Справа № 297/3209/23
Закарпатський апеляційний суд
28.11.2024 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І. С., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/14/24, за апеляційною скаргою захисника-адвоката Пензеника В. І. на постанову судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 02.10.2023.
Цією постановою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, мешканець АДРЕСА_1 , непрацюючий, визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 01 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 536 грн 80 коп. судового збору.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 127994 від 09.09.2023 та постанови судді від 02.10.2023 вбачається, що 09.09.2023 о 21 год 30 хв в с. Нижні Ремети по вул. Головній, ОСОБА_2 керував мотоблоком «Forte», без державного номерного знаку, з явними ознаками алкогольного сп'яніння (порушення мовлення, порушення координації рухів, запах алкоголю з порожнини рота), від проходження медичного огляду на стан сп'яніння відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Не погоджуючись з вказаною постановою суду, захисник-адвокат Пензеник В. І. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду від 02.10.2023 скасувати та закрити провадження у справі в зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Стверджує, що працівники поліції пропонували ОСОБА_2 пройти огляд у встановленому законом порядку і відповідно він не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Вважає, що вина ОСОБА_2 не доведена належними доказами. ОСОБА_2 не був повідомлений про час та місце розгляду справи. Також з цих підстав адвокат Пензеник В. І. порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, додатково посилаючись на те, що про існування вказаної постанови ОСОБА_2 дізнався 25.11.2023.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 та його захисника-адвоката Пензеника В. І., неявка яких з урахуванням положень ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає її розгляду. При цьому враховується те, що ОСОБА_2 та його захисник-адвокат Пензеник В. І. належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи, а розгляд справи неодноразово відкладався за клопотаннями захисника-адвоката Пензеника В. І., а саме: 31.01.2024, 11.04.2024, 26.06.2024.
-2-
Апеляційний суд зауважує, що переважна більшість клопотань захисника-адвоката Пензеника В. І. про необхідність відкладення розгляду справи щодо ОСОБА_2 була зумовлена його зайнятістю в інших судових провадженнях, при цьому жодного разу не надав доказів, які б підтверджували ці обставини. Разом з тим, адвокатом не обґрунтовано чому саме, він, вже вкотре визнав за необхідне прийняти участь у розгляді інших судових справ та чому такі справи є пріоритетнішими за дану справу. Крім того, стороною захисту не вказується про причини неявки в судове засідання безпосередньо ОСОБА_2 , який належним чином повідомлявся про час і місце судового розгляду, як за допомогою SMS-повідомлення, так і шляхом направлення йому судових повісток поштовим відправленням, які йому щоразу було вручено особисто.
Також, в останньому клопотанні від 28.11.2024, адвокат Пензеник В. І., як на підставу для відкладення судового розгляду, вказав про свою участь у невідкладних слідчих діях, однак ці обставини також не підтверджені жодними доказами.
Апеляційний суд вважає, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності та її захисник повинні добросовісно використовувати надані процесуальні права, не зловживати ними та зобов'язані демонструвати готовність брати участь у судовому розгляді і утримуватися від використання методів, які пов'язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби, передбачені законом для прискорення процедури слухання.
Під зловживанням правом, як матеріальним, так і процесуальним, Європейський Суд з прав людини у своїй практиці розуміє таке його використання, яке спрямоване на боротьбу із закладеним у ньому ж позитивним регулятивним потенціалом, в тому числі, що суперечить принципу правової визначеності.
За своєю суттю дії, спрямовані на зловживання процесуальними правами, хоч і виглядають як дії, спрямовані на повне та всебічне дослідження обставин справи або захист порушеного права стороною процесу, однак по суті вони направлені на деструктивність судового розгляду.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що чергове клопотання захисника-адвоката Пензеника В. І. про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню, оскільки ним не доведено наявність поважних причин, які свідчать про неможливість приймати участь у розгляді справи щодо ОСОБА_2 .
Приймаючи рішення про розгляд справи без участі ОСОБА_2 та його захисника-адвоката Пензеника В. І. враховуються також вимоги чинного законодавства щодо розгляду справи в розумні строки, передбачені ч. 4 ст. 294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, а тому апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_2 та його захисника-адвоката Пензеника В. І., що не може розцінюватись як порушення їх прав, передбачених ст. 268, 271 КУпАП.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані по справі докази, доводи апеляційної скарги та клопотання, апеляційний суд вважає, що клопотання захисника-адвоката Пензеника В. І. про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню, а його апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.
-3-
З оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_2 не приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, а в матеріалах справи відсутні відомості про те, що останній був належним чином повідомлений про час та місце її розгляду. При цьому, в матеріалах справи відсутні відомості про те, що ОСОБА_2 у передбачений ч. 1 ст. 285 КУпАП строк надсилалась копія оскаржуваної постанови від 02.10.2023. У матеріалах справи також відсутні дані про отримання ОСОБА_2 копії оскаржуваної постанови в інший день, ніж той, на який вказується в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження - 25.11.2023. При цьому, з матеріалів справи вбачається, що захисник-адвокат Пензеник В. І. ознайомився з матеріалами справи 29.11.2023.
З метою недопущення порушення права ОСОБА_2 на захист та доступ до правосуддя, доводи клопотання про поновлення пропущеного строку на оскарження судового рішення визнаються обгрунтованими, причини пропуску строку такими, що перешкодили захиснику-адвокату Пензенику В. І. своєчасно подати в інтересах ОСОБА_2 апеляційну скаргу, а тому строк на апеляційне оскарження поновлюється.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. За змістом вказаної норми закону, провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.
Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд першої інстанції вказаних вимог закону дотримався та прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у діянні ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно пункту 6 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість
-4-
реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція), огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Відповідно до пункту 7 вказаної Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
З матеріалів справи та досліджених доказів апеляційним судом встановлено, що 09.09.2023 о 21 год 30 хв, в с. Нижні Ремети по вул. Головній, ОСОБА_2 керував мотоблоком «Forte» без державного номерного знаку, з явними ознаками алкогольного сп'яніння (порушення мовлення, порушення координації рухів, запах алкоголю з порожнини рота), від проходження медичного огляду на стан сп'яніння відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Незважаючи на невизнання ОСОБА_2 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, його винуватість у вчиненні вказаного правопорушення, підтверджується сукупністю зібраних по справі, досліджених суддею першої інстанції та наведених у постанові доказів.
Зокрема, вина ОСОБА_2 стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 127994 від 09.09.2023, яким зафіксовано обставини вчиненого правопорушення та який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, як щодо змісту так і щодо форми; відеозаписом, яким засвідчено факт відмови водія ОСОБА_2 від проходження огляду у встановленому законом порядку для визначення стану алкогольного сп'яніння.
Оцінка доказів відповідно до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 127994 від 09.09.2023 зазначено: дату і місце його складення; посаду, прізвище, ім'я та по батькові працівника поліції, який склав протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; а також зазначено, що ОСОБА_2 роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, в той же час ОСОБА_2 відмовився від надання пояснень на підставі ст. 63 Конституції України та від підписання протоколу про адміністративне правопорушення, про що в ньому наявні відповідні записи.
Матеріали справи не містять доказів про порушення поліцейським СРПП Берегівського РВП ГУ НП в Закарпатській області законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки поліцейським дотримано вимоги ч. 2 ст. 251, ст. 256, 265-2, 266, 268 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 127994 від 09.09.2023 складено відповідно до вимог встановлених ст. 256 КУпАП, уповноваженим на такі дії працівником поліції, у спосіб, з підстав та з дотриманням порядку, встановлених законом.
-5-
У матеріалах справи про адміністративне правопорушення також відсутні будь-які відомості, які можуть свідчити про зацікавленість вказаного працівника поліції у результатах розгляду справи, - у підтвердження таких даних належні докази відсутні у матеріалах справи, їх також не додано і до апеляційної скарги, і на такі захисник не посилається в апеляційній скарзі. Тому, апеляційний суд приходить до висновку, що працівники поліції при виконанні своїх посадових обов'язків діяли виключно у межах наданих їм повноважень.
Не встановлено під час розгляду апеляційної скарги підтверджуючих даних, які свідчать про те, що стосовно ОСОБА_2 з боку поліцейських були вчинені незаконні методи, примус чи упередженість - докази, які можуть підтвердити цей факт відсутні, і таких доказів стороною захисту не додано до апеляційної скарги.
З установлених апеляційним судом обставин, у тому числі відеозапису з місця події, вбачається, що ОСОБА_2 після зупинки працівниками полії транспортного засобу (мотоблоку), яким він керував, на пропозицію працівників поліції про проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у зв'язку з виявленими в нього ознаками, категорично відмовився від проходження такого огляду. При цьому, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_2 не заперечував фактів керування транспортним засобом та перебування у стані алкогольного сп'яніння, і працівники поліції роз'яснювали ОСОБА_2 його права та наслідки відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, а саме складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження в апеляційній скарзі про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи не знайшли свого підтвердження і такі відхиляються.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що суддею першої інстанції, ОСОБА_2 обґрунтовано визнано винним у порушенні вимог, які передбачені пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України та вчиненні, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення.
Доводи апеляційної скарги про те, що працівники поліції не пропонували ОСОБА_2 пройти огляд на стан сп'яніння і останній не відмовлявся від такого огляду, а тому вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення є недоведеною, апеляційний суд відхиляє, оскільки такі не знаходять свого підтвердження та повністю спростовуються матеріалами справи.
Таким чином, обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції законодавства при винесенні постанови, яке полягало у не з'ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді.
Що стосується доводів апеляційної скарги про порушення прав через розгляд справи у відсутності ОСОБА_2 , то апеляційний суд вважає їх такими, що не спростовують факту порушення ОСОБА_2 вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України, оскільки ст. 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП без обов'язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і при цьому факт розгляду справи без участі ОСОБА_2 враховано апеляційним судом як одну з підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що п. 2.5 Правил дорожнього руху України встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
-6-
Таким чином, зазначені в складеному щодо ОСОБА_2 протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 127994 від 09.09.2023 обставини утворюють об'єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі захисником-адвокатом Пензеником В. І. не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені.
Також, судом першої інстанції з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП, зокрема, характеру вчиненого правопорушення, особи порушника та обставин справи, правильно вирішено питання про кваліфікацію діянь ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 130 КУпАП України і накладено стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що хоч і є суворим, проте безальтернативним видом стягнення.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції і вважає, що з врахуванням наведених обставин, а саме те, що ОСОБА_2 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння та відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку, таке порушення правил дорожнього руху є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків.
При цьому, апеляційний суд ураховує, що в рішенні у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008) Європейський суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.
Враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_2 відповідає характеру вчиненого правопорушення, встановлене у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому підстав для його зміни, навіть з урахуванням даних про його особу, не вбачається.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.
Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення, не вбачається, відтак постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга захисника-адвоката Пензеника В. І. задоволенню не підлягає.
При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати будь-яких свідків, тощо; те, що стороною
-7-
захисту не було надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б слугувати підставами для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Клопотання захисника-адвоката Пензеника В. І. про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити, поновити захиснику-адвокату Пензенику В. І. строк на апеляційне оскарження постанови судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 02.10.2023.
Апеляційну скаргу захисника-адвоката Пензеника В. І. залишити без задоволення, а постанову судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 02.10.2023 щодо ОСОБА_3 , - без змін.
Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя