Справа № 344/15529/24
Провадження № 2/344/3737/24
26 листопада 2024 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд, Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Антоняка Т.М.,
секретаря Мрічко Н.І.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Івано-Франківськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Першої Івано-Франківської Державної Нотаріальної контори Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) про зняття арешту з майна, -
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Першої Івано-Франківської Державної Нотаріальної контори Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) про зняття арешту з майна, покликаючись на те, що вона, на праві приватної спільної сумісної власності, є власником 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 . Також власниками вказаної квартири в рівних частках є: її донька - ОСОБА_3 та онук - ОСОБА_4 . Право власності нами набуте на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого 13.02.2009 згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» та розпорядженням від 10.01.2009 № 5-р.
Позивачка зазначає, що маючи намір переписати свою частку на онука, а також здійснити реєстрацію права власності на житло їй стало відомо, що на квартиру АДРЕСА_2 накладено арешт. Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна об'єкта нерухомого майна за № 375695512 від 24.04.2024 року, на квартиру АДРЕСА_2 , Першою Івано-Франківською державною нотаріальною конторою накладено арешт на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження б/н, виданий 10.03.2005 року, особа, майно якої обтяжується - ОСОБА_1 .
Зазначається, що 26.04.2024 року донька позивачки - ОСОБА_3 звернулася до Івано-Франківського відділу ДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою про зняття арешту з квартири АДРЕСА_1 , але отримала відмову з підстав того, що відсутні дані про постанову б/н від 10.03.2005, тому відділ не може зняти арешт. Окрім цього, 05.07.2024 року позивачка звернулася у Першу Івано-Франківську Державну Нотаріальна Контору Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) із заявою про зняття арешту, але отримала відмову у зв'язку з тим, що згідно Акту № 8 від 30.05.2012 року про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду, наряди документів (постанови, ухвали, повідомлення тощо) по накладанню і зняттю заборон та арештів відчуження нерухомого та рухомого майна за 2005 рік були знищені, оскільки закінчилися строки їх зберігання. Викладені обставини підтверджуються доказами, які вона долучає до матеріалів позовної заяви.
З огляду на вищезазначене, позовними вимогами ОСОБА_1 просить зобов'язати Першу Івано-Франківську Державну Нотаріальну Контору Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) зняти арешт з квартири АДРЕСА_2 , який було накладено в межах виконавчого провадження Першою Івано-Франківською Державною Нотаріальною Конторою Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) (код ЄДРПОУ - 02891701) на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження б/н, виданий 10.03.2005 року, реєстраційний номер обтяження: 1755781 від 11.03.2005 року.
Позивачка та її представник у судовому засіданні підтримали позовні вимоги. 26.11.2024 представник позивача подав суду заяву про розгляд справи без участі позивача та її представника. Просить позов задовольнити.
Представник відповідача не прибув у судове засідання, про час і місце розгляду справи повідомлявся належно.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.
Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
На підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого 13.02.2009 Госпрозрахунковою групою з приватизації державного житлового фонду, квартира АДРЕСА_3 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 в рівних долях (а.с. 8).
Згідно паспортних даних ОСОБА_1 , позивачка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 6).
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна об'єкта нерухомого майна за № 375695512 від 24.04.2024 року, на квартиру АДРЕСА_2 , Першою Івано-Франківською державною нотаріальною конторою накладено арешт на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження б/н, виданий 10.03.2005 року (а.с. 10-12).
У листі Івано-Франківського відділу ДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 09.05.2024 № 201556 зазначено про відсутність даних про постанову б/н від 10.03.2005, тому неможливо зняти арешт (а.с. 17).
Згідно листа Першої Івано-Франківської Державної нотаріальної контори Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 19.07.2024 № 1294/01-16 вказано, що згідно Акту № 8 від 30.05.2012 року про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду, наряди документів (постанови, ухвали, повідомлення тощо) по накладанню і зняттю заборон та арештів відчуження нерухомого та рухомого майна за 2005 рік були знищені, оскільки закінчилися строки їх зберігання (а.с. 18).
Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 391 цього ж Кодексу визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині другій цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. Частиною другоюстатті 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених у п. 2 постанови від 3 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» у разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, вимоги сторони виконавчого провадження про звільнення майна з-під арешту розглядається в порядку, передбаченому для розгляду скарг на дії виконавця. Інші особи, які не є учасниками виконавчого провадження та є власниками або володільцями майна, можуть заявити свої вимоги про звільнення майна з-під арешту в порядку позовного провадження.
Як встановлено судом, накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_1 порушує право позивачки на розпорядження належним їй майном.
Відтак позовні вимоги про зняття арешту з майна є підставними.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 81, 89, 263-265, 268, 273, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Першої Івано-Франківської Державної Нотаріальної контори Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) про зняття арешту з майна - задовольнити.
Зобов'язати Першу Івано-Франківську Державну нотаріальну контору Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт з квартири АДРЕСА_2 , який було накладено в межах виконавчого провадження на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження б/н, виданий 10.03.2005 року, реєстраційний номер обтяження: 1755781 від 11.03.2005 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Антоняк Т.М.
Повне судове рішення складено та підписано 28.11.2024 року.