Справа № 299/36/17
Закарпатський апеляційний суд
27.11.2024 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі суддів ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченої ОСОБА_6 та її захисника-адвоката ОСОБА_7 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді кримінальне провадження 11-кп/4806/23/22 за апеляційною скаргою заступника начальника відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_5 на вирок Виноградівського районного суду Закарпатської області від 29.11.2021.
Цим вироком:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка та мешканка АДРЕСА_1 , громадянка України, українка, освіта вища, депутат Виноградівської районної ради, пенсіонерка, несудима, за обвинуваченнями у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України виправдана з посиланням на ч. 1 ст. 373 та п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливості їх отримання.
Речові докази: накази по Великоком'ятівській ЗОШ І-ІІІ ступенів залишено для зберігання у матеріалах кримінального провадження.
Процесуальні витрати на залучення експерта: 351,84 грн за проведення експертизи № 4/245 від 15.09.2016 та 1847,16 грн за проведення товарознавчої експертизи № 11/588 від 05.09.2016 віднесено за рахунок держави.
Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що вона у відповідності до наказу відділу освіти Виноградівської РДА № 156 від 01.06.2000, перебуваючи на посаді директора Великоком'ятівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, виконуючи, згідно посадової інструкції, затвердженої начальником Управління освіти, молоді та спорту Виноградівської РДА від 04.01.2016, адміністративно-господарські та організаційно-розпорядчі функції, тобто будучи службовою особою, у повноваження якої входили обов'язки, зокрема щодо планування, координування і контроль роботи педагогічних та інших працівників школи, вирішення фінансових, адміністративних, господарських та інших питань, що виникають у процесі діяльності школи, визначення надбавок і доплат до ставок і посадових окладів працівників школи, затвердження графіка роботи і педагогічного навантаження працівників школи, тарифікаційних списків і графіків відпусток, діючи умисно, зловживаючи своїм службовим становищем, порушуючи вимоги своїх посадових обов'язків, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно - небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою незаконного нарахування заробітної плати, здійснила розтрату чужого майна - бюджетних коштів, за наступних обставин.
-2-
03.06.2016 ОСОБА_6 , перебуваючи на посаді директора ІНФОРМАЦІЯ_2 , видала наказ № 31-к «Про відпустки працівників школи» згідно якого, двом працівникам ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: завідувачу бібліотекою школи ОСОБА_9 та бібліотекарю школи ОСОБА_10 , надано щорічну чергову відпустку за 2015-2016 навчальний рік, в кількості 24 календарних днів, починаючи з 13.06.2016.
У подальшому ОСОБА_6 , діючи умисно, всупереч інтересам служби, зловживаючи своїм службовим становищем, розтратила ввірені бюджетні кошти, що виразилось у складанні та внесенні до табелів обліку використання робочого часу та розрахунку заробітної плати Великоком'ятівської ЗОШ І-ІІІ ступенів за звітний період з 01.06.2016 по 30.06.2016 та з 01.07.2016 по 31.07.2016, завідомо неправдивих відомостей про відпрацьовані завідувачем бібліотекою школи ОСОБА_9 та бібліотекарем школи ОСОБА_10 . дні з 06.06.2016 по 10.06.2016, з 11.07.2016 по 15.07.2016.
Після чого ОСОБА_6 , продовжуючи свій злочинний намір, подала вищевказані табелі до Управління освіти Виноградівської районної державної адміністрації для нарахування та виплати заробітної плати ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , хоча останні у вказаний час, згідно довідок № 0.64-18768/0/15-16 від 05.09.2016, № 0.64-18664/0/15-16 від 02.09.2016 з Державної прикордонної служби України і показів самих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , перебували за межами державного кордону та, відповідно, роботи завідувача бібліотекою і бібліотекаря не виконували.
В результаті умисних дій директора Великоком'ятівської ЗОШ І-ІІІ ступенів ОСОБА_6 , завідувачу бібліотеки ОСОБА_9 та бібліотекарю ОСОБА_10 за вказаний вище період, згідно висновку судового експерта Закарпатського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № 11/588 від 28.10.2016, було здійснено незаконне нарахування та виплату ОСОБА_9 заробітної плати у сумі 1392,08 грн та ОСОБА_10 заробітної плати у сумі 843,88 грн, на загальну суму 2235,96 грн, чим завдано збитків державі в особі Управління освіти Виноградівської районної державної адміністрації на вказану суму.
Такі дії ОСОБА_6 кваліфіковані як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 191 КК України, тобто розтрата чужого майна шляхом зловживання своїм службовим становищем.
Крім того, у невстановлений слідством час, в червні та липні місяці 2016 року, директор Великоком'ятівської ЗОШ І-ІІІ ступенів ОСОБА_6 , знаходячись по місцю роботи в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою АДРЕСА_2 , згідно посадової інструкції, затвердженої начальником Управління освіти, молоді та спорту Виноградівської РДА від 04.01.2016, наділеної адміністративно-господарські та організаційно-розпорядчі функції, тобто будучи службовою особою, у повноваження якої входили обов'язки, зокрема щодо планування, координування і контролю роботи педагогічних та інших працівників школи, вирішення фінансових, адміністративних, господарських та інших питань, що виникають у процесі діяльності школи, визначення надбавок і доплат до ставок і посадових окладів працівників школи, затвердження графіка роботи і педагогічного навантаження працівників школи, тарифікаційних списків і графіків відпусток, діючи умисно, порушуючи вимоги своїх посадових обов'язків, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою незаконного нарахування заробітної плати третім особам, здійснила службове підроблення, за наступних обставин.
03.06.2016 ОСОБА_6 , перебуваючи на посаді директора ІНФОРМАЦІЯ_2 , видала наказ № 31-к «Про відпустки працівників школи» згідно якого, двом працівникам Великоком'ятівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, а саме:
-3-
завідувачу бібліотекою школи ОСОБА_9 та бібліотекарю школи ОСОБА_10 , надано щорічну чергову відпустку за 2015-2016 навчальний рік, в кількості 24 календарних днів, починаючи з 13.06.2016.
У подальшому ОСОБА_6 , зловживаючи своїм службовим становищем, достовірно знаючи про відсутність з 04.06.2016 по 13.06.2016 та з 11.07.2016 по 25.07.2016 на робочому місці завідувача бібліотекою школи ОСОБА_9 та бібліотекаря школи ОСОБА_10 , склала та внесла до офіційних документів, - табелів обліку робочого часу працюючих Великоком'ятівської ЗОШ І-ІІІ ст за звітний період з 01.06.2016 по 30.06.2016 та за звітний період з 01.07.2016 по 31.07.2016, завідомо неправдиві відомості про відпрацьовані завідувачем бібліотекою школи ОСОБА_9 та бібліотекарем школи ОСОБА_10 . дні з 06.06.2016 по 10.06.2016, з 11.07.2016 по 15.07.201.
Після чого ОСОБА_6 , продовжуючи свій злочинний намір підписала, згідно висновку судового експерта Закарпатського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № 4/245 від 15.09.2016, власним підписом та подала вищевказані табелі обліку робочого часу до Управління освіти Виноградівської районної державної адміністрації для нарахування та виплати заробітної плати ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , хоча останні у вказаний час, згідно довідок № 0.64-18768/0/15-16 від 05.09.2016, № 20.64-18664/0/15-16 від 02.09.2016 з Державної прикордонної служби України і показів самих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , перебували за межами державного кордону та, відповідно, роботи завідувача бібліотекою і бібліотекаря не виконували.
Такі дії ОСОБА_6 кваліфіковані як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 366 КК України (в редакції Закону № 3207-VI від 07.04.2011 зі змінами, внесеними згідно із Законами № 222-VII від 18.04.2013 за №1261-VІІ від 13.05.2014), тобто службове підроблення, за кваліфікуючими ознаками складання та видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів та внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.
Виправдовуючи ОСОБА_6 за пред'явленими обвинуваченнями, суд першої інстанції свої висновку обґрунтував тим, що письмове повідомлення про підозру ОСОБА_6 , яка відповідно до довідки Виноградівської районної ради Закарпатської області № 01-6/406 від 27.09.2016 та посвідчення, виданого 24.11.2015, була депутатом Виноградівської районної ради VII скликання з 24.11.2016 по 20.11.2020, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України, хоча і здійснено повноважним прокурором, проте підозра вручена слідчим СВ СУ ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_11 , тобто вручена особою, яка не є прокурором, чим істотно порушено вимоги процесуального закону в частині процедури притягнення особи до кримінальної відповідальності. Окрім того, письмове повідомлення про підозру вручене не підозрюваній ОСОБА_6 , а її сину - ОСОБА_12 в присутності депутата Великоком'ятівської сільської ради ОСОБА_13 . Слідчий СУ ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_11 не зазначений серед суб'єктів, повноважних повідомляти про підозру депутату місцевої ради за приписами ст. 481 КПК України. Таким чином, на переконання суду першої інстанції, порушення внаслідок незаконного здійснення повідомлення про підозру права на захист обвинуваченої ОСОБА_6 , зокрема через неналежне її повідомлення про права підозрюваної в кримінальному провадженні та їх роз'яснення неповноважної особою має наслідком недопустимість доказів, отриманих унаслідок порушення права на захист у цьому кримінальному провадженні.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду від 29.11.2021 скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 винною у вчиненні кримінальних правопорушень та призначити їй за ч. 2 ст. 191 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 02 (два) роки з позбавленням права на 02 (два) роки обіймати посади, пов'язані виконанням адміністративно-розпорядчих функцій; за ч. 1 ст. 366 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів
-4-
громадян з позбавлення права обіймати посади пов'язані з виконанням адміністративно-розпорядчих функцій на строк 01 (один) рік; на підставі ст. 70 КК України визначити ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 02 (два) роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані виконанням адміністративно-розпорядчих функцій на строк 02 (два) роки. Вказує на те, що в ході судового розгляду було допитано обвинувачену, свідків, досліджено докази, якими підтверджено винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень, однак єдиною підставою для постановлення виправдувального вироку є вручення ОСОБА_6 підозри не уповноваженою особою. 13.09.2016 ОСОБА_6 у відповідності до вимог закону прокурором Закарпатської області ОСОБА_14 повідомлено підозру, а 11.11.2016 - про зміну раніше повідомленої підозри, а оголошення та роз'яснення прав підозрюваній за дорученням прокурора було здійснене слідчим, який проводив досудове розслідування. Відповідно до повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_6 , таке було підписано уповноваженою особою, а її вручення було доручено слідчому, який проводив досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні - слідчому СУ ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_11 .
В запереченні на апеляційну скаргу прокурора, захисник-адвокат ОСОБА_7 вказує на її безпідставність й необґрунтованість з огляду на те, що показаннями як обвинуваченої, так і ряду свідків доведено, що бібліотекарі школи ОСОБА_9 та ОСОБА_10 працювали у школі у вихідні дні, за що отримали відгули та грошову компенсацію. Вважає, що судом першої інстанції було досліджено всі необхідні докази, якими підтверджено факт роботи вказаних осіб у вихідні дні, на підставі чого прийнято законне й обґрунтоване рішення. Також, при вирішенні питання щодо винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, судом першої інстанції вірно враховано, що на час оголошення ОСОБА_6 підозри, щодо депутата місцевої ради застосовується особливий порядок кримінального провадження. Депутату місцевої ради здійснюється письмове повідомлення про підозру керівником регіональної прокуратури в межах його повноважень, в даному випадку керівником прокуратури Закарпатської області, а не слідчим, яким проводиться досудове розслідування. Окрім того, судом вірно встановлено, що 23.09.2016 слідчим ОСОБА_11 письмове повідомлення про підозру вручене не ОСОБА_6 , а її сину - ОСОБА_12 . Зазначене тягне за собою недопустимість доказів сторони обвинувачення та, відповідно їхню недостатність для доведення у визначений процесуальним законом спосіб винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, що обґрунтовано визнано підставою для закриття кримінального провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України.
В зміненій апеляційній скарзі прокурор з підстав, зазначених ним в апеляційній скарзі, просив вирок Виноградівського районного суду Закарпатської області від 29.11.2021 щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції в іншому складі.
Апеляційний суд заслухав доповідь судді про зміст вироку, доводи апеляційної скарги, заперечення обвинуваченої та її захисника, промову прокурора на підтримання зміненої апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи сторін дійшов висновку, що змінена апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення з таких підстав.
Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або
-5-
засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
За приписами ч. 1 ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Судове рішення - це акт правосуддя, ухвалений згідно з нормами матеріального та процесуального права та згідно з конституційними засадами і принципами судочинства. Судове рішення має бути законним, обґрунтованим, зрозумілим та чітким, і не повинно містити положень, які б суперечили або виключали одне одного, ускладнювали чи унеможливлювали його виконання.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 закріплено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Цих вимог судом першої інстанції під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_6 не дотримано.
Згідно ч. 1 ст. 373 КПК України суд постановляє виправдувальний вирок, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. У мотивувальній частині вироку у таких випадках зазначається: формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення, а також мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Як убачається зі змісту оскаржуваного вироку, виправдовуючи ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень, суд першої інстанції зазначив про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону під час складання та повідомлення ОСОБА_6 письмового повідомлення про підозру з огляду на те, що таке вручено слідчим СВ СУ ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_11 , який не зазначений серед суб'єктів, повноважних повідомляти про підозру депутату місцевої ради за приписами ст. 481 КПК України.
Разом з тим, з такими висновками суду, колегія суддів не може погодитися, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 31 Закону України від 11.07.2002 № 93-IV «Про статус депутатів місцевих рад», повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення депутату місцевої ради може бути здійснено відповідно Генеральним прокурором, заступником Генерального прокурора, керівником відповідної регіональної прокуратури.
Статтею 276 КПК України передбачено, що особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу.
-6-
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 481 КПК України письмове повідомлення про підозру депутату місцевої ради здійснюється Генеральним прокурором, його заступником, керівником регіональної прокуратури в межах його повноважень.
За змістом ст. 276 КПК України процедура здійснення повідомлення про підозру включає складання письмового повідомлення про підозру та відповідно його вручення підозрюваному уповноваженою особою.
За частиною 1 статті 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
У постанові від 11.11.2019 Велика палата Верховного Суду (справа
№ 536/2475/14-к) зробила висновок щодо застосування норм права, які стосуються вручення підозри спеціальним суб'єктам, та зауважила, що процедуру здійснення повідомлення про підозру особі можна умовно поділити на етапи: 1) прийняття рішення щодо необхідності здійснення особі повідомлення про підозру. Цей етап передбачає перевірку підстав здійснення такого повідомлення згідно з ч. 1 ст. 276 КПК України, дотримання процесуальних гарантій під час проведення тих чи інших слідчих або оперативно-розшукових дій або застосування запобіжних заходів, які вчинялись до моменту здійснення такого повідомлення; 2) об'єктивації/вираження сформованого внутрішнього волевиявлення уповноваженої посадової особи щодо прийнятого рішення в зовнішню форму шляхом складання тексту повідомлення про підозру відповідно до вимог, передбачених ст. 277 КПК України, та його підписання; 3) доведення інформації до відома адресата, щодо якого прийняте рішення про повідомлення про підозру, шляхом безпосереднього вручення його тексту особі згідно зі ст. 278 КПК України. На цьому етапі також здійснюється повідомлення прав підозрюваному, де в разі якщо підозрюваний висловить відповідне прохання, йому зобов'язані детально роз'яснити кожне із зазначених прав (ч. 3 ст. 276 КПК).
Відповідно до вказаного правового висновку Генеральний прокурор або його заступник можуть доручити вручення прийнятого (складеного) та підписаного ними повідомлення про підозру судді суб'єкту, уповноваженому здійснювати процесуальні дії у конкретному кримінальному провадженні.
Водночас Велика Палата Верховного Суду з урахуванням ст. 481 КПК України вказала на те, що відповідне доручення Генеральний прокурор або його заступник могли надати лише тій уповноваженій особі, яка здійснювала досудове розслідування або входила до групи, призначеної для здійснення цього кримінального провадження відповідно до ст. 37 КПК України.
Додаткова гарантія у формі встановлення спеціальної процедури здійснення повідомлення про підозру певним категоріям осіб полягає саме у перевірці підстав і наступному складанні та підписанні повідомлення визначеними законом суб'єктами. Однак подальше вручення письмової підозри окресленим категоріям не впливає на посилення або послаблення цих гарантій. Сам по собі факт особистої передачі повідомлення про підозру не забезпечує додаткового захисту осіб, щодо яких визначено спеціальний порядок здійснення повідомлення про підозру.
Вручення повідомлення про підозру іншою уповноваженою особою за умови, що рішення було прийняте та підписане визначеним на це ст. 481 КПК України суб'єктом, не порушує гарантій, визначених законом для депутата місцевої ради.
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що оскільки ОСОБА_6 була депутатом Виноградівської районної ради VII скликання з 24.11.2016 по 20.11.2020, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 481 КПК України повідомлення про підозру здійснювалось прокурором Закарпатської області ОСОБА_14 , як і повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри.
У свою чергу прокурор Закарпатської області ОСОБА_15 доручив слідчому СВ СУ ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_11 , який входив до групи слідчих на здійснення досудового розслідування, вручити ОСОБА_6 складене повідомлення про підозру.
-7-
Таким чином, повідомлення про підозру ОСОБА_6 як депутату міської ради було вручено відповідно до вимог КПК України.
При цьому судом першої інстанції наведено тільки перелік доказів, які досліджувались в судовому засіданні, однак суд безпідставно визнав їх недопустимими з підстав вручення ОСОБА_6 підозри не уповноваженою особою. В ході як досудового розслідування, так і під час судового провадження, окрім обвинуваченої ОСОБА_6 , були допитані свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_12 , ОСОБА_23 . Окрім того, предметом дослідження в судовому засіданні були і письмові докази, які прокурор надав в порядку ст. 358 КПК України та які були відкритті на досудовому розслідуванні обвинуваченій та її захиснику. Однак жодного аналізу наведеним вище доказам суд першої інстанції не надав, фактично визнавши всі зібрані докази під час досудового розслідування недопустимими внаслідок незаконного здійснення повідомлення ОСОБА_6 про підозру та, що наявні підстави для визнання доказів, які досліджувались судом, недопустимими, тому вказані у вироку підстави для винесення виправдувального вироку є безпідставними.
Оскільки зміст вироку не відповідає вимогам ст. 374 КПК України, висновки суду зроблені без ретельного аналізу та оцінки доказів, допущені судом порушення процесуального закону відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК України є істотними, оскільки ставлять під сумнів повноту встановлення судом першої інстанції обставин провадження, що суперечить як основним завданням кримінального провадження так і його основним загальним засадам, таким як верховенство права, законність та забезпечення змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів у доведенні перед судом їх переконливості, що обґрунтовано ставить під сумнів законність і справедливість вироку, а також позбавляє апеляційний суд підстав у цій частині визнавати чи не визнавати обґрунтованими доводи в межах обвинувачення чи доводів сторін захисту.
За наведених вище обставин висновки суду про визнання ОСОБА_6 невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України та виправдання за цим обвинуваченням у зв'язку із недоведеністю, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому остання обвинувачується, є передчасними та зробленими без повного, всебічного, об'єктивного дослідження та аналізу наявних у кримінальному провадженні доказів, а тому не може визнаватися законним та обґрунтованим.
За результатами апеляційного розгляду колегія суддів дійшла висновку, що вищезазначені істотні порушення є процесуально неприпустимими при судовому розгляді, оскільки в такий спосіб порушуються норми кримінального процесуального закону та загальні засади забезпечення права на захист, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, безпосередності дослідження доказів і змагальності сторін у процесі, законності та одночасно обґрунтованості судового рішення, що передбачено як обов'язкова вимога у ст. 370 КПК України.
Оскільки суд апеляційної інстанції відповідно до положень ст. 404 КПК України не вправі встановлювати й доказувати факти, які не були встановлені та не доведені судом першої інстанції, долучати до матеріалів провадження докази, які не були предметом дослідження місцевого суду, колегія суддів позбавлена можливості дійти однозначного висновку щодо правильності застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги прокурора про безпідставне неврахування на його думку доказів у кримінальному провадженні, з огляду на їх недопустимість, апеляційний суд враховує положення ч. 3 ст. 26 КПК України про те, що суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що внесені на розгляд сторонами та віднесені до їх компетенції цим Кодексом.
-8-
За змістом ч. 3 ст. 404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Таким чином, норми ч. 3 ст. 404 КПК України зобов'язують суд апеляційної інстанції провести повторне дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, лише коли суд першої інстанції дослідив ці обставини неповно або з порушеннями.
Як вбачається, у зміненій апеляційній скарзі прокурор не викладає свою позицію, щодо винуватості ОСОБА_6 з посиланням на неповноту допиту обвинуваченої, свідків або конкретні процесуальні порушення, що свідчить про відсутність правових підстав для повторного допиту апеляційним судом обвинуваченої, свідків та дослідження наданих прокурором письмових доказів.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що під час апеляційного розгляду прокурор не заявляв клопотання про дослідження апеляційним судом тих чи інших доказів у підтвердження доводів апеляційної скарги, а просив скасувати вирок з направленням кримінального провадження до суду першої інстанції на новий розгляд в іншому складі.
Отже, зазначені вище порушення КПК України, на думку апеляційного суду, перешкодили суду першої інстанції ухвалити законний та обґрунтований вирок, а тому це порушення визнається судом істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке передбачено ч. 1 ст. 412 КПК України.
Водночас згідно п. 1 ч. 1 ст. 415 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо встановлено порушення, передбачені п. 2, 3, 4, 5, 6, 7 ч. 2 ст. 412 цього Кодексу.
За таких обставин, апеляційний суд вважає за необхідне застосовувати загальні засади кримінального провадження, а саме верховенство права.
Відповідно до ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями і застосовується цей принцип з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
При цьому, апеляційний суд також виходить з положень ч. 1 ст. 9 КПК України, з яких слідує, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, тобто суд під час розгляду кримінального провадження повинен дотримуватися законності.
У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК України, що регламентовано положеннями ч. 6 ст. 9 цього Кодексу.
Тобто, значення загальних засад кримінального провадження, як норм вищого ступеня нормативності є підґрунтям для тлумачення норм кримінального процесуального права та подолання прогалин у правовому регулюванні кримінальних процесуальних правовідносин.
-9-
За наявності зазначеного вище допущеного судом першої інстанції істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, враховуючи положення ч. 6 ст. 9 КПК України та порушення судом першої інстанції загальних засад кримінального провадження, вирок суду не може визнаватись законним та обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню. Оскільки порушення вимог кримінального процесуального закону було допущене у ході судового розгляду в суді першої інстанції і саме цей суд має повноваження на вчинення процесуальних дій, направлених на усунення порушень, на які вказано вище, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості усунути зазначені порушення вимог кримінального процесуального закону в ході апеляційного розгляду справи.
Що стосується інших доводів апеляційної скарги, то вони не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки порушені ним питання спочатку підлягають дослідженню при новому розгляді в суді першої інстанції, а вже потім при наявності судового рішення бути предметом апеляційної перевірки, так як суд апеляційної інстанції згідно ч. 2 ст. 415 КПК України при скасуванні вироку не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.
Тому, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, які віднесено до істотних порушень вимог КПК України, і які колегія суддів Закарпатського апеляційного суду не може виправити, використовуючи свої повноваження, що у свою чергу, відповідно до ст. 412, 415 КПК України, є безумовною підставою для скасування вироку із призначенням нового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції в іншому складі.
Під час нового розгляду кримінального провадження суду першої інстанції необхідно врахувати наведене, повно й всебічно, з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального закону, проаналізувати докази у кримінальному провадженні, дати їм юридичну оцінку з огляду на їх достовірність, допустимість та достатність, з урахуванням положень, передбачених ст. 17, 23, 94, 95 КПК України, з дотриманням прав учасників процесу, перевірити доводи, зазначені в апеляційній скарзі прокурора і в залежності від цього постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення з урахуванням положень ст. 370-374 КПК України.
Враховуючи викладене, змінена апеляційна скарга заступника начальника відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_5 підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.404,405,407,412,415,419 КПК України, апеляційний суд
Змінену апеляційну скаргу заступника начальника відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_5 задовольнити.
Вирок Виноградівського районного суду Закарпатської області від 29.11.2021 щодо ОСОБА_24 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції в іншому складі.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді