справа № 439/146/21
провадження № 3-в/439/5/24
27 листопада 2024 року місто Броди
Бродівський районний суд Львівської області
у складі головуючого судді Рахімової О.В.,
із участю секретаря судового засідання Скорик І.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні подання начальника Золочівського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області Віктора Чудакова відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , про звільнення від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт, у зв'язку із закінченням строку давності виконання судового рішення,-
До суду надійшло подання начальника Золочівського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області Віктора Чудакова, для вирішення питання про давність виконання судового рішення відносно ОСОБА_1 , на якого постановою Бродівського районного суду Львівської області 10.02.2021 року накладено адміністративне стягнення за ст. 183-1 ч.1 КУпАП у виді суспільно корисних робіт строком на 120 годин.
В обґрунтування покликається на те, що 01.03.2021 із Бродівського районного суду Львівської області на адресу Золочівського районного сектору № 1 філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області, надійшло розпорядження про виконання постанови, що набрала законної сили та постанова щодо порушника ОСОБА_1 якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 183-1 КУпАП та накладено стягнення у виді 120 годин суспільно корисних робіт. Цього ж дня відносно порушника заведено особову справу № 6/2022 та згідно п.13.9. Наказу «Про затвердження Порядку виконання адміністративного стягнення у вигляді громадських робіт, виправних робіт та суспільно корисних робіт», від 19.03.2013р. № 474/5, після отримання постанови суду порушнику надсилається виклик до уповноваженого органу з питань пробації. Порушнику було скеровано виклики про явку до органу пробації на 09.03.2021 та 18.03.2021, проте порушник ОСОБА_1 за вказаними викликами не з'явився.
23.03.2021 та 23.04.2021 до ВП №1 Золочівського РВП ГУНП у Львівській області були скеровані запити про надання інформації щодо фактичного місця проживання (перебування) гр. ОСОБА_1
11.05.2021, 05.07.2021 при спілкуванні через мобільного оператора із ОСОБА_1 , було встановлено що останній перебуває на тимчасових під заробітках у м. Львів.
15.02.2022 порушник ОСОБА_1 прибув до органу пробації, якого було належним чином ознайомлено з порядком та умовами відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт, а також був попереджений, про наслідки які наступають у разі ухилення порушника від відбування адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт.
В цей же день ОСОБА_1 отримав направлення для скерування в КП “Броди», яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 для відбування адміністративного стягнення у виді 120 ( сто двадцять) годин суспільно корисних робіт.
Згідно поданих табелів виходів на роботу які надійшли до органу пробації з КП “Броди» - порушник ОСОБА_1 із 120 годин відпрацював 104 години.
28.03.2022 із ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшла інформація, що ОСОБА_1 07.03.2022 був призваний на військову службу по мобілізації до Збройних Сил України відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 “Про загальну мобілізацію» в роту охорони першого відділу ІНФОРМАЦІЯ_3 .
13.03.2024 отримано інформація з ІНФОРМАЦІЯ_2 у якій вбачається, що ОСОБА_1 на даний час проходить військову службу в ЗСУ у в/ч НОМЕР_1 .
А тому просить, вирішити питання про звільнення особи від відбування адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт, накладеного постановою Бродівського районного суду Львівської області від 10.02.2021 року, у зв'язку із закінченням строку давності виконання судового рішення.
Фахівець Золочівського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області Катерина Лівіцка подала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, клопотання підтримала та просить його задовольнити.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, будучи належним чином сповіщений про місце та час розгляду справи.
Вивчивши матеріали особової справи ОСОБА_1 , вважаю, що подання підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 2 КУпАП, суд враховує, що законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституціїі законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Порядок та процедура виконання постанов про накладення усіх видів адміністративних стягнень детально регламентується розділом V (ст. 298-330) КУпАП, глава 25 якого містить основні (загальні) положення, а принцип обов'язковості виконання таких постанов для державних і громадських органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян закріплений у ст. 298 цього Кодексу.
Так, постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншими законами України, і звертається до виконання органом (посадовою особою), який виніс постанову (ч. 1, 4 ст. 299 КУпАП), а згідно ч. 1-2 ст. 300 цього Кодексу така постанова виконується уповноваженим на те органом у порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами України. При цьому, навпаки, не підлягає виконанню постанова, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. У разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги, а у разі відстрочки виконання відповідно до ст. 301 КУпАП перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки (ч. 1 ст. 303).
Стадія виконання постанови про накладення адміністративних стягнень є заключною і зазвичай проходить у два етапи: 1) звернення постанови до виконання і 2) безпосереднє виконання постанови про накладення адміністративних стягнень.
Під зверненням постанови до виконання у ст. 303 КУпАП необхідно розуміти своєчасне (не більш ніж через три місяці з дня її винесення) направлення постанови до органу, який відповідно до законодавства уповноважений її безпосередньо виконувати, в даному випадку до уповноваженого органу з питань пробації, і визнається єдиним юридичним фактом, який має значення для встановлення, чи підлягає вона виконанню, незалежно від того, чи розпочато безпосереднє (реальне) виконання цієї постанови.
Системний аналіз основних положень цього Кодексу, в тому числі і розділу V, дає суду підстави для висновку, що незважаючи на власну назву ст. 303 законодавством України не передбачена давність виконання постанови судді про накладене стягнення, яка вже прийнята відповідним органом до виконання, що в свою чергу надає надзвичайно широкі можливості для зловживань у процесі виконання цих судових рішень, необґрунтовано обмежує права, свободи і законні інтереси осіб, які притягнуті до адміністративної відповідальності та взагалі нівелює завдання КУпАП і зводить нанівець певні засади судочинства, які закріплені у ст. 1, 7, 39, 245, 246, 268, 298, 300, 303, 305 і 326 КУпАП; розділ I ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»; ст. 3, 24, 55, 124, 129, 129-1 Конституції України.
Таким чином, законодавець залишив поза сферою свого регулювання питання щодо строків виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт, залишивши цим самим за відповідними органами (посадовими особами), уповноваженими забезпечувати виконання таких рішень, право на власний розсуд визначати ці строки, чим створив підґрунтя для можливих зловживань з боку останніх, тому чинна редакція ст. 303 КУпАП підлягає коригуванню.
Фактична «безстроковість» виконання таких постанов суперечить принципу правової визначеності, що є складовою принципу верховенства права і широко застосовується ЄСПЛ при оцінці порушень державами-членами Конвенції, а «необмежений строк виконання» своєчасно надісланої постанови суперечить принципу 4 Рекомендації № R (91) 1 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам стосовно адміністративних санкцій, згідно якого, якщо адміністративний орган влади розпочав адміністративне провадження із застосування санкції, він зобов'язаний діяти залежно від обставин справи з розумною швидкістю.
Припинення виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у межах КУпАП можливе лише за наявності обставин, зазначених у п. 5 (видання акту амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення), 6 (скасування акту, який встановлює адміністративну відповідальність) і 9 (смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі) ст. 247 цього Кодексу, при наявності яких орган (посадова особа), який виніс постанову про накладення адміністративного стягнення, припиняє її виконання (ст. 302).
Однак вказана норма має іншу правову природу і не кореспондується зі строками виконання постанов про накладення стягнення у виді суспільно корисних робіт, а тому у даному конкретному випадку застосована бути не може.
На національному рівні КСУ в своєму рішенні від 29.06.2010 у справі № 17-рп/2010 за конституційним поданням Уповноваженого ВРУ з прав людини зазначив, що «одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями» (абз. 3 п.п. 3.1 п. 3), а у рішенні від 22.09.2005 № 5 рп/2005 той же Суд вказав, що «із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі» (абз. 2 п.п. 5.4 п. 5).
У справі «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» (Steel and Others v. the United Kingdom), рішення від 23.09.1998 (п. 54), Суд наголосив, що «Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія. Вислови «законний» та «згідно з процедурою, встановленою законом», зумовлюють повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права».
В інших рішеннях ЄСПЛ також неодноразово звертав увагу на недосконалість чинного законодавства України і необхідність дотримуватися принципу правової визначеності, зокрема у п. 53 рішення від 06.11.2008 у справі «Єлоєв проти України» (Yeloyev v. Ukraine), заява № 17283/02); у п. 19 рішення від 18.12.2008 у справі «Новік проти України» (Novik v. Ukraine), заява № 48068/06).
Крім того, КСУ у п. 3.4 і 3.6 свого рішення від 11.10.2011 (справа № 10-рп/2011), аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним». У цьому рішенні Суд поширив певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Таким чином, виходячи із системного аналізу вказаного законодавства України, правової позиції ЄСПЛ, який за певних умов поширює стандарти Конвенції для кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення (рішення від 30.01.2015 у справі «Швидка проти України» (Shvydka v. Ukraine), заява № 17888/12; рішення від 09.06.2011 у справі «Лучанінова проти України» (Luchaninova v. Ukraine), заява № 16347/02); рішення від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine), заява № 7460/03), враховуючи принцип правової визначеності, який є невід'ємною, органічною складовою принципу верховенства права (ст. 3 Основного Закону) та який знайшов своє закріплення у судовій практиці КСУ, ВСУ, ВС і прецедентних рішеннях ЄСПЛ, суддя приходить до переконання, що зазначена справа про адміністративне правопорушення щодо накладення на ОСОБА_1 стягнення у виді суспільно корисних робіт, для цілей ст. 6 Конвенції, належить до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на цю категорію справ поширюється гарантії ст. 6 Конвенції, що у свою чергу надає можливість застосувати аналогію закону.
Такою нормою у КК є ст. 80, яка розташована у розділі ХІІ «Звільнення від покарання та його відбування» і регламентує звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
Згідно ч. 1 цієї статті особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки: 1) 2 роки у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі; 2) 3 роки у разі засудження до покарання у виді обмеження волі; 3) 5 років у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за нетяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше 5 років за тяжкий злочин; 4) 10 років у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк понад 5 років за злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше 10 років за особливо тяжкий злочин; 5) 15 років у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк більше 10 років за особливо тяжкий злочин.
Україна є соціальною, правовою державою; людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (ст. 1, 3 Основного Закону). В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії (ст. 8 Основного Закону).
КСУ у рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004 зауважив, що «верховенство права» це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення» (абз. 2, 3, 4 п.п. 4.1 п. 4 мотивувальної частини).
Враховуючи наведене, суд вважає, що відповідно до принципу верховенства права давність виконання постанови судді про накладення стягнення у виді суспільно корисних робіт в адміністративному праві не може тривати довше, ніж давність виконання обвинувального вироку суду у кримінальному праві, у якому особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком, якщо його не було виконано: 2 роки у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі.
Таким чином, системний аналіз положень КУпАП у поєднанні з вказаним законодавством і судовою практикою, дають підстави вважати, що строк давності виконання постанови судді про накладення стягнення у виді суспільно корисних робіт повинен розпочинатися з дня набрання цим судовим рішення законної сили, тобто через 10 днів з дня її винесення, і в усякому разі не перевищувати 2-х років.
Положеннями ч.3 ст.80 КК України передбачено, що перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені пунктами 1-3 частини першої цієї статті, подвоюються.
Зупинення строку давності відбувається у разі ухилення засудженого від відбування покарання, тобто умисного вчинення діяння, яке полягає у невиконанні засудженим обов'язку (бездіяльність) щодо відбування призначеного йому обвинувальним вироком покарання (наприклад, шляхом зміни прізвища, підроблення документів, зміни місця роботи, виїзду з місця проживання у невідомому напрямку тощо).
Матеріали особової справи ОСОБА_1 не містять доказів умисного невиконання ним обов'язку щодо відбування адміністративного стягнення.
На підставі викладеного, вважаю доцільним задовольнити подання та звільнити ОСОБА_1 від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт, накладеного постановою Бродівського районного суду Львівської області від 10.02.2021 року у зв'язку із закінченням строку давності виконання судового рішення.
Керуючись ч. 2 ст. 183-1, ст. 321-4 КУпАП, суд, -
подання начальника Золочівського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області Віктора Чудакова відносно ОСОБА_1 про звільнення від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт, у зв'язку із закінченням строку давності виконання судового рішення - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт, накладеного постановою Бродівського районного суду Львівської області від 10.02.2021 року у зв'язку із закінченням строку давності виконання судового рішення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя О. В. Рахімова