 19 серпня 2024 року на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд.
Доказів поважності причин неподання заяви про перегляд заочного рішення з 20 серпня до 10 вересня 2024 року ОСОБА_1 до Мурованокуриловецького районного суду не подала.
Щодо твердження відповідача про перебування її в пологовому будинку на момент розгляду справи, то воно спростовується її ж доказами. Так, підготовче засідання 21 травня 2024 року було відкладено, з врахуванням термінів пологів (а.с. 47, 48), на 01 липня 2024 року (а.с. 50). Пологи відбулися 24 травня 2024 року (а.с. 102). Судове рішення у справі постановлено в судовому засіданні 16 липня 2024 року.
Наявність на утриманні новонародженої дитини також не є поважною причиною пропущення процесуального строку на подання заяви про перегляд заочного рішення. Так, ця обставина не стала на заваді укладення 01 вересня 2024 року з адвокатом договору про надання правової допомоги. Крім того, всі попередні заяви по суті відповідач ОСОБА_1 подавала електронною поштою (а.с. 37, 47-48, 55), і вони були розглянуті та враховані судом під час ухвалення відповідних рішень.
До апеляційної скарги на ухвалу Мурованокуриловецького районного суду від 17 вересня 2024 року ОСОБА_1 додала виписку з медичної карти хворого (а.с. 141) як доказ того, що ускладнення із здоров'ям завадили їй вчасно подати заяву про перегляд заочного рішення. Відповідної до такої виписки, ОСОБА_1 з 04 до 31 серпня 2024 року перебувала на амбулаторному лікуванні з післяпологовим маститом.
Такий доказ ніяким чином не спростовує позицію суду про те, що навіть у період амбулаторного лікування ОСОБА_1 мала можливість (у неї не було перешкод) використати всі можливі засоби для вчасного подання заяви про перегляд заочного рішення та подати її електронною поштою, як вона подавала всі попередні заяви по суті, які були розглянуті та враховані судом під час ухвалення відповідних судових рішень.
У питаннях оцінки поважності причин пропуску процесуального строку на оскарження як підстави для його поновлення Велика Палата Верховного Суду послідовно враховує критерії, сформовані у практиці ЄСПЛ, а саме: тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин; при цьому заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (справа «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії», пункт 109 ).
Отже, суд критично оцінює доводи ОСОБА_1 про неможливість звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення у встановлені законом строки, і за таких обставин, не знаходить поважних причин для поновлення відповідачу процесуального строку на подання заяви про перегляд заочного рішення.
Норми ЦПК України не визначають спеціального механізму процесуального реагування суду на пропуск відповідачем строку для подання заяви про перегляд заочного рішення, якщо заявник не подав клопотання про поновлення пропущеного строку або якщо причини, зазначені ним у відповідному клопотанні, визнані судом неповажними.
Наслідки пропуску процесуальних строків на вчинення процесуальних дій передбачені у ст. 126 ЦПК України. Відповідно до частини першої цієї статті із закінченням встановленого законом або судом строку втрачається право на вчинення процесуальних дій. Таке право втрачається в силу закону, тому не потребує додаткового визнання судом. Суд лише констатує пропуск процесуального строку та відсутність поважних причин для його поновлення, якщо була подана заява про поновлення такого строку.
Окремо ЦПК України встановлює наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, суд зобов'язаний залишити без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 126 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2024 року у справі № 756/11081/20 дійшла висновку, що якщо відповідач подає клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, суд повинен застосувати загальні положення ЦПК України, а саме ст. 127 цього Кодексу, у якій вказано, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними. Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення є залишення такої заяви без розгляду на підставі ч. 2 ст. 126 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 121, 126, 127, 284, 260, 261 ЦПК України, суд
Відповідачу ОСОБА_1 відмовити у поновленні процесуального строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Мурованокуриловецького районного суду від 16 липня 2024 року у справі № 139/313/24.
Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишити без розгляду.
Копію ухвали не пізніше наступного дня з дня її постановлення надіслати ОСОБА_1 .
Ухвалу про відмову у поновленні процесуального строку може бути оскаржено протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду.
На підставі ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя: ______________