Справа № 405/7910/24
провадження № 1-кс/405/3343/24
25.11.2024 м. Кропивницький
Слідчий суддя Ленінського районного суду м. Кіровограда ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , його захисника - адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу УСБУ в Кіровоградській області ОСОБА_4 , яке погоджене начальником відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кіровоград, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, у кримінальному провадженні, відомості про які внесені 28.08.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань №22024120000000107,-
25.11.2024 до Ленінського районного суду м. Кіровограда від т старшого слідчого в ОВС слідчого відділу УСБУ в Кіровоградській області ОСОБА_4 надійшло клопотання, у якому слідчий просить застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 строком на 60 днів.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що органом досудового розслідування обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Також слідчий вказує про існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та неможливість їх запобігання в разі застосування менш суворого запобіжного заходу.
Прокурор в судовому засіданні підтримала клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до ОСОБА_5 та просила його задовольнити із викладених у ньому підстав.
Захисник заперечила відносно задоволення клопотання слідчого про застосування до його підзахисного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, мотивуючи це тим, що її підзахисний визнає вину у вчиненні кримінального правопорушення, який ставиться йому в провину; тяжкість можливого покарання не може бути підставою для застосування виняткового запобіжного заходу; її підзахисний має міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання, працевлаштований, за вказаних обставин захисник просить застосувати до підозрюваного менш суворий запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Підозрюваний підтримав позицію захисника та додав, що ним вчинено злочин за обставин, які вказані в клопотанні слідчого, та він усвідомлює протиправність цього, зробив це заради грошей.
Слідчий суддя, дослідивши клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 , та матеріали, якими воно обґрунтовується, заслухавши доводи прокурора, пояснення захисника, з якими погодився підозрюваний, дійшов наступних висновків.
Встановлено, що слідчими слідчого відділу УСБУ в Кіровоградській області здійснюється досудове у кримінальному провадженні, відомості про які внесені 28.08.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань №22024120000000107 за ч. 2 ст. 111 КК України.
22.11.2024 о 15 год. 55 хв. за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
23.11.2024 ОСОБА_5 було вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 113 КК України, відповідно до якої, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи громадянином України, свідомо порушуючи свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, маючи достатній рівень життєвого та професійного досвіду, для розуміння факту здійснення підривної діяльності проти України представниками іноземної держави агресора - розвідувальних органів РФ, діючи в період збройного конфлікту, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи характер своїх злочинних дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки таких дій та бажаючи їх настання, у невстановлений досудовим розслідуванням час, з ідеологічних та корисливих мотивів, вирішив надати представникам спецслужб держави агресора допомогу в проведенні підривної діяльності проти України.
Так, 30.08.2024 ОСОБА_5 , в ході особистого листування, отримав на свій номер акаунту НОМЕР_1 в Інтернет-месенджері «Telegram» повідомлення від абонента на ім'я « ОСОБА_8 », без номеру телефону, який повідомив, що він є представником іноземної держави та запропонував повідомляти інформацію щодо розміщення об'єктів енергетичної інфраструктури, військових шпиталів, а також підрозділів ІНФОРМАЦІЯ_2 у АДРЕСА_2 за грошову винагороду, на що ОСОБА_5 надав добровільну згоду.
З метою виконання завдання, 30.08.2024 о 19 год. 11 хв. ОСОБА_5 , в ході особистого листування, із свого номеру аккаунту НОМЕР_1 в Інтернет-месенджері «Telegram» надіслав абоненту на ім'я « ОСОБА_8 », відеозапис, на якому зафіксовано перший поверх військового шпиталю за адресою: АДРЕСА_3 , а також шлях від входу до шпиталю до транспортних воріт. Крім того, в ході вказаного листування ОСОБА_5 повідомив про місцезнаходження кисневої станції на території шпиталю.
03.09.2024 в період з 07 год. 39 хв. по 17 год. 49 хв. ОСОБА_5 , в ході особистого листування, зі свого номеру акаунту НОМЕР_1 в Інтернет-месенджері «Telegram», отримував повідомлення від абонента на ім'я « ОСОБА_8 », із завданнями провести розвідку по військовому шпиталю та лікувального закладу, що знаходиться поруч, а також щодо встановлення точного розташування киснево-постачальної станції та електричної підстанції, яка живить зазначені лікувальні заклади. Метою виконання вказаних завдань було знищення кисневої підстанції та електричної підстанції для припинення надання медичної допомоги військовослужбовцям ЗСУ.
Продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на надання допомоги іноземній державі в підривній діяльності проти України, виконуючи завдання абонента, який підписався в Інтернет-месенджері «Telegram» як « ОСОБА_8 », усвідомлюючи та будучи впевненим, що останній є представником російських спецслужб, ОСОБА_5 , отримавши від « ОСОБА_9 », завдання щодо збирання відомостей щодо місць дислокації об'єктів охорони здоров'я, енергетичних об'єктів, на території м. Кропивницький Кіровоградської області, 03.09.2024 в період з 07 год. 39 хв. по 17 год. 49 хв., прибув на територію військового шпиталю, здійснив фото та відео-зйомку, та надіслав абоненту в Інтернет-месенджері «Telegram», який підписався як « ОСОБА_8 », фотознімки та відео кисневої станції , яка розташована на території шпиталю для ветеранів війни за адресою: АДРЕСА_3 .
В подальшому у період з 11.09.2024 по 22.11.2024 ОСОБА_5 неодноразово виходив на зв'язок зі свого номеру акаунту НОМЕР_1 в Інтернет-месенджері «Telegram», з абонентом, який підписався як « ОСОБА_8 », та пропонував останньому за грошові кошти надання інформації щодо військових об'єктів та об'єктів критичної інфраструктури, а також здійснення підривної діяльності шляхом вчинення їх підпалів.
Після цього, 22.11.2024 ОСОБА_5 , на виконання завдання абонента в Інтернет-месенджері «Telegram», який підписався як « ОСОБА_8 », з метою надання допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, заздалегідь придбав у пластикову тару бензин, та близько 15 год. 50 хв. прибув до електричної підстанції ПС-35/10кВ «Канатово» Кіровоградського РЕМ ПрАТ «Кіровоградобленерго», координати «Googlemaps» 48.575526, 32.374186, облив пальним трансформатор на ній розташований, однак вчинити підпал не встиг, оскільки був затриманий співробітниками Служби безпеки України.
За практикою Європейського суду з прав людини розумна підозра у вчиненні кримінального правопорушення, про яку йдеться у статті 5 (підпункт «с» пункту 1) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Також ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.
Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення, відповідно обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Термін «обґрунтована підозра», згідно практики ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.
Для цілей повідомлення особі про підозру стандарт «достатніх підстав (доказів)» передбачає наявність доказів, які лише об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри (рішення ЄСПЛ у справах «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994 та «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).
У п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року ЄСПЛ зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Надані слідчим докази, а саме: відповідь №61/5/2/6594/нт від 30.08.2024 на доручення слідчого №61/св/1981/нт від 28.08.2024, відповідь №61/5/2/8484/нт від 06.11.2024 на доручення слідчого №61/св/181/нт від 04.09.2024, протокол проведення НСРД у формі зняття інформації з електронних інформаційних систем відносно ОСОБА_5 , з якого знято гриф «таємно» від 12.09.2024, від 16.09.2024, протокол огляду від 23.11.2024, у сукупності свідчать про обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження на стадії вирішення питання про застосування запобіжного заходу не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив про причетність ОСОБА_5 до вчинення злочину, в якому він підозрюється, а пред'явлена підозра, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього запобіжного заходу.
Слідчим суддею звертається увага на те, що ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто, в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Слідчий суддя також вважає, що прокурором та слідчим обґрунтовано наведений перелік ризиків, що передбачений п. п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься особливо тяжкого злочину, оскільки за його вчинення передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк п'ятнадцять років або довічним позбавленням волі, а тому ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку може бути визнаним як менш небезпечним, ніж покарання та процедура його відбування. Такий висновок слідчого судді узгоджується із позицією ЄСПЛ у справі Ilijkov v. Bulgaria від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений.
Так, вказаний ризик є наявним протягом усього розгляду кримінального провадження, як на стадії досудового розслідування так і під час розгляду кримінального провадження по суті до винесення судом кінцевого рішення, однак, прогнозованість такої поведінки з боку підозрюваного слід оцінювати з урахуванням індивідуальності особи підозрюваного та обставин кримінального провадження, в даному випадку це те, що: підозрюваний має постійне місце проживання та проживає разом з батьками, працевлаштований, і ризик втечі слідчим суддею розцінюється як середній.
Окрім цього, кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 вчинене конспіративно, та враховуючи початкову стадію досудового розслідування та необхідністю встановлення усіх обставин справи, ОСОБА_5 може знищити речові докази, які мають значення для кримінального провадження, але ще не віднайдені стороною обвинувачення через невеликий час проведення досудового розслідування. Отже, ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, є реальним та доведеним.
Також є реальним ризик, який передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, оскільки злочин, який ставиться в провину ОСОБА_5 , був зарані спланований, що свідчить про те, що підозрюваний прибув на місце вчинення злочину з пластикою ємністю у якій був бензин, в умовах воєнного стану, а об'єктом злочинного посягання був стратегічний об'єкт, який мав важливе народногосподарське та оборонне значення - ПС-35/10кВ «Канатово» Кіровоградського РЕМ ПрАТ «Кіровоградобленерго». Окрім цього, з досліджені матеріали свідчать про тривале надання представнику іноземної держави допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, за що він отримував грошову винагороду.
Водночас, слідчий суддя вважає недоведеним стороною обвинувачення ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки встановлення таких ризиків передбачає таку ймовірність у перспективі за факторами небезпеки із врахуванням інших обставин та особи підозрюваного. Проте, матеріали клопотання не містять інших доказів, окрім зазначених, які б могли переконати слідчого суддю в існуванні обставин, що вказували б на реальність зазначених ризиків на даному етапі кримінального провадження.
Європейським судом з прав людини у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголошено на тому, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.
Кримінальний процесуальний закон покладає аналогічний обов'язок на сторону обвинувачення, зазначаючи, що остання має довести суду, крім обґрунтованості підозри та наявності ризиків не процесуальної поведінки особи, ще й неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, який є особливо тяжким злочином, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічним позбавленням волі, раніше не судимий, а тому, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, до нього може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
При застосуванні до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу, слідчий суддя враховує також обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України, а саме те, що ОСОБА_5 не одружений, проживає з батьками, має постійне місце роботи, не має утриманців, відомостей про притягнення його до кримінальної чи адміністративної відповідальності, характеризуючих даних та про стан здоров'я сторонами не надано, наявні вагомі докази про вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, та тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину, який ставиться йому в провину.
Таким чином, враховуючи ту обставину, що сторонами кримінального провадження не надані докази, які б свідчили про достатність застосування до ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, для запобігання зазначеним вище ризикам, суд дійшов висновку, що до ОСОБА_5 необхідно застосувати винятковий запобіжний захід - тримання під вартою, оскільки обмеження його права на свободу в даному випадку є виправданим та необхідним через неможливість в жодний інший спосіб забезпечити його належну процесуальну поведінку під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Як встановлено, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України КК України.
Враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 може вчиняти дії, передбачені п. п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_5 особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 113 КК України, слідчий суддя не визначає розмір застави.
Вище викладене у сукупності свідчить про обґрунтованість клопотання слідчого та наявність передбачених законом підстав для його задоволення.
На підставі викладеного, керуючись вимогами статей 40, 131, 132, 176-178, 182-184, 194, 196 - 197, 309, 395 КПК України, -
Клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу УСБУ в Кіровоградській області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_5 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з 15 год. 55 хв., 22.11.2024 по 20.01.2025 включно, в межах строку досудового розслідування.
Вручити копію цієї ухвали прокурору, підозрюваному, захиснику негайно після її оголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. А особою, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_10