справа № 631/966/24
провадження № 2/631/454/24
28 листопада 2024 року селище Нова Водолага
Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Трояновської Т. М.,
за участі секретаря судового засідання Семенко А. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань приміщення Нововодолазького районного суду Харківської області цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовною заявою АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Представник АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» - адвокат Киричук Галина Миколаївна, яка діє на підставі довіреності, посвідченої 14 жовтня 2024 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коваль К. О. та зареєстрованої у реєстрі за № 704, звернулась до Нововодолазького районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з останньої заборгованість за кредитним договором № 1011229825 від 12 лютого 2023 року у розмірі 124268 гривень 45 копійки та судові витрати по справі.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» та ОСОБА_1 12 лютого 2023 року був укладений кредитний договір № 1011229825, на підставі якого видано кредит у сумі 104564 гривні 80 копійок.
У зв'язку із тим, що відповідач довготривалий строк не виконує свої кредитні зобов'язання належним чином, станом на 31 березня 2024 року виникла заборгованість по кредитному договору 1011229825 від 12 лютого 2023 року у розмірі 124268 гривень 45 копійок, з яких: 104564 гривні 80 копійки - заборгованість за кредитом, 11 гривень 74 копійки - заборгованість за процентами, 19691 гривня 91 копійка - заборгованість за комісією.
Позивач направив письмову вимогу (повідомлення) ОСОБА_1 на адресу місця проживання, вказаною в анкеті на отримання кредиту, однак у наданий відповідачу строк заборгованість погашена не була.
Оскільки позичальником, ОСОБА_1 , так і не були повернені кошти за кредитним договором, представник позивача враховуючи приписи статтей 526, 530, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України змушений звернутися до суду з позовом про стягнення зазначених коштів у судовому порядку.
Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області суду від 06 серпня 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області суду від 16 вересня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 28 листопада 2024 року визначено про заочний розгляд справи за позовною заяву АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Інших процесуальних дій (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) у цивільній справі за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, судом не вживалось.
Уповноважений представник АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялися завчасно, відповідно до приписів статті 128 Цивільного процесуального кодексу України. Про причини своєї неявки суд не повідомили, проте у прохальній частині позовної заяви представник позивача просила суд розгляд справи провести за відсутності представника банку, зазначивши, що проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечують.
Відповідач, ОСОБА_1 , у судові засідання жодного разу не з'явилась, хоча про дату, час і місце розгляду справи була сповіщена завчасно відповідно до приписів статті 128 Цивільного процесуального кодексу України за адресою зареєстрованого місця проживання, вказаною у повідомленні Старовірівської сільської ради Красноградського району Харківської області № 1925/04-11 від 26 червня 2024 року. Судові повістки про виклик ОСОБА_1 були повернуті на адресу суду з відміткою відділення УДППЗ «УКРПОШТА» про неможливість вручення - «адресат відсутній за вказаною адресою (не проживає)».
Крім того, у судове засідання, призначене на 28 листопада 2024 року ОСОБА_1 викликалась шляхом розміщення судового оголошення на офіційному вебсайті судової влади України (https://nv.hr.court.gov.ua/sud2028/pres-centr/11/1701663/).
Про причини своєї неявки ОСОБА_1 суд не повідомила, заяви про відкладення розгляду справи або про її розгляд за її відсутності, а також відзив на позовну заяву, у відповідності до статті 178 Цивільного процесуального кодексу України, не надала, станом розгляду справи не цікавилась.
З цього приводу слід зазначити, що відповідно до пунктів 2 та 7 частини 2 статті 43 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Частиною 3 статті 131 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Положеннями частини 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення) (частина 4 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України).
Також відповідно до частини 1 статті 280 Цивільного процесуального кодексу України у зв'язку із неявкою в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, зі згоди позивача по справі, суд вирішив за можливе розглянути справу на підставі наявних в ній доказів та ухвалити заочне рішення.
Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.
В даному випадку суд також бере до уваги позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18, в якій зазначено, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
За таких обставин, приймаючи до уваги те, що відповідач будучи завчасно належним чином повідомленою про день, час та місце розгляду справи, повторно, без зазначення причин свого неприбуття, не з'явилась у судове засідання, враховуючи те, що підстав для визнання явки учасників справи обов'язковою для надання особистих пояснень не має, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності на підставі наявних у ній доказів, при цьому відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Вивчивши доводи позовної заяви, всебічно, повно та об'єктивно з'ясувавши всі обставини справи в межах заявлених вимог, перевіривши їх доказами, які були безпосередньо досліджені у судовому засіданні, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).
Відповідно до положень часини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. При цьому, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках (частина 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України).
Приписами частини 1 статті 77 вказаного нормативно-правового документа передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Частина 2 статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Аналогічні приписи передбачені частиною 3 статті 12 та частиною 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу.
Частиною 2 статті 77 та частиною 1 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Так, у ході розгляду справи в межах заявлених вимог та зазначених і доведених обставин, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, що мають значення для вирішення справи за суттю.
12 лютого 2023 року між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір шляхом підписання заяви № 1011229825 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Зі змісту вказаної заяви вбачається, що ОСОБА_1 просить надати їй споживчий кредит у розмірі 104564 гривні 80 копійок, в тому числі з метою погашення заборгованості 104564 гривні 80 копійок, для сплати разової комісії 0 гривень 00 копійок, строком на 36 місяців, зі сплатою комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 1,4 %, та процентів в розмірі 0,01% річних, із зобов'язанням здійснювати повернення кредиту рівними ануїтетними (рівними) платежами щомісяця в розмірі 4368 гривень 94 копійки до 12 числа кожного календарного місяця, строком до 12 лютого 2026 року та з оплатою останнього платежу на суму 4368 гривень 60 копійок; загальна річна процента ставка становить 32,954 %, загальні витрати за споживчим кредитом - 52716 гривень 70 копійок, загальна вартість кредиту - 157281 гривня 50 копійок. Кредитні кошти видані позичальниці за правом вибору шляхом переказу на її банківський рахунок, за яким випущено платіжну картку.
Підписанням цієї заяви ОСОБА_1 беззастережно підтвердила, що приймає публічну пропозицію АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» на укладання Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК»: pumb.ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийняття Договору комплексного банківського обслуговування, так і послуг, що можуть бути надані в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погодилась з тим, що може обирати будь-які передбачені Договором комплексного банківського обслуговування послуги (далі - ДКБО), в тому числі через дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у банку).
Крім того, підписанням цієї заяви відповідач надала, крім викладених в ДКБО, наступні твердження та запевнення, що: 1. Ознайомлена з ДКБО, Тарифами банку та цілком згодна, в тому числі з умовами ДКБО щодо надання права банку на здійснення договірного списання усіх відкритих в банку рахунків клієнта; всі умови ДКБО їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення; 2. Розуміє всі наслідки підписання заяви електронним підписом або цифровим власноручним підписом, а також підтверджує, що підписання електронним підписом або цифровим власноручним підписом має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на паперовому носії, і що електронні документи, створені та підписані відповідно до умов ДКБО не можуть бути заперечені, відмінені, розірвані, визнані недійсними, відкликані тощо лише на тій підставі, що вони підписані/вчинені в електронній формі; 3. Отримала від банку повідомлення про володільця персональних даних, склад та зміст зібраних персональних даних, права суб'єкта персональних даних та іншу інформацію згідно Закону України «Про захист персональних даних»; 4. До підписання заяви отримала в письмовій формі інформацію згідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі шляхом надання доступу до такої інформації на сайті банку. В дату підписання цієї заяви, їй надано ДКБО (як публічну частину договору) за посиланням: ДКБО, а також шляхом розміщення на сайті банку, зокрема у розділі «Звернення та безпека» за закладкою «Документи»; 5. Підтвердила спосіб отримання від банку примірника заяви про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування № 1011229825 від 12 лютого 2023 року (та інших документів щодо послуг, зазначених у цій заяві) шляхом розміщення та відображення в особистому кабінеті клієнта в системі «Інтернет-банкінг», зокрема у мобільному додатку «ПУМБ Online», та погодилась, що додаткове підтвердження одержання цих електронних документів не вимагається, такі документи вважаються одержаними клієнтом з часу розміщення банком та відображення в особистому кабінеті клієнта. За відсутності повідомлення від клієнта про неотримання примірнику заяви (інших документів щодо послуг, зазначених у цій заяві) примірник договору вважається наданим банком клієнту.
Також 12 лютого 2023 року ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису (тип підпису ОТР-пароль на номер телефону НОМЕР_1 , ID документу 1011229825) підписала паспорт споживчого кредиту, у якому міститься інформація щодо укладання договору про споживчий кредит, де сторонами узгоджено суму кредиту - 104564 гривні 80 копійок; строк кредитування - 36 місяців; мета отримання кредиту - погашення заборгованості, спосіб та строк надання кредиту - безготівковий переказ (в день оформлення); процентна ставка, відсотки річних - 0,01 %, тип процентної ставки - фіксована, щомісячна комісія за обслуговування кредиту - 1,4 % база нарахування щомісячної комісії - нараховується щомісячно, від суми кредиту, який видається на загальні споживчі цілі; загальні витрати за кредитом - 52716 гривень 70 копійок, загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом - 157281 гривня 50 копійок, реальна процентна ставка - 32,954 % річних; схема повернення споживчого кредиту: ануїтетна (рівними платежами), платіжні періоди з 12 лютого 2023 року по 12 лютого 2026 року, усього 36 місяців (періодів), сума платежу за розрахунковий період - 4368 гривень 94 копійки щомісяця та 4368 гривень 60 копійок (останній платіж), усього 157 281 гривня 50 копійок; комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 1463 гривня 91 копійка щомісяця, усього 52700 гривень 76 копійок; реальна річна процентна ставка - 32,954 %, загальні витрати за споживчим кредитом - 52716 гривень 70 копійок, загальна вартість кредиту - 157281 гривня 50 копійок.
При цьому ОСОБА_1 не заперечувався факт підписання заяви на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 1011229825 від 12 лютого 2023 року та паспорту споживчого кредиту.
Отже, договір, укладений між сторонами складається з заяви на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування та паспорту споживчого кредиту від 12 лютого 2023 року, в яких відповідачкою узгоджено такі суттєві умови кредитування, як розмір встановленого кредиту, строк кредитування, річна процентна ставка за користування кредитом, комісія тощо та Публічної пропозиції АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб в редакції, що діє з 04 квітня 2022 (в новій редакції), затвердженої рішенням Правління АТ «ПУМБ» протокол № 894 від 31 березня 2022 року (далі - Публічна пропозиція АТ «ПУМБ»), яка хоча не підписана особисто позичальницею, але узгоджена нею шляхом особистого підписання заяви на приєднання від 12 лютого 2023 року, в якій нею підтверджено прийняття такої пропозиції, яка зокрема містить порядок дострокового повернення споживчого кредиту.
За змістом підпункту 2.1.1 пункту 2.1 частини 2 розділу І Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» договір визначає умови та порядок здійснення Банком комплексного банківського обслуговування клієнта, регулює відносини сторін при наданні клієнту послуг Банку з відкриття і обслуговування карткових рахунків, випуску карток, надання споживчого кредиту, овердрафту, кредитної лінії, використання системи «Інтернет-банкінг», сервісу «SMS-банкінг», послуги залучення коштів у вклад, надання у користування індивідуального банківського сейфу і персонального обслуговування.
Відповідно до підпункту 2.1.2 пункту 2.1 частини 2 розділу І Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» згідно з умовами цього договору банк, у разі акцепту клієнтом Публічної пропозиції на укладання договору, зобов'язується надавати клієнту визначені договором послуги, а клієнт зобов'язується їх оплатити в розмірах і порядку, передбачених договором і тарифами.
У підпункті 2.2.1 пункту 2.2 частини 2 розділу І Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» визначено, що договір вважається укладеним, а умови публічної пропозиції акцептованими клієнтом з моменту оформлення заяви на приєднання до договору у письмовій (паперовій або електронній) формі за умови подання клієнтом документів і відомостей, перелік яких визначається відповідно до вимог законодавства України та/або внутрішніх документів банку, якщо інший порядок не встановлений будь-якими іншими умовами договору.
Дата набрання чинності договору визначається заявою на приєднання до договору, якщо інше не передбачено умовами договору та/або заявою на приєднання до договору. Місцем укладання договору є місцезнаходження банку (відділення або іншого місця надання банком послуг) (підпункт 2.2.2 пункту 2.2 частини 2 розділу І Публічної пропозиції АТ «ПУМБ»).
Відповідно до підпункту 2.2.5 пункту 2.2 частини 2 розділу І Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» підписанням заяви на приєднання до договору, клієнт беззастережно підтверджує, що на момент укладення договору клієнт ознайомився з повним текстом договору (в тому числі Тарифами), повністю зрозумів його зміст та погоджується зі всіма умовами договору. Заява на приєднання до договору може оформлюватися у паперовому або в електронному вигляді, в тому числі із можливістю проставлення зі сторони клієнта цифрового власноручного підпису (за наявності технічної можливості у банку) безпосередньо у банку (відділенні або іншому місці надання банком послуг) або за допомогою будь-якого дистанційного каналу обслуговування.
Підпунктом 2.4.1 пункту 2.4 частини 2 розділу І Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» визначено, що договір діє протягом невизначеного строку і може бути розірваний за ініціативою банку або за ініціативою клієнта, якщо інший порядок не встановлений будь-якими іншими умовами договору або законом.
У разі порушення клієнтом умов договору, наявності інших підстав, передбачених договором або законодавством України, в тому числі невиконання та/або неналежного виконання клієнтом зобов'язань, банк має право розірвати договір, попередивши клієнта будь-яким із доступних для банку засобів: поштою, електронною поштою, sms-повідомленням. Клієнт повинен відповісти на таке повідомлення протягом 30 календарних днів з моменту направлення йому повідомлення. У разі неотримання банком відповіді протягом зазначеного строку вважається, що клієнт згоден з розірванням договору. У разі розірвання договору та закриття карткового рахунку клієнта та/або інших рахунків клієнта, відкритих відповідно до цього договору, з підстав відсутності операцій протягом трьох років підряд та відсутності залишку грошових коштів на цьому рахунку (за умови відсутності інших рахунків клієнта, відкритих на умовах договору), повідомлення клієнта про розірвання договору не здійснюється. Вказаний в цьому пункті договору порядок повідомлення застосовується у випадках, якщо інший порядок не встановлений будь-якими іншими умовами договору (підпункт 2.4.4 пункту 2.4 частини 2 розділу І Публічної пропозиції АТ «ПУМБ»).
Згідно з підпунктом 2.4.5 пункту 2.4 частини 2 розділу І Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» розірвання договору, в тому числі за ініціативою банку, не звільняє клієнта від обов'язку погасити в повному обсязі заборгованість за договором.
Враховуючи те, що відповідачем не оспорювався факт укладання з позивачем кредитного договору, суд виходить з того, ОСОБА_1 отримала кредит зі сплатою відсотків за користування кредитом та комісії у погодженому сторонами розмірі.
Отже, між сторонами було укладено договір приєднання відповідно до частини 1 статті 634 Цивільного кодексу України.
Як встановлено судом та зокрема підтверджується платіжною інструкцією № TR.62713215.29164.25578 від 12 лютого 2023 року на рахунок ОСОБА_1 за № НОМЕР_2 були перераховані кошти за договором № 1011229825 від 12 лютого 2023 року у сумі 104564 гривні 80 копійок.
Відповідно до підпункту 5.1.4 пункту 5.1 часини 5 розділу І Публічної пропозиції АТ «ПУМБ», клієнт зобов'язаний своєчасно та повністю відшкодовувати банку сплачені ним кошти.
У підпункті 5.1.7 пункту 5.1 часини 5 розділу І Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» визначено, що клієнт зобов'язаний сплачувати заборгованість по договору, проценти за користування кредитними коштами, оплачувати комісії та неустойку, а також виконувати зобов'язання з повернення кредиту, в тому числі простроченої заборгованості, на умовах, в строки та в розмірі, що передбачені цим договором.
Згідно з підпунктом 4.2.10 пункту 4.2 часини 4 розділу І Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» банк має право вимагати дострокового виконання зобов'язань клієнта за договором у цілому або у визначеній банком частці у разі невиконання клієнтом та/або довіреною особою клієнта своїх зобов'язань у випадках та порядку передбаченому договором або при невиконанні клієнтом інших зобов'язань перед банком за іншими договорами.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № 1011229825 від 12 лютого 2023 року, заборгованість ОСОБА_1 перед АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» станом на 31 березня 2024 року (включно), становить 124268 гривень 45 копійок, з яких: заборгованість по сумі (тілу) кредиту - 104564 гривні 80 копійок, заборгованість по процентам - 11 гривень 74 копійки, заборгованість по комісії - 19691 гривня 91 копійка.
Вказаний розрахунок заборгованості відповідачем не заперечувався та у встановленому законом порядку не спростовано.
При цьому із наданих позивачем доказів судом не встановлено, що ОСОБА_1 здійснювалась сплата щомісячних ануїтетних платежів.
Відтак судом встановлено, що позивач виконав усі взяті на себе зобов'язання, перерахувавши на рахунок відповідача грошові кошти. Проте, відповідачем ОСОБА_1 були порушені зобов'язання, встановлені умовами кредитного договору, стосовно своєчасного повернення сум отриманого кредиту, процентів за користування кредитними коштами, що вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором. Таким чином, умови кредитного договору відповідачем порушені.
Враховуючи тривалий строк несплати позичальником платежів за отриманим кредитом, 31 березня 2024 року АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» на адресу ОСОБА_1 надіслано письмову вимогу (повідомлення) за вихідним № КНО-44.2.2/196 про виконання зобов'язань перед банком за кредитним договором № 1011229825 від 12 лютого 2023 року, відповідно до якої банк вимагав від боржника виконати зобов'язання перед АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», а саме погасити заборгованість у загальному розмірі 124268 гривень 45 копійки протягом тридцяти днів з моменту отримання цього письмової вимоги.
Проте, вимога відповідачем виконана не була і заборгованість по кредитному договору не погашена.
Вирішуючи даний спір суд виходить з положень Цивільного кодексу України, що регулюють спірні правовідносини.
Так, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частини 1 та 2 статті 14 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України укладений між сторонами по справі кредитний договір, за своєю правовою природою, є правочином, тобто дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За правилом, наведеним у частині 1 статті 205 Цивільного кодексу України може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
В силу вимог частин 1 та 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
За змістом статтей 626 та 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язав (частина 2 статті 11 Цивільного кодексу України).
Приписами частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 Цивільного кодексу України).
У статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положеннями статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 2 статті 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець, в даному випадку АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК».
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633 та 634 Цивільного кодексу України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, норми якої в силу частини 2 статті 1054 Цивільного кодексу України поширюються на кредитні відносини, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Положеннями статті 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (частина 1 статті 1050 Цивільного кодексу України).
Отже, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
При цьому за приписами статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору споживчого кредиту № 1011229825 від 12 лютого 2023 року. Зазначений договір недійсним не визнано.
При цьому з моменту укладання кредитного договору від 12 лютого 2023 між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» та ОСОБА_1 , ніхто зі сторін до цього часу не заявив про намір його припинити. У свою чергу, відповідач не надала суду доказів щодо звернення до банку з письмовою заявою про закриття карткового рахунку.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) сформульований висновок про те, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки) базується на римській правовій максимі - non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Відтак, судом встановлено, що спірний договір споживчого кредиту підписаний сторонами, які досягли згоди з істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. Відповідач на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконувала його умови, а банк надав позичальнику інформацію про умови кредитування, відсоткову ставку, валютні ризики та форми забезпечення кредиту.
За змістом приписів статтей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України у встановлений строк.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені положеннями статті 611 Цивільного кодексу України. Так, згідно вищевказаної норми права, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Положеннями статті 614 Цивільного кодексу України регламентовано, що яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Як вбачається з матеріалів справи, зобов'язання не виконані з вини відповідача.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (стаття 625 Цивільного кодексу України).
Отже, після підписання кредитного договору (позики) у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема, у позичальника виникло зобов'язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов'язання повернути суму отриманого кредиту та сплатити проценти.
В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Таким чином, під час судового розгляду встановлено, що вимоги кредитного договору відповідачем належним чином не виконані, що є порушенням статтей 526 - 530 Цивільного кодексу України.
Даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за вказаним вище договором у добровільному порядку відповідачем ОСОБА_1 за час розгляду справи в суді не надано.
Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, суд при заочному розгляді справи приходить до висновку, що між сторонами по справі виникли кредитні правовідносини, відповідно до яких відповідач отримавши кошти у кредит, своїх зобов'язань з їх повернення і сплати процентів за користування грошима належним чином не виконала.
Ураховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» не повернуті, а також вимоги частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд доходить висновку, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та сплати процентів за користування ним.
Отже, вимоги позивача в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по сумі (тілу) кредиту у розмірі 104564 гривні 80 копійок та заборгованості по процентам у розмірі 11 гривень 74 копійки підлягають задоволенню, оскільки відповідно до статті 77 Цивільного процесуального кодексу України, підтверджені належними доказами.
Разом із тим, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, банк просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 19691 гривня 91 копійка.
З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частин 1, 2, 3 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
У частині 1 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
За загальним правилом, передбаченим статтею 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частини 2 та 3 статті 215 Цивільного кодексу України).
10 червня 2017 року набрав чинності Закон України від 15 листопада 2016 року № 1734-VІІІ «Про споживче кредитування», який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.
З набранням чинності Закону України від 15 листопада 2016 року № 1734-VІІІ «Про споживче кредитування» (далі - Закон України «Про споживче кредитування») у Законі України від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин 1, 2 та 5 статті 18 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишились незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (частина 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування»).
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини 1 статті 1 та частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» постановою Правління Національного банку України від 08 червня 2017 року № 49 затверджені «Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит» (далі - Правила про споживчий кредит).
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Разом із тим, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
У частині 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 (провадження № 61-18751св21) зазначив, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»».
Окрім того, Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 06 листопада 2023 року по справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) виклала висновок щодо застосування норми права, а саме якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
У частині 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини 1 - 3 статті 89 Цивільного процесуального кодексу України).
Повертаючись до обставин даної справи слід зазначити, що у підпункті 5.7.3 пункту 5.7 частини 5 розділу ІІ Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» визначено, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості за споживчим кредитом встановлюється за послуги Банку щодо списання та зарахування коштів з метою повернення Споживчого кредиту, розрахунково-касове обслуговування щодо споживчого кредиту, надання консультаційних та інформаційних послуг щодо Споживчого кредиту. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості сплачується щомісячно в термін сплати процентів за користування Споживчим кредитом за відповідний розрахунковий період у розмірі, вказаному у заяві на приєднання до договору, від початкової (наданої) суми споживчого кредиту (база розрахунку комісії). Комісія за обслуговування кредитної заборгованості за наданим Споживчим кредитом розраховується за повний місяць у якому відбувається повернення заборгованості. Під повним місяцем, у цій частині 5 розділу ІІ цього Договору, розуміється період, який визначається від попереднього до наступного терміну (дати) платежу згідно з Графіком платежів.
У пункті 4 заяви № 1011229825 на приєднання до Договору комплексного обслуговування фізичних осіб від 12 лютого 2023 року, зазначено, що розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості складає 1,4 %.
Разом із тим, суд звертає увагу, що в кредитному договорі не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія, також АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» не надано доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, а тому положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». У зв'язку з наведеним підстав стягувати нараховану позивачем у даній справі заборгованість по комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 19691 гривня 91 копійка, яка хоча і погоджена з позичальницею, не має, а отже у задоволенні даної частини позовних вимог слід відмовити.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» суд відповідно до пункту 6 частини 1 статті 264 Цивільного процесуального кодексу України вважає за необхідне вирішити питання щодо розподілу між сторонами справи судових витрат.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частини 1 та 2 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 1, підпункту 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України № 3460-IX від 09 листопада 2023 року «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 року встановлений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб в сумі 3028 гривень 00 копійок.
Разом із тим, частина 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначає, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості була подана до суду в електронному вигляді з використанням підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.
Позивачем при подачі позовної заяви до суду було сплачено судовий збір на загальну суму 2422 гривні 40 копійок, що підтверджено платіжною інструкцією № 25 від 06 червня 2024 року.
Частиною 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 3 частини 2 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України).
Суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме на суму 104576 гривень 54 копійки, що становить 84,15 %.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі (2422,40:100·84,15 %) = 2038 гривень 45 копійок.
На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 14 - 16, 202, 204, 509, 526, 527, 530, 549, 610, 611, 625, 626, 627, 629, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, статтями 1 - 5, 7, 10 - 13, 76 - 81, 83, 128 - 131, 133, 137, 141, статтями 206, 211, 214, частиною 1 статті 223, статтею 235, пунктом 2 частини 1 та частиною 3 статті 258, статтями 259, 263 - 265, 267, 268, частинами 5 та 11 статті 272, частинами 1 і 2 статті 273, статтями 280 - 283, частиною 1 статті 352, статтями 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» заборгованість за кредитним договором № 1011229825 від 12 лютого 2023 року у розмірі 104576 (сто чотири тисячі п'ятсот сімдесят шість) гривень 54 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» понесені судові витрати по сплаті судовому збору у розмірі 2038 (дві тисячі тридцять вісім) гривень 45 копійок.
В іншій частині позовних вимог АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду безпосередньо, або шляхом використання підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються при проголошенні рішення:
Позивач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», адреса місцезнаходження: вулиця Андріївська, будинок № 4, місто Київ, код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14282829.
Відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя: Т. М. Трояновська