Дата документу 11.11.2024 Справа № 333/9253/24
Єдиний унікальний № 333/9253/24 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/807/1138/24 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія ст. 199 КПК України
11 листопада 2024 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю обвинуваченого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24 жовтня 2024 року, якою відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, українця, маючого середню освіту, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,
продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 23 грудня 2024 року, -
Як убачається з матеріалів справи, в провадженні Комунарського районного суду м. Запоріжжя перебуває на розгляді кримінальне провадження відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_6 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24 жовтня 2024 року було продовжено застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 23 грудня 2024 року включно.
Своє рішення суд першої інстанції мотивував наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України та вважав, що виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків та дасть можливість запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить скасувати оскаржувану ухвалу, прийняти нове законне рішення та звільнити його з-під варти.
В обґрунтування своєї скарги вказує, що розгляд клопотання прокурора відбувався з грубим порушенням норм КПК України, Конституції України, Конвенції по захист прав людини і основоположних свобод.
В апеляційній скарзі захисник - адвокат ОСОБА_7 вважає оскаржувану ухвалу винесеною з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
В обґрунтування своєї скарги вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_6 має постійне місце проживання, має стійкі соціальні зв'язки, мешкає разом з батьками, характеризується виключно позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, прокурором не доведено жодного ризику.
Зазначає, що згідно поданої заяви потерпілого ОСОБА_9 , останній не має жодних претензій до ОСОБА_6 та просить закрити кримінальне провадження, у зв'язку із тим, що заяву про вчинення злочину потерпілий подав помилково.
Вважає не доведеним, що застосування до ОСОБА_6 більш м'яких запобіжних заходів буде недостатнім для запобігання ризикам.
У судовому засіданні апеляційного суду захисник - адвокат ОСОБА_7 підтримав апеляційні скарги та просив застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав апеляційні скарги без доповнень та просив їх задовольнити.
Повідомлений належним чином прокурор до судового засідання апеляційного суду не з'явився, подав клопотання про відкладення розгляду апеляційних скарг.
Ураховуючи відсутність заперечень сторін провадження про розгляд апеляційних скарг без участі прокурора, а також приписи ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає, що неприбуття прокурора не перешкоджає проведенню апеляційного розгляду.
Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого та його захисника, перевіривши матеріали провадження та дослідивши доводи, наведені в апеляційних скаргах і провівши судові дебати, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 331 КПК України передбачено, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення судом питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
З огляду на статті 131, 132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою - наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.
За положенням ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення тощо.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Порядок продовження строку тримання під вартою визначений ст. 199 КПК України.
Зокрема, частиною 3 статті 199 КПК України передбачено, що клопотання прокурора повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
На переконання колегії суддів, в даному випадку суд першої інстанції вищевказаних вимог закону дотримався, перевірив доводи прокурора про доцільність продовження строку тримання під вартою, правильно встановив як наявність певних ризиків, так і неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Так, ураховуючи тяжкість інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_6 кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, суворість можливого покарання у виді позбавлення волі 8 років, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винним, а також відсутність стійких соціальних зв'язків, які б були стримуючим фактором для обвинуваченого, продовжує й надалі існувати ризик переховування від суду.
Крім того, на переконання колегії суддів, ризик незаконного впливу на потерпілого також не зменшився, оскільки з огляду на позицію потерпілого щодо злочину, яка неодноразово змінювалась, є вірогідність того, що будучі на свободі, обвинувачений ОСОБА_6 може здійснювати на ОСОБА_9 певний вплив з метою зміни ним показань або відмови від їх надання для уникнення кримінальної відповідальності.
Отже, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України продовжують існувати та на даний час не зменшились.
Крім того, даних про такий стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_6 , щоб унеможливлював застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на даний час апеляційному суду не надано.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що обвинувачений ОСОБА_6 має постійне місце проживання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не спростовують висновки суду та не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та ухваленим на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, у зв'язку з чим, апеляційні скарги обвинуваченого та захисника підлягають залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - залишенню без змін.
На підставі зазначеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 199, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів Запорізького апеляційного суду, -
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24 жовтня 2024 року, якою відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 23 грудня 2024 року, залишити без змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4